Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 8 сторінка

Жука-плавунця і водолюба розміщують в окремих акваріумах.

Годують плавунця мотилем, скобленим м'ясом. Водолюб живиться рослинами. Спостерігаючи за жуками, слід звернути увагу дітей на те, як спливає плавунець, виставляючи з води кінець черевця (набирає повітря). Водолюб же наближує до поверхні води голову. Через вусики повітря потрапляє у трахеї. По-різному ці жуки пересуваються у воді. Плавунець швидко гребе одразу задніми ніжками, а водолюб перебирає ніжками. Мчати, швидко міняти напрямок руху він не може. А чому? Плавунець — хижак. Він кидається на живу жертву, наздоганяє її. Основна ж їжа водолюба — рослини.

З представників двокрилих у кутку природи можна спостерігати з дітьми за личинками комарів — мотилем і коретрою. Помістивши їх у банку з водою, слід показати дітям спосіб їх пересування, наголосити на їх значення у природі.

Під час утримання тимчасових мешканців у кутку природи слід створювати для них близькі до природних умови, забезпечувати природними кормами, враховуючи конкретний характер мислення дітей і потребу формування у них реалістичних уявлень.

Тимчасовими мешканцями кутка природи можуть бути деякі земноводні (тритони, жаби) і плазуни (ящірка, черепаха). Тритонів влаштовують в акваріумі з піском на дні і посадженими водяними рослинами — елодеєю або перистолисником.

Навесні у наших водоймах найчастіше трапляється тритон звичайний, рідше гребінчастий. Самці забарвлені надзвичайно яскраво, і багатство їхніх барв чарує. Спостереження за життям тритона дуже цікаве: він то ходить повільно по дну, наче принюхуючись у пошуках корму, то спливає на поверхню і, ковтнувши повітря, швидко повертається і упливає на дно. Коли тритон пливе, лапки його щільно притискаються до тіла і рухається тільки хвіст. Годують тритонів мотилем, але бачать вони порівняно погано і не відразу знаходять навіть тих, хто в'ється перед ними.

Жаб, ящірок і черепах утримують у тераріумах. Обладнують їх найчастіше із старих акваріумів, імітуючи природне середовище, в якому жила тварина. Зверху накривають кришкою з дрібною сіткою.

Для жабтераріум створюють за типом болота. На дно насипають грунт або непромитий пісок, садять кілька кущиків трави або ж зелених гілочок традесканції. В певному місці влаштовуються укриття для тварини — корч, пеньок і водойма (широка пласка мисочка, яка вкопується в грунт). Найцікавіше утримувати квакшу. Вона викликає захоплення своїм яскраво-зеленим кольором шкіри, золотистими очима. В тераріум для неї треба поставити гілку, на якій вона охоче сидітиме. Годують її комахами, переважно мухами, яких у літню пору достатньо. Побачивши муху, жаба спритно стрибає, переслідуючи її. Якщо вона промахнеться, то повисає на гілці, тримаючись за неї подекуди тільки пальцями задньої лапки, і потім, неначе акробат, підтягується вгору. Цікаво з дітьми простежити за зміною забарвлення квакші. Ніжно-зелене забарвлення не залишається незмінним. Якщо в приміщенні немає зелених листків, квакша досить скоро стає сірою або коричнюватою. Це легко помітити, пересадивши жабу з зеленої рослини на сіру гілку. Не мине й двох годин, як квакшу не можна буде впізнати: вона наче переодягнеться у нове вбрання. Якщо її знову посадити на зелені листки, діти знову побачать її у гарному зеленому вбранні. Це дає змогу переконати їх у доцільності захисного забарвлення.

Влітку, у сонячну погоду, самці квакш можуть видавати гучні звуки «крак-крак», при цьому можна помітити, як у самця під горлом здувається сіруватий міхур — саме він і підсилює звук, що його видає маленька жаба.

Маленьку болотяну черепаху також утримують в тераріумі за типом болота. Годують її мотилем, червами. Слід пам'ятати, що корм вона бере лише у воді і без неї не може проковтнути їжі. Нерухому їжу вона не бере. З дітьми цікаво розглянути її панцир, показати, як вона ховає під щит голову, ноги і хвіст. Розглянути її темні, покриті м'якою шкірою ноги, гострі кігті, перетинку між пальцями. Посадивши ненадовго черепаху у таз з теплою водою, можна показати, як вона плаває у воді, сильно загрібаючи лапами. Хвіст, як руль, допомагає їй спрямовувати рух.

