• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту

Єдина система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності, в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану.

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севасто­польської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

Режим повсякденного функціонування встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідроекологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У режимі повсякденного функціонування органи управління, сили і засоби ЄДС ЦЗ:

- забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

- розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціями зменшення можливих втрат;

- здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час надзвичайної ситуації;

- забезпечують підготовку органів до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, орга­нізовують навчання населення щодо поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;

- створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Режим підвищеної готовності встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеоро­логічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзви­чайної ситуації. У заданому режимі органи управління ЕДС ЦЗ надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення цивільного захисту; формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки, готують пропозиції щодо її норматизації; посилюють спостереження і контроль за ситуацією, здійснюють прогнозування можливості виникнення НС та їх масштабів; розробляють масштаби захисту населення і тери­то­­рій; приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби, уточнюють плани їх дій.

Режим надзвичайної ситуації встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Органи управління в цей час визначають межі територій, на якій виникла НС; організовують захист населення і територій; органі­зовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків; залучають необхідні сили і засоби; здійснюють безперервний контроль за розвитком подій; оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток ситуації.

Режим надзвичайного стану єдиної системи цивільного захисту встановлюється відповідно до вимог Закону України „Про правовий режим надзвичайного стану” (1550-14).

Режим функціонування ЄДС ЦО в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визна­чаються відповідно до Закону України „Про правовий режим воєнного стану” (1647-14).

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється з державного бюджету України, місцевих бюджетів, інших джерел, передбачених законом.

Матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій створюються заздалегідь з метою їх екстреного використання, зазначені резерви створюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування.

У березні 2004 року Постановою Кабінету Міністрів України за № 368 був затверджений „Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями”, метою якого є створення ефективного механізму оцінки небезпечної події, що сталася або може статися у прогнозований термін, для організації взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій при вирішенні питань, пов’язаних з НС, та ведення державної статистики.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до причин походження подій, що мають зумовити виникнення надзвичайних ситуацій, та віднесення їх до класів та підкласів здійснюється відповідно до чинної класифікації надзвичайних ситуацій.

Попередня оцінка небезпечної події (явища) і віднесення її до надзвичайної ситуації здійснюється персоналом оперативно-чергових (диспетчерських) служб постійних органів управління об’єктового (місцевого) рівня функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, виходячи з первинної інформації та керуючись відповідними інструкціями щодо своєї діяльності та цим Положенням.

Визначення небезпечної події як надзвичайної ситуації здійснюється із застосуванням критеріїв у вигляді порогових значень класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій. Досягнення або перевищення цих значень є підставою для прийняття рішення про віднесення події чи явища до надзвичайної ситуації та організації у разі необхідності відповідних заходів щодо реагування на НС та ліквідації її наслідків.

Згідно з чинним законодавством України визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи критеріїв:

- територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС;

- кількість людей, що постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок НС;

- розмір заподіяних (очікуваних) збитків.

Відповідно до цих груп критеріїв до державного рівня належить така надзвичайна ситуація:

1) що поширилася або може поширитися на територію інших держав;

2) що поширилася на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­поля), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менше одного відсотка від обсягу видатків відповідних місце­вих бюджетів (НС державного рівня за територіальним поширенням);

3) що призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб (більш як на 3 доби);

4) внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки, спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення НС) заробітної плати;

5) збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

6) що в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як НС державного рівня.

Регіонального рівня визнається НС:

1) що поширилася на територію двох або більше районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менше одного відсотка від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (НС регіонального рівня за територіальним поширенням);

2) що призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

3) збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Місцевого рівня визнається НС:

1) що вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта;

2) внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

3) збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Об’єктного рівня визнається НС, яка не підпадає під вище­названі визначення.

У разі, коли внаслідок НС для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, що постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визначеного у цьому Порядку, рівень НС визнається на ступінь менше (для дорожньо-транспортних пригод – на два ступеня менше).

