Моделі взаємозв’язку об’єктів

При аналізі ПрО і проектуванні розподілених систем з приміненням методу ООП і концепції розподілу об'єктів по різних вузлах середовища створюються інтерфейси у вигляді stub/skeleton для забезпечення їх взаємозв'язку. В [8, 9] запропонований формальний апарат опису взаємодії об'єктів, які розділені на об'єкти двох типів, що розрізняються семантикою.

Далі розглядається підхід з використанням ООП і умов їх виконання у сучасних гетерогенних середовищах. В ООП розглядаються програмні об’єкти двох типів, які розрізняються семантикою [ Остр, Рад, Лавр].

Під об'єктами 1-го типу будимо розуміти об'єкти або компоненти, які відповідають прикладним функціям ПрО і забезпечують рішення задач предметної області. До об'єктів 2-го типу відносимо об'єкти-інтерфейси, що включають операції виклику методів об'єктів 1-го типу і грають роль посередників для забезпечення взаємозв'язку між функціональними об'єктами 1-го типу, віддаленими один від одного по різним середовищам. Тобто інтефейсні об’єкти виконують зв’язок об’єктів 1-типу кліента з сервісними функціями - віддаленними процедурами мережі, розташованими у серверній частині РПС. Його загальними функціями є:: підготовка зовнішніх даних клієнта (параметрів), набір викликів цих процедур або сервісу до сервера, обробка різних помилок, повернення даних від сервера до клієнта тощо.

Прикладами операцій взаємодії - інтерфейсні операції, операції проекції і операція спадкоємства наведені на рис.1 і рис. 2.

Рис. 3.1. Взаємодія об'єктів 1-го типу

На даної загальної схемі взаємодії об’єкти Ok1, Ok3 визначають функціональні об’єкти, а Ok2 – інтерфейсний об’єкт. В ньому виконуються операції підготовки даних для Ok3, звернення до нього для виконання і отримання результату, який спочатку повертається обернено до нього, перетворюється в ньому до вигляду даних Ok1 і повертається йому.

Операція спадкоємства на схемі рис. 2 в першої верхній частини таж сама, що і на рис. 1. Вона має той ж зміст, але таке тлумачення, що Ok3 наслідує відповідні дані з класу об’єктів Ok1. Нижня частина взаємодії демонструє пряме, транзитне наслідування даних з Ok1 у Ok3.

Рис.3.2. Взаємодія об'єктів 2-го типу

Операції взаємодії і відповідні для них інтерфейси визначаються для об'єктів 1-го типу. Самі об’єкти описуються мовами програмування (МП) (наприклад, С++, Паскаль), а їх інтерфейси в мові IDL.

Модель взаємозв’язку можна розглядати як узагальнення машини Тюрінга. В загальному випадку в ній реалізується модель обчислення алгоритму. Узагальнену модель цієї машини будемо називати розподіленою інтерактивною машиною з моделлю взаємодії об'єктів чи компонентів. Ця машина розширює машину Тюрінга вхідними і виходами (input, output) діями (actions), виробляючими динамічну генерацію і просування потенційно нескінченного потоку даних.

Розподілена інтерактивна машина включає машину Тюрінга для проведення обчислень, тобто її модель допускає обчислення і обмін повідомленнями в заданий інтервал часу, тоді як в машині Тюрінга на обчислення алгоритмів чинник часу не впливає. Інша важлива відмінність між цими машинами полягає в тому, що машині Тюрінга відповідає вхідна стрічка з кінцевим числом символів, а розподіленій інтерактивній машині – необмежений вхідний потік (запитів, пакетів).

Таким чином, інтерпретація моделі взаємодії за допомогою розподіленої інтерактивної машини ґрунтується на діях і станах загальної (розділеній) пам'яті взаємодіючих об'єктів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення загальної множини компонентів	\|	Мова специфікації об’єктів 2 типу РПС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.