• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 4 сторінка

Природа є могутнім засобом естетичного виховання дошкільни­ків. Саме в процесі спілкування з природою створюються сприят­ливі можливості для здійснення ряду завдань естетичного вихован­ня, а саме: формування естетичних вражень у дітей; навчання ро­зумінню творів мистецтва (пейзажу і натюрморту); перших спроб творити красу у навколишньому середовищі.

Можна без перебільшення твердити, що базовим завданням є формування у дошкільників естетичних вражень. Природа — пер­шоджерело краси. Сприймаючи її, людина відображує цю красу у мистецтві, побуті. Без нагромадження естетичних вражень не­можливе ні відтворення краси природи в образотворчій діяльності дітей, ні розуміння образотворчого мистецтва.

На своєрідність формування у дітей естетичних вражень вка­зував у свій час К. Д. Ушинський, вважаючи, що краса природи передусім сприймається дорослими і вже через них — дітьми. Мож­на зростати серед чудової природи, але не помічати її. І подібно до того як молоді птахи навчаються співати з голосу дорослих пта­хів, естетична оцінка у дітей формується через посередника, тобто вихователя. У дослідженні, проведеному Є. О. Фльориною, ця дум­ка була підтверджена експериментально. Вона наполягала на то­му, щоб в естетичному вихованні прагнути до єдності емоційного і пізнавального. В процесі сприйняття потрібно розширювати і по­глиблювати асоціативні зв'язки дітей, процеси аналізу і синтезу, активізуючи розумовий процес і емоційне ставлення до сприйнят­тя. Велику роль у цьому має емоційна чутливість педагога, його уміння не лише побачити красу природи, але й доступно донести її до дітей з тим, щоб сформувати естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, але й для доброго, гу­манного ставлення до навколишньої природи.

Основний шлях формування естетичних вражень — це спосте­реження природи, доповнені розповіддю вихователя про естетичні властивості об'єктів природи, красу навколишнього світу. Дослі­дження Е. М. Нікітіної довели, що дошкільники здатні сприйняти красу пейзажу. Користуючись іншими засобами — поетичним сло­вом, ілюстративним матеріалом, технічними засобами навчання, вихователь може закріпити, поновити естетичні враження, набуті у процесі спілкування з природою.

Естетичні враження, що формуються у дітей у процесі ознайом­лення з природою, є важливою умовою розуміння мистецтва пей­зажу і натюрморту. Дослідження Н. М. Зубарєвої, Л. В. Компан- цевої довели, що сприймання пейзажу є процесом накладання вра­жень від навколишньої природи на твір мистецтва — пейзаж. Чим яскравіші будуть особисті враження, тим більший інтерес, більші асоціації викличе художній твір, що й забезпечить його сприйнят­тя і розуміння.

Величезне значення в естетичному вихованні має формування уміння відтворювати красу навколишньої природи в образотворчій діяльності, побуті. Це витоки розуміння того, що навколишня при­рода є джерелом збагачення життя, прекрасним. У ніжному пла­фоні відтворюється витончена краса конвалії, купини, у барвистій тканині — краса квітучої луки. Навчаючи дітей відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу — квіти, мете­ликів тощо,— вихователь формує естетичний смак, бажання ство­рювати красу навколо себе.

Велике значення для естетичного виховання має трудова діяль­ність, спрямована на поліпшення навколишнього природного се­редовища. В. О. Сухомлинський підкреслював, що радість праці неможлива без відчуття краси і тут краса не тільки та, яку отри­мує дитина, а насамперед та, яку вона створює. Вирішуючи це завдання, вихователі обов'язково повинні прагнути до того, щоб кожна дитина виростила квіти, наголошуючи, як прекрасно вигля­дають квітучі рослини, яким гарним стало те місце, де попрацюва­ли діти.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Здавна було помічено, що перебування серед природи зміцнює організм, підвищує працездатність, і лише експериментальним шляхом було встановлено надзвичайно велике значення в цьому фітонцидів — летючих речовин, що їх виділяють рослини. Україн­ський ботанік академік М. Г. Холодний називав їх вітамінами по­вітря. Фітонциди згубно діють на патогенні бактерії, у тому числі й дихальних шляхів, тому діти значно менше хворіють і швидше поновлюють здоров'я, перебуваючи у природі, а не у приміщеннях. Дослідженнями виявлено, що фітонциди сприятливо діють на нер­вову систему, забезпечуючи її активний функціональний стан і запобігаючи перевантаженню. Це особливо повинно враховуватися вихователями дитячих садків.