Для ящірок тераріум обладнують за типом сухих лук: кілька кущиків трави, купка камінців. Водойма ящіркам не потрібна. Воду вони споживають у вигляді роси, тому рослини і камінці слід час від часу збризкувати водою. Крапельки на склі і листках ящірки будуть злизувати своїм рухливим язичком.

Ставити тераріум треба на світлому сонячному місці. Годують ящірок живими комахами та їх личинками, мухами, кобилками, їжу дають у той час, коли сонце добре освітлює тераріум і ящірка діяльна. Дуже цікаво з дітьми поспостерігати моменти полювання, коли ящірка помічає муху, що повзе по стінці, підповзає до неї, робить різкий рух головою і хапає здобич.

В Україні найбільш розповсюджені ящірки прудка, зелена, живородяща. Найчастіше зустрічається ящірка прудка. Спостереження за ящіркою допоможе дітям полюбити цих гарних і корисних тварин.

Тимчасових мешканців кутка природи діти можуть приносити в цільових прогулянок, екскурсій. Можна залучати до поповнення кутка природи і батьків. Утримання розповсюджених тварин місцевого краю в кутку природи, спостереження за ними допоможуть краще пізнати їх, виробити певне ставлення. Тижня перебування в кутку природи достатньо для спостережень, цікавого спілкування. Після цього тварину треба повернути у природне середовище. Вихователь повинен переконати дітей, що тваринам, які живуть у нашій природі, найкраще на волі. Під час цільових прогулянок тварин випускають у найбільш сприятливі і безпечні для них умови, наголошуючи на тому, яких саме умов потребує та чи інша тварина, де їй буде добре.

ДІЛЯНКА ДИТЯЧОГО САДКА

Найближчим природним оточенням, де діти проводять велику кількість часу в дитячому садку, є ділянка. У сучасних архітектурно-проектувальних вирішеннях ділянка розглядається як продовження групової кімнати і подібно до того, як у груповій кімнаті все обладнується для проведення змістовної роботи з дітьми, так і ділянка дитячого садка повинна створювати можливості для успішного ознайомлення з природою.

ЗНАЧЕННЯ ДІЛЯНКИ У ЗДІЙСНЕННІ ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Ділянка дитячого садка є тим середовищем, яке за умови його правильної організації, має великий вплив на розвиток всіх сторін особистості дитини, оскільки на ділянці організується різноманітна діяльність дошкільників — пізнавальна, ігрова, трудова.

Ділянка дитячого садка повинна давати багатий матеріал для формування у дітей образів рідної природи. Саме тут дитина повинна дізнатися про різноманітні дерева, кущі, плодові, городні, декоративні рослини, особливості їхнього життя, зміни в різні пори року, їхнє значення для людини. На ділянці діти знайомляться із світом тварин — різноманітними комахами, птахами, деякими свійськими тваринами. У процесі пізнання цих об'єктів дітей знайомлять з залежністю життя рослин, тварин від зміни умов (підживлені рослини краще ростуть). Нагромадження такого досвіду сприяє розумінню зв'язків і залежностей у природі.

Ділянка дитячого садка — сприятливе середовище для розвитку мови і мислення дітей. Процес пізнання нових об'єктів природи, прийомів догляду за ними завжди пов'язується з позначенням ЇХ словом, що сприяє збагаченню словника дітей. Збільшення фонду конкретних уявлень про природні об'єкти створює сприятливі умови для формування узагальнень, розвитку мислення.

Добре озеленена ділянка — важлива умова здійснення сенсорного виховання. Вона дає вихователю достатньо матеріалу для розвитку всіх аналізаторів — зорового, слухового, дотикового, нюхового.

Під час перебування дошкільників на ділянці здійснюється розвиток їхньої спостережливості, діти оволодівають прийомами аналізу, навчаються порівнювати, виділяти суттєве.

Не можна переоцінювати значення ділянки для розвитку пізнавальних інтересів дітей. Ознайомлення з природою повинно базуватися на наявності у кожної дитини фундаментальної потреби у нових враженнях, нових знаннях, способах дій. Ігнорування цього призводить до того, що пізнавальні потреби згасають, діти втрачають інтерес до знань і процесу їхнього придбання. Для реалізації і розвитку цієї потреби важливі різноманітний флористичний склад ділянки, наявність на ній тварин, тобто умов для набуття нових вражень.

