ДОСЛІДЖЕННЯ СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК

Дослідженню видимих слизових оболонок надається велике значення, оскільки за їх змінами можна зробити висновок про стан газообміну в легенях, порушення кровообігу, обміну білірубіну при хворобах печінки і розвитку гемолітичних процесів, стан кровотворення і кількісні зміни в складі крові.

При загальному дослідженні обмежуються оглядом кон'юнктиви, слизових оболонок носа, рота і піхви. Для дослідження глибо-корозміщених слизових оболонок застосовують риноскоп, ларингоскоп, піхвове дзеркало, бронхоскоп, гастроскоп та інші ендоскопічні прилади.

Методика дослідження слизових оболонок. Склеру у коней відкривають вказівним пальцем, піднімаючи верхню повіку, у великої" рогатої худоби її досліджують нахилом голови тварини у бік (рис. 12). Склера у всіх тварин дещо ціанотична без випинання кровоносних судин. При патології вона може бути гіперемійова-ною, анемічною або жовтяничною, судини розширені і наповнені кров'ю.

Для дослідження кон'юнктиви у коней три пальці накладають на верхню частину орбіти, злегка зігнутим вказівним пальцем цієї руки торкаються до краю верхньої повіки посередині і надавлюють через неї на очне яблуко, а великим пальцем відтягують нижню повіку (рис. 13). У великої і дрібної рогатої худоби, свиней та собак великий палець однієї руки накладають на верхню повіку, а другої руки — на нижню (рис. 14). Надавлюючи на нижню повіку, відтягують вверх верхню. Для дослідження кон'юнктиви ниж-! ньої повіки натискують на верхню повіку й відтягують вниз ниж-I ню. Кон'юнктивальний мішок із третьою повікою відкривають натискуванням на нижню і верхню повіки. У великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней кон'юнктива червона або рожева, у коней — рожева, блискуча, помірно волога.

Слизову оболонку носових ходів у великої і дрібної рогатої худоби, свиней і собак оглядають, піднявши голову тварини вгору. Техніка її дослідження у коней дещо складніша: однією рукою-фіксують голову, великим і середнім пальцями другої руки захоплюють крило носового хряща і дещо витягують його, а вказівним — розширюють носовий отвір. При цьому можна оглянути нижню частину носової перетинки і нижнього носового ходу.

У великої і дрібної рогатої худоби, свиней, собак слизова оболонка носа блідо-рожева, у коней — блідо-рожева або рожева з синюватим відтінком на перетинці. Якщо вона пігментована (особливо у великої рогатої худоби), то колір її визначити не вдається. Слизові оболонки губ у коней, великої і дрібної рогатої худоби та свиней оглядають одночасно відтягуючи руками верхню губу вверх, а нижню вниз. Щоб відкрити рот у коня, лікар однією рукою фіксує голову вуздечкою, а другу вводить через беззубий край, витягує язик, а великим пальцем натискує на тверде піднебіння (рис. 15). Велику рогату худобу беруть однією рукою за ріг або ніздрі, а другу вводять через беззубий край і витягують язик назовні (рис. 16).

У свиней, собак, котів ротову порожнину відкривають за допомогою тасьми: одну накладають на верхню щелепу, другу — на нижню позаду ікол. У собак ротову порожнину можна відкрити й руками, підвернувши губи тварини на корінні зуби. У птиці для огляду слизової оболонки відкривають ротову порожнину з одночасним відтягуванням пальцями верхньої і нижньої частин дзьоба (у курей беруть за гребінь і сережки).

Слизова оболонка рота, ясен, піднебіння, нижньої частини язи¹ка у тварин блідо-рожева/ у коней із ледь жовтяничним відтінком під коренем язика, помірно волога.

Для огляду слизової оболонки піхви великим і вказівним пальцями розширюють статеві гу'би. .у корів вона блідо-рожева зі злегка помітним жовтяничним відтінком, у кобил — від блідо-рожевої до червоної також із жовтяничним відтінком.

