Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ДИНАМІКА СВІТОВОГО ТОВАРООБІГУ У ПОТОЧНИХ ЦІНАХ, млрд. дол.

Показники 1960р. 1970р. 1980р. 1990р. 2000р.
Світовий товарообіг 267,498 646,49 4111,896 7078,7 13111,72 30296,87
Експорт (ФОБ) 130,098 316,99 2034,996 3483,3 6448,82 13956,87
Імпорт (СІФ) 137,4 329,5 2076,9 3595,4 6662,9
Сальдо -7,302 -12,51 -41,904 -112,1 -214,08 -2383,13 -171 -141

 

*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.

 

Генеральна (загальна) торгівля — прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

ГТ = Е + І + Т,

де ГТ — генеральна (загальна) торгівля;

Е — вартість експорту;

І — вартість імпорту;

Т — вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.

У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види: прямий та опосередкований. Прямий транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:

· за видами транспортних засобів;

· за кількістю перевезеного вантажу;

· за країнами відправлення та призначення.

Опосередкований транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на мит­них складах. Він обліковується як реекспорт та включається до загального імпорту та експорту.

Транзит вантажів як пересування товарів під митним контролем між країнами, в т. ч. через територію іноземних держав, здійснюється на основі багато- і двосторонніх угод між заінтересованими країнами. Такі угоди регулюють порядок та умови транзиту, маршрути руху, гарантії щодо вантажів, транспортних засобів і супроводжуючих осіб. Транзитний рух звільнюється від мита, податків і зборів, за винятком зборів, які стягуються за конкретні послуги, що надаються при транзиті. Загальною є вимога, щоб транзитні товари залишалися в незмінному стані під час транспортування, крім змін внаслідок природного зносу або збитків за нормальних умов збереження та транспортування, а також не використовувались у будь-яких інших цілях, крім транзиту.

Сучасне міжнародне право не містить безумовної норми щодо вільного транзиту. Кожна держава дає дозвіл на транзит через свою суверенну територію, керуючись національними законами, постановами та нормами. Будь-яка держава має право відмовити в транзиті через територію, не обґрунтовуючи це рішення жодними причинами. Однак для внутрішньоконтинентальних країн існує право вільного транзиту через територію сусідньої країни, що має вільний вихід до моря (океану). Така норма існувала раніше у вигляді торговельного звичаю, а згодом була зафіксована в декількох міжнародних документах: Хартії економічних прав і обов’язків держав (ООН, 1974 р.), Конвенції щодо транзитної торгівлі внутрішньоконтинентальних країн (1964 р.) та Конвенції ООН з морського права (1982 р.).

Незважаючи на адекватне розуміння терміна «генеральна (загальна) торгівля», в окремих країнах її облік неоднаковий через відмінності в митно-тарифних системах, різні умови складування товарів і встановлені законодавством тлумачення вітчизняного та іноземного товарів.

Спеціальна торгівля — експорт та імпорт, зумовлені існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:

· спеціальної системи (The special Trade System) обліку для деяких видів товарів;

· загальної системи (The general Trade System), що застосовується до всіх товарів.

При "спеціальній" (special) системі обліку зовнішньої торгівлі межею статистичної території держави є її митний кордон.

 

Рис. 2.2 Структура «Генеральної» та «Спеціальної торгівлі»

 

Спеціальний експорт включає:

¨ національний експорт;

¨ вивезення товарів після переробки під митним контролем;

¨ націоналізовані товари.

Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.

Спеціальний імпорт включає:

n товари, ввезені для внутрішнього споживання або переробки;

n товари, ввезені для переробки під митним контролем;

n товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.

Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що знаходяться на приписних складах.

На сьогодні в світі приблизно 2/3 від загальної кількості країн використовують загальну систему обліку міжнародної торгівлі. Наявність двох систем статистики міжнародної торгівлі є однією з причин виникнення розбіжностей у загальносвітовій статистиці.

1.6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі — оцінка експорту або імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило, року) для отримання інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін.

Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:

,

де I ф.о. — індекс фізичного обсягу;

Р0 — ціна товару в базисному періоді;

q1 — кількість товару в періоді, що вивчається;

q0 — кількість товару в базисному періоді.

