Перша медична допомога при переломах кісток

Переломом називається часткове або повне порушення цілості кістки. Залежно від походження переломи поділяють на природжені й набуті.

Природжені переломи виникають у внутрішньочеревному періоді розвитку і є результатом неповноцінності кісткового скелета плоду. Виділяють акушерські переломи, що є наслідком родової травми.

Набуті переломи бувають травматичні (механічні) й патологічні.

Патологічні переломи виникають найчастіше внаслідок розвитку в кістці метастазу злоякісної пухлини, ураження туберкульозом або остеомієлітом, вони з'являються іноді після незначної травми.

Травматичні (механічні) переломи виникають під впливом механічних факторів під час падіння, від ударів, здавлювання, згинання кісток та інших травм.

Переломи називають відкритими, якщо порушена цілість шкіри, і закритими, якщо вона збережена. Відкриті переломи дуже небезпечні, оскільки існує загроза попадання інфекції. Близько 80 % усіх переломів становлять переломи кінцівок. З переломів довгих трубчастих кісток виділяють діафізарні, епіфізарні й метафізарні.

Залежно від механізму розрізняють переломи при здавлюванні або стисканні кістки по осі (наприклад, компресійні переломи хребта), переломи при згинанні, скручуванні (гвинтоподібні), відривні, вбиті, тріщини, що виникають при ушкодженнях плоских кісток (черепа, лопатки). Залежно від ступеня еластичності кісткової тканини переломи бувають повні і неповні. Розрізняють також поперечні, повздовжні, косі й гвинтоподібні або спіральні види переломів.

Вогнепальні переломи характеризуються значним руйнуванням кістки і тканин, що її оточують. Розриви м'язів нерідко супроводжуються ушкодженням великих судин і нервів. Ці переломи здебільшого бувають багатоосколковими, часто спричинюють значні дефекти кістки. Найпоширеніші вогнестрільні переломи кісток кінцівок.

Основні симптоми переломів: деформація, патологічна рухомість і крепітація (кістковий хруст), біль, порушення функцій ушкодженої кінцівки. При відкритих переломах - порушення цілості шкірних покривів або слизових оболонок та наявність уламків у рані.

Найбільш небезпечні при переломах травматичний шок, гостра крововтрата, ушкодження життєвих органів (серця, легень, нирок, печінки, мозку) і жирова емболія.

Перша медична допомога при переломах полягає в зменшенні болю й створенні спокою ушкодженої кінцівки. При відкритих переломах потрібно спинити кровотечу і попередити вторинне інфікування рани. З метою зменшення болю внутрішньом’язово ввести ненаркотичні анальгетики. Якщо наявна рана, то на неї накласти асептичну пов'язку. Кісткові уламки, що виступають, не можна запихати в рану. При відкритих переломах з артеріальною кровотечею накласти кровоспинний джгут. Дуже важливим моментом при закритих і відкритих переломах є створення нерухомості кісткових уламків шляхом іммобілізації. Іммобілізацію застосовують при переломах кісток, ушкодженнях суглобів, нервів, великих ушкодженнях м'яких тканин, пораненні великих судин та опіках великої площини.

Транспортну іммобілізацію здійснюють за допомогою стандартних та імпровізованих шин. До стандартних транспортних шин належать дротяна шина Крамера (рис. 28,29.;буває двох розмірів — 120х10 і 80x10 см) зі стального дроту, яка має форму драбини; сітчаста шина, виготовлена з м'якого тонкого дроту; фанерні шини, виготовлені з тонкої фанери (використовують для іммобілізації верхніх і нижніх кінцівок): дерев'яна шина Дітеріхса(рис. 34), яку застосовують для фіксації перелому стегна й при ушкодженні кульшового суглоба; пластмасові шини різних розмірів і пневматичні шини. Імпровізовані шини — це такі, які можна виготовити з підручного матеріалу (палиці, парасолі, дошки, картону, лиж тощо). Можна також прибинтувати верхню кінцівку до тулуба,а нижню до здорової ноги (автоіммобілізація).

