Сума недоотриманих слід СП податків і зборів (з серпня 1998 р.)

Підприємства	Материнська компанія	Недоотримані надходження, млн. грн.
ДП “Актив”	ТОВ “АРІ”	1 401
ТОВ “Лютня”	АТ “Буртекст”
ТОВ “Бізон”	АТ “Буржент”
ТОВ “Фінанси”	—
ДП “Віктор”	ТОВ “Фіаніт”
ТОВ “Олімпік”	—
Інші СП	—
Всього:	—	3 044

Загальні втрати бюджетних надходжень оцінюються фахівцями у розмірі 10 млрд. грн.

Пільги, котрі, з одного боку, формально мали законні підстави, з іншого боку:

— захищали не іноземні інвестиції, а поточну діяльність спільних підприємств;

— не були пов’язані ні з напрямами, ні з обсягами реально здійснених інвестицій;

— були значно розширені за рахунок дочірніх підприємств СП.

За аналітичними висновками Антимонопольного комітету функціонування СП у пільговому режимі на найбільш привабливих ринках призвела до:

— монополізації ринків м’яса птиці, окремих видів нафтопродуктів, суттєво і невиправдано обмежили конкуренцію на деяких інших ринках;

— занепаду відповідних вітчизняних галузей економіки, зокрема птахівництва, переробки нафти, де існуючі потужності використовуються на 10—20%;

— пільги у всіх гілках влади потужного лобі, яке забезпечувало збереження цих пільг протягом значного часу, незважаючи на суттєві негативні економічні наслідки.

Крім того, суттєво загальмувався процес іноземного інвестування, оскільки новостворені спільні підприємства не можуть користуватись аналогічними пільгами і тому апріорі є неконкурентоспроможними у багатьох сферах бізнесу на українському ринку.

Іноземні інвестиції, зокрема у формі спільних підприємств, досі не мають значного впливу і на процеси приватизації. Так, у 1993—1994 рр. зафіксовано лише кілька відповідних приватизаційних угод (тютюнові фабрики у Кременчузі, Прилуках, Львові, Черкасах, м’ясокомбінат в Одесі, Укррічфлот). В той час за даними Світового Банку кількість таких угод складала: у Польщі — 108, Китаї — 87, Угорщині — 81, Болгарії — 47, Естонії — 41, Румунії — 26, Росії — 21, Литві — 20. У 1995—1996 рр. Значущими прикладами прямої закупівлі акцій приватизованих підприємств іноземними інвесторами були лише інвестиції в тростянецької кондитерської фабрики «Україна» (80% статутного фонду) швейцарської компанії «Kraft Jakobs Sushard» та в хімічне підприємство «Азот» (30% фонду) ліхтенштейнської компанії «Thermosyntex».

Суттєві іноземні інвестиції очікуються у 2001—2002 рр. у зв’язку з приватизацією великих підприємств, зокрема, “Укртелекому”, енергокомпаній, інших підприємств стратегічного значення.

Показовим прикладом може слугувати продаж у березні 2000 р. 30% акцій ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”. Переможцем конкурсу стала компанія “Український алюміній”, котра запропонувала за пакет 547,2 млн. грн. при стартовій ціні 115,0 млн. грн. Згідно фіксованих умов конкурсу “Український алюміній” повинен забезпечити будівництво в Україні заводу з виробництва первинного алюмінію (з 2002 р.), погасити заборгованість НГЗ перед бюджетом (7 млн. грн.), збільшити обсяг щорічного випуску глинозему до 1,3 млн. т.

З ряду об’єктивних та суб’єктивних причин у 1997—1999 рр. започатковано практику портфельних запозичень на міжнародних фінансових ринках (табл. 5.23).

Перша фідуціарна позика була отримана Україною 11 серпня 1997 року (сума з процентами 450 млн. доларів). Організована вона була банком Notura International з терміном погашення 1 рік (дата погашення 11 серпня 1998 р.). Тоді Україна отримала біля 397 млн. доларів. У жовтні 1997 року країна отримала комерційну позику також на один рік від банку Chase на загальну суму 109 млн. доларів (комісійна винагорода банку 0,75%). Реально отримано біля 99 млн. доларів.

У грудні 1997 року та в серпні 1998 року було випущено два транші деномінованих у гривні хеджируваних цінних паперів. Умови обох випусків було приблизно однаковими. Грудневий випуск мобілізував 750 млн. гривень через Merrill Lynch, а серпневий випуск — близько 330 гривень через ING Barings Bank.

Міністерством фінансів було випущено три групи єврооблігацій: DM750 (11 лютого 1998 р.), DM250 (17 квітня 1998 р.), ECU500 (15 березня 1998 р.).

Несприятлива кон’юнктура на ринку єврооблігацій, а також в цілому невдалий досвід виходу України на цей ринок значно звузили можливості подальшого використання цього джерела зовнішнього фінансування. З різних причин невтішними були і спроби організації муніципальних займів із залученням іноземних інвесторів.

Таблиця 5.23

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прямі іноземні інвестиції за галузями економіки України у 2000 р.	\|	Запозичення на міжнародному ринку капіталу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.