Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Вогнестрільні переломи

Ускладнення

Функціональне лікування

Оперативне лікування переломів

Лікування переломів

Перша допомога при переломах кісток передбачає проведення противошокових заходів (анальгетики та серцеві засоби) і транспортної іммобілізації. При відкритих переломах шкіру змазують спиртовим розчином йоду і на рану накладають асептичну пов’язку.

Лікування переломів кісток включає репозицію вправлення відламків фіксацію їх і функціональну терапію з метою якнайшвидшого відновлення функції кінцівки і працездатності хворих.

Перш ніж приступити до репозиції, треба знеболити місце перелому. Репозиції не роблять при вбитих і відкритих переломах, при яких показане оперативне лікування.

Фіксація – лікування, іммобілізація переломів кісток, досягається з допомогою гіпсової пов’язки, витягування або оперативним шляхом.

 

До оперативного лікування вдаються при відкритих та вбитих переломах при переломах шийки і поперечних переломах діафізу стегнової кістки, а також якщо інші методи лікування виявились неефективними.

Показанням для оперативного лікування є інтерпозиція м’язів і фасцій між відламками кісток, неправильне положення відламків, розвиток несправжнього суглоба, здавлення кістковими відламками внутрішніх органів, нервів та кровоносних судин. Оперативне втручання показане при переломах стегнової кістки, ключиці, плечової кістки.

 

Призначають лікувальну фізкультуру, механо- і фізіотерапію.

Лікувальна фізкультура показана з перших днів після травми у вигляді дихальної гімнастики і спеціальних комплексів вправ.

ЛФК не призначають тяжкохворим при температурі і гнійних ускладненнях.

 

Повільне і неправильне зрощення, утворення несправжнього суглоба 9псевдопріроз).

Псевдоартроз утворюється тоді коли перелом не зростається. Він виникає при тяжких загальних захворюваннях потерпілих.

До місцевих причин належать надмірне розходження кісткових відламків, защемлення між ними м’яких тканин.

Неправильне зрощення переломів виникає в результаті дефектів лікування.

 

Характеризуються значним руйнуванням кістки і навкружних тканин, розривами м’язів, нерідко супроводиться ушкодженням великих судин і нервів. Ці переломи бувають багато осколковим, нерідко спостерігаються значні дефекти кістки.

Перша допомога полягає в тимчасовому спинені кровотечі обезболюванні, накладання пов’язки і транспортної іммобілізації за допомогою транспортних шин або підручних засобів.

Хірургічне лікування проводять в хірургічних польових рухомих госпіталях. У мирних умовах ці переломи після хірургічної обробки лікують скелетним витяганням чи гіпсовою вікончатою пов’язкою в травматологічних відділеннях.

 

Тема: «ВІДКРИТІ ТЕХНІЧНІ (МЕХАНІЧНІ) УШКОДЖЕННЯ. РАНИ»

Раною називають відкрите ушкодження тканин з порушенням цілостності шкіри або слизових оболонок.

Місцевими симптомами ран є біль, кровотеча і зіяння. Загальні симптоми пов’язані з явищами шоку, гострої крововтрати, травматичним токсикозом або розвитком інфекції.

Усі рани діляться на випадкові і операційні (умисні). В рані розрізняють краї, стінки і рановий канал. Ранки можуть бути сліпими і наскрізними. При сліпих є дно рани, при наскрізних два отвори: вхідний і вихідний.

У випадковій рані міститься рановий вміст – згустки крові, ділянки зруйнованої тканини, сторонні предмети і різня мікроорганізми.

Тканини, що оточують рану, травмуються по різному залежно від характеру поранення. Навколо рани виділяють зони ушибу, струсу і місцевого тканинного ступору.

За відношенням до порожнини тіла, рани поділяють на: проникаючі, не проникаючі.

За інфікованістю: інфіковані, асептичні.

За характером ушкодження: колоті, різані, рубані, забиті, рвані, розчавлені, укушені, отруєні, вогнестрільні, мішані.

1. КОЛОТІ – заподіюють багнетом, шилом, вилками, голкою та ін. гострими, довгими предметами. Особливістю колотих ран є незначне ушкодження покровів і значна глибина у зв’язку з чим можливі ушкодження порожнини., глибоко розміщених за ходом ранового каналу судин, нервів. Різних органів. Через те, що рана не зіяє, рановий канал замкнутий і мікроорганізми проникли глибоко в тканини, колоті рани нерідко ускладнюються тяжким нагноєнням і правцем.

2. РІЗАНІ – заподіюють гострим льодом, склом та ін. гострими предметами. Вони характеризуються широким зіянням і значною кровотечею.

Зіяння рани пояснюється еластичністю шкіри, яка скорочується після поранення. Кровоточивість пов’язана з порушенням цілостності багатьох судин при мінімальній травматизації їх стінки, що супроводиться тривалим зіянням ушкоджених судин.

Різані рани нерідко бувають поверхневими. Після хірургічної обробки рани не мають значної травматизації тканин і загоюються звичайно без ускладнень.

3. РВАНІ І ЗАБИТІ РАНИ – характерні для транспортного та промислового травматизму. Вони супроводжуються значним ушибом і розривами тканин, особливо шкіри.

4. РОЗЧАВЛЕНІ – заподіюються важкими предметами. Вони виникають при залізничних, автомобільних та інших тяжких травмах. Характеризуються значним розчавленням тканини і органів, іноді супроводжуються відривом кінцівок, тяжким шоком, великою крововтратою та інтоксикацією.

