Основні заходи цивільного захисту

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об’єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:

- оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій;

- завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення зі спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;

- централізоване використання мереж зв’язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів інформації.

Для забезпечення укриття населення у захисних спорудах створюється фонд захисних споруд шляхом комплексного освоєння підземного простору населених пунктів; дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень як у режимі повсякденного функціонування, так і в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій.

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об’єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація населення в особливий період проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

- небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості – менше ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

- виникнення загрози життю та здоров’ю населення, що проживає в зоні виникнення надзвичайних ситуацій військового характеру.

Часткова евакуація населення в разі виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, що утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту територій, такі як: контроль за раціональним розміщенням потенційно-небезпечних об’єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля у разі виникнення таких ситуацій; будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та спортивних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності; створення комплексних схем захисту населених пунктів та об’єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

До комплексу заходів медичного захисту населення, що полягає в запобіганні або зменшенні ступеня ураження, своєчасному наданні допомоги постраждалим та їх лікуванні, забезпеченні епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій, включається така робота:

- планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров’я, незалежно від форм власності та господарювання;

- розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів;

- своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідемічних заходів;

- контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

- завчасне створення і підготовка сил екстреної медичної допомоги;

- накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

- здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

- навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

- санітарна охорона територій та об’єктів у зоні надзвичайної ситуації.

Психологічний захист – це запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги. Цей захист забезпечується плануванням діяльності та використанням існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення; своєчасним застосуванням психопрофілактичних методів; виявленням чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги; використанням сучасних технологій впливу на населення.

Біологічний захист включає виявлення осередку біологічного зараження; прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження; використання колективних та індивідуальних засобів захисту; введення режиму карантину та обсервації; знезараження осередку біологічного зараження; здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики; дотримання протиепідемічного режиму.

Екологічний захист включає здійснення природоохоронних засобів, спрямованих на:

- захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень, обвалів;

- ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.

Радіаційний і хімічний захист включає виявлення та проведення оцінки вогнищ радіаційного і хімічного забруднення, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення населення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.

Радіаційний і хімічний захист досягається:

- завчасним накопиченням і підтриманням у постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;

- своєчасним впровадженням засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах;

- створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційного та хімічного захисту;

- наданням населенню можливості придбати в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;

- розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об’єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

- завчасним обладнанням радіаційно та хімічно небезпечних об’єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарною обробкою населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;

- розробленням загальних критеріїв, методик та методів спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цивільного захисту	\|	Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.