• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Запозичення на міжнародному ринку капіталу

Примітки:

а) відсотки сплачуються у гривнях, однак гарантується річний прибуток у розмірі не менш як 21.125% у доларах США.

b) купон оплачується раз у півроку; річний прибуток гарантується у розмірі не менш як 17.5% у дол. США.

Найбільш показовою в негативному плані була місцева позика м. Одеси у травні 1997 р. терміном на 1 рік на загальну суму 61 млн. грн. з доходністю 50% річних. Біля 70% облігацій придбали нерезиденти. Однак в установлені терміни було виплачено лише 250 тис. грн., а до кінця 1998 р. ще біля 1,2 млн. грн. Рейтингові агентства зафіксували дефолт, в результаті чого м. Одеса надовго признана неплатоспроможною, що в свою чергу суттєво знизило шанси інших міст на запозичення на міжнародних ринках.

Перші спробі виходу на євроринок зробили і окремі підприємства України. Так, у 1998 р. акції АТ «Азот», АТ «Центренерго», АТ «Укрнафта», АТ «Маріупільський металургійний комбінат ім. Ілліча», АТ «Сумське НВО ім. Фрунзе», АТ «Запоріжтрансформатор» через GDR котувались на Берлінській фондовій біржі, а АСК «Укррічфлот» — на Віденській фондовій біржі.

Слід зазначити, що депозитарні розписки, зайнявши своє місце у світовій індустрії цінних паперів, привертають до себе увагу практично всіх груп інвесторів. Україна, з її економічним потенціалом, з одного боку, викликає зацікавленість з боку зарубіжних інвесторів, з іншого боку — реалізація програм випуску депозитарних розписок є надійним та зручним механізмом отримання справедливої ціни за акції українських елементів, засобом підвищення їхньої ліквідності та шляхом залучення відносно дешевих інвестиційних ресурсів на міжнародних ринках капіталів. Про це, зокрема, свідчить досвід сусідніх країн: Росії, Польщі, Чехії, Словаччини.

Вже у 1995 році в Україні почали з’являтися представники іноземних банків, щонайбільш активно працюють на ринку АДР (The Bank of New York, Bankers Trust Company, Chase Manhattan). Однак, реально на міжнародні ринки через АДР українські емітенти вийшли у 1998 р. Насьогодні на міжнародних ринках обертаються депозитарні розписки: «Азовсталі»; «Дніпроенерго»; «Укрнафти»; «Старолу»; Нижноднепровсього трубного забоду»; «Центренерго»; Жидачевського целюлозно-паперового комбінату»; «Полтавського ГОКу»; «Запоріжтранспорматору»; «ММК ім. Ілліча»; «Азоту» (Черкаси); «Сумського НПО ім. Фрунзе»; «Запоріжсталі»; «Укррічфлоту».

Проблеми випуску АДР українськими підприємствами виникають, на наш погляд, із наступного:

— американські інвестори розглядають їх переважно як спекулятивний інструмент, що сприяє диверсифікації капіталу у загальному інвестиційному портфелі, а українські емітенти, перш за все, розраховують на залучення додаткового капіталу. Цікаво, що одним з суттєвих мотивів використання американськими менеджерами цих паперів виступає неспівпадіння періодів спаду та підйому на світовому та українському фондових ринках;

— переваги виходу на американський фондовий ринок на практиці не завжди перекривають витрати на виконання завищених вимог американської Комісії з Цінних Паперів та Фондових Бірж з приводу звітності для випуску АДР. Крім того, за сучасних умов АДР українських підприємств не потрапляють до світових комерційно-торговельних систем і тому інвестори купують, як правило, незначні їх пакети. Навіть участь солідного андеррайтера не гарантує успіху, оскільки інформація про українські підприємства не є загальнодоступною, а їх популярність серед зарубіжних брокерів тривалий час буде невеликою;

— крім АДР існують інші (простіші та дешевші) способи залучення інвестицій на світових фінансових ринках. Хоча американський ринок є найбагатшим, значні ресурси є і в інших країнах, наприклад, в Англії. У межах Лондонської фондової біржі існує свій альтернативний інвестиційний ринок (АІМ), де процедурні вимоги значно нижчі. Важливо, що працюючі там інвестори готові вкладати кошти у корпоративні цінні папери, котрі не котируються на організованих фондових ринках;

— реальною альтернативною АДР є пряме кредитування та робота із стратегічними інвесторами. У ряді випадків доцільніше орієнтуватись на капітали венчурних та інших спеціальних фондів. Цікавим у цьому плані є досвід російських підприємств, наприклад, трирічна угода СБС та Banque Indosuez щодо випуску декількох траншів дисконтних єврооблігацій на суму 100 млн. дол. США. Перші два транші сукупним обсягом 50 млн. дол. США було розміщено за допомогою європейських розрахункових центрів (люксембурзького Cedel Bank та брюсельського Euroclear). Аналогічну схему розміщення цінних паперів обрав банк «Російський кредит»;