Ділянка дитячого садка — важлива умова вирішення виховних завдань, одне з найважливіших з них — екологічне виховання. На ділянці вихователь може раціонально поєднати формування нових знань з діяльністю дітей, спрямовуючи педагогічний процес на здійснення завдань екологічного виховання: формування узагальнених уявлень про залежності у природі, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою. Саме на ділянці діти засвоюють перші знання про природокористування, на основі яких у них формується екологічна культура поведінки, одержують перші навички діяльності, спрямованої на поліпшення навколишнього середовища.

На ділянці дитячого садка організується праця дітей на городі, квітнику, а це — важлива умова формування любові до праці, трудових навичок.

Гарно озеленена ділянка дитячого садка — це те місце, де діти дістають естетичні враження від спілкування з природою, і педагогічному колективу необхідно зробити все для того, щоб ці враження були повноцінними.

Добре озеленена ділянка створює сприятливі умови для фізичного розвитку дітей. Дослідження гігієністів свідчать про те, що озеленена ділянка затримує 72 % пилу, знижує швидкість вітру на 60 %, у жаркі дні знижує температуру повітря на 2—З °С, підвищує рівень зволоженості, а отже, і комфортність середовища. Зелені рослини виділяють фітонциди, оздоровлюють дітей. Різноманітність барв, форм знижує нервове напруження.

ПЛАНУВАННЯ ДІЛЯНКИ

Розмір ділянки залежить від типу дошкільного закладу. В яс- лах-садках на 100 місць відводиться до 40 м² на одне місце; на 140—320 місць —35 м², 560—640 місць — ЗО м² на одне місце.

Ця норма площі включає розміщення основного і допоміжних приміщень, під'їзних шляхів, групових майданчиків тощо. В умовах, коли площа для дитячого садка виділяється в районі реконструкції, вона може бути зменшена на 25 %. При будівництві дитячого садка в умовах складного рельєфу площа ділянки зменшується на 15 %. Ділянки дитячих садків у великих містах, де є всі види благоустрою, менші, ніж ділянки сільських дитячих садків, за рахунок скорочення площ для господарського подвір'я. В санаторних дитячих садках площа на одне місце збільшується до 100 м². Зелені насадження в таких випадках займають 60—70 % усієї площі.

На ділянці дитячого садка виділяються такі структурні компоненти:

1. Групові майданчики з газонами. Майданчики повинні мати садове покриття (відсів щебеню), асфальтоване покриття на дитячих ділянках не допускається. Середина майданчика має бути вільною від обладнання, оскільки на майданчику проводяться рухливі ігри, розваги. По краях майданчика слід розташовувати тіньовий навіс, пісочники, обладнання для ігор з водою тощо.

2. Фізкультурний майданчик площею не більше 250 м². Половина майданчика повинна мати садове покриття, а половина засіватися сумішшю газонних трав. Фізкультурне обладнання розташовується по краях майданчика.

3. Майданчик для утримання дрібних свійських тварин площею 20 м². Розташовують його переважно біля господарського подвір'я. Він обладнується клітками і вольєрами для утримання дрібних свійських тварин.

4. Квітники — спільні для дитячого садка, і квітники на групових ділянках.

5. Дитячий город. Він планується з розрахунку не менше 0,5 м²на одну дитину. Оптимальний розмір площі городу—1,5 м² на дитину.

6. Сад і ягідник. Його площа залежить від загальної площі дитячого закладу, але важливо, щоб там були посаджені основні плодові дерева і кущі.

7. Майданчик для вивчення правил вуличного руху.

8. Кільцева дорога для їзди на дитячих велосипедах. Вона не повинна перетинати групові ділянки.

9. Господарське подвір'я площею 100—240 м², де розташовуються сарай, овочесховище і під'їзні шляхи для вантажних машин.

10. Плескальний басейн.

На майданчику дитячого садка розташовуються малі архітектурні форми — перголи, фонтани, тіньові грибки. Вздовж доріжок розміщуються лави.

ВИМОГИ ДО ОЗЕЛЕНЕННЯ ДІЛЯНКИ

Озеленення ділянки дитячого садка має велике значення для створення сприятливих умов для перебування там дітей та ознайомлення їх з природою. У зв'язку з цим до озеленення ділянки дитячого садка висуваються певні гігієнічні і педагогічні вимоги.

