• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Переломи кісток таза

Усі ушкодження таза та його органів поділяють на відкриті й закриті, вогнепальні й невогнепальні. Бувають поранення м'яких тканин, кісток таза, тазових органів, що можуть сполу­чатися з ушкодженням кісток таза. При пораненні м'яких тка­нин виникає біль, припухлість з ушкодженням кісток, часто вини­кають множинні осколкові переломи, поранення великих судин і нервових стовбурів. Переломи кісток таза можуть супроводжуватися ушкодженням сечового міхура, уретри й прямої кишки.

В умовах мирного часу виникають закриті переломи кісток таза. Ізольовані переломи бувають при прямому ударі або падін­ні, множинні — є наслідком здавлювання таза.

Транспортна іммобілізація при ушкодженнях різних ділянок тіла

При переломах ключиціу пахвову западину кладуть ватно-марлеву прокладку; надають руці середнє фізіологічне положення; прибинтовують руку до тулуба, або накладають косинкову пов'язку, або плечовий суглоб максимально відводять назад іфіксують у такому положенні; вводять знеболювальну речовину; транспортують у сидячому положенні (рис.14, 15, 16).

.

Рис. 14 . Механізм зміщен­ня уламків ключиці:

а — зміщення центральних улам­ків; б — периферійних.

Рис. 15. Хрестоподібна по­в'язка при переломі ключиці

При переломах ребервводять знеболювальний засіб; роблять фіксуючу колову пов'язку на грудну клітку на висоті видиху на лямках; транспортують у напівсидячому положенні (рис. 17).

При переломах кісток склепіння і основи черепапотерпілого кладуть на ноші з припіднятою і повернутою на бік головою; при наявності рани накладають стерильну пов'язку;

Рис. 16. Іммобілізація ключиці:

а — ватно-марлевими кільцями; б — підвішуванням кінцівки на косинку; в — накла­данням пов'язки Дезо; г-—іммобілізація за допомогою палиці.

при крово течі з носа або вух у зовнішній слу­ховий прохід або носові ходи вводять стерильні тампони; транспортують у горизонтальному положенні (рис. 18, 19, 20, 21).

При переломах нижньої щелепиіммобілізацію можна здійснювати спе­ціальною транспортною пов'язкою — твердою підборідною пращею, її на-­кладають на ділянку підборіддя з до­тримуванням правил асептики (звер­ху пов'язки на рану; на марлеву про­кладку при закритих переломах). Для закріплення підборідної пращі кори­стуються кільцями із рифленої труб­ки, яку закріплюють до спеціальної пов'язки-шапочки. В окремих випадках накладають пращоподіб­ну пов'язку (рис.18, 19, 20, 21).

При переломах хребта і тазахворих треба транспортувати на твердих ношах у положенні на спині, підклавши під місце перелому валик з одягу для створення гіперекстензії (більше від нормального розгинання суглобів, у даному випадку — хребта - рис. 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29).

Ряс. 18. Транспортування потерпілого у напівсидячому положенні на іммобілізуючих вакуум­ник ношах.

Рис. 19. Подушечка-шина для іммобілізації голови (а), положення голови потерпілого на ній (б).

Рис. 20. Використання ватно-марлевого кільця для фік­сації голови.

Рис. 21 . Транспортна іммобілізація голови шиною Еланського.

Рис. 22. Транспортна іммобілізація при переломах щелеп:

а — фіксація перелому верхньої щелепи за допомогою дощечки;

б — стандартної транспортної шини; в — пращоподібної пов'язки.

Рис. 23. Іммобілізація шийного відділу хребта:

а — ватно-марлевий комір; б —- комір із картону; в — комір, викроєний із кар­тону й обгорнутий ватою і марлею; г — положення коміра на шиї.

Рис. 24. Транспортна іммобілізація при переломах хребта в грудному й поперековому відділах:

а — шини з дощок, вигляд спереду; б — шини з дощок, вигляд ззаду; в — іммобілізація за допомогою дошки; г — іммобілізація за допомогою вакуумних ношів.

Рис. 25. Іммобілізація при переломі хребта за допомогою дошки.

Рис. 26. Транспортна шина для іммобілізації при переломах кісток таза, виготовлена з драбинчастих шин.