Основні принципи транспортної іммобілізації:

- шина обов'язково повинна захоплювати два суглоби (вище і нижче перелому), а деколи і три (при переломах стегна, плеча);

- при іммобілізації кінцівки потрібно, по змозі надати їй фізіологічне положення (якщо це не можливо, то таке положення, при якому кінцівка найменше травмується);

- при відкритих переломах не можна запихати уламки у рану, треба накласти стерильну пов'язку і фіксувати кінцівку транспортною шиною у такому положенні, в якому вона перебувала в момент ушкодження;

- транспортні шини накладають, як правило, поверх одягу і взуття;

- якщо при відкритому переломі наявна артеріальна кровотеча, то на кінцівку накладають джгут, стерильну пов'язку і проводять транспортну іммобілізацію;

- перед накладанням шин на оголене тіло їх потрібно спочатку обгорнути ватою і бинтом і лише після того проводити транспортну іммобілізацію;

- іммобілізуючу шину фіксують до кінцівки бинтами, спочатку над місцем перелому, а потім від пальців до основи кінцівки;

- при перекладанні потерпілого з ношів ушкоджену кінцівку треба підтримувати так, щоб вона не рухалася;

- слід пам'ятати, що неправильно виконана транспортна іммобілізація може спричинити додаткову травматизацію, закритий перелом може перейти у відкритий.

Переломи ребер становлять 10—15% усіх переломів. їх поділяють на повні й неповні (тріщини, піднадкісничні переломи), поодинокі й множинні, зі зміщенням і без зміщення уламків. Прямі переломи виникають під час дії травмувального фактора на обмежену ділянку грудей, непрямі — далі від місця прикладання травмувального агента в результаті здавлювання грудної клітки. Унаслідок здавлювання по діагоналі часто виникають подвійні або потрійні переломи одного ребра. При переломах ребер зі зміщенням можуть ушкоджуватися м'язи, судини, плевра й легені. Переломи нижніх ребер можуть поєднуватися з ушкодженням органів черевної порожнини, насамперед печінки й селезінки.

При поодиноких переломах потерпілий скаржиться на сильний біль у місці перелому, що посилюється при кашлі, диханні й зміні положення тіла. При пальпації проявляється локальна болісність, іноді патологічна рухомість уламків і хрускіт у місці перелому. Віддалене від перелому натискування на ушкоджене ребро посилює біль. При множинних переломах стан хворих важкий, при пальпації виразно проявляється патологічна рухомість кісткових уламків і крепітація в ділянці перелому. Нерідко наявні симптоми ушкодження легень і плеври, пневмотораксу, гемотораксу, а також повітря під шкірою над місцем перелому (підшкірна емфізема).

Перша медична допомога. Дати потерпілому знеболювальні речовини, туго забинтувати (фіксуюча пов'язка, що накладається у момент максимального видиху) широким бинтом, рушником або іншим матеріалом та направити до лікувального закладу у напівсидячому положенні.

Переломи ключиці є найпоширенішими як у дітей, так і в дорослих (4—16% усіх переломів). У дітей бувають неповні, піднадкісничні переломи ключиці, у дорослих — багатоосколкові переломи з ушкодженням судинно-нервового пучка, іноді з порушенням цілості шкіри (відкриті переломи). Діагноз ставлять на підставі деформації в ділянці ушкодженої ключиці, локальної болісності, порушень активних рухів у плечовому поясі.

Перша медична допомогаполягає в накладанні пов'язки типу Дезо або підвішуванні руки на косинку. Такі потерпілі можуть самі добратися до лікувального закладу.

Переломи лопатки характеризуються болісністю в ділянці перелому, що збільшується під час рухів рукою. Виникає також припухлість, крововилив на місці перелому. Плече спущене внаслідок болісності, рухи кінцівки обмежені.

При наданні першої медичної допомогипотрібно дати потерпілому знеболювальні препарати, накласти здавлювальну хрестоподібну пов'язку на грудну клітку і транспортувати до лікувального закладу на ношах у напівсидячому положенні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перша медична допомога при опіках	\|	Переломи кісток таза

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.