Зміни кольору слизових оболонок — важливий діагностичний тест, особливо при масовому огляді тварин з метою виявлення хворих на лептоспіроз, злоякісну катаральну гарячку, інфекційну анемію та інші хвороби. Із змін кольору слизових оболонок діагностичне значення мають блідість (анемічність), почервоніння, синюшність (ціаноз) і жовтяничність (іктеричність).

Блідість слизових оболонок спостерігається при анеміях різної етіології: гіпопластичній, викликаній нестачею кобальту (гі-покобальтоз), міді (гіпокупроз), заліза, вітамінів В₂, ВІ₂, С; пост-геморагічний (внаслідок крововтрат), при хронічно перебігаючих незаразних, інфекційних та паразитарних хворобах (лейкоз, інфекційна анемія коней, туберкульоз, фасціольоз, піроплазмідози), при перерозподілі крові, наприклад після швидкого випускання газів із рубця і переміщення крові в судини черева. Швидкий розвиток анемії характерний для внутрішньої кровотечі внаслідок розриву великих судин матки, селезінки, печінки.

Почервоніння слизових оболонок за характером може бути гіперемічним й геморагічним, а за поширенням дифузним та локальним.

Дифузне почервоніння в основному буває гіперемічним. Причиною його є нагромадження вуглекислоти в крові при хворобах дихальної системи (пневмонія, емфізема, бронхіт), хворобах серця у період компенсації, при підвищенні внутрішньочеревного тиску внаслідок перерозподілу крові (гострі тимпанія рубця і розширення шлунка, метеоризм кишечтика), коли кров затримується у судинах передньої частини тіла; при гостро перебігаючих інфекційних хворобах з явищами гарячки (сибірка, злоякісна катаральна гарячка великої рогатої худоби, чума і бешиха свиней).

На дифузно почервонілій слизовій оболонці, особливо на кон'юнктиві, часто виділяються сильно наповнені й розширені кровоносні судини.

Геморагічні почервоніння з'являються внаслідок крововиливів у слизову оболонку Вони бувають крапчастими, у вигляді смужок і плям (сибірка, септицемія).

Ціаноз (лат cianosis — синій) слизових оболонок — одна із ранніх ознак порушення кровообігу. Відтінки синюшності бувають найрізноманітніші — від блідо-синього до чорно-синього.

Ціаноз залежить в основному від збільшення вмісту в крові відновленого гемоглобіну, який, на відміну від ясно-червоного оксигемоглобіну, має темний червоно-синій колір. Нагромадження відновленого гемоглобіну залежить від недостатнього насичення крові киснем у легенях внаслідок їх запалення (пневмонія), набряку, здавлювання легень збільшеними органами черевної порожнини (тимпанія рубця, метеоризм шлунка та кишечника у коней), а також внаслідок порушень кровообігу при різних хворобах серця, особливо при запаленні листків перикарда (перикардиті) з нагромадженням у перикардіальній сумці великої кількості ексудату, міокардозі, деяких уроджених та набутих пороках серця у стадії декомпенсації.

Ціаноз слизових оболонок може бути зумовлений нагромадженням у крові «темних» дериватів гемоглобіну (метгемоглобіну при отруєнні нітратами).

Жовтяничність (лат. icterus — жовтий) слизових оболонок з'являється внаслідок підвищеного вмісту в крові білірубіну. Особливо добре вона помітна в тих випадках, коли слизові оболонки бліді, і, навпаки, почервоніння приховує жовтяничність ї утруднює її розпізнавання, проте на склері у таких тварин ікте-ричність добре помітна. За даними В. С. Постникова (1975), жовтяничність кон'юнктиви у корів спостерігається при концентрації білірубіну в крові 1,6 мг/100 мл і більше (у здорових не більше 0,5). Спостерігається жовтяничність слизових оболонок у тих випадках, що і шкіри: при запаленні печінки (гепатит), дистрофічних процесах у ній (гепатоз), при посиленому гемолізі еритроцитів (наприклад, гемолітична хвороба поросят, післяродова гемоглобінурія корів), а також лептоспірозі у великої рогатої худоби, інфекційному енцефаломієліті та інфекційній анемії у коней, при піроплазмідозах. Незначна жовтяничність у коней буває при хронічному гастриті та гастроентериті. Суцільна жовтяниця слизової оболонки рота у коней виникає при непрохідності кишечника (хі-мостаз, копростаз), метеоризмі кишечника, механічних ілеусах.