Рис. 27. Укладання на ноші хворого з переломом хребта

При вимушеному транспортуванні на м'яких ношах потерпіло­го слід покласти на живіт, а під грудну клітку підкласти поду­шечку, що також сприяє розгинанню хребта.

При ушкодженні шийного відділу хребта його іммобілізують за допомогою ватно-марлевого коміра (рис.23 ).

Рис. 29. Транспортна іммобілізація на ношах при пере­ломах таза.

При відкритих переломах таза накладають асептичну пов'яз­ку, вводять знеболювальні речовини, проводять транспортну іммо­білізацію. Іммобілізацію тазових кісток здійснюють драбинчасти­ми шинами, які підкладають під таз і ноги потерпілого. Таз стя­гують широкою смужкою тканини, складеним простирадлом або бинтом. Потерпілого кладуть на спину на тверді носилки і дере­в'яний щит, під зігнуті в колінах ноги підкладають валик з одя­гу. Ноги у колінних суглобах зв'язують косинкою або бинтом (рис.29). Зовнішню кровотечу із рани м'яких тканин таза зупиняють здавлювальною пов'язкою або тампонами.

Техніка накладання шини Крамера

При переломі плечової кістки потрібно прогнути шину у ви­гляді жолоба; підготувати шину до здорової кінцівки потерпіло­го або того, хто надає допомогу; зігнути шину в ділян­ці ліктьового суглоба під прямим кутом, а в ділянці плеча — під тупим; на внутрішню поверхню шини покласти шар вати і прибинтувати її по всій довжині шини; надати ушкодженій кін­цівці середнє фізіологічне положення, тобто зігнути і відвести в плечовому суглобі під кутом 30°, зігнути у ліктьовому сугло­бі під кутом 90°, а пальці в усіх суглобах — під кутом 45°; під пахвову западину і пальці підкласти ватно-марлевий валик; по­верх одягу на ушкоджену кінцівку накласти шину так, щоб вона йшла від кінчиків пальців по зовнішній поверхні передпліччя і плеча до внутрішнього краю здорової лопатки (таким чином фіксують усі суглоби верхньої кінцівки); прибинтувати шину до передпліччя, плеча, тулуба коловими турами широкого бинта; зв'язати проксимальний кінець шини з дистальними двома марлевими пов’язками; зафіксувати ушкоджену кінцівку за допомо­гою косинки; ввести знеболювальні речовини; транспортувати у травматологічну лікарню (рис. 30, 31, 32).

При переломі кісток передпліччя треба підготувати шину за здоровою кінцівкою; зігнути шину у ділянці ліктьового суглоба під прямим кутом; обгорнути ватою і прибинтувати ватну підкладку бинтом; надати ушкодженій кінцівці середнє між пронацією і супінацією фізіологічне положення, а кисті невеличке тильне згинання; під кисть підкласти ватно-малевий валик; накласти шину

Рис. 30.Попереднє вигинання драбинчастої шини при транспортній іммобілізації плеча:

а — формування ліктьового вигину; б — моделювання плечо­вої ділянки.

Рис. 31. Іммобілізація пере­ломів плеча:

а — зв'язування кінців шини;

б — закріплення шини м'якими бинта­ми;

в — підвішення руки на косинку

Рис. 32. Іммобілізація драбинчастими ши­нами при переломі обох плечових кісток:

а — П-подібною шиною; б — здвоєними шинами.

поверх одягу від кінчиків пальців до середньої третини плеча, тобто зафіксувати променево-зап'ястковий і ліктьовий суглоби; щільно прибинтувати шину до пошкодженої кінцівки; зафіксувати ушкоджену кінцівку за допомогою косинки; ввести знеболювальні речовини; відправити потерпілих у травматологічне відділення(рис. 33, 34, 35).

Рис. 33. Транспортна іммобілізація передпліччя стан­дартною драбинчастою шиною.

Рис. 34. Транспортна іммобілізація при пере­ломі кисті і пальців.

