• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Прямі іноземні інвестиції за галузями економіки України у 2000 р.

Структура іноземного інвестування за регіонами України характеризується тим, що традиційно домінують м. Київ, Київська, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Донецька і Полтавська області. Аутсайдерами ж у залученні прямих іноземних інвестицій у 1994 р. виступали Херсонська та Вінницька області (по 0,1% в загальному обсязі), а сьогодні — Хмельницька і Чернівецька області (табл. 5.21).

Таблиця 5.21

Прямі іноземні інвестиції в регіони у 2000 р.,млн. дол. США

Динамізм розвитку іноземної інвестиційної діяльності в Україні спричинює те, що статистичні оцінки цього процесу швидко “старіють”, а тому повноцінний економічний аналіз інвестиційної діяльності ускладнений. Можна говорити, однак, про формування певних тенденцій (позитивних, негативних), які тією чи іншою мірою якісно характеризують розвиток прямого іноземного інвестування в Україну:

· переважання партнерів з країн, що розвиваються, — за кількістю іноземних інвестицій — і партнерів із промислово розвинених країн — з огляду на розмір інвестицій; поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД (Росія) та активізація використання капіталу із країн-офшорних зон ;

· реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

· орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями (ПІІ) на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені (наприклад, комп‘ютерна техніка певних класів), та на сферу послуг;

· обережність західних партнерів щодо великих інвестицій, що зумовлено відсутністю надійних гарантій їх захисту, наявністю прямого та непрямого контролю за такими інвестиціями, нерозробленістю стратегії і тактики виходу на практично незнайомий і раніше закритий ринок;

· активність малих зарубіжних фірм, орієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, нерідко суто посередницьких або відверто спекулятивних;

· нерівномірність розподілу інвестицій за галузями при постійному зменшенні іноземного інвестування виробничої сфери;

· зосередження іноземних інвестицій в декількох промислово розвинутих областях і в м. Києві в той час, коли потребу в них в однаковій мірі гостро відчувають всі регіони;

· велика частка грошових і майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування.

В умовах обмеженості ресурсів прямих іноземних інвестицій в економіці України важливого значення набуває оцінка результативності та потенційної можливості їх впливу на вирішення завдань, які офіційно були визначені пріоритетними для іноземного інвестування:

1) виробництво товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищення якості життя, культури споживання;

2) структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої структури на основі технологічного оновлення виробництва;

3) подолання залежності України від імпорту.

Аналіз свідчить про нереалістичність сподівань стосовно активної участі іноземних фірм в інвестуванні виробництва більшості видів споживчих товарів. Найбільш конкурентоспроможні у міжнародному масштабі корпорації переважно орієнтовані на використання глобальних експортних стратегій. Така орієнтація за відсутності збалансованої національної протекціоністської політики залишиться домінуючою на довгу перспективу. Крім того, увагу іноземних партнерів привертають такі особливості українського ринку, як невибагливість споживачів, можливість у цьому зв’язку продовжити життя товарам, які для західних ринків застаріли і перестали бути достатньо рентабельними. Водночас, розглядаючи варіанти використання інвестиційних форм участі іноземних фірм в насиченні внутрішнього ринку, необхідно враховувати специфіку збутових проблем українських підприємств. Це дозволить зменшити ймовірність “зворотного ефекту” прямих іноземних інвестицій, який призводить до стагнації національних виробників. У цілому ефективність реального використання іноземних інвестицій залишається низькою (у 1998 р. тільки 26,5% підприємств з іноземним капіталом випускали продукцію).

Щодо участі іноземних інвесторів у структурній перебудові слід зазначити, що їх в Україні цікавлять насамперед сировина, метал, прокат, вугілля, кокс, продукти хімічної промисловості, невикористані відходи та вторинні ресурси. Потенціал масштабної участі іноземних фірм у технологічному оновленні виробництва об‘єктивно стримується яскраво визначеною інтернальною орієнтацією їх інвестиційної поведінки.