Індекси фізичного обсягу експорту та імпорту розвинутих країн і країн, що розвиваються, подані в табл.2.8.

Таблиця 2.8

ДИНАМІКА ІНДЕКСІВ ФІЗИЧНОГО ОБСЯГУ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ
РОЗВИНУТИХ КРАЇН І КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ, 2000 р. = 100

Країни 2001р. 2005 р. 2008 р.
  Експорт 99,43 131,1 155,3 152,71
  Розвинуті 99.49 120.22 138.40 146,34
  Канада 93,37 99,89 99,01 87,29
  Франція 101,9 126,4 114,58
  Японія 92,13 129,15 161,62 154,53
  США 94,03 108,55 135,2 132,7
  ЄС (25) 103,12 125,77 142,9 137,18
  Що розвиваються 99,04 157,1 196,1 202,06
  Африка 99,23 120,2 125,1 125,64
  Америка 102,4 125,44 133,4 132,42
  Азія 98,25 170,1 225,1 233,72
  СНД 103,9 136,6 161,9 155,54
  Країни 2001р. 2005 р. 2008 р. 2010 р.
  Імпорт 99,98 134,11 157,1 156,05
  Розвинуті 99,85 124,97 138,30 146,46
  Канада 96,91 119,08 124,62 118,99
  Франція 101,8 122,5 126,48
  Японія 101,22 117,6 122,59 118,61
  США 97,07 125,1 128,3 123,26
  ЄС (25) 101,4 125,9 143,5 135,5
  Що розвиваються 99,36 153,6 194,1 214,03
  Африка 105,1 155,2 209,5 204,94
  Америка 100,4 118,8 159,9 166,72
  Азія 98,49 163,9 203,1 229,48
  СНД 117,5 212,6 393,7 312,43
               

*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.

Як бачимо, з таблиці в період з 2005 по 2010 роки можна спостерігати значне зростання індексу фізичного обсягу експорту та імпорту в країнах, що розвиваються. Особливо слід відмітити зростання обсягів міжнародної торгівлі в країнах СНД, де з 2000 по 2008 роки відбулося збільшення зовнішньоторговельних операцій більше ніж в тричі.

2. Результуючі показники, до яких належать сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо балансу поточних операцій, індекси стану платіжного балансу, індекс «умови торгівлі», індекс концентрації експорту, коефіцієнт імпортної залежності країни, у сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі.

Міжнародні відносини (економічні, гуманітарні, політичні, культурні тощо) знаходять своє відображення у балансах міжнародних розрахунків. Баланси міжнародних розрахунків — це співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн. У систему балансів міжнародних розрахунків входять:

· розрахунковий баланс;

· баланс міжнародної заборгованості;

· платіжний баланс.

Розрахунковий баланс — це співвідношення вимог і зобов’я­зань даної країни щодо інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходження платежів. Вимоги та зобов’язання виникають внаслідок участі в міжнародній торгівлі (експорту та імпорту товарів і послуг), міжнародної міграції капіталу (надання та отримання позичок і кредитів), міжнародної міграції робочої сили. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог і зобов’язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватись для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних, в т. ч. торговельних відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс.

Баланс міжнародної заборгованості за методологією та призначенням наближений до розрахункового балансу, але відрізняється від нього складом статей і має певні особливості в окремих країнах. Так, у США застосовується баланс міжнародних інвестицій, що складається із зарубіжних активів та зобов’язань перед іноземними вкладниками.

У системі балансів міжнародних розрахунків основне місце посідає платіжний баланс, дані якого кількісно та якісно характеризують масштаби, структуру та характер зовнішньоекономічних зв’язків країни.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць). Крім того, платіжний баланс фіксується на певну дату (день) для відстеження стану та співвідношення платежів і надходжень.

За методологією Міжнародного Валютного Фонду, платіжний баланс — це систематичний перелік усіх економічних операцій, що були здійснені за певний проміжок часу між резидентами даної країни та нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу).