При переломі кістки гомілкипотрібно підготувати три шини Крамера за здоровою кінцівкою (дві шини накладають на внутрішню і зовнішню поверхні нижньої кінцівки від верхньої трети­ни стегна до стопи, третю — від верхньої третини стегна до кінчи­ків пальців по задній поверхні, згинаючи шину на стопі під пря­мим кутом); обгорнути шину ватою і прибинтувати широким бин­том; з метою профілактики про­лежнів треба на рівні щиколоток п'ятки покласти ватно-марле­вий валик, підкладку; надати ушкодженій кінцівці середнє фізіологічне положення (зігнути в колінному суглобі під кутом 130°, стопа щодо гомілки повинна знаходитися під кутом 90 °); покла­сти шину поверх одягу так, щоб зафіксувати колінний і гомілковий суглоби; прибинтувати шину до ушкодженої кінцівки; ввести знеболювальну речовину; тран­спортувати хворого у горизонтальному положенні.

Рис. 35. Транспортна іммобілізація пневматичною шиною кисті і перед­пліччя.

При переломі стегнової кісткитреба приготувати дві шини Крамера довжиною 1650 і 2000 мм; покласти по всій довжині ши­ни шар вати і прибинтувати бинтом; надати ушкодженій кінців­ці середнє фізіологічне положення (зігнути у кульшовому суглобі і відвести кінцівку, зігнути у колінному суглобі під кутом 130°, стопа повинна знаходитися під прямим кутом до гомілки); одну шину накласти від лопатки до п'ятки по задній поверхні ушко­дженої кінцівки; другу — від пахвової западини по зовнішній поверхні стегна і гомілки, обгинаючи гомілково-стопний суглоб і провести по внутрішній поверхні гомілки і стегна до пахвинної ділянки; закріпити шину широким бинтом; ввести знеболювальний засіб; транспортувати потерпілого у травматологічне відді­лення в горизонтальному положенні (рис. 36 ).

Техніка накладання шин Дітеріхса.Шину Дітеріхса застосо­вують для фіксації переломів стегна. Вона складається з двох розсувних дерев'яних шин (коротшої — для внутрішньої поверх­ні, довшої — для зовнішньої). Верхні кінці шини мають лопато­подібне розширення (надмилиці) для натиску у підпахвову западину і пахвинну ділянку. На короткій шині за допомогою шарні­рів закріплюють поперекову дощечку з центральним круглим от­вором для пропускання закрутки і боковими отворами для за­кріплення бокової шини. Крім цього, шина Дітеріхса має дере­в'яну підставку з двома боковими скобами, через яку пропус­кають нижні кінці внутрішньої шини. До підошви прикріплюють шнур з закруткою, який використовують для витяжки.

Рис. 37 . Транспортна іммобілізація перелому стегнової кістки за допомогою драбинчастих шин:

а — моделювання шин; б — схематичний вигляд накладеної шини.

При накладанні шини потрібно надати ушкодженій кінцівці середнє фізіологічне положення; підготувати шину (надмилиці обгорнути ватою і закріпити бинтом); покласти ватно-марлеві подушечки у підпахвинну западину, над щиколотковими виростами і великим вертелом; прибинтувати підошву шини до стопи; зов­нішню шину покласти на зовнішню поверхню тулуба, стегна і го­мілки від пахвової западини; нижній кінець шини провести через зовнішню скобу підошви так, щоб її кінець заходив за край підошви на 10—15 см; внутрішню шину покласти на внутрішню поверхню стегна і гомілки (від пахвинної складки), провести нижній кінець через внутрішню стопу підошви так, щоб шина була на відстані 10—15 см від її краю); з'єднати обидві шини поперековою планкою; прибинтувати шину до тулуба в ділянці грудної клітки, таза, а також стегна і гомілки; провести закрутку через отвори у поперековій планці і закрутити її до упора; ввести знеболювальний засіб; транспортувати у горизонтальному поло­женні.( рис. 36, 37).

Транспортна іммобілізація підручними засобами

При відсутності стандартних шин для іммобілізації кінцівки використовують різні підручні засоби (лижі, дощечки, кілки, парасолю) відповідної довжини (рис.38-48). При накладанні шин із підручних засобів слід дотримуватися таких загальних правил: шина повинна відповідати ушкодженій

Рис. 39. Транспортна іммобілізація стегна за допомогою рейок.

Рис. 40. Транспортна іммобілізація стегна за допомогою лижі й лижних палиць.

ділянці, бути міцною і зручною; підганяти шину треба за здоровою кінцівкою; ушкодженій кінцівці слід забезпечити середнє фізіоло­гічне положення; шина повинна фіксувати два суглоби, а при переломі плеча і стегна — три, накладати її поверх одягу, при­бинтувати бинтом від периферії до центру; на місця доторкання з кістковими виступами покласти ватно-марлеву прокладку.

