Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 8 сторінка

Жука-плавунця і водолюба розміщують в окремих акваріумах.

Годують плавунця мотилем, скобленим м'ясом. Водолюб живиться рослинами. Спостерігаючи за жуками, слід звернути увагу дітей на те, як спливає плавунець, виставляючи з води кінець черевця (набирає повітря). Водолюб же наближує до поверхні води голову. Через вусики повітря потрапляє у трахеї. По-різному ці жуки пе­ресуваються у воді. Плавунець швидко гребе одразу задніми ніж­ками, а водолюб перебирає ніжками. Мчати, швидко міняти на­прямок руху він не може. А чому? Плавунець — хижак. Він кидає­ться на живу жертву, наздоганяє її. Основна ж їжа водолюба — рослини.

З представників двокрилих у кутку природи можна спостеріга­ти з дітьми за личинками комарів — мотилем і коретрою. Поміс­тивши їх у банку з водою, слід показати дітям спосіб їх пересуван­ня, наголосити на їх значення у природі.

Під час утримання тимчасових мешканців у кутку природи слід створювати для них близькі до природних умови, забезпечувати природними кормами, враховуючи конкретний характер мислення дітей і потребу формування у них реалістичних уявлень.

Тимчасовими мешканцями кутка природи можуть бути деякі земноводні (тритони, жаби) і плазуни (ящірка, черепаха). Трито­нів влаштовують в акваріумі з піском на дні і посадженими водя­ними рослинами — елодеєю або перистолисником.

Навесні у наших водоймах найчастіше трапляється тритон зви­чайний, рідше гребінчастий. Самці забарвлені надзвичайно яскра­во, і багатство їхніх барв чарує. Спостереження за життям тритона дуже цікаве: він то ходить повільно по дну, наче принюхуючись у пошуках корму, то спливає на поверхню і, ковтнувши повітря, швидко повертається і упливає на дно. Коли тритон пливе, лапки його щільно притискаються до тіла і рухається тільки хвіст. Году­ють тритонів мотилем, але бачать вони порівняно погано і не від­разу знаходять навіть тих, хто в'ється перед ними.

Жаб, ящірок і черепах утримують у тераріумах. Обладнують їх найчастіше із старих акваріумів, імітуючи природне середовище, в якому жила тварина. Зверху накривають кришкою з дрібною сіткою.

Для жабтераріум створюють за типом болота. На дно насипа­ють грунт або непромитий пісок, садять кілька кущиків трави або ж зелених гілочок традесканції. В певному місці влаштовую­ться укриття для тварини — корч, пеньок і водойма (широка плас­ка мисочка, яка вкопується в грунт). Найцікавіше утримувати квакшу. Вона викликає захоплення своїм яскраво-зеленим кольо­ром шкіри, золотистими очима. В тераріум для неї треба постави­ти гілку, на якій вона охоче сидітиме. Годують її комахами, пере­важно мухами, яких у літню пору достатньо. Побачивши муху, жаба спритно стрибає, переслідуючи її. Якщо вона промахнеться, то повисає на гілці, тримаючись за неї подекуди тільки пальцями задньої лапки, і потім, неначе акробат, підтягується вгору. Цікаво з дітьми простежити за зміною забарвлення квакші. Ніжно-зелене забарвлення не залишається незмінним. Якщо в приміщенні немає зелених листків, квакша досить скоро стає сірою або коричнюва­тою. Це легко помітити, пересадивши жабу з зеленої рослини на сіру гілку. Не мине й двох годин, як квакшу не можна буде впізна­ти: вона наче переодягнеться у нове вбрання. Якщо її знову поса­дити на зелені листки, діти знову побачать її у гарному зеленому вбранні. Це дає змогу переконати їх у доцільності захисного за­барвлення.

Влітку, у сонячну погоду, самці квакш можуть видавати гучні звуки «крак-крак», при цьому можна помітити, як у самця під гор­лом здувається сіруватий міхур — саме він і підсилює звук, що його видає маленька жаба.

