Захист води

Поняття очищення тісно пов’язане з якістю. При раціональному використанні води середовище забруднюється слабко і природні процеси саморегуляції відновлюють її якість майже до первісного стану. При нераціональному використанні забруднення досягає такого ступеня, що саме середовище не в змозі з ним впоратися, отже, буде деградувати. Запобігти цьому можливо шляхом штучного відновлення якості середовища [56, 110].

Очищення в широкому екологічному розумінні – це видалення з якого-небудь середовища нових, звичайно нехарактерних для неї фізичних, хімічних або біологічних агентів або зниження їхньої концентрації чи інтенсивності до природного рівня. Іншими словами, очищення – це процес, спрямований на відновлення якості середовища, збереження природної рівноваги.

Існує й інше, практичне розуміння очищення: видалення із середовища тих або інших фізичних, хімічних або біологічних агентів до рівня, що дозволяє використовувати її для потреб господарської діяльності. Очищення в практичному розумінні не завжди спрямоване на збереження природної рівноваги, тому що в процесі очищення можуть витягатися і характерні для середовища компоненти.

Класифікація домішок стічних вод за фазоводисперсною характеристикою, запропонованою Л.А. Кульським, дозволяє зробити систематизацію домішок для наступного вибору ефективної схеми очищення. Сутність цієї класифікації полягає в тому, що всі домішки за їхнім відношенням до дисперсійного середовища розділені на чотири групи:

I – суспензії, з розміром частинок більше 10-1мкм, суспензії й емульсії, що зумовлюють мутність води: мікроорганізми і планктон;

II – колоїдно-розчинні речовини, з розміром частинок 10^-1-10^-2мкм, колоїди і високомолекулярні сполуки, що зумовлюють окислювальність і колірність води, віруси;

III – молекулярно-розчинені речовини, з розміром частинок 10^-2-10^-3 мкм, гази, розчинні у воді, органічні речовини, що додають їй запах і присмак;

IV– речовини, дисоційовані на іони (електроліти), з розміром частинок менше 10^-3мкм, солі, кислоти, що додають воді жорсткість, лужність і мінералізованість.

Методи механічного очищення (відстоювання, флотація, фільтрування, осадження у відцентровому полі та ін.) дозволяють звичайно виділити частинки більші за 10-50 мкм.

Для очищення стічних вод від дрібнодисперсних і колоїдних частинок використовують фізико-хімічні методи (коагуляція, флокуляція, електрокоагуляція).

Біологічне очищення дає можливість видаляти зі стічних вод різноманітні органічні сполуки, у тому числі токсичні.

Крім того, використовують термічні методи, що призводять до ліквідації стічних вод, а також методи накачування стічних вод у підземні обрії і їхнє поховання.

На основі даних про витрати стічних вод, їхньої детальної характеристики, а також вимог до очищеної води, вибирають оптимальний метод очищення з урахуванням техніко-економічних показників. У наш час нарощуються обсяги оборотно-повторного водокористування в промисловості і комунальному господарстві.

1.2.6. Ґрунт як фактор середовища перебування

Ґрунт – це природне утворення, що складається зі зв’язаних між собою обріїв, які формуються внаслідок перетворення поверхневих шарів літосфери під дією води, повітря і живих організмів. Ґрунт складається з твердої, рідкої (ґрунтовий розчин), газоподібної і живої (ґрунтова флора і фауна) частин [106].

Кожен ґрунт включає мінеральні, органічні й органомінеральні комплекси сполук, а також ґрунтові розчини, ґрунтове повітря і ґрунтові мікроорганізми.

Як один з факторів навколишнього середовища ґрунт дуже впливає на здоров’я людей і санітарні умови життя населення. Ґрунтові належить головна роль у кругооьігу речовин у природі, знезаражуванні твердих і рідких відходів. Він впливає на клімат, хімічний склад рослинних продуктів і опосередковано на продукти тваринного походження.

Однією з постійних частин є ґрунтова волога. Гігієнічне значення ґрунтової вологи полягає в тому, що всі хімічні речовини, а також біологічні забруднювачі ґрунту (яйця гельмінтів, найпростіші, бактерії, віруси) можуть мігрувати в ґрунті тільки з ґрунтовою вологою. Крім того, усі хімічні і біохімічні процеси, що протікають у ґрунті, в тому числі процеси самоочищення ґрунту від органічних сполук, здійснюються у водних розчинах.