Рис. 41. Транспортна іммобілізація кісток гомілки за допомогою рейок

Рис. 42. Транспортна іммобілізація плеча під­ручними засобами (хми­зом).

Рис. 43. Транспортна іммо­білізація шиною із фанери при переломі кісток передпліччя.

При відсутності стандартних шин і підручних засобів верхню кінцівку можна прибинтувати у середньому фізіологічному поло­женні до тулуба, а нижню — до здорової кінцівки.

Рис. 44. Іммобілізація «нога до ноги»:

а — просте прибинтовування; б — іммобілі­зація з легкою витяжкою

Рис. 45.Положення пальців при транспортній іммобілізації кисті.

Рис. 46. Іммобілізація передпліччя (а),

кисті (б) підручними засобами.

Рис. 47 . Транспортна іммобілізація хребта за допомогою дощок; а — вид спереду, б –вид ззаду

Рис. 48. Фіксація верхньої кінцівки прибинтовуванням до ту­луба.

2.5.4. Перша медична допомога при закритих ушкодженнях

Закриті ушкодження — це травматизація тканин і органів, викликана впливом зовнішніх факторів, без порушення цілісності шкірних покривів і видимих слизових оболонок. Закриті ушкодження виникають у м'яких тканинах, кістках, суглобах, органах грудної і черевної порожнини, у головному мозку, органах сечової системи.

Закриті ушкодження м'яких тканин поділяють на удари, роз­тяги, розриви, вивихи, струси і здавлювання.

Ударом називається закрите ушкодження тканин і орга­нів без порушення їхньої цілісності. При ударах залежно від важкості і розмірів предмета й сили удару, а також від віку, стану по­терпілого й опірності тканин виникають різного ступеня ушкод­ження підшкірної основи, м'язів, кровоносних і лімфатичних су­дин тощо. У результаті удару з'являється травматичний набряк тканин і утворюються крововиливи. У тяжких випадках може виникнути відшарування тканин. Симптоми удару: біль, набряк, синець, місцеве підвищення температури і порушення функції. При ушкодженні великих кровоносних судин можуть утворитися значні крововиливи і гематоми. У результаті поступового розла­ду пігменту крові синці набувають зеленого, а згодом жовтого кольору. При ударах нервових сплетінь можуть виникнути пара­лічі, парези або травматичний шок.

Перша медична допомога:покласти холод на забите місце ті­ла (холодна вода, пухир з льодом), забезпечити нерухомість кінцівки, наклавши здавлювальну пов'язку. На наступну добу покласти тепло (компреси, гарячі ванни, солюкс, парафін) з метою швидкого розсмоктування крововиливу й відновлення функції органа.

Розтяги і розриви виникають найчастіше в ділянці зв'язкового апарату внаслідок надмірного згинання чи розгинання при падінні, під час бігу, підняття ваги тощо. При розтягах зберігається анатомічна неперервність тканин; при розривах їхня цілість порушується. Розтяги зв'язок суглобів супроводяться болем і обмеженням рухомості суглоба. При розривах зв'язок виникають більш важкі порушення, крововиливи. Розриви внутрішньосуглобових зв'язок супроводяться значними порушеннями функ­ції суглобів і крововиливом у їхню порожнину (гемартроз).

Перша медична допомога:для зменшення болю ділянку ушкодження збризкують струменем хлоретилу, накладають здавлювальну пов'язку, а поверх неї — холод. При розривах і відривах зв'язок верхню кінцівку фіксують косинкою, а нижню — транспортною шиною.

Розриви сухожилків і м'язів виникають при надмір­них рухах у суглобах, що перевищують фізіологічні функції. їхні симптоми: біль, крововилив, набряклість тканин у ділянці розри­ву і порушення функції.

Перша медична допомога:провести місцеве замороження ушкодженої ділянки розчином хлоретилу, накласти здавлювальну пов'язку, зверху на неї — холод, провести транспортну іммобі­лізацію і відправити хворого до лікувального закладу.

Вивихом називається повне або часткове роз'єднання сугло­бових поверхонь двох або більше сполучених кісток, при якому розривається суглобова сумка і зв'язковий апарат.Якщо сугло­бові поверхні кісток не стикаються, то вивих називається повним, якщо ж стикаються — неповним, або підвивихом.

