Фондові біржі виступають і як суб’єкти і як об’єкт регулювання.
Сфери діяльності бірж, що потребують регулювання:
¨ членство біржі;
¨ структура ринку;
¨ котирування цін;
¨ часи роботи біржі;
¨ повідомлення про угоди;
¨ прозорість цін;
¨ операції інсайдерів.
Регулюючі функції фондових бірж:
¨ встановлення правил лістинга та делістинга;
¨ встановлення вимог і процедур прийому у члени біржі;
¨ встановлення правил торгівлі;
¨ забезпечення інформування ринку про біржові угоди;
¨ контроль і накладення санкцій на членів біржі, що порушують правила.
Проте сьогодні ще тривають дискусії щодо ефективності методу саморегулювання. До переваг, або позитивних сторін, саморегулювання можна віднести:
¨ по-перше, розробку стандартів діяльності самими учасниками ринку, що дозволить враховувати реалії і деталі, користуватись досвідом своїх членів;
¨ по-друге, така модель регулювання обійдеться державі значно дешевше, ніж створення бюрократичного апарату;
¨ по-третє, учасники ринку цінних паперів нерідко набагато зацікавленіші в нормальному регулюванні, ніж державні органи, тому і контроль комерційних структур часто вимогливіший, ніж з боку держави;
¨ по-четверте, за допомогою правових норм впроваджувати етичні вимоги складніше;
¨ по-п’яте, можливість більш швидкого реагування на наслідки впровадження певних норм і правил.
З іншого боку, існує думка, що така форма регулювання, як СРО, не виправдовує себе через такі обставини:
¨ СРО можуть зловживати своїми повноваженнями по саморегулюванню і перешкоджати проникненню на ринок своїх конкурентів;
¨ регулювання СРО дублює державне регулювання, оскільки уряд може контролювати ті самі питання, які регулюються СРО, що призводить до зайвих витрат;
¨ СРО можуть виявляти небажання застосовувати санкції проти своїх членів і колег.
У таблиці 4-2 наведено дані про діяльність державних організацій, що регулюють головні ринки цінних паперів світового рівня.