• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості становлення феодального господарства в Німеччині

Німецькі герцогства у IX-XI ст. за рівнем розвитку відставали від таких держав як Англія, Франція, Західно-Франкське королівство. Хоча тут сформувалася укрупнена земельна власність і з’явилося залежне селянство, процес феодалізації протікав повільно. Так, на відміну від Англії та Франції, у Німеччині наприкінці XI ст. збереглося значна кількість вільних селянських громад.

Особливістю аграрних відносин VIII—IX ст. у Німеччині було те, що не селяни отримували землю від феодала, а, навпаки, ранньофеодальна вотчина освоювала вільне село. Селяни поступово втягувалися у залежність, з'явилися села "змішаного типу", в яких співіснували володіння одного або декількох вотчинників, наділи вільних селян і господарства залежних кріпаків. Цей факт пояснює повільність аграрного перевороту в Німеччині, який завершився лише у XI ст. Поступово почали формуватися великі й дрібні світські та церковні вотчини, експлуатація селянства мала форму панщини і оброчних платежів.

Завершення феодалізації німецького села було пов'язане з розвитком політико-правових інститутів імунітету та баналітету. Для селян це означало спочатку судову, а потім і вотчинну залежність від феодала. До кінця XI - початку XII ст. змішане село перетворилося на феодальне, а система великого землеволодіння утворилася лише в XII - XIII ст.

Однак, затвердившись пізніше, ніж в інших країнах Західної Європи, феодальне господарство в Німеччині проіснувало набагато довше. У цьому важливу роль зіграло майже повне економічне роз'єднання окремих частин країни. Проте, розвиток продуктивних сил, підйом міського ремесла зумовлював поширення товарно-грошових відносин на селі, що викликало зміни в аграрному ладі. Зростання чисельності населення породжувало нестачу земель. Ця проблема вирішувалася за рахунок внутрішньої й зовнішньої колонізації.

Негативний вплив на економічний розвиток Німеччини мала загарбницька агресивна політика германських феодалів, які підкорили своєму пануванню частину Італії та деяких французьких областей, але особливу роль мала агресія германських феодалів на землі західних слов'ян за річкою Ельбою (Лабою).

На захопленій території було утворено кілька феодальних князівств. У XII ст. німецькі феодали захопили більшу частину території прибалтійських племен. Германські феодали намагалися захопити і російські землі, але у 1242 р. були розбиті російськими військами Олександра Невського (Льодове побоїще) і відкинуті від границь Русі.

Наявність у складі Германської держави ряду іноземних областей гальмувала економічний та політичний розвиток країни, оскільки господарство областей з іноземним населенням було пов'язане з іншими країнами, і народи, які говорили на різних мовах, не прагнули політичного об'єднання країни. Феодальна роздробленість, у свою чергу, гальмувала господарський розвиток Німеччини.

Починаючи з кінця XIV ст. підсилюється пригнічення кріпаків з боку феодалів. Повернення до самих жорстоких форм кріпосництва (майже рабства), різке погіршення положення селян, викликало опір пригноблених - протягом XV ст. пройшов спалах повстань у різних областях Німеччини, і в 1525 р. відбулося велике повстання германського селянства, яке мало назву Великої селянської війни.

Велика селянська війна за своїм масштабом і значенням далеко перевищувала повстання під керівництвом Уота Тайлера. Вона вибухнула значно пізніше і мала набагато складніші соціально-економічних наслідки, в період зародження капіталістичні відносини.

Причини поразки повстання в Німеччині, як і в інших країнах, полягали у:

- роздробленості селянських виступів;

- недостатня об’єднаність, цілеспрямованість та організованість;

- відсутність скоординованості у масштабі всієї країни.

Історичне значення Великої селянської війни в Німеччині полягає в тому, що вона являла собою першу спробу буржуазної революції в Європі.

Для подальшого економічного і політичного розвитку країни розгром феодалами селянства, яке повстало, мав фатальні наслідки. Кріпосницький гніт посилився ще більше, кріпосне право і панщинне господарство поширилися по всій країні.

Посилилася політична роздробленість. Після XVI ст. Німеччина остаточно перетворилася в союз незалежних держав. Зазначені особливості стримували розвиток продуктивних сил країни і Німеччина все більше відставала у своєму економічному розвитку від інших країн Західної Європи.

Відмінною рисою феодальної епохи в історії Західної Європи були численні війни - релігійні (боротьба "за віру") і династичні. Серед перших найбільш масштабними і значущими за наслідками були хрестові походи західноєвропейських лицарів. Головним напрямком була "свята земля" - Палестина (8 походів з 1096 р. по 1270 р.) Проте, хрестоносна експансія була також спрямована проти балтійських і слов'янських народів та проти південнофранцузських "єретиків" - альбігойців. Розгром альбигойців у 1229 р. дозволив французьким королям почати (з приєднання Тулузского графства) визначення своїх границь, а захоплення німецькими лицарями польських, латиських і естонських земель, з їхньою наступною германізацією та аграрною колонізацією, створило передумови для міжнародної торгівлі з використанням шляхів у Балтійському і Північному морях. Центрами цієї торгівлі стали німецькі міста Любек, Гамбург і Бремен, які заснували Ганзу – торгівельну спілку, у який увійшли, у якості основних постачальників зерна для країн Північної Європи, онімечені міста Штеттин (Щецин), Данциг (Гданьск), Рига і Ревель (Таллін).

Ганзейська спілка у XIII - XV ст. поширила свій вплив на міста континентальної Німеччини (Магдебург на Ельбі, Кельн на Рейні тощо), Нідерландів, Скандинавії (Берген у Норвегії, Копенгаген і Сконе в Данії, Стокгольм у Швеції тощо), а її крайніми крапками на заході та сході стали відповідно Лондон і Великий Новгород. Любек, який був розташований посередині північно-балтийського регіону, і володів соляними копальнями, почав відігравати провідну роль у ганзейській торгівельній спілці. До обороту ганзейскої торгівлі надходили: вовна - з Англії, риба і будівельний ліс - зі Швеції, м'ясо-молочна худоба - з Данії, залізо й мідь - зі Швеції, зерно і янтар - з Балтики, хутро, мед, віск - з Російської Півночі.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
3. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
4. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
5. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
8. Аграрне виробництво і його особливості
9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
10. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
11. Анатомо-фізіолгічні особливості
12. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.

Переглядів: 1007