Маленьку болотяну черепаху також утримують в тераріумі за типом болота. Годують її мотилем, червами. Слід пам'ятати, що корм вона бере лише у воді і без неї не може проковтнути їжі. Нерухому їжу вона не бере. З дітьми цікаво розглянути її пан­цир, показати, як вона ховає під щит голову, ноги і хвіст. Розгля­нути її темні, покриті м'якою шкірою ноги, гострі кігті, перетинку між пальцями. Посадивши ненадовго черепаху у таз з теплою во­дою, можна показати, як вона плаває у воді, сильно загрібаючи лапами. Хвіст, як руль, допомагає їй спрямовувати рух.

Для ящірок тераріум обладнують за типом сухих лук: кілька кущиків трави, купка камінців. Водойма ящіркам не потрібна. Воду вони споживають у вигляді роси, тому рослини і камінці слід час від часу збризкувати водою. Крапельки на склі і листках ящірки будуть злизувати своїм рухливим язичком.

Ставити тераріум треба на світлому сонячному місці. Годують ящірок живими комахами та їх личинками, мухами, кобилками, їжу дають у той час, коли сонце добре освітлює тераріум і ящірка діяльна. Дуже цікаво з дітьми поспостерігати моменти полювання, коли ящірка помічає муху, що повзе по стінці, підповзає до неї, робить різкий рух головою і хапає здобич.

В Україні найбільш розповсюджені ящірки прудка, зелена, живородяща. Найчастіше зустрічається ящірка прудка. Спостережен­ня за ящіркою допоможе дітям полюбити цих гарних і корисних тварин.

Тимчасових мешканців кутка природи діти можуть приносити в цільових прогулянок, екскурсій. Можна залучати до поповнення кутка природи і батьків. Утримання розповсюджених тварин місце­вого краю в кутку природи, спостереження за ними допоможуть краще пізнати їх, виробити певне ставлення. Тижня перебування в кутку природи достатньо для спостережень, цікавого спілкуван­ня. Після цього тварину треба повернути у природне середовище. Вихователь повинен переконати дітей, що тваринам, які живуть у нашій природі, найкраще на волі. Під час цільових прогулянок тварин випускають у найбільш сприятливі і безпечні для них умо­ви, наголошуючи на тому, яких саме умов потребує та чи інша тварина, де їй буде добре.

ДІЛЯНКА ДИТЯЧОГО САДКА

Найближчим природним оточенням, де діти проводять велику кількість часу в дитячому садку, є ділянка. У сучасних архітектур­но-проектувальних вирішеннях ділянка розглядається як продов­ження групової кімнати і подібно до того, як у груповій кімнаті все обладнується для проведення змістовної роботи з дітьми, так і ділянка дитячого садка повинна створювати можливості для успішного ознайомлення з природою.

ЗНАЧЕННЯ ДІЛЯНКИ У ЗДІЙСНЕННІ ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Ділянка дитячого садка є тим середовищем, яке за умови його правильної організації, має великий вплив на розвиток всіх сторін особистості дитини, оскільки на ділянці організується різноманітна діяльність дошкільників — пізнавальна, ігрова, трудова.

Ділянка дитячого садка повинна давати багатий матеріал для формування у дітей образів рідної природи. Саме тут дитина по­винна дізнатися про різноманітні дерева, кущі, плодові, городні, декоративні рослини, особливості їхнього життя, зміни в різні пори року, їхнє значення для людини. На ділянці діти знайомляться із світом тварин — різноманітними комахами, птахами, деякими свійськими тваринами. У процесі пізнання цих об'єктів дітей зна­йомлять з залежністю життя рослин, тварин від зміни умов (під­живлені рослини краще ростуть). Нагромадження такого досвіду сприяє розумінню зв'язків і залежностей у природі.

Ділянка дитячого садка — сприятливе середовище для розвит­ку мови і мислення дітей. Процес пізнання нових об'єктів природи, прийомів догляду за ними завжди пов'язується з позначенням ЇХ словом, що сприяє збагаченню словника дітей. Збільшення фонду конкретних уявлень про природні об'єкти створює сприятливі умо­ви для формування узагальнень, розвитку мислення.