Перебування серед природи і дія природних факторів — сонця, повітря, води — стимулюють обмін речовин у дітей, сприяють їх­ньому загартуванню. Під впливом ультрафіолетового проміння в організмі дитини утворюється кальциферол (вітамін О), що сприяє зміцненню кісток скелета.

Активні рухи дітей під час перебування на природі сприяють їхньому вдосконаленню, координації.

Важливе значення для нормального функціювання нервової си­стеми дитини мають ті сенсорні враження, що вона їх одержує під час спілкування з природою. Лікування красою природи зараз міц­но увійшло у систему оздоровлення людей у санаторіях, пансіона­тах тощо.

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ

Зміст ознайомлення дошкільників з природою визначається про­грамою дитячого садка, яка є державним документом і обов'язко­ва для виконання. Зміст знань визначає характер і рівень розвитку індивіда, його інтелектуальної діяльності та світосприймання. Мож­на говорити про те, що зміст навчання забезпечує управління роз­витком особистості.

Під час визначення змісту ознайомлення з природою керуються рядом принципів.

1. Принцип виховуючого і розвиваючого характеру знань, від­повідно до якого в програму включаються знання, які виконують три функції у формуванні особистості: інформативну, орієнтовну і оціночну.

Інформативна функція є основою для формування у дошкільників уявлень про навколишню природу, зв'язки між при­родними об'єктами, ставлення людей до них. Отже, оволодіння сукупністю таких знань сприяє інформованості дітей про навко­лишній світ, розвиває психічні процеси.

Орієнтовна функція забезпечує дошкільникам вибір напрямку діяльності відповідно до знань. Наприклад, є їстівні і отруйні рослини. Останні не можна їсти, брати у руки.

Оціночна функція полягає в тому, що знання є базою формування ставлення до природи. Без знань про об'єкти природи не може бути і ставлення до них. Отже, навчальні і виховні зав­дання в процесі ознайомлення з природою вирішуються комплекс­но, а оволодіння обсягом знань, умінь, навичок, визначених про­грамою, повинно забезпечити виконання завдань ознайомлення дошкільників з природою.

Відбір обсягу знань про природу зумовлюється метою вихо­вання, яка коригується суспільством на кожному етапі його роз­витку. Сучасний етап вимагає більш глибокої уваги до екологіч­ного виховання.

2. Важлива роль принципу доступності. Особливості пізнаваль­ної діяльності дошкільників вимагають урахування вікових особ­ливостей. Психологічними дослідженнями (О. В. Запорожець, Г. О. Люблінська, М. М. Подд'яков, Л. А. Венгер) доведено, що в дошкільному віці йде бурхливий розвиток мислення у єдності його основних форм — наочно-дійової, наочно-образної, логічної. Переважають у цьому комплексі і мають найбільше значення наочно-образне і наочно-дійове мислення. Отже, доступнішими будуть ті явища природи, які мають яскраві зовніш­ні прояви. В сучасних дослідженнях доведено, що дошкільники в процесі предметно-чуттєвої діяльності здатні виділяти деякі сут­тєві зв'язки і відображати їх в образній формі — у формі узагаль­нених уявлень. Засвоєння таких знань важливо для досягнення розвиваючого ефекту у розумовому розвитку дітей, з яким тісно пов'язані інші сторони всебічного розвитку дошкільників.

