Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 4 сторінка

Природа є могутнім засобом естетичного виховання дошкільників. Саме в процесі спілкування з природою створюються сприятливі можливості для здійснення ряду завдань естетичного виховання, а саме: формування естетичних вражень у дітей; навчання розумінню творів мистецтва (пейзажу і натюрморту); перших спроб творити красу у навколишньому середовищі.

Можна без перебільшення твердити, що базовим завданням є формування у дошкільників естетичних вражень. Природа — першоджерело краси. Сприймаючи її, людина відображує цю красу у мистецтві, побуті. Без нагромадження естетичних вражень неможливе ні відтворення краси природи в образотворчій діяльності дітей, ні розуміння образотворчого мистецтва.

На своєрідність формування у дітей естетичних вражень вказував у свій час К. Д. Ушинський, вважаючи, що краса природи передусім сприймається дорослими і вже через них — дітьми. Можна зростати серед чудової природи, але не помічати її. І подібно до того як молоді птахи навчаються співати з голосу дорослих птахів, естетична оцінка у дітей формується через посередника, тобто вихователя. У дослідженні, проведеному Є. О. Фльориною, ця думка була підтверджена експериментально. Вона наполягала на тому, щоб в естетичному вихованні прагнути до єдності емоційного і пізнавального. В процесі сприйняття потрібно розширювати і поглиблювати асоціативні зв'язки дітей, процеси аналізу і синтезу, активізуючи розумовий процес і емоційне ставлення до сприйняття. Велику роль у цьому має емоційна чутливість педагога, його уміння не лише побачити красу природи, але й доступно донести її до дітей з тим, щоб сформувати естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, але й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.

Основний шлях формування естетичних вражень — це спостереження природи, доповнені розповіддю вихователя про естетичні властивості об'єктів природи, красу навколишнього світу. Дослідження Е. М. Нікітіної довели, що дошкільники здатні сприйняти красу пейзажу. Користуючись іншими засобами — поетичним словом, ілюстративним матеріалом, технічними засобами навчання, вихователь може закріпити, поновити естетичні враження, набуті у процесі спілкування з природою.

Естетичні враження, що формуються у дітей у процесі ознайомлення з природою, є важливою умовою розуміння мистецтва пейзажу і натюрморту. Дослідження Н. М. Зубарєвої, Л. В. Компан- цевої довели, що сприймання пейзажу є процесом накладання вражень від навколишньої природи на твір мистецтва — пейзаж. Чим яскравіші будуть особисті враження, тим більший інтерес, більші асоціації викличе художній твір, що й забезпечить його сприйняття і розуміння.

Величезне значення в естетичному вихованні має формування уміння відтворювати красу навколишньої природи в образотворчій діяльності, побуті. Це витоки розуміння того, що навколишня природа є джерелом збагачення життя, прекрасним. У ніжному плафоні відтворюється витончена краса конвалії, купини, у барвистій тканині — краса квітучої луки. Навчаючи дітей відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу — квіти, метеликів тощо,— вихователь формує естетичний смак, бажання створювати красу навколо себе.

Велике значення для естетичного виховання має трудова діяльність, спрямована на поліпшення навколишнього природного середовища. В. О. Сухомлинський підкреслював, що радість праці неможлива без відчуття краси і тут краса не тільки та, яку отримує дитина, а насамперед та, яку вона створює. Вирішуючи це завдання, вихователі обов'язково повинні прагнути до того, щоб кожна дитина виростила квіти, наголошуючи, як прекрасно виглядають квітучі рослини, яким гарним стало те місце, де попрацювали діти.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Здавна було помічено, що перебування серед природи зміцнює організм, підвищує працездатність, і лише експериментальним шляхом було встановлено надзвичайно велике значення в цьому фітонцидів — летючих речовин, що їх виділяють рослини. Український ботанік академік М. Г. Холодний називав їх вітамінами повітря. Фітонциди згубно діють на патогенні бактерії, у тому числі й дихальних шляхів, тому діти значно менше хворіють і швидше поновлюють здоров'я, перебуваючи у природі, а не у приміщеннях. Дослідженнями виявлено, що фітонциди сприятливо діють на нервову систему, забезпечуючи її активний функціональний стан і запобігаючи перевантаженню. Це особливо повинно враховуватися вихователями дитячих садків.

