• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Література

1. Бородулина С. Ю. Коррекционная педагогика: психолого-
педагогическая коррекция отклонений в развитии и пове­
дении школьников / С. Ю. Бородулина. — Ростов н/Д :
Феникс, 2004. - 352 с.

2. Коррекционная педагогика в начальном образовании / под
ред. Г. Ф. Кумариной. - М. : Академия, 2001. — 320 с.

3. Лапшин В А. Основы дефектологии : учеб. пособие для
студ. пед. ин-тов / В А. Лапшин, Б. П Пузанов. М ■
Просвещение, 1991. 143 с.

л^Сйдаопедия : учебник для студ деф. фак-тов пед. вузов под ІМШ ^{л С}" Волковой, С Н Шаховской - М : ВЛАДОС,

«9». - 68° ^с «иЦоложення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-

^даернат)для дітей, які потребують корекції фізичного та -л4*6о)розумового розвитку. — К. 2008. — 24 с * ОюьовВ. М. Основи дефектології : навчальний посібник / М. Синьов, Г. М. Коберник. — К. : Вища школа, 1994.

.|И**;143

ірВіВеЦиальнаядошкольная педагогика : учебное пособие / под jflpflflЕ. А. Стребелевой. - М. : Академия, 2001. — 312 с. $f Специальная педагогика : учебное пособие / под ред. М. Назаровой. — М. : Академия, 2000. — 400 с.

«ж)

<«*' 1. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення

зі Основні закономірності розвитку мовлення

'^Мовлення формується у процесі загального психофізич­ного розвитку дитини. Умовами формування нормального мов-лєния є:

• збережена центральна нервова система дитини; наявність нормального слуху і зору; достатній рівень мовленнєвого спілкування дорослих з дитиною.

першому році життя дитина передусім оволодіває во-їю, гулінням, лепетом. Після 6-ти місяців лепетне мов-активізується, наближається до звуків рідного мовлен-ачується новими інтонаціями, є відповіддю на голосове з£в$Яіеннядорослих. Відсутність лепетного мовлення вже на Іи етапах життя може свідчити про порушення у дитини артикуляційної моторики, інтелекту. На кінець першого життядитина розуміє значення багатьох слів і сама вимов-ерші слова. Великого значення вже у цьому періоді (як і овжподальшого розвитку) набуває спілкування дитини з Очими(передусім з матір'ю). Недостатність мовленнєвого ання, недорозвиток сенсомоторних функцій дитини мо-•їіризвести і до недорозвитку мовлення дитини та затримки *ного розвитку в цілому

Модуса, II Псшхуюго-педагогічна характеристики детей з порушеннями, психюфізичнпп

До кінця другого року словник дитини суттєво збільшу ється, відбувається оволодіння простою фразою, яка поступово ускладнюється. У віці від одного до трьох років мовлення по сідає провідне місце у психічному розвитку дитини. Дитина су­проводжує мовленням свої ігри та предметні дії, ставить багато запитань і відповідає на запитання дорослих. Поступово мовлен ня стає провідним засобом спілкування і розвитку мислення.

До п'яти років розвивається координація між диханням, фо­нацією і артикуляцією, що забезпечує плавність мовлення; фор мується здатність до звукового аналізу і синтезу. Нормальний розвиток мовлення дозволяє дитині на кінець дошкільного віку перейти до нового етапу — оволодіння писемним мовленням.

Ще у дошкільному віці у дитини розвивається потреба у спілкуванні, яка з віком посилюється. Ця потреба не є вродже ною, а формується у процесі взаємодії дитини з оточуючими Тому так важливо, щоб комунікативна практика відповідала віку й можливостям дитини. Відсутність прагнення до спілкування, як і невідповідність мовленнєвого рівня відповідному віку, може свідчити про певні проблеми у розвитку дитини.

Проте будь-яке відхилення від вікової норми як ізольова­ний фактор не є свідченням порушення мовлення. Оцінювати це необхідно в комплексі, враховуючи цілісні показники психофі­зичного розвитку дитини.

Порушення мовлення у дітей характеризуються тим, що:

• не відповідають віку того, хто говорить;

• самостійно не зникають, а закріплюються;

• позначаються на подальшому розвитку дитини, затриму­
ючи й ускладнюючи його;

• потребують логопедичної допомоги.

Зауважимо, що до цієї категорії не відносяться діти, у яких мовленнєві відхилення обумовлені віковими особливос­тями, діалектизмами чи тимчасовими особливостями анатомо­фізіологічного апарату (випадіння зубів, риніти тощо).