Схема платіжного балансу була створена в 1947 р. та опублікована як документ ООН, що став базою для створення Міжнародним Валютним Фондом форм і принципів складання платіжного балансу. На сьогодні МВФ пропонує таку класифікацію статей платіжного балансу:

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги та доходи

Приватні односторонні перекази

Державні односторонні перекази

Разом А: баланс поточних операцій

В.Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Разом: А + В

С.Інший короткостроковий капітал

D.Помилки та пропуски

Разом: А + В + С + D

Е.Балансуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл та використання спеціальних прав запозичень (СПЗ)

Рух золотовалютного резерву

Надзвичайні джерела покриття сальдо

Зобов’язання, що утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів

Разом: А + В + С + D + Е

F. Підсумкова зміна резервів

Золото

СПЗ

Резервна позиція в МВФ

Іноземна валюта

Інші вимоги

Кредити МВФ

Результуючі показники розвитку міжнародної торгівлі країни розраховуються за даними розділу А (поточні операції).

2.1. Сальдо (від італ. saldo — розрахунок, залишок) — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

2.1.1. Сальдо торговельного балансу:

Ст = ЕтІт ,

де Ст — сальдо торговельного балансу;

Ет — вартість товарного експорту;

Іт — вартість товарного імпорту.

Якщо експорт (надходження) перевищує імпорт (платежі), то сальдо додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж експорт (надходження) менший за імпорт (платежі), то сальдо від’ємне, а торговельний баланс пасивний. Рівність експорту та імпорту утворює нульове сальдо балансу, а сам баланс у таких випадках називається чистим, або нетто-балансом.

Аналогічно розраховуються й інші показники.

2.1.2. Сальдо балансу послуг:

Сп = ЕпІп ,

де Сп — сальдо балансу послуг;

Еп — вартість експорту послуг;

Іп — вартість імпорту послуг.

2.1.3. Сальдо балансу поточних операцій:

Спо = ЕпоІпо ,

де Спо — сальдо балансу поточних операцій;

Епо — надходження за статтями балансу поточних операцій;

Іпо — платежі за статтями балансу поточних операцій.

Сальдо, розраховані за даними статей балансу поточних операцій, показують результат зовнішньоторговельних операцій (перевищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

БАЛАНС ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ УКРАЇНИ (1997–2009 рр.)*

Показники 1997 р. 1998 р. 1999 р.
Рахунок поточних операцій Торговельний баланс Баланс товарів Експорт Імпорт Баланс послуг Експорт Імпорт Доходи Трансферти –1335 –1536 –4205 –19623 –2268 –644 –1296 –1207 –2585 –16283 –2544 –871 –482 –12945 –2292 –869 -5272 -8152 -10572 -60412 -11741 -659   -12933 -14520 -16934 -84651 -15481 -1540 -1732 -1953 -4307 -44701 -11505 -2440

* Таблицю складено за даними Національного Банку України

2.2. Абсолютні розміри сальдо торговельного балансу, балансу послуг або балансу з поточних операцій — індекси стану балансу — дають можливість лише ранжувати країни за цим показником, що і було показано на рис. 2.3 та 2.4. Зіставляти ж розміри сальдо по країнах некоректно через те, що країни мають різні економічні та експортні потенціали. У даному випадку доречно використовувати індекс стану балансу, який ще називають індексом покриття експортом імпорту (коефіцієнтом покриття імпорту експортом):

,

де Е та І — відповідно вартість експорту та імпорту.

Китай
Німеччина  
Російська Федерація  
Саудівська Аравія  
Нідерланди  
Республіка Корея  
ОАЕ  
Малайзія  
Індонезія  
Сінгапур  
Бразилія  
Таїланд  
Швейцарія  
Швеція  
                                                   

Рис. 2.3 Країни з найбільшим позитивним сальдо балансу
товарів у 2009 р., млрд дол.

 

США
Велика Британія  
Індія 80,7  
Франція  
Туреччина  
Канада  
Австралія  
Румунія 9,4  
ПАР  
Філіппіни 8,8  
Мексика 4,7  
Бангладеш 4,6  
Україна 4,6  
Албанія 3,5  
                                                     

Рис. 2.4. Країни з найбільшим від’ємним сальдо балансу торгівлі
товарами у 2009 р., млрд дол.