Добре озеленена ділянка — важлива умова здійснення сенсор­ного виховання. Вона дає вихователю достатньо матеріалу для розвитку всіх аналізаторів — зорового, слухового, дотикового, ню­хового.

Під час перебування дошкільників на ділянці здійснюється розвиток їхньої спостережливості, діти оволодівають прийомами аналізу, навчаються порівнювати, виділяти суттєве.

Не можна переоцінювати значення ділянки для розвитку пізна­вальних інтересів дітей. Ознайомлення з природою повинно базу­ватися на наявності у кожної дитини фундаментальної потреби у нових враженнях, нових знаннях, способах дій. Ігнорування цього призводить до того, що пізнавальні потреби згасають, діти втрача­ють інтерес до знань і процесу їхнього придбання. Для реалізації і розвитку цієї потреби важливі різноманітний флористичний склад ділянки, наявність на ній тварин, тобто умов для набуття нових вражень.

Ділянка дитячого садка — важлива умова вирішення виховних завдань, одне з найважливіших з них — екологічне виховання. На ділянці вихователь може раціонально поєднати формування нових знань з діяльністю дітей, спрямовуючи педагогічний процес на здійснення завдань екологічного виховання: формування узагаль­нених уявлень про залежності у природі, ціннісні орієнтації, ба­жання спілкуватися з природою. Саме на ділянці діти засвоюють перші знання про природокористування, на основі яких у них фор­мується екологічна культура поведінки, одержують перші навички діяльності, спрямованої на поліпшення навколишнього середовища.

На ділянці дитячого садка організується праця дітей на городі, квітнику, а це — важлива умова формування любові до праці, тру­дових навичок.

Гарно озеленена ділянка дитячого садка — це те місце, де діти дістають естетичні враження від спілкування з природою, і педаго­гічному колективу необхідно зробити все для того, щоб ці вражен­ня були повноцінними.

Добре озеленена ділянка створює сприятливі умови для фізич­ного розвитку дітей. Дослідження гігієністів свідчать про те, що озеленена ділянка затримує 72 % пилу, знижує швидкість вітру на 60 %, у жаркі дні знижує температуру повітря на 2—З °С, під­вищує рівень зволоженості, а отже, і комфортність середовища. Зелені рослини виділяють фітонциди, оздоровлюють дітей. Різно­манітність барв, форм знижує нервове напруження.

 

ПЛАНУВАННЯ ДІЛЯНКИ

Розмір ділянки залежить від типу дошкільного закладу. В яс- лах-садках на 100 місць відводиться до 40 м2 на одне місце; на 140—320 місць —35 м2, 560—640 місць — ЗО м2 на одне місце.

Ця норма площі включає розміщення основного і допоміжних приміщень, під'їзних шляхів, групових майданчиків тощо. В умо­вах, коли площа для дитячого садка виділяється в районі рекон­струкції, вона може бути зменшена на 25 %. При будівництві ди­тячого садка в умовах складного рельєфу площа ділянки зменшує­ться на 15 %. Ділянки дитячих садків у великих містах, де є всі види благоустрою, менші, ніж ділянки сільських дитячих садків, за рахунок скорочення площ для господарського подвір'я. В санатор­них дитячих садках площа на одне місце збільшується до 100 м2. Зелені насадження в таких випадках займають 60—70 % усієї площі.

На ділянці дитячого садка виділяються такі структурні компо­ненти:

1. Групові майданчики з газонами. Майданчики повинні мати садове покриття (відсів щебеню), асфальтоване покриття на дитя­чих ділянках не допускається. Середина майданчика має бути віль­ною від обладнання, оскільки на майданчику проводяться рухливі ігри, розваги. По краях майданчика слід розташовувати тіньовий навіс, пісочники, обладнання для ігор з водою тощо.