Віднесення НС, що виникла на території декількох адмі­ністра­тивно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівнів за територіальним поширенням або за сумарними показни­ками її наслідків не є підставою для віднесення НС до державного або регіонального рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць.

Остаточне рішення щодо рівня НС з подальшим відображенням її у даних статистики, у тому числі у разі відсутності достатніх відомостей щодо розвитку НС, приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за погодженням, у разі потреби, із зацікавленими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з урахуванням експертного висновку регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо рівня надзвичайної ситуації.

Остаточне рішення (експертний висновок – у разі його надання) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, про віднесення небезпечної події до НС, її класифікацію та визначення рівня, вважається підставою для здійснення інших заходів щодо реагування на НС.

Навчальний елемент 2.2. Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика.

МНС України відповідно до чинних документів здійснило класифікацію НС та уточнення статистичної інформації з початку 1997 року, що дало змогу упорядкувати статистику надзвичайних ситуацій за останні роки.

За період з початку 1997 по кінець 2006 року в Україні зареєстровано 4238 надзвичайних ситуацій, у тому числі 2319 техногенного, 1506 природного характеру та 413 іншого (соціально-політичного) характеру. Частка надзвичайних ситуацій державного рівня складає 2,0 %, регіонального рівня – 7,15%, решта місцевого та об’єктового рівнів (відповідно 32,8% та 58,2%). Усього внаслідок НС за 10 років загальна кількість постраждалих складає близько 25,3 тис. осіб, з яких загинуло понад 4,2 тис. осіб.

Матеріальні збитки, завдані народному господарству НС техногенного та природного характеру, оцінюються сумою близько 6,1 млр.грн., при цьому близько 5,1 млрд.грн. (84%) цієї суми складають збитків від НС природного характеру, 0,56 млрд.грн. (9%) – НС техногенного.

Протягом останніх 10 років відзначається загальна тенденція до зменшення щорічних показників кількості НС. Так, практично у 2 рази у 2003-2004 роках, порівняно з середнім показником 1997-1998 років, зменшилась загальна кількість НС, а також кількість НС техногенного та природного характеру, НС державного, регіонального, місцевого та об’єктового рівнів. Тільки у 2005-2006 роках відмічена тенденція до збільшення кількості НС та їх окремих складових, але ці показники не перевищили середньорічних значень.

Показники, що характеризують наслідки надзвичайних ситуацій, не мають такої тенденції. Так, кількість населення, яке загинуло внаслідок НС, практично кожного року залишалася на рівні середніх значень (420 осіб), за винятком 1998 (516 осіб загиблих) та 1999 років (336 осіб загиблих). А кількість населення, що постраждало внаслідок НС, частіше відрізнялась від середніх значень (2150 осіб), особливо у 1998 році (3774 осіб), та значно зменшилась протягом останніх двох років (1580 та 1046 осіб), незважаючи на помітне зростання кількості НС у цей період. Показовим став 2004 рік, у якому при найнижчих показниках кількості НС кількість осіб, що загинули (412) та постраждали (2330) внаслідок НС, практично збіглася із середніми показниками. Слід відмітити, що кількість постраждалих значною мірою визначається кількістю та наслідками НС медико-біологічного (природного) характеру, пов’язаних з випадками масового отруєннята та інфекційних захворювань населення.

Щорічно змінюються обсяги збитків від НС – від 190 млн.грн. у 1997 році до 1,6 млрд.грн. у 2006 році, що пояснюється домінуючою часткою збитків від НС природного характеру, а саме гідрометеорологічного та геологічного, обсяги яких значною мірою обумовлені збитками від НС, які мали катастрофічні наслідки для економіки та населення деяких регіонів україни: у 1998 та 2001 роках – катастрофічні паводки у Карпатському регіоні (збитки відповідно близько 600 млн.грн. та близько 300 млн.грн.), у 2000 році – сильна ожеледь у центральному та південно-західному регіонах України (збитки близько 700 млн.грн.).

За регіональним розрізом також у більшості областей України протягом 1997-2004 років зберігалась тенденція до зменшення кількості НС з подальшим незначним збільшенням.