При жовтяничному забарвленні кон'юнктиви її необхідно дослідити на обох очах. Якщо інтенсивніше забарвлена права кон'юнктива, це необхідно пов'язувати з так званим гепатоенцефаліч-ним синдромом (печінково-мозковим), який з'являється у коней при мікотоксикозах (отруєннях токсинами грибів), а у людей — при інфекційному гепатиті (хворобі Боткіна). Добре виражена асиметрія в забарвленні кон'юнктиви у свиней і собак, у жуйних вона характеризується інтенсивнішою гіперемією, а не жовтянич-ністю (Мельник Й. Л.)

/Вологість слизових оболонок. У здорових тварин слизові оболонки помірно вологі. При захворюваннях з явищами гарячки вона може знижуватися. Сухість слизової рота буває при всіх видах дегідратації, особливо у новонародженого молодняка, при динамічній і механічній непрохідності шлунка та кишечника. Підвищена вологість найчастіше зумовлена виділенням ексудату. Він може бути серозним, слизовим, слизово-гнійним, гнійним І гнильним. Серозні та слизово-гнійні витікання з кон'юнктиви можуть спостерігатися при первинному кон'юнктивіті, чумі м'ясоїдних, телязіозі, злоякісній катаральній гарячці, чумі великої рогатої худоби, інфекційному ринотрахеїті, А-гіповітамінозі, грипі.

Витікання з носових ходів бувають при риніті, запаленні слизових оболонок лицьової і верхньощелепної пазух, трахеїті, бронхіті, пневмоніях. У випадку закупорки носо-слізного каналу у коней можна спостерігати твердий тяж з гнійними масами в ніздрях.

Підвищена вологість слизової оболонки рота буває при стоматиті незаразної та інфекційної (ящур, везикулярний стоматит,, пустульозний стоматит коней) етіології або внаслідок розладів ковтання при запаленні слизової оболонки глотки (фарингіт), паралічі глотки (сказ).

Припухання слизових оболонок зумовлюється серозним просочуванням їх при запальних процесах або застої крові. У випадку запалення кон'юнктива збільшена, через що вона виступає у вигляді блискучої, блідо-червоної складки. Таке припухання її характерне для злоякісної катаральної гарячки, чуми і сибірки великої рогатої худоби, чуми собак і псевдочуми птахів, грипу коней, пастерельозу птахів.

Важливим у діагностиці є венозний застій у твердому піднебінні, який виникає при хронічному гастриті. Слизова оболонка нерідко опускається у вигляді валика нижче від різців верхньої щелепи.

Нашарування на слизових оболонках утворюються внаслідок виділення серозно-фібринозного ексудату з великою кількістю епітеліальних клітин, лейкоцитів. Фібринозні нашарування на кон'юнктиві частіше спостерігаються при злоякісній катаральній гарячці у великої рогатої худоби, слизові — чумі собак.

Спинка язика вкривається сіро-білим або сіро-бурим нашаруванням при стоматиті, гастриті, усіх видах динамічної та механічної непрохідності кишечника. Таке нашарування на язиці курей одержало народну назву «тіпун».

Цілісність слизових оболонок порушується внаслідок механічного й хімічного впливу з утворенням ран, ерозій, тріщин, виразок і рубців. Однією з причин травм є неправильне стирання зубів. У великої рогатої худоби на спинці язика розвиваються виразки при поїданні грубого корму. На слизовій рота часто з'являються везикули, папули, афти, ерозії, виразки, тріщини, рани, рубці, як симптом інфекційних хвороб (ящура, злоякісної катаральної гарячки, стахіботріотоксикозу, везикулярного стоматиту та інших хвороб). Механізм їх розвитку такий, як і при ураженні шкіри.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДОСЛІДЖЕННЯ ШКІРИ	\|	ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.