Гігієнічні вимоги

1. Під час озеленення ділянки не повинен порушуватися режим сонячної радіації: дерева не повинні затіняти більше половини групових і фізкультурних майданчиків. Дерева і кущі не повинні перешкоджати доступу сонячних променів у приміщення. Озеленення в різних природних зонах України повинно проводитися з урахуванням кількості сонячної радіації. У Поліссі і Лісостепу, де її менше, дерева потрібно садити на відстані 10 м, а кущі — 5 м від приміщення дитячого садка. В степовій зоні, де сонячна радіація більша, дерева висаджують на відстані 5 м, а кущі — 1 м від приміщення.

2. Озеленення не повинно порушувати режиму провітрювання ділянки. Однак у тих районах України, де взимку дмуть сильні вітри, зелені насадження слід розташовувати так, щоб вони захищали ділянку з боку пануючих узимку вітрів. З цією метою згущують насадження, висаджують їх у два ряди.

3. На ділянці дитячого садка не повинно бути рослин, які могли б негативно впливати на здоров'я дітей: отруйних, тих, що засмічують ділянку, мають великі колючки. Через це на ділянці не слід висаджувати, наприклад, тис ягідний (отруйний), жіночі екземпляри тополі, які в період розповсюдження насіння можуть подразнювати дихальні шляхи.

Педагогічні вимоги

1. Озеленення ділянки повинно забезпечувати виконання завдань програми по ознайомленню дошкільників з природою. Дослідженням Т. О. Ковальчук доведено, що добре озеленені ділянки (різноманітність дерев, кущів, трав'янистих декоративних рослин) впливають на якість знань дітей про природу і ставлення до неї. Там, де флористичний склад ділянки бідний, набагато нижчі показники. Це зумовлене тим, що наявність різноманітних рослин об'єктивно створює передумови для спостережень, праці, зв'язаної з доглядом за рослинами, в результаті чого формуються знання дошкільників про природу і позитивне ставлення до неї. До того ж різноманітні квітучі рослини на ділянці приваблюють комах, а ті, в свою чергу, приваблюють птахів.

2. Озеленення ділянки повинно забезпечити зміну вражень у дітей, а отже, воно повинно бути флористично різноманітним, з безперервними періодами цвітіння рослин. Чим більш різноманітний склад рослин, тварин на ділянці, тим більше можливостей у вихователя для подання нової інформації і формування пізнавальних інтересів дітей, позитивного ставлення дошкільників до об'єктів природи.

ДЕРЕВА І КУЩІ НА ДІЛЯНЦІ

Основу озеленення ділянки дитячого садка складають дерева. Підбір їх для озеленення ділянки повинен давати потрібний матеріал для спостережень і створювати виразний декоративний ефект у зеленому вбранні ділянки.

Декоративні дерева, що висаджуються на ділянці, належать до хвойних і листяних. Серед них є рослини природної флори України та інтродуковані. Далі подано коротку характеристику вимог до умов життя та розміщення дерев і кущів. Зміст спостережень за ними детально буде подано у посібнику «Природа України» в розділах «Рослини лісу», «Рослини парків і скверів».

З представників хвойних дерев на ділянці бажано мати ялину, сосну і модрину, що створить сприятливі умови для проведення порівняльних спостережень, формування ціннісних орієнтацій.

За декоративні якості більше ціниться ялина колюча (форма срібляста, голуба), що походить з Північної Америки. Завдяки стрункості форм, гарному кольору хвої ці ялинки справляють урочисте враження. На відміну від нашої ялини звичайної, ялина колюча краще витримує забруднення повітря. Найбільший декоративний ефект мають молоді дерева. Висаджують ялини (і звичайну, і колючу) найчастіше біля центрального входу. Ці тіньовитривалі дерева вимагають вологих, багатих грунтів.

Для світлолюбної, невибагливої до грунту сосниз прозорою ажурною кроною треба знайти добре освітлене місце або на межах групових ділянок, або біля приміщення.

Прикрасить ділянку і модрина з рідким, ажурним галуженням.

Це світлолюбна рослина, маловибаглива до грунту, добре витримує міські умови. Гарно виглядає у поодинокій посадці на газоні.

