• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Та перемоги радянської влади

Українські національно-патріотичні сили зазнали поразки в боротьбі за створення власної держави. Більшість істориків схиляються до висновку, що цьому сприяла низка причин:

1. Свідомий соціальний потенціал національного руху був слабким. За відсутності буржуазії і середнього класу він складався переважно з політично незрілого селянства і прорадянськи налаштованого робітничого класу. В їх світогляді соціальні інтереси переважали національні.

2. В Україні не було національної політичної еліти, загальновизнаних авторитетних партій і лідерів. За конфліктами між собою вони не бачили інтересів власного народу, який врешті-решт відмовив їм у підтримці. Як визначав В. Винниченко, “величезна більшість самого українського населення була проти нас”.

3. Українські політичні лідери були романтиками й утопістами, у той час як інші - прагматиками і раціоналістами. “Генієм реальної політики” без перебільшення можна назвати В.І. Леніна, який проявляв схильність до політичних компромісів і, наскільки можливо було в реаліях громадянської війни, йшов назустріч прагненням народних мас. Ось чому декрети радянської влади знаходили більший відгук у серцях людей, аніж Універсали та інші закони українських лідерів УЦР, Директорії тощо.

4. Українські землі опинилися в епіцентрі інтервенції та громадянської війни, що руйнувало господарство і фінанси країни, які й так вже були підірвані світовою війною і тією імперською політикою, яку проводила царська Росія щодо національних окраїн. Матеріальними і фінансовими ресурсами новопостала держава значно поступалася радянській Росії та Речі Посполитій. Надія на допомогу з боку Антанти виявилася ілюзорною. Її політичні симпатії були на боці Польщі та російського білого руху і в подальшому отримали законодавче закріплення в серії міжнародних договорів. Це підштовхнуло лідерів української революції на зближення з Німеччиною.

5. Українські політики знаходилися у полоні ілюзій щодо державного будівництва. Вони зайняли очікувальну політику, сподіваючись на те, що в Росії до влади прийдуть демократичні політичні сили з федералістським спрямуванням. Їх політичні амбіції не йшли далі національної автономії у демократичній, федеративній Росії. Втрата часу і динаміки обернулися на втрату влади і самостійної держави. Усі державні інститути, які спочатку підтримували нову владу і були сповнені бажання захищати її, почали деградувати аж до розпаду. Це стосувалося адміністративно-державного апарату, правових установ, а особливо армії. У ній запанували анархія, свавілля, отаманщина, терор, що підривало імідж української влади та викликало незадоволення й деморалізацію суспільства.

Поразка української революції призвела до політичної апатії широких верств населення, втрати легальних форм боротьби за незалежну державу і переходу до нелегальних, господарської розрухи, голоду тощо.

Втім, переможені виявилися певною мірою й переможцями. Розмах українського руху, невдачі зі швидким встановленням радянської влади, хвиля антибільшовицьких селянських повстань під гаслами: “За совєти - без комуністів!” вимусили В.І. Леніна переглянути концепцію національно-державного будівництва і перейти з унітарної позиції на федеративну, але виключно в межах союзу соціалістичних радянських республік.

УСРР як радянська форма державності оформилася на Ш Всеукраїнському з’їзді рад. 10 березня 1919 р. з’їзд прийняв першу Конституцію радянської України, зміст якої вказував на її тимчасовий характер. Завершення інтервенції та громадянської війни на користь радянській владі сприяли втіленню у життя ленінського плану утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік як федеративної держави з усіма її атрибутами і Конституцією, яка відобразила нові реалії часу. На законодавчому рівні українці отримали конституційне право жити у складі союзної держави на автономних засадах. Цього права їх позбавляла Російська імперія. У ньому їм відмовляли білогвардійські уряди. Питання держави посідало центральне місце в програмах українських урядів доби революції. Тепер мрії стали дійсністю, щоправда, з одним поправленням: українська автономія оформилася у складі недемократичної федеративної Росії, а у складі Радянського Союзу, влада якого виявилася тоталітарною. І все ж українці отримали можливість будувати власну державу і накопичувати досвід державного будівництва, якого вони були позбавлені майже півтора століття.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Назвіть політичні сили, які діяли в Україні після повалення царату. Яку політичну мету ставила кожна з них?

2. На прикладі Універсалів Центральної Ради простежте, як змінювалася державницька орієнтація українських лідерів.

3. У чому виявилися досягнення й прорахунки Центральної Ради?

4. Які чинники привели до падіння Української гетьманської держави?

5. Які прорахунки в політиці допустила Директорія, що привело не до об’єднання, а роз’єднання українських земель?

6. Що собою уявляла більшовицька політика “воєнного комунізму” та як населення України ставилося до неї?

7. В результаті яких дій постала Західноукраїнська Народна Республіка?

