• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цивільного захисту

- перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, їх утримання та облік;

- разом з органами, що здійснюють державний нагляд у відповідній сфері, бере участь у перевірках забезпечення умов зберігання, транспортування, знешкодження, утилізації та захоронення небезпечних речовин і виробів, що містять такі речовини;

- здійснює інші заходи, передбачені законом.

Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту призначається на посаду Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України.

Посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері техногенної безпеки мають право:

- пред’являти громадянам, підприємствам, установам та організаціям вимоги щодо здійснення передбачених законо­давством заходів у сфері цивільного захисту, давати обов’язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх компетенції;

- призупиняти експлуатацію підприємств, об’єктів, окремих виробництв до усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

- складати акти перевірок, приписи і протоколи; направляти в установленому порядку матеріали про порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

- обмежувати, зупиняти роботи з будівництва, реконструкції об’єктів, що проводяться з порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

- накладати відповідно до закону штрафи на підприємства, установи та організації за порушення у сфері цивільного захисту;

- притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб та громадян, що винні у порушенні законів та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

- проводити в установленому порядку дізнання та розслідування обставин і причини аварій і надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру;

- у сфері пожежної безпекиздійснювати повноваження державної пожежної охорони, передбачені законом України „Про пожежну безпеку” (3745-12).

Повсякденне керівництво системою цивільного захисту здійснюють органи оперативного реагування, до яких входять органи управління, сили і засоби, служби.

До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать:

- Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад.

На органи повсякденного управління покладається:

- забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації;

- здійснення комплексу заходів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків;

- управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями.

Посадові особи органів оперативного реагування мають право безперешкодно отримувати інформацію про території та об’єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи; залучати спеціальну та інженерну техніку; забезпечувати оточення або блокування окремих територій, споруд, будівель; тимчасово обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів.

Сили цивільного захисту (цивільної оборони) створюються для захисту населення і територій, попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. До складу сил входять:

- формування особливого періоду (невоєнізовані формування);

- спеціальні (воєнізовані) формування;

- спеціалізовані формування.

Спеціальні (воєнізовані) формування (до 2004 року – війська ЦО, з 2004 року – оперативно-рятувальна служба цивільного захисту) призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного походження. До 1992 року військові частини ЦО входили до складу Збройних Сил і підпорядковувалися міністру оборони, 28 січня 1992 року “Постановою Кабінету Міністрів України „Про війська ЦО” частини ЦО були підпорядковані Штабу ЦО України, а з 1996 року – Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

До складу спеціальних (воєнізованих) формувань входять:

- окремі мобільні механізовані бригади, одна з них навчальна;

- окремі мобільні механізовані полки;

- окремі аварійно-рятувальні батальйони;

- загони оперативного реагування;

- регіональні рятувально-координаційні центри;

- вузли зв’язку МНС України.

Законом України „Про правові засади цивільного захисту” (№1859- IV, 24 червня 2004 р.) передбачено перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної і пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, особовий склад якої комплектується на контрактній та конкурсній основі. Не можуть бути прийняті на службу особи, що підлягають призову на строкову військову службу до Збройних Сил України та інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також особи, що раніше засуджувалися за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Формування особливого періоду (до 2004 року – невоєнізовані формування ЦО) – складова частина сил цивільного захисту. Загальна кількість формувань та їх чисельність визначаються на підставі „Методики розрахунків щодо потреби невоєнізованих формувань ЦО” з урахуванням характеру та обсягів завдань ЦО у воєнний час, наявності людських ресурсів, необхідних фахівців, техніки, матеріальних засобів. Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності.

До невоєнізованих формувань зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, що мають дітей віком до 8 років, жінок з медичною освітою, що мають дітей до 3 років, та осіб, що мають мобілізаційні розпорядження.

За призначенням формування можуть бути загального при­значен­ня та формуваннями служб (забезпечення), за підпорядко­ваністю – територіальні та об’єктові.

Формування загального призначення створюються в адміністра­тивно-територіальних одиницях, на об’єктах господарської діяльності і призначені для пошуку та рятування постраждалих у районах надзвичайних ситуацій, надання їм першої медичної допомоги, проведення невідкладних робіт, що сприяють рятуванню людей, захисту їхнього життя і здоров’я.

Невоєнізовані формування забезпечення (або формування служб) призначаються для розв’язання спеціальних завдань:

- проведення розвідки;

- забезпечення зв’язком;

- надання медичної допомоги, проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів;

- проведення санітарної та спеціальної обробки людей, техніки, майна, а також територій;

- підтримування громадського порядку, несення комендантської служби, інші.

Спеціалізовані формування створюються згідно з рішенням Кабінету Міністрів України за поданням відповідних міністерств, відомств та суб’єктів господарської діяльності, узгоджених із Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, уповноваженим на вирішення завдань у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій і призначаються на виконання спеціальних робіт, пов’язаних із радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями, аварійними ситуаціями на нафтогазо­будівних промислах, інше.

За підпорядкованістю вони можуть бути: центрального підпоряд­кування, територіального та об’єктового, при цьому перші два створюються як самостійні (мають права юридичної особи, власний баланс і рахунок), останній – як структурний підрозділ підприємства.

Комплектування спеціалізованих формувань здійснюється за контрактом зі спеціалістів, що мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.

До спеціалізованих формувань міністерств та відомств зараховують:

- пошуково-рятувальні формування (гірничорятувальні, газорятувальні, водолазнорятувальні та інші);

- аварійно-відновлювальні формування (відновлювальні поїзди Укрзалізниці, державний аварійно-технічний центр Державного департаменту з питань атомної енергетики, аварійно-віднов­лювальні бригади у складі підприємств з обслуговування автошляхів, об’єктів електрозв’язку, електроенергетики, трубо­провідного транспорту, комунального та водного господарств).

Для організації і проведення спеціальних заходів, підготовки формувань та управління ними створюються відповідні служби.

Основні з них:

- служба оповіщення та зв’язку створюється на базі вузла зв’язку об’єкта;

- служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних та отруйних речовин;

- служба охорони громадського порядку створюється на базі установ МВС України та на базі підрозділів охорони підпри­ємств, установ, організацій тощо;

- автотранспортна служба створюється на базі транспортних підприємств і розробляє та здійснює заходи щодо забезпечення перевезень, пов’язаних із розосередженням і евакуацією;

- державна служба медицини катастроф створена у 2000 році і складається з медичних сил, засобів, лікувальних закладів центрального та територіального рівнів, визначених Міністер­ством охорони здоров’я України. До складу служби на державному рівні входять Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України, а також створені на базі цих закладів охорони здоров’я спеціалізовані бригади постійної готовності служби. До складу служби на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, спеціалізовані бригади постійної готовності служби, медичні формування, лікувальні заклади, зараховані МОЗ України до цього рівня, а також створені на базі цих закладів охорони здоров’я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності служби.

Читайте також:

1. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
2. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
3. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
4. Адвокат як представник по потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.
5. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
6. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
7. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
8. Акустичні засоби|кошти| захисту
9. Анатомо-фізіологічні механізми безпеки і захисту людини від впливів негативно діючих факторів.
10. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
11. Базові напрями організації захисту інформації ІКСМ.
12. Банк (філія) - учасник СЕП не має права передавати засоби захисту інформації іншій установі.

Переглядів: 972