Спостереження за хвойними деревами проводяться з дітьми в усі пори року. Слід навчити дітей розрізняти їх, відмічати своєрідну красу кожного дерева, знаходити спільне і відмінне у появі молодих пагонів, голок, цвітінні, утворенні і визріванні шишок.

Листяні дерева мальовничими обрисами крон і світлішим забарвленням листя різко відрізняються від хвойних і часто становлять з ними контрасти великої художньої цінності.

На ділянці дитячого садка обов'язково треба посадити 1—2 дерева, цвітіння яких припадає на березень — початок квітня, причому цвітіння виразне, яке сприйматиметься дітьми як ознака пробудження природи. До таких дерев належать осика, верба козяча, вільха. Цвітуть вони до появи листя. Всі вони маловибагливі до грунтів, але садити їх краще у більш зволожених місцях ділянки. Не можна не замилуватися рано навесні осикою, одягненою неначе в сіру хутряну шубку. Влітку цікаво послухати, як «розмовляє» дерево, розкрити дітям секрет, що такий звук зумовлений довгим черешком і щільною листковою пластинкою. Восени добре помилуватися різноколірним забарвленням листків осики. Діти дізнаються, що осика — одне з найулюбленіших дерев для диких тварин — зайців, лосів, які ласують корою, гілками. Деревину її використовують для виготовлення сірників.

У квітні і травні цвітуть більшість дерев: клен, береза, горобина, кінський каштан, ясен, верба, тополя, дуб, дикорослі плодові (яблуня Недзведського, сливолиста, чудова, маньчжурська тощо). Всі вони потрібні для проведення спостережень, надання різноманітності зеленому вбранню ділянки.

Кленутворює найбільш мальовничу крону, має красиву кору. Найбільший декоративний ефект має клен гостролистий. Він належить до швидкоростучих порід, але добре росте лише на багатих грунтах. Тіньовитривалий.

Іншим цікавим видом є клен сріблястий (походить з Північної Америки). Він має глибокорозрізаний лист, нижня поверхня якого сріблясто-сіра. Цей клен світлолюбний, до грунтів невибагливий.

Для порівняльних спостережень цікаво висадити і клен татарський, що має влітку великий декоративний ефект завдяки черво- нозабарвленим крилаткам.

Плануючи розміщення кленів на ділянці, слід пам'ятати, що найбільший декоративний ефект вони мають тоді, коли висаджені групою.

Береза— одне з найбільш мальовничих і улюблених дерев. Найчастіше висаджують березу плакучу, або бородавчасту, яка має пониклі гілки. Це світлолюбне, невибагливе до грунтів дерево. Розміщують ці берези на межах групових ділянок. Можна посадити березу поруч з ялиною для створення контрастного ефекту.

Горобина, як і береза,— одне з найбільш поетичних дерев. В будь-яку пору року прикрашає ділянку то волохатими розкритими бруньками, то пухнастими духмяними квітками, то червоними ягодами, які приваблюють птахів. Світлолюбна, до грунтів невибаглива. Висаджують її на межах групових ділянок.

Ясен — гарне дерево з ажурною кроною. Належить до швидкоростучих порід. Світлолюбний, вимагає поживних грунтів. Добре посадити біля приміщення для того, щоб була змога спостерігати з вікна за снігурами, які часто відвідують ці дерева.

Дуб— символ могутності, довголіття. З різних видів дубів найцікавіші для вирощування на ділянці дуб звичайний і дуб червоний (з Північної Америки), листя якого набуває восени надзвичайно яскравого червоного забарвлення. Це світлолюбні дерева, краще ростуть на поживних грунтах. Висаджують їх поодиноко.

Тополя— найпоширеніше в Україні дерево. Особливою стрункістю відзначаються тополі пірамідальні, які бажано мати на ділянці. Найчастіше їх висаджують по периметру ділянки. До грунтів невибагливі, однак краще ростуть на багатих і достатньо зволожених грунтах.

Каштан кінський (походить з Балкан) —чудове тіньовитривале дерево, що добре росте на родючих вологих грунтах. Дає багато цікавого і різноманітного матеріалу для спостережень та ігор дітей. Розміщують його по межах групових ділянок.

Верба— гарне, опоетизоване у піснях дерево. Є багато видів, з них найкрасивіша верба біла плакуча. Невибагливе до ґрунтових умов, здатне витримувати перезволоження дерево. Висаджують його біля басейну з північного боку.