Доступність знань не означає легкість. Психічний розвиток ди­тини зумовлений навчанням і вихованням, які відіграють визна­чальну роль у темпах, якісних особливостях розвитку. Взаємозв'я­зок навчання і розвитку розглядається як процес протиріч. На­вчання, будуючись не тільки на завершених циклах розвитку пси­хіки, а насамперед на тих психічних функціях, які ще не визріли, рухає вперед їх формування.

3. З принципом доступності тісно пов'язаний принцип науко­вості у відборі знань. Вже у дошкільному віці діти повинні за­своїти системні знання, які об'єднуються навколо провідної залеж­ності в природі, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Як вважають дослідники, такою глобальною залежністю у природі є єдність організму і навколишнього середовища. У рослинному світі ці зв'язки виявляються у відповідності стану рослини основ­ним факторам зовнішнього середовища. У тваринному світі це захисні пристосування — маскуюче забарвлення, відповідність бу­дови тварини способу життя.

Системні знання найбільш повно забезпечують реалізацію принципу науковості, оскільки в їх основу покладено формування елементарних понять, що відображають найбільш суттєві зв'язки. Програма передбачає ознайомлення з живою природою у трьох напрямках: різноманітність рослинного і тваринного світу, ріст і розвиток рослин і тварин, залежність життя істот від факторів зовнішнього середовища.

4. Специфічним принципом відбору знань про природу для ди­тячого садка є принцип енциклопедичності. Вперше він був за­стосований Я. А. Коменським, а в російській педагогіці — К. Д. Ушинським, які вважали за необхідне формувати у дошкіль­ників досить широке коло знань про неживу природу, рослини, тва­рин, працю людей у природі. І сьогодні у програму дитячого садка включається досить широке коло знань про природні матеріали (елементи геологічних знань), метеорологічні явища (елементи метеорології), сезонні зміни в природі (елементи фенології), різно­манітність рослин, їхню будову (елементи ботанічних знань), різ­номанітність тварин (елементи зоологічних знань) тощо. Це по­трібно для того, щоб навчити дитину орієнтуватися у природному середовищі, сформувати правильне ставлення до природних об'єктів.

5. Краєзнавчий принцип виявляється у підборі такого природ­ного матеріалу, який найбільш поширений у даній місцевості. Ще К. Д. Ушинський вказував на те, що вивчення дітьми природи повинно починатися не з курйозів і диковин, а з того, що безпо­середньо оточує дитину. Відомо, що Україна розташована у ме­жах трьох географічних зон: Полісся, Лісостепу і Степу. Вони мають суттєві відмінності у рослинному і тваринному світі, які зумовлені кліматичними і ґрунтовими факторами.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІСТУ ЗНАНЬ ДІТЕЙ ПРО ПРИРОДУ, УМІНЬ І НАВИЧОК ВИРОЩУВАННЯ РОСЛИН, ДОГЛЯДУ ЗА ТВАРИНАМИ

У наш час створено кілька програм для дитячих садків («Ди­тина», «Дитина у дошкільні роки», «Малятко», «Українське дошкілля»), в яких визначається рівень знань, умінь, навичок, які повинні сформуватися у дітей в процесі ознайомлення їх з при­родою. Слід відмітити відсутність принципових відмінностей у змісті програм по ознайомленню з природою, спрямованістю кож­ної з них на вирішення завдань екологічного виховання дошкіль­ників.

Програми передбачають ознайомлення дошкільників з явищами неживої природи, рослинним і тваринним світом.

Які ж знання про явища неживої природи повинні отримати діти? Формування знань про явища неживої природи включає ознайомлення їх з властивостями піску, глини, грунту, повітря, води. У дітей повинні скластися уявлення про існування води в трьох станах, а також розуміння значення води, повітря, грунту для життя живих істот і на основі цього дбайливого ставлення до них.