Іншою постійною частиною ґрунту є повітря. Гігієнічне значення ґрунтового повітря полягає в тому, що відхилення від його природного складу може бути показником забруднення ґрунту. Крім того, із ґрунтовим повітрям можуть пересуватися на великі відстані летючі забруднювачі ґрунту. Кисень ґрунтового повітря забезпечує процеси самоочищення ґрунту від органічних забруднювачів.

Внаслідок господарської (побутової і виробничої) діяльності людини в ґрунт потрапляє різна кількість екзогенних хімічних речовин: пестицидів, мінеральних добрив, стимуляторів росту рослин, поверхнево-активних речовин, поліциклічних ароматичних вуглеводнів, промислових і побутових стічних вод, викидів промислових підприємств та транспорту і т.п.

Ґрунт, будучи елементом біосфери Землі, формує хімічний склад споживаних людиною продуктів харчування, питної води і частково атмосферного повітря; цей склад залежить від хімічної природи ґрунтів, а також якості і кількості внесених у ґрунт екзогенних хімічних речовин. Вже описано випадки отруєння людей і тварин, що вживають фітомасу, вирощену на земельних ділянках ендемічних районів з підвищеною концентрацією деяких хімічних речовин. Так, рослини, що виростають на лужних ґрунтах (США, Канада, Ірландія) з високим вмістом селену, можуть накопичувати його в кількостях до 5000 мг/кг. Висока концентрація селену у рослинних продуктах є причиною виникнення «лужної хвороби» худоби (селеновий токсикоз), отруєнь людей і масової загибелі сільськогосподарських тварин.

Сьогодні, крім природних ендемічних ґрунтових регіонів, з’явилися штучні біогеохімічні райони і провінції. Їхня поява пов’язана з використанням різноманітних пестицидів, мінеральних добрив, стимуляторів росту рослин та інших хімічних речовин, а також з надходженням у ґрунт промислових викидів, стічних вод і відходів, що містять хімічні речовини, які належать до різних класів небезпеки.

У штучних геохімічних провінціях відзначається підвищення рівня захворюваності, іноді уроджені каліцтва й аномалії розвитку, порушення фізичного і психофізичного розвитку дітей.

Крім віддалених наслідків, у штучних геохімічних провінціях спостерігаються випадки не тільки хронічних, але і гострих отруєнь під час проведення робіт на сільськогосподарських полях, городах, садах, оброблених пестицидами, а також на земельних угіддях, забруднених екзогенними хімічними речовинами, що утримуються в атмосферних викидах промислових підприємств. Так, наприклад, забруднення ґрунту фтором за рахунок промислових викидів призводить до накопичення його в рослинах, а потім до розвитку флюорозу в людей, що споживають культурні рослини, вирощені на такому ґрунті. При цьому відзначається несприятливий вплив фтору на функцію кровотворення, фосфорно-кальцієвий обмін, спостерігається виникнення хвороб печінки, нирок та інших порушень. Крім того, підвищений вміст фтору в ґрунті призводить до порушення процесів його самоочищення. Підвищений вміст ртуті в ґрунті населених місць впливає на організм людини: спостерігається збільшення частоти захворювань нервової й ендокринної систем, сечостатевих органів. Свинець при потраплянні в ґрунт пригнічує діяльність не тільки нітрифікуючих бактерій, але і мікроорганізмів-антагоністів кишкової і дизентерійної паличок Флекснера і Зонне, подовжує термін самоочищення ґрунту; при підвищеному вмісті його в ґрунті в населення спостерігаються патологічні у кровотворній і репродуктивній системах, органів внутрішньої секреції, а також фіксується збільшення випадків злоякісних утворень. До мікроелементів, підвищений вміст яких у ґрунті викликає несприятливі наслідки, належать бор, ванадій, талій, вольфрам та ін.

У штучно утворюваних ендемічних провінціях спостерігаються гострі і хронічні отруєння, алергічні захворювання. Відзначається також підвищення бластомогенної небезпеки ґрунту, що пов’язано із підвищеним вмістом у ній бензопірену поблизу аеродромів, а також уздовж коридорів руху літаків. Штучні геохімічні провінції з підвищеним вмістом канцерогенних речовин у ґрунті спостерігаються також поблизу ТЕЦ з малоефективними золовловлювачами, у районах лісових пожеж, поблизу автомагістралей і т.д. З ґрунту через питну воду, харчові продукти й атмосферне повітря екзогенні хімічні речовини надходять в організм людини по біологічних харчових ланцюжках.

Хімічні сполуки, що знаходяться в ґрунті, змиваються з її поверхні у відкриті водойми або надходять у ґрунтовий потік води, тим самим визначаючи якісний склад господарсько-питних вод, а також харчових продуктів рослинного походження. Якісний склад і кількість хімічних речовин у цих продуктах багато в чому визначається типом ґрунту і її хімічним складом.

Особливе гігієнічне значення ґрунту пов’язане з небезпекою передачі людині збудників різних інфекційних захворювань. Незважаючи на антагонізм ґрунтової мікрофлори, у ній тривалий час здатні зберігатися життєздатними і вірулентними збудники багатьох інфекційних захворювань, які можуть забруднювати підземні джерела води і заражати людей.

Тривалий час зберігаються в ґрунті не тільки патогенні бактерії, але й віруси. У ґрунті тривалий час (20-25 років) зберігаються спори патогенних мікроорганізмів: правцевої палички, збудники газової гангрени, ботулізму і сибірської виразки. Через забруднений ґрунт передаються збудники гострих інфекційних шлунково-кишкових захворювань, лептоспірози, бруцельоз, туляремія, сибірська виразка, туберкульоз, гельмінтози, інфекційний гепатит, ентеровірусні, а також деякі аденовірусні захворювання.

Найпростіший шлях зараження – через руки, забруднені інфікованим ґрунтом. Описано випадок епідемії черевного тифу, яка охопила за 36 днів 60% дітей у дитячому саду, інфікованих через забруднений пісок. Однак частіше зустрічаються складніші шляхи передачі інфекційних хвороб через ґрунт. Є дані про спалахи тифу, що виникли внаслідок проникнення збудників із забрудненого ґрунту в ґрунтові води. З ґрунтовим пилом можуть поширюватися збудники ряду інших інфекційних хвороб (мікробактерії туберкульозу, віруси поліомієліту, Коксаки та ін.). Ґрунт грає епідемічну роль у розповсюдженні гельмінтів. У природних умовах у ґрунт постійно надходять органічні речовини, насамперед речовини рослинного походження, рівень забруднення ґрунту органічними речовинами є непрямим показником епідемічної небезпеки.

зНавчальний елемент 1.3.Небезпечні фактори навколишнього середовища.

1.3.1. Соціальні небезпеки.

Історично сформовані форми спільної діяльності людей, що характеризуються визначеним типом відносин, утворюють суспільство, або соціум.

Соціум – це особлива система, певний організм, що розвивається за своїми специфічними законами, що характеризується надзвичайною складністю. У соціумі взаємодіє величезна кількість людей. Результатом цих зв’язків є особлива обстановка, що створюється в окремих соціальних групах, що може впливати на інших людей, які не входять у ці групи.

Процеси, що відбуваються в суспільстві в цілому й в окремих суспільних групах, вивчає соціологія. Закономірності поведінки і діяльності людей, зумовлені їхньою приналежністю до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп досліджує соціальна психологія.

Вплив соціальних факторів на стан здоров’я суспільства вивчає соціальна гігієна.

Соціальними називають небезпеки, що отримали широке поширення в суспільстві й загрожують життю та здоров’ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, що утворюють ці соціальні групи. Особливість соціальних небезпек полягає в тому, що вони загрожують великій кількості людей. Поширення соціальних небезпек обумовлено поведінковими особливостями людей окремих соціальних груп. Соціальні небезпеки досить численні. До них, наприклад, належать всі незаконні форми насильства, уживання речовин, що порушують психічну і фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики), а також куріння, суїциди, шахрайство, шарлатанство.

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками.

1. За природою: а) пов’язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, злодійство та ін.); б) пов’язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, зґвалтування); в) пов’язані з уживанням речовин, що руйнують організм людини (наркоманія, алкоголізм, куріння); г) пов’язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання та ін.); д) небезпеки суїцидів.

2. За масштабами подій: а) локальні; б) регіональні; в) глобальні.

3. За статево-віковою ознакою розрізняють соціальні небезпеки, характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку.

4. За організацією соціальні небезпеки можуть бути випадковими і навмисними.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законодавство в області охорони водного середовища	\|	Причини та види соціальних небезпек

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.052 сек.