Перебування серед природи і дія природних факторів — сонця, повітря, води — стимулюють обмін речовин у дітей, сприяють їхньому загартуванню. Під впливом ультрафіолетового проміння в організмі дитини утворюється кальциферол (вітамін О), що сприяє зміцненню кісток скелета.

Активні рухи дітей під час перебування на природі сприяють їхньому вдосконаленню, координації.

Важливе значення для нормального функціювання нервової системи дитини мають ті сенсорні враження, що вона їх одержує під час спілкування з природою. Лікування красою природи зараз міцно увійшло у систему оздоровлення людей у санаторіях, пансіонатах тощо.

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ

Зміст ознайомлення дошкільників з природою визначається програмою дитячого садка, яка є державним документом і обов'язкова для виконання. Зміст знань визначає характер і рівень розвитку індивіда, його інтелектуальної діяльності та світосприймання. Можна говорити про те, що зміст навчання забезпечує управління розвитком особистості.

Під час визначення змісту ознайомлення з природою керуються рядом принципів.

1. Принцип виховуючого і розвиваючого характеру знань, відповідно до якого в програму включаються знання, які виконують три функції у формуванні особистості: інформативну, орієнтовну і оціночну.

Інформативна функція є основою для формування у дошкільників уявлень про навколишню природу, зв'язки між природними об'єктами, ставлення людей до них. Отже, оволодіння сукупністю таких знань сприяє інформованості дітей про навколишній світ, розвиває психічні процеси.

Орієнтовна функція забезпечує дошкільникам вибір напрямку діяльності відповідно до знань. Наприклад, є їстівні і отруйні рослини. Останні не можна їсти, брати у руки.

Оціночна функція полягає в тому, що знання є базою формування ставлення до природи. Без знань про об'єкти природи не може бути і ставлення до них. Отже, навчальні і виховні завдання в процесі ознайомлення з природою вирішуються комплексно, а оволодіння обсягом знань, умінь, навичок, визначених програмою, повинно забезпечити виконання завдань ознайомлення дошкільників з природою.

Відбір обсягу знань про природу зумовлюється метою виховання, яка коригується суспільством на кожному етапі його розвитку. Сучасний етап вимагає більш глибокої уваги до екологічного виховання.

2. Важлива роль принципу доступності. Особливості пізнавальної діяльності дошкільників вимагають урахування вікових особливостей. Психологічними дослідженнями (О. В. Запорожець, Г. О. Люблінська, М. М. Подд'яков, Л. А. Венгер) доведено, що в дошкільному віці йде бурхливий розвиток мислення у єдності його основних форм — наочно-дійової, наочно-образної, логічної. Переважають у цьому комплексі і мають найбільше значення наочно-образне і наочно-дійове мислення. Отже, доступнішими будуть ті явища природи, які мають яскраві зовнішні прояви. В сучасних дослідженнях доведено, що дошкільники в процесі предметно-чуттєвої діяльності здатні виділяти деякі суттєві зв'язки і відображати їх в образній формі — у формі узагальнених уявлень. Засвоєння таких знань важливо для досягнення розвиваючого ефекту у розумовому розвитку дітей, з яким тісно пов'язані інші сторони всебічного розвитку дошкільників.

Доступність знань не означає легкість. Психічний розвиток дитини зумовлений навчанням і вихованням, які відіграють визначальну роль у темпах, якісних особливостях розвитку. Взаємозв'язок навчання і розвитку розглядається як процес протиріч. Навчання, будуючись не тільки на завершених циклах розвитку психіки, а насамперед на тих психічних функціях, які ще не визріли, рухає вперед їх формування.

3. З принципом доступності тісно пов'язаний принцип науковості у відборі знань. Вже у дошкільному віці діти повинні засвоїти системні знання, які об'єднуються навколо провідної залежності в природі, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Як вважають дослідники, такою глобальною залежністю у природі є єдність організму і навколишнього середовища. У рослинному світі ці зв'язки виявляються у відповідності стану рослини основним факторам зовнішнього середовища. У тваринному світі це захисні пристосування — маскуюче забарвлення, відповідність будови тварини способу життя.

Системні знання найбільш повно забезпечують реалізацію принципу науковості, оскільки в їх основу покладено формування елементарних понять, що відображають найбільш суттєві зв'язки. Програма передбачає ознайомлення з живою природою у трьох напрямках: різноманітність рослинного і тваринного світу, ріст і розвиток рослин і тварин, залежність життя істот від факторів зовнішнього середовища.

4. Специфічним принципом відбору знань про природу для дитячого садка є принцип енциклопедичності. Вперше він був застосований Я. А. Коменським, а в російській педагогіці — К. Д. Ушинським, які вважали за необхідне формувати у дошкільників досить широке коло знань про неживу природу, рослини, тварин, працю людей у природі. І сьогодні у програму дитячого садка включається досить широке коло знань про природні матеріали (елементи геологічних знань), метеорологічні явища (елементи метеорології), сезонні зміни в природі (елементи фенології), різноманітність рослин, їхню будову (елементи ботанічних знань), різноманітність тварин (елементи зоологічних знань) тощо. Це потрібно для того, щоб навчити дитину орієнтуватися у природному середовищі, сформувати правильне ставлення до природних об'єктів.

5. Краєзнавчий принцип виявляється у підборі такого природного матеріалу, який найбільш поширений у даній місцевості. Ще К. Д. Ушинський вказував на те, що вивчення дітьми природи повинно починатися не з курйозів і диковин, а з того, що безпосередньо оточує дитину. Відомо, що Україна розташована у межах трьох географічних зон: Полісся, Лісостепу і Степу. Вони мають суттєві відмінності у рослинному і тваринному світі, які зумовлені кліматичними і ґрунтовими факторами.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІСТУ ЗНАНЬ ДІТЕЙ ПРО ПРИРОДУ, УМІНЬ І НАВИЧОК ВИРОЩУВАННЯ РОСЛИН, ДОГЛЯДУ ЗА ТВАРИНАМИ

У наш час створено кілька програм для дитячих садків («Дитина», «Дитина у дошкільні роки», «Малятко», «Українське дошкілля»), в яких визначається рівень знань, умінь, навичок, які повинні сформуватися у дітей в процесі ознайомлення їх з природою. Слід відмітити відсутність принципових відмінностей у змісті програм по ознайомленню з природою, спрямованістю кожної з них на вирішення завдань екологічного виховання дошкільників.

Програми передбачають ознайомлення дошкільників з явищами неживої природи, рослинним і тваринним світом.

Які ж знання про явища неживої природи повинні отримати діти? Формування знань про явища неживої природи включає ознайомлення їх з властивостями піску, глини, грунту, повітря, води. У дітей повинні скластися уявлення про існування води в трьох станах, а також розуміння значення води, повітря, грунту для життя живих істот і на основі цього дбайливого ставлення до них.

Дошкільники повинні ознайомитися з метеорологічними елементами (температурними змінами, різними формами опадів, характером вітрів), а також з метеорологічними явищами (зливами, грозами, туманами, завірюхами), світловими явищами (веселкою, зорею), вміти використовувати деякі місцеві ознаки передбачення погоди.

Програми передбачають формування знань про поступові сезонні зміни, їхній зв'язок із зменшенням чи збільшенням дня і ночі, положенням Сонця на небосхилі, його активністю. У дітей має бути сформоване узагальнене уявлення про те, що зміни в неживій природі призводять до змін рослин, тварин, діяльності людей.

Зміст програм по ознайомленню дітей з рослинним світом включає формування у дітей протягом перебування їх у дитячому садку знань про будову рослин (коріння, стебло, листок, квітка, плід), їх різноманітність і окремі функції (коріння вбирає воду і поживні речовини з грунту, утримує рослину у землі, через стебло проходять поживні речовини, насінням рослини розмножуються) .

Програми передбачають формування у дітей знань про дикорослі і культурні рослини. За дошкільний період діти повинні ознайомитися з найбільш поширеними городніми, польовими, садовими рослинами, рослинами квітників, кімнатними декоративними рослинами, знати їхні зовнішні ознаки, основні вимоги до умов життя, вирощування, використання їх людиною. Дошкільники мають навчатися вирощувати рослини на ділянці дитячого садка і в кутку природи, доглядати за ними, ознайомитися з основними фазами в їхньому розвитку.

Усі програми передбачають ознайомлення дітей з дикорослими рослинами природних і штучних рослинних угруповань (дикорослі дерева, кущі, трав'янисті рослини лісів, лук, степів; бур'яни, придорожні, пустирні рослини). Враховуючи різноманітність природних умов, в яких працюють дитячі садки, програми обмежуються лише приблизним кількісним визначенням дикорослих рослин, з якими знайомляться діти, а також завданням формування у дітей уявлень про значення рослин у природі, житті людини, виховання дбайливого ставлення до них.

Ставиться завдання сформувати у дошкільників узагальнене уявлення про те, що для розвитку рослин потрібні тепло, світло, волога, поживні речовини. Якщо таких факторів зовнішнього середовища немає,— рослини не ростуть, не розвиваються. Всі рослини потребують уваги і дбайливого ставлення.

Програми визначають коло знань дошкільників про тваринний світ. Протягом перебування дітей у дитячому садку у них повинні бути сформовані знання про зовнішні ознаки, деякі пристосування до способу життя, значення для природи і людини таких систематичних груп тварин, як кільчасті черви (дощовий черв'як); членистоногі (павуки, комахи, що є у найближчому оточенні); риби місцевих водойм і акваріумні; земноводні (жаба); плазуни (ящірка, черепаха); птахи; ссавці дикі і свійські, що є у навколишньому середовищі і характерні для природи України.

У дітей потрібно сформувати узагальнене уявлення про те, що тварини — живі істоти, що для життя їм потрібні певні умови: повітря, їжа, вода. Немає корисних і шкідливих тварин. Життя кожної тварини важливе для життя природи в цілому. До тварин треба ставитися дбайливо.

Програми передбачають формування навичок догляду за тваринами, що живуть у кутку природи і на ділянці: готувати і давати корм, чистити поїлки, годівниці.

Дошкільники за час перебування в дитячому садку повинні ознайомитися з доступною їх розумінню працею людини в природі. На цій основі треба сформувати інтерес і позитивне ставлення дітей до сільськогосподарської праці.

Що ж відрізняє програми?

Програма «Українське дошкілля» більше уваги приділяє ознайомленню дітей з історико-етнографічним матеріалом, що повинно бути спрямоване на формування національних рис характеру — любові до Землі, всього живого, народних традицій, виховання лю- дини-добротворця. Програма досить детально подає зміст знань про пори року.

У програмі «Дитина у дошкільні роки» детально розробляються обсяг знань для різних вікових груп за порами року, формування умінь, навичок, пов'язаних з доглядом за рослинами, тваринами. Цю програму добре використовувати вихователям-почат- ківцям.

Програма «Малятко» відрізняється від інших меншою деталізацією програмних вимог, відсутністю розподілу змісту за кварталами. У програму включено формування у дошкільників початкових гігієнічних знань. Більш чітко визначені завдання з формування у дошкільників узагальнених уявлень. Використання цієї програми розраховане на вихователів, які добре володіють знаннями про природу рідного краю.

У програмі «Дитина» зміст побудований за сезонами, більше уваги приділено пізнавальним діям (практичним, сенсорним, дослідницьким), якими повинні оволодівати діти в процесі ознайомлення з природою. Введено формування гігієнічних знань.

В усіх програмах знайшли втілення результати досліджень по проблемах змісту знань (С. М. Ніколаєвої, І. О. Хайдурової, Є. Ф. Терентьєвої, Н. Н. Кондратьєвої та ін.). На жаль, не знайшло відображення дослідження В. І. Каразану по формуванню початкових географічних уявлень у дітей старшого дошкільного віку.

Структура більшості програм підпорядкована сезонному принципу подання знань, врахована концентричність у розподілі обсягу знань для дітей різних вікових груп. Поряд з цим є важливою вказівка на потребу уникати жорсткого розмежування вимог програми, оскільки у кожній групі є діти різного рівня розвитку. При певному відставанні дитини в розвиткові вихователь повинен добирати такі вимоги розділу програми, які їй під силу засвоїти, і поступово їх ускладнювати. Якщо дитина знає більше, ніж передбачає програма, потрібно забезпечити випереджаюче просування в оволодінні знаннями, уміннями, навичками.

Важливою особливістю структури програм «Малятко» і «Дитина» є введення показників засвоєння змісту знань про природу по кожній віковій групі.

КУТОК ПРИРОДИ І ДІЛЯНКА ДИТЯЧОГО САДКА ЯК ОСНОВНА МАТЕРІАЛЬНА БАЗА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Куток природи в дитячому садку — важлива умова організації змістовної діяльності дітей, спрямованої на вирішення завдань ознайомлення дітей з природою.

Уперше питання про створення науково-природничих кабінетів було розроблене Є. М. Водовозовою. Дальшу розробку воно знайшло у педагогічній діяльності Є. І. Тихєєвої, яка вважала кутки природи обов'язковою умовою обладнання кожного дошкільного закладу. Ця вимога зберігається і тепер.

Навчально-виховне значення кутка природи не можна переоцінити. Наявність його у груповій кімнаті дозволяє формувати реалістичні уявлення про представників рослинного, тваринного світу через забезпечення безпосереднього контакту дітей з ними. Саме в процесі спостережень за розвитком тварин, ростом рослин створюються можливості для формування у дошкільників системних знань: рослини можуть існувати лише при наявності відповідних умов — світла, тепла, вологи, поживного грунту; кожна тварина пристосована до певних умов існування і, утримуючи її в кутку природи, слід подбати про створення таких умов.

Спостереження і діяльність, пов'язана з доглядом за мешканцями кутка природи, збуджує думку, сприяє встановленню доступних розумінню дітей зв'язків, а все це вимагає і відповідного мовного оформлення. Об'єкти кутка природи дають змогу вихователю розвивати у дітей сенсорні органи, використовуючи для цього різноманітність забарвлення, форм, звуків, запахів природних об'єктів.

Особлива роль належить кутку природи у розвитку пізнавальних інтересів і спостережливості дітей, оскільки куток природи виконує функцію маленької лабораторії, де проводяться нескладні досліди, здійснюються довготривалі спостереження за розвитком рослин і тварин.

Використовуючи об'єкти кутка природи, вихователь має змогу здійснювати екологічне виховання — формувати знання про залежності у природі, ціннісні орієнтації. Захоплюючи дітей цікавим світом природи, вихователь викликає у них бажання спілкуватися з нею, формує гуманне дбайливе ставлення до живого.

Наявність кутка природи — неодмінна умова формування перших трудових навичок, пов'язаних з доглядом за рослинами, тваринами, а також почуття відповідальності за доручену справу.

Добре обладнаний куток природи є завжди окрасою групової кімнати. Під час дослідження ставили питання старшим дошкільникам, що вони вважають найкрасивішим у груповій кімнаті. 90 % відповідали, що це куток природи. Спостереження в кутку природи за гарним цвітінням квітів, чудовим підводним світом акваріума тощо дають змогу збагатити дітей естетичними враженнями і відобразити красу у малюнках.

У кутках природи дитячих садків утримуються рослини і тварини. До їхнього вибору ставляться певні вимоги:

1. Об'єкти кутка природи мають відповідати завданням програми, сприяти їхньому виконанню.

2. Рослини і тварини повинні бути безпечними для дітей. Наприклад, через отруйні властивості не можна утримувати в дитячому садку солянум (паслін), олеандр, маранту, аглаонему, еуфор- бію, а також колючі кактуси.

3. Об'єкти кутка природи не повинні вимагати складного догляду.

4. Серед об'єктів кутка природи не повинно бути рослин, тварин, які підлягають охороні або чисельність яких незначна.

5. Об'єкти кутка природи повинні змінюватися, поряд з постійними мешканцями повинні бути тимчасові. Це забезпечить постійний приплив нової інформації — важливу умову для розвитку пізнавальних інтересів дітей.

РОЗМІЩЕННЯ І ОБЛАДНАННЯ КУТКА ПРИРОДИ

Куток природи влаштовується у світлій частині кімнати, що забезпечує сприятливі умови для більшості його мешканців. Для розміщення його використовується стандартне і нестандартне обладнання.

Стандартне обладнання — це секційні меблі із столиком-ша- фою, в якому зберігаються предмети догляду за об'єктами кутка природи.

Нестандартне обладнання — це пеньки, невеликі оригінальні стовбури дерев, декоративні грати, на яких розміщують кімнатні рослини, клітки тощо. Вибрані із смаком природні знахідки надають куткам природи екзотичності, індивідуальності. Найчастіше таке нестандартне обладнання доповнює стандартне.

Для оформлення кутка природи використовують декоративні тарілки з природними орнаментами, ставлять куманці і вази з сухими букетами, а влітку — з композиціями із живих квітів.

Під час розміщення в кутку природи об'єктів слід ураховувати такі основні вимоги:

1. Розміщення кімнатних рослин, тварин повинно бути підпорядковано їхнім потребам у світлі, теплі тощо. Наприклад, птахам слід забезпечити добре освітлене місце, через те що їм треба багато їжі, яку вони споживають лише при достатньому освітленні, в той же час хом'ячка ні в якому разі не можна залишати в освітленому місці, тим більше на сонці, бо це призводить до загибелі цих нічних тваринок.

2. Слід урахувати можливості розміщення дітей під час спостережень і догляду за об'єктами, тримаючи в полі зору перш за все їхню безпеку.

3. Дбати про естетичний вигляд кутка природи.

КІМНАТНІ РОСЛИНИ КУТКА ПРИРОДИ І ЗИМОВОГО САДУ

Кімнатні рослини — постійні мешканці кутка природи. Крім того, вони широко застосовуються в дитячих садках для створення зимових садів, оформлення вестибюлів, сходів тощо.

Наявність у кутку природи кімнатних рослин дає змогу показати дітям різноманітність рослин, їх будову, способи розмноження, познайомити з диференційованими потребами рослин в основних факторах середовища, навчити найпростішим прийомам догляду, сформувати уявлення про їхню красу, виховати дбайливе ставлення. Кімнатні рослини виділяють фітонциди (особливо це властиве для циперуса, пеларгонії) і тим самим створюють більш сприятливі умови у приміщенні.

Кімнатним квітництвом люди займаються давно. Активно розвивалося воно з появою мореплавства. Відвідуючи різні куточки Землі, мандрівники привозили цікаві рослини, частина яких приживалася у приміщеннях. Наші кімнатні рослини — це маленькі, але справжні рослини тропічних лісів Індії, Яви, Бразилії, пустель Африки, Мексики. Вони найкраще пристосувалися до кімнатних умов, оскільки в кімнатах тепло. Проте і ці рослини страждають через відсутність звичних умов. Рослини тропіків — через сухість повітря, рослини пустель — через відсутність достатньої кількості світла. Знаючи їхнє походження, треба намагатися створити для них умови, близькі до тих, в яких вони жили на батьківщині.

Усі кімнатні рослини за особливостями зовнішнього вигляду умовно поділяють на такі групи: красивоквітучі, цибулинні, декоративно-листяні, ампельні і виткі, сукуленти.

Красивоквітучі кімнатні рослини

У цю групу об'єднують рослини, для яких характерне пишне і тривале цвітіння. Саме їм віддають перевагу, оскільки дітей приваблює все яскраве.

Абутилон (кімнатний клен) (рис. 1) походить з Бразилії. Потребує легкого поживного грунту, достатнього освітлення і помірного поливання. Розмножують рослину живцями та насінням. Рекомендується для зимових садів.

Азалія індійська походить з Індії. Потребує кислих грунтів, світлолюбна, поливання помірне. Розмножують її живцями. Рослину цікаво утримувати взимку як тимчасового мешканця кутка природи, зачаровуючи дітей красою різноманітних за забарвленням квітів, їх формою. Слід познайомити дітей з її походженням.

Антуріум (квітка фламінго) походить з Бразилії. Існує багато видів рослини, але всі вони мають характерної форми суцвіття - (початок), оточене яскравим покривалом. Це тепло- і вологолюбна рослина, яка любить багато світла але не переносить прямого сонячного проміння. Розмножують рослину насінням, бічними паростками, живцями. її можна вирощувати у зимових садах, переносячи під час цвітіння до кутка природи, щоб помилуватися красою і оригінальністю цвітіння.

Калерія боготська походить з Центральної Америки. Невибаглива кімнатна рослина, яку слід тримати у світлому приміщенні і помірно поливати. Розмножують її бульбочками, подібно до ахіменесу. Привертає увагу м'якими оксамитовими листками і яскраво- червоними трубчастими квітками. Може бути використана як тимчасовий мешканець кутка природи у літній час. Під час спостережень увагу дітей звертають на своєрідну форму дзвоникоподібних квіток, неначе розмальованих усередині білими смужечками. На відміну від ахіменесу у калерії восени надземна частина не відмирає.

Рис. 1. Абутилон (кімнатний клен) Рис. 2. Гортензія

Рис. 5. Кала (білокрильник) Рис. 6. Бегонія завждиквітуча

Гортензія (рис. 2) походить з Японії та Китаю, приваблює великими зонтиками суцвіть. Цікаво, що квітки її несправжні. Суцвіття складаються з квіток, що мають замість пелюсток збільшені чашолистки. Спочатку вони мають зелений колір, потім —г жовтий і далі — рожевий. Посередині видно маленьку кульку — це і є пелюстки недорозвинутої квітки, які щільно закривають тичинки та недорозвинуту маточку. Зміну забарвлення гортензії можна викликати штучно, поливаючи її перед цвітінням один раз на тиждень розчином аміачного галуну (4 г на 1 л води). При цьому білі квітки стають блакитними. Рослина світлолюбна, потребує помірного поливання, розмножують їх живцями. Рослину добре вирощувати в зимових садах.

Жасмин кімнатний родом з Аравії, вічнозелений кущ з білими ароматними квітками. Потребує світлих місць, помірного поливання. Розмножують жасмин живцями, які легко вкорінюються (у березні). Рослина прикрасить зимовий сад, де діти можуть її розглянути, відчути аромат.

Клівія походить з Південної Африки, добре витримуєсухі і жаркі умови приміщень, не потребує яскравого освітлення, розмножується молодими паростками. Це постійний мешканець кутка природи, який під час цвітіння приваблює до себе зонтиком яскравозабарвлених квітів, дає змогу знайомити дітей з різноманітністю будови та диференційованими потребами рослин у денному світлі.

Кала ефіопська (рис. 5) родом з Південної Африки, де вона зростає в болотистій місцевості. Любить яскраве освітлення і щедре поливання. Розмножують її молодими паростками. Цвіте переважно з жовтня до травня. Суцвіття кали — невеликий жовтий початок з білим покривалом, тримається на рослині 1 —1,5 місяця. Потребує періоду спокою в літні місяці, коли поступово скорочують, а потім зовсім припиняють поливання. Враховуючи естетичні властивості рослини та її специфічні потреби, вона може бути рекомендована для вирощування в кутках природи дитячих садків.

Бальзамінпоходить з Тропічної Африки. Найбільш розповсюджений бальзамін з рожевими квітками і султанський — з червонуватими листками і яскраво-кармінними квітками. Рослина світло- і вологолюбна. Розмножують її живцями, які укорінюються надзвичайно швидко. Бальзамін — постійний мешканець кутка природи. Цвіте він безперервно, квітки оригінальні, з довгими шпорами. На прикладі цієї рослини доцільно знайомити малюків з будовою рослин, а в групах старшого дошкільного віку — з розмноженням рослин живцюванням.

Бегонія(рис. 6) походить з тропічних областей обох півкуль.. Назву рослина отримала від прізвища ботаніка XVII ст. Бегона, який вперше її описав. Серед красивоквітучих бегоній найбільш поширена бегонія завждиквітуча і бульбова. Рослини вимагають легкого пухкого грунту, затінку, помірного поливання. Розмножують їх насінням, листковими і стебловими живцями, поділом кореневища і бульб. Завждиквітуча бегонія є постійним мешканцем кутка природи. Спостереження за красивими квітками, блискучим яскраво-зеленим листям сприяє формуванню естетичних вражень, знайомить з різноманітністю квітучих рослин. Бегонія бульбова рекомендується для зимових садів, її добре вирощувати і на ділянці дитячого садка.

Глоксинія(рис. 7) походить з Південної Америки. Потребує поживної легкої землесуміші, помірного поливання, затінку. Розмножують її насінням, листковими живцями, бульбами. Надзвичайно гарна рослина, яку можна використовувати, так само як і ахіменес, для вирощування в кутку природи навесні і влітку. На зиму надземні частини відмирають, бульби зберігають у темному місці, навесні пересаджують у свіжий грунт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 3 сторінка	\|	ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 5 сторінка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.