Дошкільники повинні ознайомитися з метеорологічними еле­ментами (температурними змінами, різними формами опадів, ха­рактером вітрів), а також з метеорологічними явищами (зливами, грозами, туманами, завірюхами), світловими явищами (веселкою, зорею), вміти використовувати деякі місцеві ознаки передбачення погоди.

Програми передбачають формування знань про поступові се­зонні зміни, їхній зв'язок із зменшенням чи збільшенням дня і ночі, положенням Сонця на небосхилі, його активністю. У дітей має бути сформоване узагальнене уявлення про те, що зміни в неживій природі призводять до змін рослин, тварин, діяльності людей.

Зміст програм по ознайомленню дітей з рослинним світом включає формування у дітей протягом перебування їх у дитячому садку знань про будову рослин (коріння, стебло, листок, квітка, плід), їх різноманітність і окремі функції (коріння вбирає воду і поживні речовини з грунту, утримує рослину у землі, через стеб­ло проходять поживні речовини, насінням рослини розмножую­ться) .

Програми передбачають формування у дітей знань про дико­рослі і культурні рослини. За дошкільний період діти повинні ознайомитися з найбільш поширеними городніми, польовими, са­довими рослинами, рослинами квітників, кімнатними декоратив­ними рослинами, знати їхні зовнішні ознаки, основні вимоги до умов життя, вирощування, використання їх людиною. Дошкільни­ки мають навчатися вирощувати рослини на ділянці дитячого сад­ка і в кутку природи, доглядати за ними, ознайомитися з основ­ними фазами в їхньому розвитку.

Усі програми передбачають ознайомлення дітей з дикоросли­ми рослинами природних і штучних рослинних угруповань (дико­рослі дерева, кущі, трав'янисті рослини лісів, лук, степів; бур'яни, придорожні, пустирні рослини). Враховуючи різноманітність при­родних умов, в яких працюють дитячі садки, програми обмежую­ться лише приблизним кількісним визначенням дикорослих рос­лин, з якими знайомляться діти, а також завданням формування у дітей уявлень про значення рослин у природі, житті людини, виховання дбайливого ставлення до них.

Ставиться завдання сформувати у дошкільників узагальнене уявлення про те, що для розвитку рослин потрібні тепло, світло, волога, поживні речовини. Якщо таких факторів зовнішнього се­редовища немає,— рослини не ростуть, не розвиваються. Всі рос­лини потребують уваги і дбайливого ставлення.

Програми визначають коло знань дошкільників про тваринний світ. Протягом перебування дітей у дитячому садку у них повинні бути сформовані знання про зовнішні ознаки, деякі пристосування до способу життя, значення для природи і людини таких систе­матичних груп тварин, як кільчасті черви (дощовий черв'як); чле­нистоногі (павуки, комахи, що є у найближчому оточенні); риби місцевих водойм і акваріумні; земноводні (жаба); плазуни (ящір­ка, черепаха); птахи; ссавці дикі і свійські, що є у навколишньо­му середовищі і характерні для природи України.

У дітей потрібно сформувати узагальнене уявлення про те, що тварини — живі істоти, що для життя їм потрібні певні умови: повітря, їжа, вода. Немає корисних і шкідливих тварин. Життя кожної тварини важливе для життя природи в цілому. До тварин треба ставитися дбайливо.

Програми передбачають формування навичок догляду за тва­ринами, що живуть у кутку природи і на ділянці: готувати і да­вати корм, чистити поїлки, годівниці.

Дошкільники за час перебування в дитячому садку повинні ознайомитися з доступною їх розумінню працею людини в при­роді. На цій основі треба сформувати інтерес і позитивне став­лення дітей до сільськогосподарської праці.

Що ж відрізняє програми?

Програма «Українське дошкілля» більше уваги приділяє озна­йомленню дітей з історико-етнографічним матеріалом, що повинно бути спрямоване на формування національних рис характеру — любові до Землі, всього живого, народних традицій, виховання лю- дини-добротворця. Програма досить детально подає зміст знань про пори року.

