В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .

Оборона може готуватись навмисно або вимушено, завчасно або під час бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або в умовах безпосереднього зіткнення з ним.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Позиційна оборона застосовується на напрямках, де втрата території, що обороняється, неприпустима. Вона організовується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих рубежів, смуг і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завдаванням максимального ураження. Позиційна оборона застосовується, коли достатньо часу для її підготовки, а можливості своїх військ дозволяють досягати визначеної мети відбиттям повітряних ударів противника, завоюванням вогневої переваги, стійким утриманням оборонних рубежів, проведенням контрударів (контратак).

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатньої кількості сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угрупування противника в певні райони (вогневі «мішки»), виграти час і завданням противнику ураження на декількох оборонних рубежах знизити його наступальні можливості або примусити його відмовитися від подальшого наступу. Крім того, вона може бути застосована в умовах раптового нападу противника, коли немає часу для розгортання військ на заздалегідь підготовлених ( намічених ) рубежах і під час ведення бойових дій у смузі забезпечення.

Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Під стійкістю оборони слід розуміти здатність відділення протистояти могутнім ударам противника і всім засобам ураження, утримувати позиції у найскладніших умовах обстановки.

Активність є найважливішою умовою досягнення стійкості оборони. Активність полягає в постійному уражені противника всіма наявними вогневими засобами на дальніх підступах, перед переднім краєм і при уклинені в оборону, в прагненні нав'язати противникові свою волю, примусити вести бій в невигідних для нього умовах, в проведенні широкого маневру вогнем з швидким знищенням противника, що уклинився в оборону.

Стійкість і активність оборони взаємопов'язані. Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

Батальйону призначається район оборони, роті, взводу – опорний пункт, відділенню - позиція. Ширина району оборони батальйону 3-5 км по фронту, 2-2,5 км у глибину. Опорний пункт роти - 1-1,5 кмпо фронту і до 1 кмв глибину. Взвод обороняє опорний пункт до 400м по фронту і до 300м в глибину.

Механізоване відділення обороняє позицію до 100м по фронту. Танк в обороні займає вогневу позицію.

Позиція –ділянка місцевості, обладнана в інженерному відношенні окопом на механізоване відділення і зайнята ним для ведення бою.

Вогнева позиція – ділянка місцевості, яка зайнята або підготовлена для заняття БМП, танком, гарматою для ведення вогню.

На позиції відділення обладнуються основні і запасні вогневі позиції для БМП (БТР), кулеметника, гранатометника і доданих вогневих засобів.

Вогневі позиції повинні мати хороші сектори обстрілу і по можливості приховані шляхи підходу і висування.

За призначенням вогневі позиції поділяються на:

- основні – для виконання основного вогневого завдання;

- тимчасові – для виконання окремих часткових завдань;

- запасні –на випадок необхідності здійснення маневру або вимушеного залишення основної позиції;

- обманні – для введення противника в оману.

Вогневі позиції обираються з урахуванням умов місцевості і завдань, які виконуються, та обладнуються в інженерному відношенні і ретельно маскуються.

Завдання механізованого відділення в обороні -знищувати противника вогнем спільно із сусідніми відділеннями перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

В опорному пункті взводу відділення може обороняти позицію, знаходячись в центрі, на правому або лівому фланзі. Позиція може бути до 100 м по фронту і повинна мати криволінійне або ламане зображення. Загальна довжина окопу на відділення складає в цьому випадку 120-130 м. Щоб зменшити ураження особового складу осколками і ударною хвилею, прямолінійні ділянки траншей (фаси) повинні бути не більше 15-20 м, а вигини між фасами повинні розташовуватися під кутом 120-160.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основи оборонного бою. Завдання, бойовий порядок відділення в обороні – 30хв.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.