Аналіз безпеки життєдіяльності людини

За усієї складності небезпек техногенного характеру безпека життєдіяльності людини є центральною, найголовнішою проблемою.

Небезпеки, які загрожують людині та суспільству в цілому, за своїм походженням (генезисом) відносяться до таких основних груп: природні, антропогенні, техногенні, біогенні, екологічні, соціогенні. До соціогенних відносяться гуманні, духовні, моральні, які з розвитком соціуму набувають надзвичайно великої ваги.

На безпеку життєдіяльності людини (БЖЛ) діють і безпосередньо впливають такі узагальнені чинники:

1. Індивідуальне здоров’я, генетика, спадковість, що відносяться до первинного, попередньо заданого і особисто притаманного базового ресурсу;

2. Спосіб життя і характер діяльності;

3. Вплив навколишнього природного і техногенного середовища;

4. Санітарно-гігієнічні умови і медична допомога.

Впливати на перший чинник практично неможливо. Він є таким як є.

Другий чинник інтегрує в собі місце в житті, зайнятість, працю, умови діяльності та відпочинку, необхідне і достатнє фінансово-економічне та матеріальне забезпечення; правові та інші гаранти державності, соціуму; культуру спілкування, безбідне існування, психологічний комфорт.

Третій чинник вміщує в собі особливості навколишнього середовища, безпеку (небезпеку) вод, повітря, земельних ресурсів, рослинності, харчових продуктів, засобів комунікацій, техногенних споруд тощо.

Четвертий фундаментальний чинник охоплює питання своєчасної медичної допомоги, індивідуальної гігієни, ефективності медичного обслуговування, культуру харчування, репродуктивність тощо.

Якщо зробити спробу розробити повну модель БЖЛ, то до неї повинні також увійти:

- еконебезпеки, пов'язані з урбанізацією та її чисельними наслідками, антагоністичне класове розшарування суспільства, зростаюча криміногенність, зростаюча електромагнітна, радіохвильова, радіаційна інтенсивність, вібрації, шуми, деградація навколишнього природного середовища;

- еконебезпеки і пов'язані з ними штучно наведені захворювання людських організмів як фізіологічного так і психологічних напрямів, викликаних небезпечним забрудненням довкілля а також руйнуванням духовності і моралі.

Особливе місце в БЖЛ починають відігравати зростаючі соціогенні небезпеки. Серед яких - психологічні дискомфорти, одинокість, повнота особистого життя, дискомфорт сімейних відносин, душевні та фізичні страждання, культура спілкування і поведінки в соціумі, соціальний захист, спроможність витримувати випробування долі, віра в майбутнє, багатоконфесійність, багатопартійність тощо, неспроможність моделювати і ефективно прогнозувати своє життя і майбутнє...

Спробу розробити багатокомпонентну, багаторозмірну модель БЖЛ натикаються на об'єктивну складність охоплення проблеми в цілому.

М. Кононенко, К. Наухатько [82] розробили односпрямований фрагмент загальної моделі, який має наступний вигляд (рис. 2).

Для людини як основного, генерального суб'єкта життєдіяльності існує або не існує усе інше в світобудові та навколишньому середовищі за головних умов, при яких гарантується забезпечення її реальної безпеки.

Рис. 2. Структура фрагменту узагальненої моделі впливів

де: прямі зв'язки (ПЗ);

зворотні зв'язки (ЗЗ);

1 - окрема людина, особа; нульовий, базовий рівень;

2 - група, сім'я; рівень А;

3 - колектив, осередок; рівень Б;

4 - великий колектив; рівень С;

5 - об'єднання колективів; регіональний рівень Д;

6 - соціум; рівень К.

Тому БЖЛ необхідно розглядати в суворій послідовності від одиничної особи, потім групи мінімальної конфігурації (3-5 до 10 осіб), рівень А; далі від 10 до 20-30 осіб - невеликий колектив, осередок, рівень Б; далі від 30-50 до 100-1000 — великий колектив, рівень С; далі від 1000 до десятків, сотень тисяч - регіональний рівень Д; об'єднання колективів, понад сотень тисяч - соціум, рівень К. Таким чином, починаючи від базового рівня мінімальної конфігурації А, кожному наступному рівню Б, С, Д, К притаманні характерні риси і особливості загроз і небезпек.

При цьому суб'єкт або суб'єкти первинного, базового рівня, з одного боку, своєю життєдіяльністю будівничо впливають та облаштовують навколишнє середовище, а з іншого боку цим самим одночасно додатково створюють штучну систему загроз і небезпек до існуючих в природі. Напрям від 6 до 1 інтегрально і надзвичайно потужно відбивається саме на 1, первинному суб'єкті життєдіяльності.

Якщо уявити деякий узагальнений гомографічний зріз об'ємної моделі життєдіяльності, то аналіз прямих (ПЗ) та зворотних (ЗЗ) зв'язків свідчить, що ПЗ впливу в т. ч. і негативного на навколишнє середовище від 1 до 6 стримко зростають. Причому ЗЗ, як правило, якби запізнюються відносно дій ПЗ, що є причиною накопичення негативного впливу на навколишнє середовище до певних критичних меж. Однак, в залежності від гостроти небезпек, токсичності та деструктивності ПЗ, збіг часу від ПЗ до ЗЗ може тяжіти до нуля. Тобто відгук, реакція навколишнього середовища може бути надзвичайно швидкою, реактивною і життєво небезпечною.

Декомпозуючи фрагмент інтегральної моделі, наведеної на рис. 2, характер і особливості ПЗ і ЗЗ, ключових компонентів в статиці та динаміці станів, процесів і ситуацій необхідно розробити сімейство методик безпеки життєдіяльності з різним ступенем глибини і швидкою реалізацією на практиці з метою упередження і запобігання небезпекам. Методики розглядаються при цьому як керівництво до дій для кожного із етапів (рівнів) 1-2; 2-3; 3-4; 4-5; 5-6 з подальшим переходом до мінімізації ризиків і загроз, раціональним і оптимальним впливом на навколишнє середовище, синтезом взаємопов'язаних сполучень безпеки, гуманності та гармонії.

1.1.4. Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки життєдіяльності

У структурі загальної теорії безпеки принципи і методи відіграють евристичну й методологічну роль і дають цілісне уявлення про зв’язки в розглянутій галузі знання.

Принцип – це ідея, думка, основне положення.

Метод – це шлях, спосіб досягнення мети.

Принципи і методи забезпечення безпеки належать до спеціальних, на відміну від загальних методів, властивих діалектиці і логіці. Методи і принципи певним чином пов’язані. Засоби забезпечення безпеки – це конструктивне, організаційне, матеріальне втілення, конкретна реалізація принципів і методів.

Принципи, методи, засоби – логічні етапи забезпечення безпеки. Вибір їх залежить від конкретних умов діяльності, рівня безпеки, вартості й інших критеріїв.

Принципів забезпечення безпеки багато. Їх можна класифікувати за декількома ознаками. За ознакою реалізації їх умовно поділяють на 4 класи: орієнтуючі, технічні, управлінські, організаційні.

Деякі принципи відносяться до декількох класів одночасно. Принципи забезпечення безпеки утворюють систему. Водночас кожен принцип має відносну самостійність. Розглянемо детальніше деякі принципи. Для цього дамо визначення групи і кожного розглянутого принципу, а також наведемо приклади його реалізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура моделі безпеки	\|	Орієнтуючі принципи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.