У програмі «Дитина у дошкільні роки» детально розробляю­ться обсяг знань для різних вікових груп за порами року, форму­вання умінь, навичок, пов'язаних з доглядом за рослинами, тва­ринами. Цю програму добре використовувати вихователям-почат- ківцям.

Програма «Малятко» відрізняється від інших меншою деталі­зацією програмних вимог, відсутністю розподілу змісту за квар­талами. У програму включено формування у дошкільників почат­кових гігієнічних знань. Більш чітко визначені завдання з форму­вання у дошкільників узагальнених уявлень. Використання цієї програми розраховане на вихователів, які добре володіють знан­нями про природу рідного краю.

У програмі «Дитина» зміст побудований за сезонами, більше уваги приділено пізнавальним діям (практичним, сенсорним, до­слідницьким), якими повинні оволодівати діти в процесі ознайом­лення з природою. Введено формування гігієнічних знань.

В усіх програмах знайшли втілення результати досліджень по проблемах змісту знань (С. М. Ніколаєвої, І. О. Хайдурової, Є. Ф. Терентьєвої, Н. Н. Кондратьєвої та ін.). На жаль, не зна­йшло відображення дослідження В. І. Каразану по формуванню початкових географічних уявлень у дітей старшого дошкільного віку.

Структура більшості програм підпорядкована сезонному прин­ципу подання знань, врахована концентричність у розподілі обсягу знань для дітей різних вікових груп. Поряд з цим є важливою вказівка на потребу уникати жорсткого розмежування вимог про­грами, оскільки у кожній групі є діти різного рівня розвитку. При певному відставанні дитини в розвиткові вихователь повинен добирати такі вимоги розділу програми, які їй під силу засвоїти, і поступово їх ускладнювати. Якщо дитина знає більше, ніж пе­редбачає програма, потрібно забезпечити випереджаюче просуван­ня в оволодінні знаннями, уміннями, навичками.

Важливою особливістю структури програм «Малятко» і «Ди­тина» є введення показників засвоєння змісту знань про природу по кожній віковій групі.

КУТОК ПРИРОДИ І ДІЛЯНКА ДИТЯЧОГО САДКА ЯК ОСНОВНА МАТЕРІАЛЬНА БАЗА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Куток природи в дитячому садку — важлива умова організації змістовної діяльності дітей, спрямованої на вирішення завдань ознайомлення дітей з природою.

Уперше питання про створення науково-природничих кабінетів було розроблене Є. М. Водовозовою. Дальшу розробку воно зна­йшло у педагогічній діяльності Є. І. Тихєєвої, яка вважала кутки природи обов'язковою умовою обладнання кожного дошкільного закладу. Ця вимога зберігається і тепер.

Навчально-виховне значення кутка природи не можна пере­оцінити. Наявність його у груповій кімнаті дозволяє формувати реалістичні уявлення про представників рослинного, тваринного світу через забезпечення безпосереднього контакту дітей з ними. Саме в процесі спостережень за розвитком тварин, ростом рослин створюються можливості для формування у дошкільників систем­них знань: рослини можуть існувати лише при наявності відпо­відних умов — світла, тепла, вологи, поживного грунту; кожна тварина пристосована до певних умов існування і, утримуючи її в кутку природи, слід подбати про створення таких умов.

Спостереження і діяльність, пов'язана з доглядом за мешкан­цями кутка природи, збуджує думку, сприяє встановленню доступ­них розумінню дітей зв'язків, а все це вимагає і відповідного мов­ного оформлення. Об'єкти кутка природи дають змогу вихователю розвивати у дітей сенсорні органи, використовуючи для цього різ­номанітність забарвлення, форм, звуків, запахів природних об'єктів.

Особлива роль належить кутку природи у розвитку пізнаваль­них інтересів і спостережливості дітей, оскільки куток природи виконує функцію маленької лабораторії, де проводяться нескладні досліди, здійснюються довготривалі спостереження за розвитком рослин і тварин.