2. Фізкультурний майданчик площею не більше 250 м2. Поло­вина майданчика повинна мати садове покриття, а половина засі­ватися сумішшю газонних трав. Фізкультурне обладнання розта­шовується по краях майданчика.

3. Майданчик для утримання дрібних свійських тварин площею 20 м2. Розташовують його переважно біля господарського подвір'я. Він обладнується клітками і вольєрами для утримання дрібних свійських тварин.

4. Квітники — спільні для дитячого садка, і квітники на групо­вих ділянках.

5. Дитячий город. Він планується з розрахунку не менше 0,5 м2 на одну дитину. Оптимальний розмір площі городу—1,5 м2 на дитину.

6. Сад і ягідник. Його площа залежить від загальної площі ди­тячого закладу, але важливо, щоб там були посаджені основні пло­дові дерева і кущі.

7. Майданчик для вивчення правил вуличного руху.

8. Кільцева дорога для їзди на дитячих велосипедах. Вона не повинна перетинати групові ділянки.

9. Господарське подвір'я площею 100—240 м2, де розташовую­ться сарай, овочесховище і під'їзні шляхи для вантажних машин.

10. Плескальний басейн.

На майданчику дитячого садка розташовуються малі архітек­турні форми — перголи, фонтани, тіньові грибки. Вздовж доріжок розміщуються лави.

 

 

ВИМОГИ ДО ОЗЕЛЕНЕННЯ ДІЛЯНКИ

Озеленення ділянки дитячого садка має велике значення для створення сприятливих умов для перебування там дітей та озна­йомлення їх з природою. У зв'язку з цим до озеленення ділянки дитячого садка висуваються певні гігієнічні і педагогічні вимоги.

Гігієнічні вимоги

1. Під час озеленення ділянки не повинен порушуватися режим сонячної радіації: дерева не повинні затіняти більше половини гру­пових і фізкультурних майданчиків. Дерева і кущі не повинні перешкоджати доступу сонячних променів у приміщення. Озеленен­ня в різних природних зонах України повинно проводитися з ура­хуванням кількості сонячної радіації. У Поліссі і Лісостепу, де її менше, дерева потрібно садити на відстані 10 м, а кущі — 5 м від приміщення дитячого садка. В степовій зоні, де сонячна радіація більша, дерева висаджують на відстані 5 м, а кущі — 1 м від при­міщення.

2. Озеленення не повинно порушувати режиму провітрювання ділянки. Однак у тих районах України, де взимку дмуть сильні вітри, зелені насадження слід розташовувати так, щоб вони захи­щали ділянку з боку пануючих узимку вітрів. З цією метою згу­щують насадження, висаджують їх у два ряди.

3. На ділянці дитячого садка не повинно бути рослин, які мог­ли б негативно впливати на здоров'я дітей: отруйних, тих, що за­смічують ділянку, мають великі колючки. Через це на ділянці не слід висаджувати, наприклад, тис ягідний (отруйний), жіночі ек­земпляри тополі, які в період розповсюдження насіння можуть подразнювати дихальні шляхи.

Педагогічні вимоги

1. Озеленення ділянки повинно забезпечувати виконання зав­дань програми по ознайомленню дошкільників з природою. Дослі­дженням Т. О. Ковальчук доведено, що добре озеленені ділянки (різноманітність дерев, кущів, трав'янистих декоративних рослин) впливають на якість знань дітей про природу і ставлення до неї. Там, де флористичний склад ділянки бідний, набагато нижчі по­казники. Це зумовлене тим, що наявність різноманітних рослин об'єктивно створює передумови для спостережень, праці, зв'язаної з доглядом за рослинами, в результаті чого формуються знання дошкільників про природу і позитивне ставлення до неї. До того ж різноманітні квітучі рослини на ділянці приваблюють комах, а ті, в свою чергу, приваблюють птахів.

2. Озеленення ділянки повинно забезпечити зміну вражень у дітей, а отже, воно повинно бути флористично різноманітним, з без­перервними періодами цвітіння рослин. Чим більш різноманітний склад рослин, тварин на ділянці, тим більше можливостей у вихо­вателя для подання нової інформації і формування пізнавальних інтересів дітей, позитивного ставлення дошкільників до об'єктів природи.