Якщо у дитини є збереженим слух, зір, інтелект, проте на­явні значні вади мовлення, що відображаються на усьому психіч­ному розвитку, то можна говорити саме про первинне мовленнє­ве порушення. Діагностика мовленнєвих порушень здійснюється за трьома аспектами. Медичний аспект передбачає визначен­ня часу і причин порушення; їх локалізації. Логопедичний ас-пект передбачає встановлення порушеного елементу мовленнє­вої системи, визначення ступеня порушення та його структури Психологічний аспект передбачає виявлення особливостей фор-

особливості роботи з килаї в умовах корекцпіног та інклюзивної освіти

особистості, впливу дефекту на комунікативну функцію ення, всебічне вивчення пізнавальних психічних процесів. .©сновними причинами порушень мовлення є-

фактори;

^рутробна патологія, зокрема: інфекційні чи сома-тичнізахворювання, травми, несумісність крові за резус-фак-

«<>^ором, інтоксикації та ін.;

^пологовітравми або асфіксія;

т*. різнізахворювання чи травми у перші роки життя дитини;

* соціально-психологічні фактори: недостатність емоційного і
TtІмовленнєвого спілкування з дорослими, двомовність у сім'ї,

Інадмірне стимулювання мовленнєвого розвитку дитини, пе­дагогічна занедбаність, психотравмуючі ситуації.

Порушення мовлення можуть виникати внаслідок дії як од-рпричини, так і їх поєднання.

«| _t 'Порушення мовлення у логопедії класифікуються з огляду ваклінгко-педагогічний та психолого педагогічний підхід. Такий Поділє необхідним для правильної діагностики і корекції мов­леннєвоїпатології, адекватного вибору закладу для дитини.

¹' *'**■ У клініко-педагогічній класифікації виділяють пору-ЙЬіШяусного та писемного мовлення.

До порушень усного мовлення відносяться: _и, . s порушення фонаційного (зовнішнього) оформ--}\у-. лення вимовної сторони мовлення: чиафонія,дисфонія - відсутність або порушення голосу; *а;тахілалія — патологічно прискорений темп мовлення;

* брадилалія — патологічно уповільнений темп мовлення;

' і^&їкання — порушення темпо-ритмічної організації мовлення, ■ * обумовлене судомним станом м'язів артикуляційного апарату;

* дислалія — порушення вимовної сторони мовлення при нор­
мальному слухові і збереженій іннервації мовленнєвого апа-

дизартрія - порушення вимовної сторони мовлення, обу­мовлене недостатньою іннервацією мовленнєвого апарату; * ринолалія — порушення тембру голосу і звуковимови, обу­мовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату.

w. ^^с' ^ц' ^ваД^{н є} різними за причинами, характером, поруше-ЧНо ланкою (голос, темп, тембр, звуковимова); часто потребу­ють Допомоги не лише логопеда, а й інших спеціалістів (лікарів, Психолога, фошатра)

Психалого-подагогічна характеристика дітей з порушеннями психофізичний^

s структурно-семантичні (внутрішні) або сис­темні порушення мовлення:

• алалія — відсутність або недорозвиток мовлення внаслідок ор­
ганічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку.

• афазія — повна або часткова втрата мовлення, обумовлена
локальними пошкодженнями головного мозку.

Це складні вади, при яких страждають не лише усі сторони мовлення, а й особистісний розвиток людини.

До порушень писемного мовлення відносяться:

• дислексія (алексія) — часткове (повне) порушення процесів
читання;

• дисграфія (аграфія) — часткове (повне) порушення проце­
сів письма.

Психолого-педагогічна класифікація є необхідною для організації логопедичного впливу в умовах роботи з дитя­чим колективом (дошкільна група, клас). Мовленнєві порушен­ня при цьому поділяють на дві групи:

S порушення засобів спілкування:

• фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФН)
— порушення процесів формування вимовної системи рідної
мови у дітей із різними розладами, внаслідок вад сприймання
і вимови фонем;

• загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) — порушення
формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що від­
носяться до звукової і смислової сторін мовлення (звукови-
мова, лексика, граматична будова, зв'язне мовлення), при
нормальному слухові та первинно збереженому інтелекті.

s порушення у застосуванні засобів спілкування:

• заїкання;

• прояви мовленнєвого негативізму.

У цій класифікації порушення письма і читання розгляда­ються не як самостійні, а у складі фонетико-фонематичного і загального недорозвитку мовлення, як їхні наслідки.

Читайте також:

1. Використана література
2. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
3. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
4. Дитяча література буде доступна для розуміння за умови врахування специфіки цільової аудиторії.
5. Довідкова література
6. Додаткова література
7. Додаткова література
8. Додаткова література
9. Додаткова література
10. Додаткова література
11. Додаткова література
12. Додаткова література

Переглядів: 831