Робінія, або біла акація, походить з Північної Америки. Приваблива білими ароматними квітами, декоративними листками. До грунтів невибаглива. Розміщують по межах групових ділянок та по периметру ділянки.

З дерев, що цвітуть улітку, на ділянці дитячого садка обов'язково висаджують липу. Це тіньовитривале дерево, вибагливе до грунтів. Висаджують його по межах групових ділянок та по периметру ділянки. Цінне дерево для спостережень за красою цвітіння, за комахами, що прилітають для збору нектару.

Цікава для спостережень катальпа(походить з Північної Америки). Приваблюють у рослини широкі світло-зелені листки, білі квіти, зібрані у волоті, після відцвітання яких утворюються довгі звисаючі плоди. Це світлолюбне, невибагливе до грунтів дерево.

Висаджують його біля приміщень, а також на межах групових ділянок.

Здійснюючи ознайомлення з деревами на ділянці дитячого садка, вихователь повинен привернути увагу дітей до їхніх естетичних властивостей в усі пори року, простежити з дітьми основні фенологічні фази в їхньому розвитку, залежність їх від умов середовища, сформувати у дітей доступні їхньому розумінню знання про значення дерев для життя природи і людини, навчити виявляти турботу про зелених друзів (розпушувати пристовбурні круги, поливати, підгортати сніг тощо).

Зелене вбрання ділянок дитячих дошкільних закладів залежить від добору кущів. Маючи високу художню і декоративну цінність, кущі композиційно об'єднують групи дерев, створюють плавні переходи.

Зелені насадження без кущів не досить щільні, менш затишні й значно менше захищають від навколишнього шуму і пилу. Наявність кущів на ділянках дитячих дошкільних закладів створює більш сприятливі умови для розвитку дерев. Густий покрив куща притінює грунт, не дуже висушує його, механічно захищає коріння дерев від витоптування, створюючи для них більш сприятливі умови розвитку.

Кущі мають особливе значення для дитячих садків-новобудов, оскільки в перші роки новозакладена ділянка має порівняно бідний вигляд тому, що більшість посаджених на ній дерев знаходиться в стадії формування: стовбур тонкий, часто непрямий, крона рідка, не має ще визначеної форми; потрібні десятиріччя, щоб дерева досягли свого повного розвитку й набули декоративної форми. Кущі мають значно коротший період формування (2—3 роки), який проходить найчастіше у розсаднику. Цим вони особливо цінні для ділянок дитячих садків у перші роки їхнього існування. При правильному доборі і розміщенні красивоквітучі кущі дають безперервну зміну яскравих барв протягом усього вегетаційного періоду.

За даними фенологічних спостережень, у Ботанічному саду АН України з 268 видів і різновидів кущів у березні цвітуть 2, у квітні — 81, у травні — 125, у червні — 45, у липні — 11, у серпні — 3. Природні умови України дають змогу вирощувати багатий асортимент кущів, і, відповідно підбираючи їх, можна створити безперервне цвітіння, проводити з дітьми цікаву роботу, спрямовану на естетичне, трудове виховання, розвиток пізнавальних інтересів, любові до природи.

Кущі, що використовуються для озеленення ділянок дитячих садків, залежно від характеру застосування та за декоративними якостями поділяють на: 1. Декоративні кущі для створення живоплотів; 2. Красивоквітучі кущі; 3. Виткі кущі.

В озелененні дитячого садка важливу роль відіграють бордюри і живі огорожі з чагарників. Вони мають бути щільними, красивими. Стрижені живоплоти широко використовуються під час обсаджування групових майданчиків, доріжок, алей.

Для низьких бордюрів використовуються самшит, яловець звичайний, магонія.

Самшит вічнозелений походить із Середземномор'я. Це тіньовитривала рослина, добре витримує стрижку. Розмножують її живцями.

Яловець звичайний поширений в Європі, Сибіру, Північній Америці. Світлолюбна рослина, невибаглива до грунтів, добре витримує стрижку, має високі фітонцидні властивості. Розмножують його насінням і живцями.

Магоніяпоходить з Північної Америки і Азії. Вічнозелений кущ із складними шкірястими темно-зеленими блискучими листками. Золотисто-жовті квітки зібрані у волоті. Плоди синьо-чорні з сизуватим нальотом. Кущ декоративний в усі пори року. Світло- і теплолюбний. Розмножують магонію насінням і діленням кущів.