ДЕРЕВА І КУЩІ НА ДІЛЯНЦІ

Основу озеленення ділянки дитячого садка складають дерева. Підбір їх для озеленення ділянки повинен давати потрібний мате­ріал для спостережень і створювати виразний декоративний ефект у зеленому вбранні ділянки.

Декоративні дерева, що висаджуються на ділянці, належать до хвойних і листяних. Серед них є рослини природної флори України та інтродуковані. Далі подано коротку характеристику вимог до умов життя та розміщення дерев і кущів. Зміст спостережень за ними детально буде подано у посібнику «Природа України» в роз­ділах «Рослини лісу», «Рослини парків і скверів».

З представників хвойних дерев на ділянці бажано мати ялину, сосну і модрину, що створить сприятливі умови для проведення порівняльних спостережень, формування ціннісних орієнтацій.

За декоративні якості більше ціниться ялина колюча (форма срібляста, голуба), що походить з Північної Америки. Завдяки стрункості форм, гарному кольору хвої ці ялинки справляють уро­чисте враження. На відміну від нашої ялини звичайної, ялина ко­люча краще витримує забруднення повітря. Найбільший декора­тивний ефект мають молоді дерева. Висаджують ялини (і звичайну, і колючу) найчастіше біля центрального входу. Ці тіньовитривалі дерева вимагають вологих, багатих грунтів.

Для світлолюбної, невибагливої до грунту сосниз прозорою ажурною кроною треба знайти добре освітлене місце або на ме­жах групових ділянок, або біля приміщення.

Прикрасить ділянку і модрина з рідким, ажурним галуженням.

Це світлолюбна рослина, маловибаглива до грунту, добре витри­мує міські умови. Гарно виглядає у поодинокій посадці на газоні.

Спостереження за хвойними деревами проводяться з дітьми в усі пори року. Слід навчити дітей розрізняти їх, відмічати своєрід­ну красу кожного дерева, знаходити спільне і відмінне у появі мо­лодих пагонів, голок, цвітінні, утворенні і визріванні шишок.

Листяні дерева мальовничими обрисами крон і світлішим за­барвленням листя різко відрізняються від хвойних і часто станов­лять з ними контрасти великої художньої цінності.

На ділянці дитячого садка обов'язково треба посадити 1—2 де­рева, цвітіння яких припадає на березень — початок квітня, причо­му цвітіння виразне, яке сприйматиметься дітьми як ознака пробу­дження природи. До таких дерев належать осика, верба козяча, вільха. Цвітуть вони до появи листя. Всі вони маловибагливі до грунтів, але садити їх краще у більш зволожених місцях ділянки. Не можна не замилуватися рано навесні осикою, одягненою неначе в сіру хутряну шубку. Влітку цікаво послухати, як «розмовляє» дерево, розкрити дітям секрет, що такий звук зумовлений довгим черешком і щільною листковою пластинкою. Восени добре помилу­ватися різноколірним забарвленням листків осики. Діти дізнаю­ться, що осика — одне з найулюбленіших дерев для диких тва­рин — зайців, лосів, які ласують корою, гілками. Деревину її ви­користовують для виготовлення сірників.

У квітні і травні цвітуть більшість дерев: клен, береза, гороби­на, кінський каштан, ясен, верба, тополя, дуб, дикорослі плодові (яблуня Недзведського, сливолиста, чудова, маньчжурська тощо). Всі вони потрібні для проведення спостережень, надання різнома­нітності зеленому вбранню ділянки.

Кленутворює найбільш мальовничу крону, має красиву кору. Найбільший декоративний ефект має клен гостролистий. Він нале­жить до швидкоростучих порід, але добре росте лише на багатих грунтах. Тіньовитривалий.

Іншим цікавим видом є клен сріблястий (походить з Північної Америки). Він має глибокорозрізаний лист, нижня поверхня якого сріблясто-сіра. Цей клен світлолюбний, до грунтів невибагливий.