Якщо індекс менший за 100, то торговельний баланс має від’ємне сальдо, а якщо перевищує 100, то він має позитивне сальдо (табл. 2.10).

Дані таблиці демонструють, що коефіцієнт покриття експортом імпорту дає можливість зіставляти країни за станом їх торговельних балансів. Так, Китай має найбільше за обсягом позитивне сальдо торговельного балансу, а найбільшою «позитивністю» стану балансу характеризується Саудівська Аравія (205,4 %), у той час як абсолютний розмір його торговельного сальдо менший за аналогічний показник Китаю. США є країною з найбільшим у світі від’ємним сальдо торговельного балансу, але у групи країн, що має дефіцит торговельного балансу в 5—10 разів менший за американський, стан платіжного балансу є гіршим. Таким чином, при міжнародних зіставленнях абсолютні показники сальдо торговельного балансу слід доповнювати аналізом індексів покриття імпорту експортом.

Таблиця 2.10

ІНДЕКСИ ПОКРИТТЯ ЕКСПОРТОМ ІМПОРТУ
ОКРЕМИХ КРАЇН СВІТУ, 2009 р.

*Розраховано за даними World Development Report 2010.

Країна Експорт, Імпорт, Коефіцієнт покриття експортом імпорту, %
млрд дол. млрд дол.
Країни з позитивним сальдо торговельного балансу
Бразилія 114,179
Німеччина 120,408
Нідерланди 111,883
Російська Федерація 158,333
Китай 119,483
Японія 105,445
Республіка Корея 112,693
Сінгапур 109,756
Саудівська Аравія 205,435
ОАЕ
Швеція 110,084
Бельгія 105,413
Швейцарія 110,897
Малайзія 126,613
Таїланд 113,433
Індонезія 130,435
Чилі 126,190
Країна Експорт, Імпорт, Коефіцієнт покриття експортом імпорту, %
Країни з від’ємним сальдо торговельного балансу
Мексика 95,041
США 65,898
Франція 86,207
Велика Британія 73,125
Канада 95,758
Італія 99,754
Індія 63,525
ПАР 87,5
Австралія 93,333
Туреччина 72,340

 

Індекси покриття імпорту експортом розраховуються не тільки по окремих країнах, а й по їх групах та світу в цілому. В світовій торгівлі за останні 40 років індекс покриття імпорту експортом коливався в межах 85,0—97,8 %, що свідчить про те, що сальдо торговельного балансу було від’ємним (табл. 2.11.).

Таблиця 2.11

ІНДЕКСИ ПОКРИТТЯ ІМПОРТУ ЕКСПОРТОМ ПО ГРУПАХ КРАЇН
ЗА 1970—2009 рр., %

*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.

Країни 1970 р. 1980 р. 1990 р.
Розвинуті Що розвиваються З перехідною економікою 94,6 99,1 97,8 88,7 126,9 97,3 95,4 101,4 103,1 91,3 81,1 92,0 90,0
По всіх країнах світу 95,7 97,8 96,3 96,0 85,0

 

2.3. Індекс «умови торгівлі» — відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В.

Якщо індекс розраховується щодо великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується індекс експортних цін (в одиницях національної або іншої валюти):

,

де Рх — індекс експортних цін;

Хі — частка кожного і-го товару в загальній вартості експорту в базовому році;

Рі — відношення поточної експортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Аналогічно розраховується й індекс імпортних цін:

,

де Pm — індекс імпортних цін;

mі — частка кожного і-го товару в загальній вартості імпорту в базовому році;

Рі — відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Остаточно індекс «умови торгівлі» розраховується як співвідношення двох індексів:

,

де І у.т. — індекс «умови торгівлі»;

Рх — індекс експортних цін (в одиницях національної або іншої валюти);

Pm — індекс імпортних цін.

На індекс «умови торгівлі» не впливає валюта, що була обрана для розрахунку індексів середніх цін, тому індекси різних країн світу порівнянні між собою. Значення індексу коливається нав­коло одиниці:

Іу.т. = 1 — умови торгівлі залишились незмінними;

Іу.т. > 1 — умови торгівлі поліпшились порівняно з базовим періодом;

Іу.т. < 1 — умови торгівлі погіршились порівняно з базовим періодом.

