• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Змістові характеристики та оцінка основних засобів

Ефективність господарської діяльності підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та їх ефективного використання.

Тривалий час традиційно-класичним було визначення необоротних активів, а саме, це – активи, які використовуються більше одного виробничого циклу і в кожному циклі частково переносять свою вартість на новостворений продукт.

З 1997 року податкова система України «запропонувала» нове визначення. Так, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 – ВР під терміном основні фонди (засоби) потрібно розуміти матеріальні цінності, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення до експлуатації таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв»язку з фізичним або моральним зносом. Основним критерієм, за яким актив можна було віднести до необоротних була вартісна оцінка по ціні придбання, що не могла бути менше 15 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Таке визначення тривалий час було методологічною основою організації обліку основних засобів на підприємстві та їх амортизації.

Починаючи з січня 2000-го року, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи визначає П(с)БО 7 «Основні засоби», за яким основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До основних засобів належать матеріальні активи, які:

а) утримуються на підприємстві з метою їх використання у процесі виробництва, поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

б) мають термін корисного використання більше одного року або одного операційного циклу*, якщо він більше року.

* Операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для провадження діяльності та отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів і послуг (п. 4 П(С)БО 2).

Одиницею обліку основних засобів у бухгалтерському обліку є окремий інвентарний об»єкт. За П(с)БО 7 об»єктом основних засобів вважається закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Відповідно до П(с)БО 7 об'єкт основних засобів визнається активом, тобто може бути включений до балансу підприємства, якщо:

· вартість його може бути достовірно визначена;

· існує вірогідність отримання підприємством економічних вигід від його використання.

Об'єкти основних засобів, що не відповідають критеріям визнання активом, повинні бути списані з балансу. Таким чином, до складу основних засобів належать: земельні ділянки; будівлі; споруди; передавальні пристрої; інструменти, виробничий та господарський інвентар; робоча та продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. До основних засобів належать також капітальні вкладення в покращення земель (меліоративні, осушувальні, ірригаційні та інші роботи).

Бухгалтерський облік основних засобів організовується у відповідності з типовою коласифікацією основних засобів, що дозволяє організувати облік необоротних активів в розрізі груп, ефективно вести амортизаційну політику тощо.

Класифікацію основних засобів здійснюють за ознаками ( Рис. 4.1. )

Рис. 4.1. Класифікація основних засобів

Відмітимо, що з метою обліку основні засоби згруповано у такі групи (Рис.4.2).

Рис.4.2. Групи необоротних матеріальних активів

Відповідно до ст.145 Податкового кодексу «Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів основні засоби згруповано у 16 груп з метою нарахування амортизації.

Слід відмітити, що у зв»язку з глобалізаційними процесами в економіці, а відповідно і у обліковій системі, аналітика основних засобів поширюється. Так, віднедавна в обліку виокремлено такі об»єкти основних засобів, як: довгострокові біологічні активи, інвестиційна нерухомість, необоротні активи та групи вибуття.

Довгострокові біологічні активи. Згідно п. 4 П(С)БО 30 «Біологічні активи» - це усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами. Більш детальне визначення надає Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку. Згідно останньої до довгострокових біологічних активів належать біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців (або операційний цикл, якщо він більше 12 місяців), та біологічні активи, що створюються протягом періоду, більшого ніж один рік, за винятком тварин на вирощуванні і відгодівлі. За видом господарської діяльності біологічні активи поділяються на сільськогосподарські та інші біологічні активи, непов’язані з сільськогосподарською діяльністю.

Інвестиційна нерухомість. Згідно з П(с)БО 32 "Інвестиційна нерухомість"- це власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, інвестиційна нерухомість - це нерухомість (земля чи будівля або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або лізингоодержувачем за договором про фінансовий лізинг [оренду]) з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей.

Необоротні активи та групи вибуття. Відповідно до П(с)БО 27 «Необоротні активи та групи вибуття» - це- сукупність активів, які плануються до продажу або відчуження в інший спосіб однією операцією, та зобов'язання, які прямо пов'язані з такими активами, що будуть передані (погашені) в результаті такої операції. П(с)БО передбачає виділення в окрему групу тих довгострокових активів, балансову вартість яких буде відшкодовано, як правило, шляхом продажу, а не шляхом подальшої експлуатації. Чинним Планом рахунків для обліку цих об'єктів призначено субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» до рахунку 28 «Товари».

Суттєве значення в обліку основних засобів має їх оцінка. Оцінка основних засобів підприємства - це грошове вираження їх вартості. Така оцінка необхідна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних засобів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний період. У цьому зв'язку оцінка проводиться з метою узагальнення в обліку інформації про основні засоби, встановлення ступеня зносу, планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт. З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів.

Щодо визначення вартості основних засобів, то П(с)БО 7»Основні засоби» регламентує види оцінок основних засобів:

· первісна вартість;

· ліквідаційна вартість;

· вартість, що амортизується;

· переоцінена вартість.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених ( переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

П(с)БО 7 подає конкретний перелік статей витрат, що входять до первісної вартості об”єкта основних засобів, а саме:

· суми, що сплачують постачальникам та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв”язку з придбанням (отриманням) прав на об”єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв”язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати з відшкодування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов”язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Таким чином, собівартість основних засобів та інших необоротних активів визначається в момент їх придбання або спорудження (виготовлення) залежно від способу розрахунків за них за однією з двох оцінок:

· сумою сплачених грошових коштів;

· справедливою вартістю переданих активів.

Варіант формування первісної вартості основних засобів залежно від способів їх отримання та оприбуткування на баланс підприємства наведено на рисунку 4.3.

Рис.4.3. Способи визначення первісної вартості

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. Акустичні характеристики порід
5. Амортизація основних засобів
6. Амортизація основних засобів
7. Амортизація основних засобів
8. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів.
9. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
10. Амортизація основних засобів.
11. Амортизація основних фондів
12. Амортизація основних фондів

Переглядів: 2173