Незмірними були Боже сумління і старанність у створенні світу й творенні людини. Шість днів Господь працював. А на сьомий день спочив. Тим і заповів людям: сумлінно і старанно здійснювати кожну справу, доводити її до завершення. У народі кажуть: "Кінець діло красить".
Якось у одного Хлопчика запитали: що він вважає найкрасивішим і найпотворнішим?
В.О.СухомлинськийНайкрасивіше і найпотворніше
Довго думав Хлопчик і не міг вирішити, що ж на світі найкрасивіше, а що - найпотворніше. Йому здавалося, що найкрасивіше - це квітка бузку. А найпотворнішою видавалась жаба. Пішов до Дідуся, питає: "Чи ж то так? "Дідусь відповідає: "Ні, не так".
- Найкрасивіше, - каже Дідусь, - це праця людська. А найпотворніше те, що пускає цю працю на вітер. Йди, походи кілька днів по землі, й ти побачиш і те, й інше.
Пішов Хлопчик. Йде полем. Бачить, пшеничне поле жовтіє, нива - колосок до колоска.
- Оце і є найкрасивіше - думає Хлопчик. - Адже це праця людська. Йде далі. Підходить до школи. Бігають діти, граються. Одна дівчинка їсть хліб з маслом. Не доїла, кинула на землю, побігла до подруг.
- Це найпотворніше, - здогадався Хлопчик. - Адже вона людську працю пускає за вітром.
ОБМІН ДУМКАМИ Що ж у світі красивого? У чому потворність?