Для порівняльних спостережень цікаво висадити і клен татар­ський, що має влітку великий декоративний ефект завдяки черво- нозабарвленим крилаткам.

Плануючи розміщення кленів на ділянці, слід пам'ятати, що найбільший декоративний ефект вони мають тоді, коли висаджені групою.

Береза— одне з найбільш мальовничих і улюблених дерев. Найчастіше висаджують березу плакучу, або бородавчасту, яка має пониклі гілки. Це світлолюбне, невибагливе до грунтів дерево. Розміщують ці берези на межах групових ділянок. Можна посади­ти березу поруч з ялиною для створення контрастного ефекту.

Горобина, як і береза,— одне з найбільш поетичних дерев. В будь-яку пору року прикрашає ділянку то волохатими розкрити­ми бруньками, то пухнастими духмяними квітками, то червоними ягодами, які приваблюють птахів. Світлолюбна, до грунтів неви­баглива. Висаджують її на межах групових ділянок.

Ясен — гарне дерево з ажурною кроною. Належить до швидкоростучих порід. Світлолюбний, вимагає поживних грунтів. Добре посадити біля приміщення для того, щоб була змога спостерігати з вікна за снігурами, які часто відвідують ці дерева.

Дуб— символ могутності, довголіття. З різних видів дубів най­цікавіші для вирощування на ділянці дуб звичайний і дуб черво­ний (з Північної Америки), листя якого набуває восени надзвичай­но яскравого червоного забарвлення. Це світлолюбні дерева, краще ростуть на поживних грунтах. Висаджують їх поодиноко.

Тополя— найпоширеніше в Україні дерево. Особливою струн­кістю відзначаються тополі пірамідальні, які бажано мати на ді­лянці. Найчастіше їх висаджують по периметру ділянки. До грун­тів невибагливі, однак краще ростуть на багатих і достатньо зволо­жених грунтах.

Каштан кінський (походить з Балкан) —чудове тіньовитривале дерево, що добре росте на родючих вологих грунтах. Дає багато цікавого і різноманітного матеріалу для спостережень та ігор ді­тей. Розміщують його по межах групових ділянок.

Верба— гарне, опоетизоване у піснях дерево. Є багато видів, з них найкрасивіша верба біла плакуча. Невибагливе до ґрунтових умов, здатне витримувати перезволоження дерево. Висаджують його біля басейну з північного боку.

Робінія, або біла акація, походить з Північної Америки. При­ваблива білими ароматними квітами, декоративними листками. До грунтів невибаглива. Розміщують по межах групових ділянок та по периметру ділянки.

З дерев, що цвітуть улітку, на ділянці дитячого садка обов'яз­ково висаджують липу. Це тіньовитривале дерево, вибагливе до грунтів. Висаджують його по межах групових ділянок та по пери­метру ділянки. Цінне дерево для спостережень за красою цвітіння, за комахами, що прилітають для збору нектару.

Цікава для спостережень катальпа(походить з Північної Аме­рики). Приваблюють у рослини широкі світло-зелені листки, білі квіти, зібрані у волоті, після відцвітання яких утворюються довгі звисаючі плоди. Це світлолюбне, невибагливе до грунтів дерево.

Висаджують його біля приміщень, а також на межах групових ділянок.

Здійснюючи ознайомлення з деревами на ділянці дитячого сад­ка, вихователь повинен привернути увагу дітей до їхніх естетич­них властивостей в усі пори року, простежити з дітьми основні фенологічні фази в їхньому розвитку, залежність їх від умов се­редовища, сформувати у дітей доступні їхньому розумінню знання про значення дерев для життя природи і людини, навчити виявляти турботу про зелених друзів (розпушувати пристовбурні круги, поливати, підгортати сніг тощо).

Зелене вбрання ділянок дитячих дошкільних закладів залежить від добору кущів. Маючи високу художню і декоративну цінність, кущі композиційно об'єднують групи дерев, створюють плавні пе­реходи.