Для більш високих живоплотів рекомендуються бирючина, дерен білий, кизильник, смородина, свидина.

Бирючина — кущ, походить із Західної Європи, тіньовитривалий, невибагливий до грунтів. Цвіте білими духмяними квітами, зібраними у волоті. Прекрасно формується, розмножують його насінням і живцями.

Дерен білий і свидина червона, або кров'яна, привабливі яскраво-червоними пагонами, яскравим забарвленням листків восени. Розмножують кущ насінням і живцями.

Кизильник походить із Сибіру. Це кущ із. щільними блискучими листками, які восени яскраво забарвлюються у пурпурові кольори. Розмножують його насінням і живцями.

Смородина альпійська (походить з Європи) і смородина золотиста (з Північної Америки) — тіньовитривалі, невибагливі до грунту кущі. Розмножують смородину насінням і живцями.

Барвистості, виразності ділянці дитячого садка надають красивоквітучі кущі. їх висаджують поодинці, групами, вздовж алей, у композиції з деревами.

Красивоквітучі кущі на ділянці дитячого садка слід підбирати так, щоб забезпечити цвітіння в різні місяці. Це створить найкращі умови для проведення спостережень і здійснення на їхній основі завдань по ознайомленню дітей з природою.

До найбільш розповсюджених кущів весняного цвітіння належать форзиція, хеномелес, слива китайська трилопатева, півонія деревовидна, таволга Вангута, бузок.

Форзиція (рис. 62), походить зі Східної Азії, цвіте золотавими квітками у середині квітня. Світлолюбна, невибаглива до грунтів рослина. Розмножують її легко, як зеленими, так і здерев'янілими живцями.

Хеномелес (айва японська) (рис. 63) походить з Японії, Китаю. Зацвітає у кінці квітня — першій половині травня. Квітки яскравого і різноманітного забарвлення від ніжно-абрикосового до яскраво-червоного. Ароматні плоди використовують для джему, варення. Куш світлолюбний. Розмножують насінням і кореневими живцями.

Слива китайська трилопатева (батьківщина — Китай) зацвітає у кінці квітня — на початку травня, до появи листків. Квітки ніжно-рожеві, схожі на мініатюрні троянди, розташовані по всій довжині пагона. Світлолюбна, вимагає родючого грунту. Вирощують найчастіше у штамбовій формі шляхом щеплення чи окуліровки на терені або сливі.

Рис. 62. Форзиція Рис. 63. Хеномелес

(айва японська)

Рис. 64. Вейгела Рис. 65. Будлея

Півонія деревовидна — походить з Китаю. Гарний кущ з великими квітками різноманітного забарвлення (від білого до малинового). Вимагає родючих грунтів, добре освітлених або злегка затінених місць. Розмножується півонія насінням, поділом куща, живцями. Найбільш надійний, хоч і тривалий, спосіб розмноження— насінням, яке визріває у кінці серпня — на початку вересня. Надземна частина сіянців у перші 3 роки росте мало, досягаючи 5—10 см заввишки у трирічному віці, зате коріння виростає до 40—60 см завдовжки, утворюючи розвинуту кореневу систему.

Таболга Вангута. Батьківщина — Європа, Сибір. Високодекоративний кущ, вкритий безліччю дрібних білих квіток, зібраних у щитки. Світлолюбний, невибагливий до грунтів. Розмножують його насінням, живцями, діленням кущів і відсадками паростків.

Бузокрозповсюджений у Південній Європі, Східній Азії. Виведено багато сортів бузку. Так, у колекції Ботанічного саду АН України зібрано більше 250 сортів. Невибагливий до грунтів, посухостійкий. Сортові види бузку розмножують щепленням і живцями. Бузок полюбляє багатий грунт, своєчасне внесення добрив, достатню кількість світла.

В кінці травня і у червні зацвітають чубушник (садовий жасмин) і калина бульдонеж.

Чубушник розповсюджений у Південній Європі, на Кавказі. До грунтів невибагливий, однак краще розвивається на багатих грунтах. Тіньовитривалий, але для рясного цвітіння потребує достатнього освітлення. Розмножують чубушник насінням, а сортові форми — живцями. Виведено багато видів, форм і сортів чубушника.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 7 сторінка	\|	ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 9 сторінка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.