Використовуючи об'єкти кутка природи, вихователь має змогу здійснювати екологічне виховання — формувати знання про за­лежності у природі, ціннісні орієнтації. Захоплюючи дітей цікавим світом природи, вихователь викликає у них бажання спілкуватися з нею, формує гуманне дбайливе ставлення до живого.

Наявність кутка природи — неодмінна умова формування пер­ших трудових навичок, пов'язаних з доглядом за рослинами, тва­ринами, а також почуття відповідальності за доручену справу.

Добре обладнаний куток природи є завжди окрасою групової кімнати. Під час дослідження ставили питання старшим дошкіль­никам, що вони вважають найкрасивішим у груповій кімнаті. 90 % відповідали, що це куток природи. Спостереження в кутку природи за гарним цвітінням квітів, чудовим підводним світом акваріума тощо дають змогу збагатити дітей естетичними вражен­нями і відобразити красу у малюнках.

У кутках природи дитячих садків утримуються рослини і тва­рини. До їхнього вибору ставляться певні вимоги:

1. Об'єкти кутка природи мають відповідати завданням про­грами, сприяти їхньому виконанню.

2. Рослини і тварини повинні бути безпечними для дітей. На­приклад, через отруйні властивості не можна утримувати в дитя­чому садку солянум (паслін), олеандр, маранту, аглаонему, еуфор- бію, а також колючі кактуси.

3. Об'єкти кутка природи не повинні вимагати складного до­гляду.

4. Серед об'єктів кутка природи не повинно бути рослин, тва­рин, які підлягають охороні або чисельність яких незначна.

5. Об'єкти кутка природи повинні змінюватися, поряд з постій­ними мешканцями повинні бути тимчасові. Це забезпечить постій­ний приплив нової інформації — важливу умову для розвитку пі­знавальних інтересів дітей.

РОЗМІЩЕННЯ І ОБЛАДНАННЯ КУТКА ПРИРОДИ

Куток природи влаштовується у світлій частині кімнати, що забезпечує сприятливі умови для більшості його мешканців. Для розміщення його використовується стандартне і нестандартне об­ладнання.

Стандартне обладнання — це секційні меблі із столиком-ша- фою, в якому зберігаються предмети догляду за об'єктами кутка природи.

Нестандартне обладнання — це пеньки, невеликі оригінальні стовбури дерев, декоративні грати, на яких розміщують кімнатні рослини, клітки тощо. Вибрані із смаком природні знахідки на­дають куткам природи екзотичності, індивідуальності. Найчастіше таке нестандартне обладнання доповнює стандартне.

Для оформлення кутка природи використовують декоративні тарілки з природними орнаментами, ставлять куманці і вази з су­хими букетами, а влітку — з композиціями із живих квітів.

Під час розміщення в кутку природи об'єктів слід ураховувати такі основні вимоги:

1. Розміщення кімнатних рослин, тварин повинно бути підпо­рядковано їхнім потребам у світлі, теплі тощо. Наприклад, пта­хам слід забезпечити добре освітлене місце, через те що їм треба багато їжі, яку вони споживають лише при достатньому освітлен­ні, в той же час хом'ячка ні в якому разі не можна залишати в освітленому місці, тим більше на сонці, бо це призводить до за­гибелі цих нічних тваринок.

2. Слід урахувати можливості розміщення дітей під час спо­стережень і догляду за об'єктами, тримаючи в полі зору перш за все їхню безпеку.

3. Дбати про естетичний вигляд кутка природи.

КІМНАТНІ РОСЛИНИ КУТКА ПРИРОДИ І ЗИМОВОГО САДУ

Кімнатні рослини — постійні мешканці кутка природи. Крім того, вони широко застосовуються в дитячих садках для створення зимових садів, оформлення вестибюлів, сходів тощо.