Класифікація надзвичайних ситуацій на території України представлена на рис. 3.

Навчальний елемент 2.2.1. Надзвичайні ситуації техногенного походження.

Кожного року зберігається тенденція розподілу кількості НС техногенного характеру відповідно до рівня техногенного навантаження у регіонах України. Так, найбільшу кількість НС техногенного характеру за 10 років зареєстровано у Дніпропетровській (154), Донецькій (290), Запорізькій (148), Луганській (200) та Львівській (178) областях, а найменшу – у Волинській (38), Закарпатській (42), Івано-Франківській (46), Тернопільській (43), Чернівецькій (44) та Чернігівській (40) областях.

Кількість загиблих та постраждалих внаслідок НС здебільшого збігається з розподілом НС за регіонами.Так, саме у Донецькій області зареєстровано найбільшу кільксть загиблих (752) особи та постраждалих осіб (1950 осіб). Значна кільксть загиблих у АР Критм (227), Дніпропетровській (276), Луганській (370), Львівській (232) та Одеській (252) областях. Найменша кількість загиблих у Рівненській (28) та Чернівецькій (45) областях, а також у мм. Київі (42) та Севастополі (26). Значну кільксть постраждалих внаслідок НС зареєстровано у Дніпропетровській (1460), Закарпатській (1393), Луганській (1543), Львівській (1332) та Одеській (1399) областях, а найменшу – у Тернопільскій (256), Херсонській (225), Черкаській (217) та Чернівецькій (278) областях, а також у м.Севастополі (252).

Рис. 3 . Класифікація надзвичайних ситуацій на території України

У 1997-2006 рр. на території України виникло 2319 НС техногенного характеру, кількість яких щороку поступово зменшувалась від 315 у 1997 до 156 у 2004 році, та помітно зросла протягом останніх двох років майже до рівня середньорічного показника. У середньому щорічна кілкість складає 232 НС. Найбільша кількість НС (до 60%) та переважна більшість постраждалих і загиблих (відповідно 92% та 95%) припадає на два види техногенних аварій: пожежі, вибухи та аварії на транспорті. Також значна кількість НС виникає при аваріях на системах життєзабезпечення та електроенергетичних системах (до 23%), але для цих видів НС відмічається найнижчий рівень кількості постраждалих і загиблих.

Протягом останнього часу відмічається загальна тенденція до зменшення кількості деяких видів НС техногенного характеру, а саме НС на транспорті, на електроенергетичних системах, та НС, пов’язаних з наявністю у навколишньому середовищі шкідливих (забруднювальних) речовин понад ГДК, але така тенденція мала непостійний характер. Що стосується інших видів НС техногенного характеру, то слід відмітити тенденцію до незначних щорічних коливань та стабілізації їх кількості. Чинники таких процесів не були постійними й однозначними, за винятком впливу погодних умов, які значною мірою обумовили тенденції виникнення НС на електроенергетичних системах (у тому числі значне зменшення їх кількості у 203-2004 роках) та деякою мірою вплинули на виникнення НС на системах життєзабезпечення (відчутне збільшення їх кількості в останні два роки до рівня 1998-2001 років).

НС техногенного характеру відзначались високим показником кількості загиблих, який становить близько 70% від загальної їх кількості, та значно нижчим – кількості постраждалих внаслідок НС та обсягу завданих збитків, які складають відповідно близько 16% та до 9% загальних показників.

За останні 10 років відмічалася загальна тенденція до збільшення кількості загиблих внаслідок техногенних НС (на рівні 20% за весь період), при значних коливаннях цього показника від 206 осіб у 1999 до 356 осіб у 2002 та до 354 осіб у 2006 роках. Показник кількості постраждалих знаходився на рівні 300 осіб, за винятком 2001 та 2002 років, коли було зареєстровано по 484 особи постраждалих внаслідок НС техногенного характеру.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
9. VI. Філогенез нервової системи
10. А) Заробітна плата її форми та системи.
11. А) Заробітна плата, її форми та системи.
12. А) Поліпшення системи зворотного зв’язку.

Переглядів: 2817