Індекс «умови торгівлі» є одним з показників, що характеризують зміну положення країни в світовій торгівлі. Самі умови тор­гівлі, в свою чергу, залежать від коливань попиту на світовому та внутрішньому ринках, від змін в умовах виробництва, від ступеня монополізації окремих товарних ринків. Але розмір виграшу, який отримує країна від зовнішньої торгівлі, залежить не тільки від цін, а й від фізичних обсягів експорту та імпорту. Тому не завжди коректно робити висновок про зміну добробуту країни тільки на підставі змін умов торгівлі. Так, якщо зниження цін на продукцію, що експортується, зумовлене підвищенням ефективності її виробництва, то при достатньо еластичному попиті на світовому ринку країна зможе збільшити фізичні обсяги свого експорту та отримати більший виграш, хоча умови торгівлі для неї і погіршились.

Однак слід брати до уваги і так звану проблему руйнівного зростання, коли розширення експорту призводить до такого погіршення умов торгівлі, що добробут нації знижується. Така ситуація може виникнути для багатьох країн, що розвиваються, в яких можливості економічного піднесення зумовлені розширенням видобутку та експорту сировини. Оскільки попит на сировину характеризується, як правило, низькою еластичністю, то швидке нарощування експорту призводить до такого падіння світових цін на сировину, яке перекриває позитивний ефект від збільшення експорту. У даному разі збільшення експорту може стати невигідним.

Таким чином, індекс «умови торгівлі» дає важливу інформацію для оцінки змін у зовнішній торгівлі країн, але використовувати його доцільно тільки в сукупності з даними щодо обсягів торгівлі та причин коливання (зменшення або збільшення) експортних та імпортних цін.

Індекси експортних та імпортних цін регулярно розраховуються державними органами країн та публікуються міжнародними економічними організаціями (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

ІНДЕКСИ УМОВ ТОРГІВЛІ РОЗВИНУТИХ КРАЇН
ТА КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
*, 2000 р. = 100

*Складено за даними «Statistical Year book» за відповідні роки.

Країни
Розвинуті, в т. ч.: ЄС CША Японія   101.1 100.5 102,8 100,6   101.5 101.2 97,2 83,3   98.7 99.4 91,2 61,9   99,92 100,01 97,1 67,57
Що розвиваються 98.1 102.1 101.7 106,5

 

2.4. Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) — застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією ООН), він має вигляд:

,

де Hj — індекс концентрації експорту країни j (j — індекс країни);

n — кількість видів продукції за класифікацією ООН;

і — індекс товару (від 1 до 239);

хі — вартість експорту і-х товарів країною j;

х — загальна вартість експорту країни j, яка розраховується за формулою:

.

Значення коефіцієнта розміщують у межах:

В останні роки, значення n – кількість видів продукції за класифікацією ООН значно збільшився і наразі коливається в межах 259 -261.

Індекс диверсифікації експорту — це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула:

,

де Sj — індекс диверсифікації експорту країни j;

hij — частка і-го товару в загальному експорті країни j;

hi — частка і-го товару в загальному світовому експорті.

Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу.

Значення індексу розміщують у межах:

Недоліком даного показника є його значна залежність від кон’юнктури світових товарних ринків і насамперед від коливання цін на сировину. Навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни.

Таблиця 2.13


Читайте також:

  1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  2. Аеро- та гідродинаміка
  3. Багатомірність системи світового господарства
  4. Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
  5. Багатства Світового океану
  6. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
  7. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
  8. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
  9. Витрати бюджетів усіх рівнів розділяються на витрати, що включаються в бюджет поточних витрат, і витрати, що включаються в бюджет розвитку.
  10. Вікова динаміка розвитку рухових якостей
  11. Вікова динаміка розвитку рухових якостей.
  12. Властивості вод Світового океану




Переглядів: 994

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 38 сторінка | Індекси концентрації та диверсифікації деяких країн світу, 2009р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.039 сек.