Особливості укладання попередніх господарських договорів

Особливості укладання попередніх господарських договорів передбачено в ст. 182 ГК, а загальна процедура укладання цього виду договорів регламентується ст. 635 ЦК.

Згідно із ч. 1 ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена – у письмовій формі (абз. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК України).

Проте укладання попереднього господарського договору певною мірою відрізняється від загальної процедури укладання попереднього договору, передбаченої ст. 635 ЦК:

по-перше, попередній господарський договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. Якщо цей договір не містить істотних умов, він вважається неукладеним, тобто норми, зафіксовані в п. 3. ч.1 ст. 635 ЦК, згідно з якими істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, для попередніх господарських договорів не діють;

по-друге, згідно із ч. 3 ст. 182 ГК у разі, якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від другої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Згідно із ч. 2 ст. 635 ЦК сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

І насамкінець, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше, ніж протягом одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Тобто на відміну від цивільного законодавства в господарському чітко встановлена гранична межа укладання основного договору.

Всі інші позиції збігаються, зокрема:

● зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні;

● угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків у цивільному та господарському законодавстві щодо укладення попередніх договорів.

Слід зазначити, що попередній договір не можна вважати способом забезпечення виконання основного договору. Незважаючи на те, що попередній договір тісно пов'язаний з майбутнім основним договором, цей договір укладається і діє незалежно від укладання основної угоди.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процедура розкриття цінових пропозицій	\|	Порівняльна характеристика попереднього договору та протоколу про наміри

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.