8. Чому, на ваш погляд, перемогла Радянська влада?

9. Які наслідки для України мала поразка національно-патріотичних сил в добу революції та громадянської війни?

Історичні дати:

27 лютого 1917 р. - Перемога Лютневої демократичної революції. Повалення самодержавства в Росії.

4 березня 1917 р. - Утворення Центральної Ради.

23 червня 1917 р. - І Універсал Центральної Ради.

3 липня 1917 р. - П Універсал Центральної Ради.

серпень 1917 р. - Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду, яка суттєво обмежувала права України.

листопад 1917 р. - Ш Універсал Центральної Ради. Проголошення

Української народної республіки (УНР).

12 грудня 1917 р. - Проголошення радянської влади в Україні на Всеукраїнському з’їзді Рад в Харкові.

5 грудня 1917 р. - Початок наступу радянських військ на Київ.

11 січня 1918 р. - ІУ Універсал Центральної Ради.

26 січня 1918 р. - Підписання мирного договору між УНР і Німеччиною та її союзниками в Бресті. Вступ до Києва радянських військ на чолі з

М. Муравйовим.

18 лютого 1918 р. - Початок наступу німецьких військ на територію України.

29 квітня 1918 р. - Ухвалення Центральною Радою Конституції УНР.

Проголошення на Всеукраїнському хліборобському з’їзді П. Скоропадського гетьманом України.

листопад 1918 р. - Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Утворення Директорії.

14 грудня 1918 р. - Вступ до Києва збройних формувань Директорії. Зречення гетьманом П. Скоропадським влади.

22 січня 1919 р. - Акт злуки УНР і ЗУНР.

6 січня 1919 р. - Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) декретом Тимчасового робітничо-селянського Уряду України.

10 березня 1919 р. - Прийняття ІІІ Всеукраїнським з’їздом рад (Харків) першої Конституції УСРР. Юридичне оформлення радянської державності в Україні.

16 грудня 1919 р. - Вступ збройних формувань Червоної армії до Києва.

квітень 1920 р. - Підписання Варшавського договору між УНР та Польщею.

25 квітня 1920 р. - Початок Радянсько-польської війни.

6 травня 1920 р. - Вступ польсько-українського війська до Києва.

26 травня 1920 р. - Початок Київської наступальної операції. Контрнаступ радянських військ.

12 жовтня 1920 р. - Підписання у Ризі угоди про перемир’я та попередні умови миру між РСФРР та УСРР з одного боку та Польщею - з іншого.

листопад 1920 р. - Остаточний розгром армії Врангеля у Криму.

Персоналії:

Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович (1884-1939)- один з керівників Жовтневого збройного повстання в Петрограді 1917 р. В період громадянської війни командував Українським фронтом. Нарком воєнних справ радянської України. Репресований, реабілітований посмертно.

Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951)- політичний діяч, письменник, публіцист, художник. Соціал-демократ. Перший голова Генерального Секретаріату УЦР (15 червня 1917 - 17 січня 1918 р.). Емігрував до Франції.

Григор’єв Микола Олександрович (1878-1919)- отаман селянських загонів на території від Черкас до Миколаєва (травень 1919 р.). Учасник Першої світової війни, штабс-капітан. Вбитий за наказом Н. Махно.

Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934)- громадсько-політичний і державний діяч, історик, літературознавець, публіцист, письменник. Соціаліст-федераліст. Голова Української Центральної Ради, засновник і президент Української Народної Республіки, дійсний член Всеукраїнської Академії наук СРСР з 1929 р. 1918-1924 рр. - емігрант. З 1924 р. працював у радянських державних наукових установах. Заарештований і звільнений за розпорядженням І.В. Сталіна (осінь 1931 р.). Помер у Кисловодську.

Коцюбинський Юрій Михайлович (1896-1937)- воєнно-політичний діяч. Більшовик (з 1913 р.). Активний учасник революційних подій в Петрограді. 3 січня 1918 р. - головнокомандуючий радянськими військами в Україні. З 1920 р. на дипломатичній і державній роботі. Репресований. Реабілітований посмертно.

Махно Нестор Іванович (1889-1934) - отаман повстанських селянських загонів, що діяли в Полтавській, Харківській, Херсонській, Катеринославській губерніях. Осередок руху - Гуляй-Поле на Катеринославщині (нині Запорізька обл.). Анархіст. 1921 р. емігрувавдо Румунії, потім Польщі. Помер у Парижі.

Петлюра Симон Васильович (1879-1926)- видатний діяч українського національно-визвольного руху, літературознавець, журналіст, один із засновників УСДРП, член Центральної Ради, головнокомандуючий армією УНР, голова Директорії. Після поразки національно-визвольних змагань емігрував до Польщі. З 1924 р. - у Парижі, де видавав тижневик “Тризуб”. 25 травня 1926 р. публічно вбитий радянським агентом. Похований на кладовищі Монпарнас у Парижі.