Зелені насадження без кущів не досить щільні, менш затишні й значно менше захищають від навколишнього шуму і пилу. На­явність кущів на ділянках дитячих дошкільних закладів створює більш сприятливі умови для розвитку дерев. Густий покрив куща притінює грунт, не дуже висушує його, механічно захищає коріння дерев від витоптування, створюючи для них більш сприятливі умо­ви розвитку.

Кущі мають особливе значення для дитячих садків-новобудов, оскільки в перші роки новозакладена ділянка має порівняно бід­ний вигляд тому, що більшість посаджених на ній дерев знаходи­ться в стадії формування: стовбур тонкий, часто непрямий, крона рідка, не має ще визначеної форми; потрібні десятиріччя, щоб дерева досягли свого повного розвитку й набули декоративної фор­ми. Кущі мають значно коротший період формування (2—3 роки), який проходить найчастіше у розсаднику. Цим вони особливо цінні для ділянок дитячих садків у перші роки їхнього існування. При правильному доборі і розміщенні красивоквітучі кущі дають без­перервну зміну яскравих барв протягом усього вегетаційного пе­ріоду.

За даними фенологічних спостережень, у Ботанічному саду АН України з 268 видів і різновидів кущів у березні цвітуть 2, у квітні — 81, у травні — 125, у червні — 45, у липні — 11, у серп­ні — 3. Природні умови України дають змогу вирощувати багатий асортимент кущів, і, відповідно підбираючи їх, можна створити безперервне цвітіння, проводити з дітьми цікаву роботу, спрямова­ну на естетичне, трудове виховання, розвиток пізнавальних інтере­сів, любові до природи.

Кущі, що використовуються для озеленення ділянок дитячих садків, залежно від характеру застосування та за декоративними якостями поділяють на: 1. Декоративні кущі для створення живо­плотів; 2. Красивоквітучі кущі; 3. Виткі кущі.

В озелененні дитячого садка важливу роль відіграють бордюри і живі огорожі з чагарників. Вони мають бути щільними, красиви­ми. Стрижені живоплоти широко використовуються під час обса­джування групових майданчиків, доріжок, алей.

Для низьких бордюрів використовуються самшит, яловець зви­чайний, магонія.

Самшит вічнозелений походить із Середземномор'я. Це тіньо­витривала рослина, добре витримує стрижку. Розмножують її живцями.

Яловець звичайний поширений в Європі, Сибіру, Північній Аме­риці. Світлолюбна рослина, невибаглива до грунтів, добре витри­мує стрижку, має високі фітонцидні властивості. Розмножують його насінням і живцями.

Магоніяпоходить з Північної Америки і Азії. Вічнозелений кущ із складними шкірястими темно-зеленими блискучими листками. Золотисто-жовті квітки зібрані у волоті. Плоди синьо-чорні з сизу­ватим нальотом. Кущ декоративний в усі пори року. Світло- і теп­лолюбний. Розмножують магонію насінням і діленням кущів.

Для більш високих живоплотів рекомендуються бирючина, де­рен білий, кизильник, смородина, свидина.

Бирючина — кущ, походить із Західної Європи, тіньовитрива­лий, невибагливий до грунтів. Цвіте білими духмяними квітами, зібраними у волоті. Прекрасно формується, розмножують його на­сінням і живцями.

Дерен білий і свидина червона, або кров'яна, привабливі яскра­во-червоними пагонами, яскравим забарвленням листків восени. Розмножують кущ насінням і живцями.

Кизильник походить із Сибіру. Це кущ із. щільними блискучими листками, які восени яскраво забарвлюються у пурпурові кольори. Розмножують його насінням і живцями.

Смородина альпійська (походить з Європи) і смородина золо­тиста (з Північної Америки) — тіньовитривалі, невибагливі до грунту кущі. Розмножують смородину насінням і живцями.

Барвистості, виразності ділянці дитячого садка надають кра­сивоквітучі кущі. їх висаджують поодинці, групами, вздовж алей, у композиції з деревами.