Травматичні вивихи найчастіше виникають у результаті механічної травми, яка супроводиться розривом суглобової сумки і виходом суглобової головки кістки з порожнини суглоба в навколишні тканини. Найчастіше бувають вивихи кульшового, плечового та ліктьового суглобів і великого пальця кисті.

Природжені вивихи є результатом недостатнього або неправильного розвитку суглобових поверхонь внутрішньочеревного розвитку плода і бувають у кульшових суглобах.

Патологічні вивихи можуть виникати при туберкульозному або сифілітичному вражені суглобів, при розвитку пухлин або остеомієліту.

Звичні вивихи бувають у хворих з розтягом зв'язок і кап­сули суглоба. У результаті розхитаності капсули суглоба у цих хворих після незначної травми або невиправних рухів легко вини­кають вивихи.

Основні симптоми вивихів такі: сильний раптовий біль у ділянці суглоба, нерухомість, деформація суглоба і вимушене положення кінцівки. При пальпації визначається суглобова западина, вивихнута головка кістки промацується в незвичайному поло­женні поза суглобом. Пасивні рухи в ділянці суглоба обмежені, різко болісні й пружні. Діагноз вивиху підтверджується рентгенівським дослідженням.

Перша медична допомога:ввести знеболювальні речовини і зафіксувати або іммобілізувати ушкоджену кінцівку. При вивиху в плечовому суглобі фіксацію здійснюють за допомогою транспортної шини, косинки або пов'язки Дезо (при цьому рука згинається у ліктьовому суглобі під прямим кутом). При вивиху в ліктьовому суглобі кінцівку іммобілізують у такому положенні, в якому вона перебувала в момент вивиху, використовуючи для цього транспортну шину або підручні засоби. При вивихах суглобів нижньої кінцівки треба провести транспортну іммобілізацію за допомогою транспортних шин або підручних засобів у такому положенні, в якому перебуває уражена кінцівка. До ушкодже­ної ділянки суглоба прикласти холод. Потерпілих транспортують у травматологічне відділення.

При ударах накладають здавлювальну пов'язку в такій по­слідовності:

- на забите місце кладуть ватно-марлевий валик;

- бинтують так, щоб тури бинта лягали з натягом над місцем удару з метою здавлювання дрібних судин;

- до місця травми протягом першої доби прикладають холод;

- при великих травмах дають анальгетики.

При ударах, розтягу та розривах зв'язкового апарату перед накладанням пов'язки можна збризкати це місце розчином хлоретилу.

При вивихах плеча накладають косинкову пов'язку або по­в'язку Дезо (рис. 49), до місця вивиху прикладають холод, дають потерпілому анальгетики і відправляють до лікувального закладу.

При вивихах у ліктьовому суглобі накладають транспортну шину (при її відсутності можна підвісити руку на косинку), фік­сують кінцівку в такому положенні, в якому вона знаходиться.

Рис. 49. Транспортна іммобілізація або фіксація за допомогою бинтів, косинок:

а — накладання пов'язки Дезо при вивихах у плечовому суглобі; б — фіксація верхньої кінцівки косинкою; в — накладання драбинчастої дротяної шини на нижню кінцівку; г — використання підручних засобів для фіксації нижньої кінцівки.

При вивихах у суглобах нижньої кінцівки використовують транспортні шини: для кульшового суглоба — шину Дітеріхса або Крамера, при вивихах у колінному і гомілково-стопному сугло­бах — шини Крамера або підручні засоби. До місця вивиху при­кладають холод, дають анальгетики.

Читайте також:

1. Анатомічна будова кісток вільної нижньої кінцівки
2. Анатомія кісток верхньої і нижньої кінцівок та їх з’єднання
3. Будьте обережними, коли виходите на вулицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю найчастіше трапляються струси, переломи, вивихи, розтяги та розриви.
4. Вивихи. Переломи. Класифікація
5. Відкриті пошкодження кісток і суглобів
6. Вікові особливості та ріст кісток
7. Вогнестрільні переломи
8. Доброякісні пухлини кісток
9. З'єднання кісток вільної нижньої кінцівки
10. З’єднання кісток поясу верхньої кінцівки
11. КЛАСИФІКАЦІЯ КІСТОК
12. Класифікація кісток.

Переглядів: 5885