Петрушевич Євген Омелянович (1863-1940)- державний і політичний діяч. Президент Західноукраїнської Народної республіки. Після об’єднання УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.) - член Директорії УНР. У листопаді 1919 р. емігрував до Німеччини.

Примаков Віталій Маркович (1897-1937)- командир Червоної Армії. В січні 1918 р. за рішенням Українського радянського уряду сформував 1-й полк Червоного козацтва. Нагороджений орденами Червоного Прапору (1919, 1921 рр.). Літератор, письменник. Репресований. Реабілітований посмертно.

Скоропадський Павло Петрович (1873-1945)- суспільно-політичний діяч, воєначальник, гетьман Української Держави з 29 квітня по 14 грудня 1918 р. Після зречення від влади виїхав до Швеції, а згодом до Німеччини. Під час Другої світової війни відстоював інтереси українців перед офіційними колами Німеччини. Помер від тяжкого поранення поблизу Мюнхена під час англо-американського бомбардування Баварії.

Скрипнік Микола Олексійович (1872-1933)- державний і політичний діяч України. З березня 1918 р. голова уряду і нарком закордонних справ Радянської України. Після перемоги радянської влади в Україні на керівних державних посадах, у т.ч. народний комісар освіти, голова Держплану, заступник голови Раднаркому УРСР. Один з лідерів політики українізації. За політичними мотивами покінчив життя самогубством.

Терещенко Михайло Іванович (1886-1956)- нащадок родини великих українських промисловців та землевласників. Депутат ІУ Державної Думи. Після Лютневої Революції 1917 р. - міністр фінансів, а потім - міністр іноземних справ Тимчасового уряду. Після Жовтневої революції 1917 р. емігрував за кордон.

Терміни:

Автономія політична- право самостійного здійснення державної влади, яке надається конституцією будь-якій територіальній або національній спільноті.

Антанта - військово-політичний союз Великобританії, Франції та Росії, створений 1904-1907 рр. на противагу Троїстому союзу, до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. Обидва союзи створені з метою перерозподілу світу.

Більшовики- російські комуністи, члени радикально налаштованої частини Російської соціал-демократичної партії. На ІІ з’їзді РСДРП (1903) під час виборів керівних органів партії прибічники В.І. Леніна отримали більшість - звідси їх назва.

Есери- (соціалісти-революціонери) - дрібнобуржуазна політична партія в Росії. Виникла 1902 р. в результаті об’єднання народницьких груп і гуртків. Висловлювала інтереси заможного селянства. Основним тактичним засобом боротьби вважала терор.

Інтервенція- втручання (військове, політичне, економічне) однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави, що порушує її суверенітет.

Конституція- основний закон держави, за яким визначається державний і суспільний устрій, принципи організації та діяльності, а також компетенція державних органів влади, виборча система, основні права і обов’язки громадян, організація та принципи правосуддя.

Ради робочих, селянських і солдатських депутатів- масові політичні, виборчі органи в Росії і України, які виникли в ході Лютневої буржуазно-демократичної революції.

Соціал-демократія- 1) форма соціально-політичного устрою, що будується на доктрині демократичного соціалізму, в основі якої свобода, рівність, соціальна справедливість, солідарність. 2) Політичні партії, які мають широку соціальну базу, керуються принципами внутріпартійної демократії і намагаються вдосконалити капіталістичне суспільство шляхом реформ.

Тимчасовий уряд- центральний орган державної влади в Росії (2 (15) березня - 25 жовтня (7 листопада) 1917 р.), який виник після Лютневої буржуазно-демократичної революції за пропозицією Тимчасового комітету Державної думи.

Українська Центральна Рада (УЦР)- тимчасове національне громадсько-політичне об’єднання (4 березня - 6-8 (19-21) квітня 1917 р.). Передпарламент, готовий передати владу законно обраному парламенту - Всеукраїнським Установчим Зборам (квітень - жовтень 1917 р.). Представницький орган національно-соціалістичної орієнтації, який поступово втрачав політичний авторитет (листопад 1917 р. - квітень 1918 р.).

Читайте також:

1. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
2. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
3. Антицерковна політика влади в Україні
4. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
5. АРХІВНЕ БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ
6. Архівне будівництво в Україні за часів радянської влади (1919-1990 рр.) ....... 48
7. Барков Александр Владимирович
8. Берестейський мирний договір УНР з державами німецько-австрійського блоку. Падіння радянської влади в Україні
9. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
10. Бюджетні права органів державної влади і управління
11. В/. Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади.
12. Верховна Рада в механізмі державної влади

Переглядів: 488