Красивоквітучі кущі на ділянці дитячого садка слід підбирати так, щоб забезпечити цвітіння в різні місяці. Це створить найкращі умови для проведення спостережень і здійснення на їхній основі завдань по ознайомленню дітей з природою.

До найбільш розповсюджених кущів весняного цвітіння належать форзиція, хеномелес, слива китайська трилопатева, півонія деревовидна, таволга Вангута, бузок.

Форзиція (рис. 62), походить зі Східної Азії, цвіте золотавими квітками у середині квітня. Світлолюбна, невибаглива до грунтів рослина. Розмножують її легко, як зеленими, так і здерев'янілими живцями.

Хеномелес (айва японська) (рис. 63) походить з Японії, Китаю. Зацвітає у кінці квітня — першій половині травня. Квітки яскраво­го і різноманітного забарвлення від ніжно-абрикосового до яскра­во-червоного. Ароматні плоди використовують для джему, варення. Куш світлолюбний. Розмножують насінням і кореневими живцями.

Слива китайська трилопатева (батьківщина — Китай) зацвітає у кінці квітня — на початку травня, до появи листків. Квітки ніжно-рожеві, схожі на мініатюрні троянди, розташовані по всій дов­жині пагона. Світлолюбна, вимагає родючого грунту. Вирощують найчастіше у штамбовій формі шляхом щеплення чи окуліровки на терені або сливі.

 

 

Рис. 62. Форзиція Рис. 63. Хеномелес

(айва японська)

 

 

Рис. 64. Вейгела Рис. 65. Будлея

Півонія деревовидна — походить з Китаю. Гарний кущ з вели­кими квітками різноманітного забарвлення (від білого до мали­нового). Вимагає родючих грунтів, добре освітлених або злегка затінених місць. Розмножується півонія насінням, поділом куща, живцями. Найбільш надійний, хоч і тривалий, спосіб розмно­ження— насінням, яке визріває у кінці серпня — на початку вересня. Надземна частина сіянців у перші 3 роки росте мало, досягаючи 5—10 см заввишки у трирічному віці, зате коріння виростає до 40—60 см завдовжки, утворюючи розвинуту кореневу систему.

Таболга Вангута. Батьківщина — Європа, Сибір. Високодекоративний кущ, вкритий безліччю дрібних білих квіток, зібраних у щитки. Світлолюбний, невибагливий до грунтів. Розмножують його насінням, живцями, діленням кущів і відсадками паростків.

Бузокрозповсюджений у Південній Європі, Східній Азії. Виве­дено багато сортів бузку. Так, у колекції Ботанічного саду АН України зібрано більше 250 сортів. Невибагливий до грунтів, по­сухостійкий. Сортові види бузку розмножують щепленням і жив­цями. Бузок полюбляє багатий грунт, своєчасне внесення добрив, достатню кількість світла.

В кінці травня і у червні зацвітають чубушник (садовий жас­мин) і калина бульдонеж.

Чубушник розповсюджений у Південній Європі, на Кавказі. До грунтів невибагливий, однак краще розвивається на багатих грунтах. Тіньовитривалий, але для рясного цвітіння потребує до­статнього освітлення. Розмножують чубушник насінням, а сортові форми — живцями. Виведено багато видів, форм і сортів чубушника.


Читайте також:

  1. В цьому полягає механічний (фізичний) зміст похідної.
  2. Види та жанри образотворчого мистецтва, методика ознайомлення з ними у початковій школі.
  3. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
  4. ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ
  5. Вимоги до змісту контрольної роботи
  6. Вимоги щодо змісту та оформлення документів
  7. Відображальне відношення і власний зміст релігійного феномену
  8. Всі люди є рівними перед Богом. 1 сторінка
  9. Всі люди є рівними перед Богом. 2 сторінка
  10. Всі люди є рівними перед Богом. 3 сторінка
  11. Всі люди є рівними перед Богом. 4 сторінка
  12. Всі люди є рівними перед Богом. 5 сторінка




Переглядів: 4474

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 7 сторінка | ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 9 сторінка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.02 сек.