Наявність у кутку природи кімнатних рослин дає змогу пока­зати дітям різноманітність рослин, їх будову, способи розмноження, познайомити з диференційованими потребами рослин в основ­них факторах середовища, навчити найпростішим прийомам догля­ду, сформувати уявлення про їхню красу, виховати дбайливе став­лення. Кімнатні рослини виділяють фітонциди (особливо це влас­тиве для циперуса, пеларгонії) і тим самим створюють більш сприятливі умови у приміщенні.

Кімнатним квітництвом люди займаються давно. Активно роз­вивалося воно з появою мореплавства. Відвідуючи різні куточки Землі, мандрівники привозили цікаві рослини, частина яких при­живалася у приміщеннях. Наші кімнатні рослини — це маленькі, але справжні рослини тропічних лісів Індії, Яви, Бразилії, пустель Африки, Мексики. Вони найкраще пристосувалися до кімнатних умов, оскільки в кімнатах тепло. Проте і ці рослини страждають через відсутність звичних умов. Рослини тропіків — через сухість повітря, рослини пустель — через відсутність достатньої кількості світла. Знаючи їхнє походження, треба намагатися створити для них умови, близькі до тих, в яких вони жили на батьківщині.

Усі кімнатні рослини за особливостями зовнішнього вигляду умовно поділяють на такі групи: красивоквітучі, цибулинні, декоративно-листяні, ампельні і виткі, сукуленти.

Красивоквітучі кімнатні рослини

У цю групу об'єднують рослини, для яких характерне пишне і тривале цвітіння. Саме їм віддають перевагу, оскільки дітей при­ваблює все яскраве.

Абутилон (кімнатний клен) (рис. 1) походить з Бразилії. По­требує легкого поживного грунту, достатнього освітлення і помір­ного поливання. Розмножують рослину живцями та насінням. Рекомендується для зимових садів.

Азалія індійська походить з Індії. Потребує кислих грунтів, світлолюбна, поливання помірне. Розмножують її живцями. Рослину цікаво утримувати взимку як тимчасового мешканця кутка природи, зачаровуючи дітей красою різноманітних за забарвлен­ням квітів, їх формою. Слід познайомити дітей з її походженням.

Антуріум (квітка фламінго) походить з Бразилії. Існує багато видів рослини, але всі вони мають характерної форми суцвіття - (початок), оточене яскравим покривалом. Це тепло- і вологолюбна рослина, яка любить багато світла але не переносить прямого со­нячного проміння. Розмножують рослину насінням, бічними паро­стками, живцями. її можна вирощувати у зимових садах, пере­носячи під час цвітіння до кутка природи, щоб помилуватися кра­сою і оригінальністю цвітіння.

Калерія боготська походить з Центральної Америки. Невибаг­лива кімнатна рослина, яку слід тримати у світлому приміщенні і помірно поливати. Розмножують її бульбочками, подібно до ахіменесу. Привертає увагу м'якими оксамитовими листками і яскраво- червоними трубчастими квітками. Може бути використана як тим­часовий мешканець кутка природи у літній час. Під час спостережень увагу дітей звертають на своєрідну форму дзвоникоподібних квіток, неначе розмальованих усередині білими смужечками. На відміну від ахіменесу у калерії восени надземна частина не відмирає.

Рис. 1. Абутилон (кімнатний клен) Рис. 2. Гортензія

Рис. 5. Кала (білокрильник) Рис. 6. Бегонія завждиквітуча

Гортензія (рис. 2) походить з Японії та Китаю, приваблює великими зонтиками суцвіть. Цікаво, що квітки її несправжні. Суцвіття складаються з квіток, що мають замість пелюсток збіль­шені чашолистки. Спочатку вони мають зелений колір, по­тім —г жовтий і далі — рожевий. Посередині видно маленьку куль­ку — це і є пелюстки недорозвинутої квітки, які щільно закрива­ють тичинки та недорозвинуту маточку. Зміну забарвлення гор­тензії можна викликати штучно, поливаючи її перед цвітінням один раз на тиждень розчином аміачного галуну (4 г на 1 л води). При цьому білі квітки стають блакитними. Рослина світлолюбна, потребує помірного поливання, розмножують їх живцями. Рослину добре вирощувати в зимових садах.