5. РУБАНІ РАНИ – заподіюють важкими гострими предметами. Вони характеризуються значним ушибом тканин і глибокими тяжкими порушеннями кісток та внутрішніх органів.

6. УКУШЕНІ РАНИ – супроводжуються великими і глибокими ушкодженнями, значним забрудненням, зв’язку з чим часто ускладнюються гострою гнійною та гнильною інфекцією.

7. ОТРУЄНІ РАНИ – виникають при проникненні різних отруйних речовин – бойових отруйних і радіоактивних, отрут при укусах змій, павуків тощо. Вони характеризуються тяжким перебігом з розвитком симптомів загального отруєння організму. Тому при лікуванні цих ран треба насамперед швидко видалити отруйні речовини, щоб запобігти загальному отруєнню організму.

8. ВОГНЕСТРЕЛЬНІ РАНИ – заподіюють різною вогнепальною зброєю. Залежно від виду снаряда, що заподіює рану, діляться на кульові та осколкові, можуть бути дробом чи сіллю.

В.П. особливо осколкові, відзначаються великою травматизацією і руйнуванням тканин. Залежно від характеру ранового каналу розрізняють поранення наскрізні, сліпі, дотичні за характером порожнин проникаючі і не проникаючі. Залежно від виду ушкоджень розрізняють поранення м’яких тканин, вогнестрільні переломи нервів, внутрішніх органів. В.П. нерідко бувають множинними, комбінованими – з ушкодженням різних органів.

Для в.п. характерним є складний рановий канал із значним травмуванням тканин. У ділянці ранового каналу відмічається тяжкий ушиб і струс на великому протязі тканин внаслідок так званого бічного удару, гідродинамічної дії снаряда, що заподіяв рану.

Вихідний отвір більший від вхідного. Розміри ушкоджень шкіри не визначають величини ушкодження глибше розміщених тканин, значні крововиливи.

ЗАГОЄННЯ РАН – складний біологічний процес, захисна фізіологічна функція організму, спрямована на найшвидше відновлення нормальних анатомо-фізіологічних відношень у ділянці рани.

В основі загоєння ран лежить регенерація тканин, зокрема сполучної та епітеліальної, які мають найбільш виражені регенеративні властивості.

Безпосередньо після ушкодження в рані розвиваються складні біохімічні зміни, пов’язані з руйнуванням тканин і реактивним запальним процесом.

За І.Г. Руфановим, розрізняють дві фази ранового процесу: 1) гідратацію, 2) дегідратацію.

Фаза гідратації характеризуються переходом желеподібних тіл у рідкі ацидозом, збільшенням іонів калію у зв’язку з загибеллю клітин і гіпоксією. В наслідок розвитку раневого запалення настає розширення судин, виходження плазми, у-тів, фагоцитів, настає набряк тканин і поступово відшаровуються некротичні тканини, рана очищається.

Фаза дегідратації характеризується зворотним розвитком запальної реакції переваженням процесів регенерації. В цій фазі в рані поступово нормалізуються обмінні процеси. Внаслідок зменшення кількості судин і ексудації зменшується і набряклість тканин у ділянці рани.

Рани можуть загоюватися первинним і вторинним натягом.

Первинний натяг відбувається через первинне склеювання країв рани фібрином з наступним новоутворенням сполучної тканини і судин.

В результаті регенерації сполучної тканини, ендотелію судин і покривного епітелію утворюється лінійний рубець.

Первинне загоєння залежить від локалізації рани, віку і стану поранених. Рани розміщені в ділянках з доброю васкуляризацією (голова, шия,обличчя), легко загоюються. Добра регенерація відмічається у дітей і в осіб молодого віку, в старому віці, в ослаблених і виснажених хворих регенерація, сповільнена до 10-14 днів.

Первинне загоєння можливе при старанному стиканні країв і стінок рани, від сутності інфекції, кровотечі і сторонніх предметів.

Загоєння вторинним натягом відбувається через утворення грануляційної тканини. Г.Т. появляється в рані через 48 год. І поступово виповнює рановий дефіцит, перетворюючись в щільну рубцеву тканину. Одночасно настає епітелізація рани за рахунок розростання шкірного бар’єром організму, Г.Т. є захисним бар’єром організму, що перешкоджає проникненню мікроорганізмів та їх токсинів. Здорові грануляції – рожеві. Нездорові – бліді, пухлі, кровотечні. Загоєння ран вторинним натягом спостерігається при значних ушкодженнях, великих некротичних ділянках, сторонніх предметах і розвитку нагноєння.

Вторинний натяг менш сприятливий для організму, бо загоєння ран відбувається протягом тривалого часу, з утворенням широких рубців, які нерідко формують тканини.

Загоєння під струпом, спостерігається при поверхневих ушкодженнях шкіри, опіках, відмороженнях. Струм утворюється із крові і лімфи і щільного спаяний з ушкодженою шкірою. Під струпом рана поступово епітелізуються. Струп видаляти не можна, бо він захищає рану від вторинного інфікування і ушкодження.

 


Читайте також:

  1. Будьте обережними, коли виходите на вулицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю найчастіше трапляються струси, переломи, вивихи, розтяги та розриви.
  2. Вивихи. Переломи. Класифікація
  3. Переломи
  4. Переломи кісток.
  5. Переломи хребта




Переглядів: 774

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Симптоми переломів | Хірургічна обробка ран.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.