Ознаки державності у трипільських племен: припущення і докази

Державотворення в Україні має давню історію. Його початок пов’язаний з добою енеоліту (IV-ІІІ тис. до н.е.), коли територія середнього Наддніпров’я була заселена людністю, етнічно тотожною до східних слов’ян І тис. н.е.

У період мідно-кам’яного віку (енеоліту) в Україні сформувалася яскрава

археологічна культура, яку називають трипільською. Свою назву вона отримала завдяки археологічним знахідкам 1893-1896 років поблизу с. Трипілля на Київщині, які здійснив дослідник В. Хвойка. Ареал поширення трипільської культури охоплює територію сучасної Румунії, Молдови й України. Центром трипільської культури є Румунія.

У вивченні здобутків трипільської культури як світова, так і вітчизняна історична наука стикається з проблемою відсутності письмових джерел. За таких умов ретроспектива трипільського життя відтворюється лише на підставі речових джерел (археологічних знахідок) та деяких новітніх методів (аерофотозйомка, геомагнітна зйомка тощо). Досліджуючи численні артефакти, науковці висувають різноманітні версії. Взагалі, історія трипільської культури залишається недостатньо вивченою, а в її науковій інтерпретації дивним чином сплітаються як доведені факти, так і гіпотетичні твердження.

На підставі речових джерел можна говорити, що племена трипільців вели осілий спосіб життя і досягли значних зрушень у різних галузях: вони першими в Україні почали використовувати метал (мідь) і фарбувати гончарні вироби (через що трипільську культуру називають культурою мальованої кераміки). Трипільці були знатними землеробами, адже знали і вирощували 9 злакових культур, користуючись кістяними і роговими сапами, дерев’яними ралами і серпами з мідними або бронзовими наконечниками. Південні трипільці, які жили між Дністром і Прутом, займалися садівництвом і виноградарством. Важливою галуззю трипільців було скотарство: вони розводили корів, коней, овець, кіз, свиней. Трипільські ремісники уміли виготовляти гігантські (заввишки у 1,5 метра) керамічні вироби, на пізньому етапі трипільці освоїли ткацтво. Високого рівня досягли трипільські будівельники: вони започаткували в Україні містобудівництво. Трипільські праміста функціонували впродовж півстоліття, потім їх спалювали і будували нові. Житлові будинки трипільців мали каркасну основу (дерев’яний каркас обмазували глиною). Із глини також виготовлялася підлога, дах вкривався соломою або очеретом. Площа жител нерідко сягала 150 кв. м, є підстави говорити про існування у трипільців і двоповерхових будинків.

Ймовірно, трипільці знаходилися на етапі зародження приватної власності і міжплемінних об’єднань, що сприяло утворенню енеолітової протодержави, яку, на погоджену думку вчених, називають Трипілля.

Найбільш переконливим доказом можливого існування державотворчої традиції у трипільців є наявність у них великих міст із виразним оборонним призначенням (площа трипільських міст сягала 250-450 га, а кількість населення коливалась у межах 20-40 тис. осіб). Серед досліджених на сьогоднішній день поселень-гігантів можна назвати Доброводи (250 га), Майданецьке (270 га), Чечеркозівку (300 га), Тальянки (450 га). Таке значне скупчення населення, що усвідомлювало значення власної території і захищало її, водночас підтримуючи стосунки з географічними сусідами, безумовно, свідчить про високий рівень суспільної організації трипільців.

Трипільські житла розташовувалися по колу, що також підтверджує їх захисну (фортифікаційну) функцію. Так, Майданецьке поселення мало чотири кола забудови: внутрішній овал утворено 225 будівлями, поставленими впритул одна до одної, лише подекуди залишено проходи; на відстані 100 м розташовано другий овал, що містить 500 будівель; через 60 м розташовано третє коло забудови, яке оперізувало поселення не повністю і містило 670 будівель, у четвертому колі нараховувалося 130 будівель. Крім того, в Майданецькому поселенні була 100-метрова кільцева вулиця у вигляді літери «0», яка не була заселеною.

Отже, трипільська культура є яскравим явищем історичного минулого України, від якого бере початок наше вітчизняне державотворення.

Найвищу оцінку трипільській культурі поставив сучасний український історик В. Бебик, який стверджує, що вона являла собою землеробсько-кочову цивілізацію, яка через землеробський (орійський) компонент визначила розвиток європейської цивілізації, а через кочовий (арійський) компонент вплинула на схід.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 1. ПОЧАТКИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ	\|	Держави кочових племен кіммерійців, скіфів і сарматів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.