Жасмин кімнатний родом з Аравії, вічнозелений кущ з білими ароматними квітками. Потребує світлих місць, помірного поливання. Розмножують жасмин живцями, які легко вкоріню­ються (у березні). Рослина прикрасить зимовий сад, де діти мо­жуть її розглянути, відчути аромат.

Клівія походить з Південної Африки, добре витримуєсухі і жаркі умови приміщень, не потребує яскравого освітлення, розмножується молодими паростками. Це постійний мешканець кутка природи, який під час цвітіння приваблює до себе зонтиком яскравозабарвлених квітів, дає змогу знайомити дітей з різнома­нітністю будови та диференційованими потребами рослин у денно­му світлі.

Кала ефіопська (рис. 5) родом з Південної Африки, де вона зростає в болотистій місцевості. Любить яскраве освітлення і щед­ре поливання. Розмножують її молодими паростками. Цвіте пере­важно з жовтня до травня. Суцвіття кали — невеликий жовтий по­чаток з білим покривалом, тримається на рослині 1 —1,5 місяця. Потребує періоду спокою в літні місяці, коли поступово скорочу­ють, а потім зовсім припиняють поливання. Враховуючи естетичні властивості рослини та її специфічні потреби, вона може бути рекомендована для вирощування в кутках природи дитячих садків.

Бальзамінпоходить з Тропічної Африки. Найбільш розповсю­джений бальзамін з рожевими квітками і султанський — з черво­нуватими листками і яскраво-кармінними квітками. Рослина світ­ло- і вологолюбна. Розмножують її живцями, які укорінюються надзвичайно швидко. Бальзамін — постійний мешканець кутка природи. Цвіте він безперервно, квітки оригінальні, з довгими шпорами. На прикладі цієї рослини доцільно знайомити малюків з будовою рослин, а в групах старшого дошкільного віку — з роз­множенням рослин живцюванням.

Бегонія(рис. 6) походить з тропічних областей обох півкуль.. Назву рослина отримала від прізвища ботаніка XVII ст. Бегона, який вперше її описав. Серед красивоквітучих бегоній найбільш поширена бегонія завждиквітуча і бульбова. Рослини вимагають легкого пухкого грунту, затінку, помірного поливання. Розмножу­ють їх насінням, листковими і стебловими живцями, поділом ко­реневища і бульб. Завждиквітуча бегонія є постійним мешканцем кутка природи. Спостереження за красивими квітками, блискучим яскраво-зеленим листям сприяє формуванню естетичних вражень, знайомить з різноманітністю квітучих рослин. Бегонія бульбова рекомендується для зимових садів, її добре вирощувати і на ді­лянці дитячого садка.

Глоксинія(рис. 7) походить з Південної Америки. Потребує поживної легкої землесуміші, помірного поливання, затінку. Роз­множують її насінням, листковими живцями, бульбами. Надзви­чайно гарна рослина, яку можна використовувати, так само як і ахіменес, для вирощування в кутку природи навесні і влітку. На зиму надземні частини відмирають, бульби зберігають у темному місці, навесні пересаджують у свіжий грунт.

Читайте також:

1. В цьому полягає механічний (фізичний) зміст похідної.
2. Види та жанри образотворчого мистецтва, методика ознайомлення з ними у початковій школі.
3. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
4. ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ
5. Вимоги до змісту контрольної роботи
6. Вимоги щодо змісту та оформлення документів
7. Відображальне відношення і власний зміст релігійного феномену
8. Всі люди є рівними перед Богом. 1 сторінка
9. Всі люди є рівними перед Богом. 2 сторінка
10. Всі люди є рівними перед Богом. 3 сторінка
11. Всі люди є рівними перед Богом. 4 сторінка
12. Всі люди є рівними перед Богом. 5 сторінка

Переглядів: 9939