Ця парадигма програмування з'явилася як наслідок розгляду програмних компонентів як можуть використовуватися як готових сервіси. Для них визначені інтерфейси взаємодії з різними програмами і розподіленими системами (CORBA, DCOM і EJB, MS.Net, IBM тощо) та з веб-сервісіами Інтернету. Нові архітектур систем отримали назву сервісно-орієнтованих архітектур – SOA (Service-Oriented Architecture) і зараз активно розвиваються разом із відповідними засобами їхньої підтримки й опису (XML, SOAP, WSDL і ін.) та механізмами взаємодії звичайних сервісів розподілених застосувань і веб-сервісів Інтернету [18].