Як показує аналіз українсько-зарубіжних підприємств з іноземними інвестиціями, переважає їх орієнтація на такі цілі:

· постачання виробів іноземних фірм з наступним їх складанням і налагодженням, а не на створення високотехнологічних виробництв;

· створення виробництв і виготовлення виробів, компонентів та запасних частин для підтримки в робочому стані підприємств, які створюються за участю іноземного капіталу;

· використання виробництв, що володіють певними технологічними перевагами і перспективними напрацюваннями (як правило, підприємств ВПК, що підлягають конверсії);

· створення підприємств, що забезпечують іноземним фірмам доступ до використання науково-технічного потенціалу українських підприємств та проектно-дослідницьких організацій.

Слід також мати на увазі, що через ці підприємства можливий відтік українських винаходів через їх недостатню патентну захищеність, відсутність досвіду українських партнерів у цій сфері.

Результативність підприємств з іноземними інвестицями щодо підготовки та підвищення кваліфікації національних кадрів неочевидна через їх природне прагнення використовувати місцевих працівників, які мають певну (як правило, високу) кваліфікацію; слабке використання передових техніки та технологій; орієнтацію на швидку віддачу вкладеного капіталу, коли затрати на солідну підготовку кадрів є невиправданими. Більше того, українсько-зарубіжні підприємства з іноземними інвестиціями можуть стати, на нашу думку, каталізаторами процесу “відпливу умів” з України.

В умовах, коли структура експортно-імпортної діяльності українсько-зарубіжних ПІІ фактично дублює усталену традиційну структуру зовнішньої торгівлі України, без значного цілеспрямованого збільшення масштабів іноземного інвестування важко сподіватись на вирішення третього із вищезгаданих завдань — подолання залежності від імпорту.

Таким чином, прямі іноземні інвестиції, по-перше, суттєво не впливають на стан національної економіки України через відносно незначні масштаби, а по-друге — активно не сприяють вирішенню завдань, які визначені для іноземного інвестування як пріоритетні.

Слід зазначити, що в умовах невідпрацьованої системи нормативно-правових актів, відсутності ефективної гнучкої системи контролю за діяльністю українсько-зарубіжних ПІІ деяких з них використовуються засновниками у суто корисливих цілях. Типовими випадками такого “бізнесу” є:

— завищення реальної вартості вкладу іноземного партнера у статутний фонд ПІІ, використання обладнання, зафіксованого у статутному фонді, для отримання неоподаткованого прибутку (його незаконна реалізація, передача в оренду тощо);

— використання ПІІ як підставної фірми для пільгового експорту продукції, виробленої на українських підприємствах; використання чужих експортних ліцензій, фіктивних сертифікатів походження продукції;

— вивіз та приховування на рахунках зарубіжних банків валютної виручки (за підрахунками спеціалістів — приблизно 60—70% її загальної суми).

Лише вибірковий аналіз збитків, завданих національній економіці від приведених порушень, показує, що вони оцінюються у десятки і сотні мільйонів доларів США. Крім того завдання моральні збитки, формуючи відповідне ставлення до українсько-зарубіжних ПІІ в цілому.

Більше того, законодавча неврегульованість діяльності підприємств з іноземними інвестиціями може призводити і до більш значних економічних втрат. Так, пільги, якими користувались до останнього часу декілька спільних підприємств за законодавством 1992 р. (ст. 9 Закону України “Про іноземні інвестиції”) за оцінками СМБОУ призвели до втрат тільки від недоотриманих податків і зборів у розмірі більше 3 млрд. дол. США (табл. 5.22).

Таблиця 5.22

Читайте також:

1. III. Капітальні інвестиції
2. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
3. VI. Накази Генерального прокурора України
4. А/. Верховна Рада України.
5. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
6. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
7. Аграрний комплекс національної економіки.
8. Аграрні закони України
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адвокатура України.
12. Адекватна реалізація принципів міжнародної економіки можлива лише в стабільному політичному середовищі.

Переглядів: 463