Сегмента входить також сіра речовина спинного мозку, де замикаються зазначені нейрони і утворюється рефлекторна дуга.
При дослідженні рухової сфери особливу увагу звертають на тонус м'язів, здатність їх до активних рухів і координацію рухів.
Загальний м'язовий тонус досліджують оглядом тварини, звертаючи увагу на положення тіла, постановку кінцівок, голови, вушних раковин і хвоста. Пальпацією визначають упругість і об'єм окремих груп м'язів. У здорових тварин вони помірно напружені, чинять деяку протидію пасивним рухам. Об'єктивні дані про стан м'язового тонусу і збудливості м'язів одержують при дослідженні їх спеціальними вимірювальними приладами: імпульсний електронний стимулятор марки ІЕС-01, апарат КЕД-5, апарати типу АСМ. При патології тонус м'язів може підвищуватися і знижуватися.
Підвищення м'язового тонусу (гіпертонія м'язів) характеризується тим, що уражені м'язи різко виділяються, стають щільнимиі майже не піддаються пасивним рухам. Суглоби в такої тваринизнаходяться у стані максимального розгинання, а хода стає напруженою. Гіпертонія охоплює окремі м'язи або цілі групи їх (стовбняк, отруєння стрихніном). Підвищення тонусу м'язів буває такожпри міозитах. '
Зниження м'язового тонусу (гіпотонія м'язів) характеризується в'ялістю і дряблістю уражених м'язів. Загальна гіпотонія виникає при тривалій гіподинамії, утриманні тварин без моціону, при недостатній і неповноцінній годівлі, анеміях, гастроентеритах, багатьох хронічних захворюваннях.
До розладів рухової сфери нервової системи відносять порушення скоротливої здатності м'язів. Часткову втрату здатності м'язів до активних рухів називають парезом, а повну втрату — паралічем. Залежно від місця ураження парези і паралічі поділяють на периферичні і центральні.
Периферичні паралічі виникають при ураженні рухових відділів спинного мозку або периферичних нервових стовпів. Вони характеризуються зниженням тонусу уражених м'язів, втратою шкірних і сухожильних рефлексів, швидким розвитком атрофії, відсутністю контрактур, пошкодженням окремих органів. Найбільш часто периферичні паралічі уражують лицьовий, передло-патковий, променевий нерви внаслідок здавлювання їх або травм.
Центральні паралічі виникають при ураженні рухових відділів головного мозку або нервових волокон, що з'єднують головний мозок із спинним. Вони характеризуються підвищенням тонусу уражених м'язів, підвищенням сухожильних рефлексів і послабленням шкірних, відсутністю явищ атрофії, наявністю контрактур, ураженням великої ділянки тіла. Центральні паралічі спостерігаються частіше при інфекційних захворюваннях (сказ, хвороба