— альтернативою випуску АДР є випуск Українських депозитарних сертифікатів (УДС або UDC), здійснення яких відбувається через банк ING Barings. УДС дозволяють невелювати іноземним ісвесторам певні властиві українському ринку недоліки при умові, що розрахунки здійснюються у триденний строк у міжнародно визначених системах Euroclear та Depository Trust Company. Перевагою УДС є те, що безпосередньо враховуються місцеві умови, хоча відповідні програми можуть бути реалізованими лише крупними інституційними інвесторами. На російському ринку ING Barings здійснив випуск цілої низки аналогічних УДС Російських депозитарних сертифікатів (РДС), серед яких РДС ГУМу. АвтоВАЗу, Ростелекому, Лененерго, Мосенерго, Норільського нікелю та інших. Свої проекти створення похідних паперів на російські акції розробляв також Bank Eurasia.

Слід зазначити, що підприємствам, котрі вирішили випускати АДР, потрібно вважати не тільки на критерії інвестиційної привабливості, але й на поточний стан регіонального фінансового ринку та макроекономічні індикатори країни в цілому. Необхідно врахувати і тенденції розвитку сучасного світового фінансового ринку. Зокрема, спостерігається переважання сукупної пропозиції портфельних інвестицій над їх попитом. Характерним при цьому є регіональна специфіка та особливості окремих країн. Так, з пенсійних фондів 11-ти європейських країн найменш консервативними у 1990-і роки були фонди Бельгії, Великобританії, Швейцарії (в структурі їх активів частка іноземних акцій та облігацій коливалась у межах від 17,0% до 41,0% від загальної суми вкладень), а найменш ризиковану політику міжнародної диверсифікації інвестиційних портфелів впровадили Норвегія (0%), Італія (2,0%) та Швеція (9,0%). Характерною є тенденція галузевої концентрації ресурсів портфельних інвесторів, наприклад, у телекомунікації.

Варто пам’ятати, що виступаючи перспективним методом залучення інвестицій, депозитарні розписки все одно є лише невеликим фрагментом у довгостроковій програмі фінансового оздоровлення та розвитку підприємства, яка може тривати в середньому від 3 до 10 років. У цьому плані актуальними стають проблеми використання депозитарних розписок у процесі приватизації. В принципі вищому менеджменту українських компаній це дозволяє знизити ризики конкурентного поглинання акціонерних товариств (скупка контрольного пакету акцій або блокуючого пакету), оскільки депозитарні розписки, як правило, розраховані на портфельних, а не стратегічних інвесторів. Одночасно, це породжує передумови для навмисного затягування строків приватизації, що актуалізує питання суттєвого удосконалення національної нормативно-правової бази.

Для розвитку іноземного інвестування важливе значення має взаємодія України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями — насамперед з Міжнародним валютним фондом, Світовим та Європейськими банками реконструкції та розвитку, Європейським Союзом. (табл. 5.***) Ефективне співробітництво з ними допомагає запроваджувати програми фінансової стабілізації та залучати пільгові кредити в економіку країни. Стратегія міжнародних фінансових організацій спрямована на підтримку таких напрямів реформ, як розвиток приватного сектору, структурна перебудова державного та фінансового секторів, програми соціального захисту, охорону природного навколишнього середовища.

Таблиця 5.**

Динаміка отримання Україною коштів від зовнішніх кредиторів
за 1993—2000 pp., млн. дол. США

Кредитування з боку МВФ має не тільки безпосереднє значення, але й є сигналом для приватних інвесторів, котрий дає їм зрозуміти, що ризик вкладення коштів в економіку країни не дуже високий. МВФ висуває ряд умов надання позик та кредитів Україні: стабілізація економіки, зниження бюджетного дефіциту, стримування інфляційних процесів, зменшення дотацій збитковим підприємствам та галузям, засоби по нормалізації платіжної дисципліни та виконання зобов’язань перед зовнішніми кредиторами, офіційне використання реального обмінного курсу національної валюти, реалізація програми перебудови та приватизації. Головною умовою є реальне здійснення ринкових реформ протягом двох-трьох років, що гарантує повернення кредиту та послідовність у реалізації реформ.

МВФ використовує декілька різновидів механізмів надання фінансової допомоги Україні. Звичайне кредитування — це програми stand-by і розширеного кредитування — EFF; пільгове кредитування — механізм фінансування системних перетворень — STF. Компенсаційне і надзвичайне кредитування — ССFF. Додаткове резервне кредитування — SRF (табл. 5.24).

Таблиця 5.24

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
3. II.2. Збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок спрямування прибутку до статутного капіталу
4. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
6. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
7. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
8. Альтернативні теорії капіталу
9. Аналіз вартості капіталу
10. Аналіз використання капіталу.
11. Аналіз достатності банківського капіталу
12. Аналіз ефективності використання активів (капіталу)

Переглядів: 455