Організація поділяється на підрозділи, які очолюються керівниками A та B. Найчастіше, це — виробничий підрозділ і підрозділ, що займається збутовою діяльністю.
Кожний з керівників підрозділів наділяється відповідними повноваженнями і лінійно (безпосередньо) підпорядковується керівникові M. Керівники підрозділів наділяють повноваженнями виконавців A1, А2, A3, В1, В2, В3.
Безпосередні виконавці (робітники А1, А2, А3 та збутові агенти В1, В2, В3) підпорядковуються керівникам своїх підрозділів.
Лінійна організаційна структуранайбільше підходить для невеликих підприємств з простою технологією. В ній і розпорядження керівників легко досягають безпосередніх виконавців, і діяльність вищого керівника з координації дій підлеглих є досить простою. В цьому перевага такої організації. Водночас вона має недоліки, пов’язані з тим, що на кожного керівника підрозділу покладається значна кількість функціональних обов’язків.
У складніших структурах лінійний принцип організації доповнюється функціональним. Функціональна структура передбачає розмежування функцій управління виробництвом, персоналом, фінансами, збутом, інвестиціями, науково дослідними розробками. У кожному підрозділі, що відповідає за виконання певної функції, призначається свій керівник. Схематично це виглядає так: