• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від ін'-ших державних органів та посадових осіб.

Незалежність Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини гарантується єт. 20 Закону: "Втручання Органів дер­
жавної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань гро­
мадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм
власності) та їх посадових та службових осіб у Діяльність Упов­
новаженого забороняється". Уповноважений може співпрацюва­
ти з різними складами Верховної Ради України, оскільки термін
його повноважень не збігається з терміном повноважень Верхов­
ної Ради (5 років — Уповноваженого з прав людини і 4 роки —
Верховної Ради). Крім того, у ч. З ст. 4 Закону сказано: "Повно­
важення Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмеже­
ні у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України
або її розпуску (саморозпуску)". --•■■■:-. .•<■■■■

Розділ IV. Правозахисні органи України

Уповноважений розглядає скарги про порушення конститу­ційних прав громадян, які звертаються до нього після того, як всі правомірні шляхи для відновлення порушених прав вичерпано. Якщо омбудсман вважає за необхідне, то він знову може пору­шити провадження у відповідних державних органах. Крім того, він аналізує стан справ щодо забезпечення прав людини у країні в цілому, подає щорічні доповіді з цього питання парламенту, водночас пропонуючи відповідні законодавчі заходи для усунен­ня типових причин порушення прав і свобод громадян. Таким чином, інститут Уповноваженого — ефективний правозахисний орган, який відіграє істотну роль у забезпеченні прав людини.

Згідно зі ст. З Закону України "Про Уповноваженого Верхов­ної Ради з прав людини" діяльність Уповноваженого спрямовано на:

• захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією і законами України, а також міжнародними дого­ворами України;

• додержання та повагу до прав і свобод людини і громадя­нина суб'єктами, зазначеними у Законі України "Про Уповнова­женого Верховної Ради України з прав людини";

• запобігання порушенням прав і свобод людини і громадя­нина або сприяння їх поновленню;

• сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина відповідно до Конституції Украї­ни та міжнародних стандартів тощо;

Здійснюючи свої повноваження, Уповноважений з прав лю­дини керується Конституцією, законами України, чинними між­народними договорами.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону сферою його компетенції є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іно­земцем чи особою без громадянства, які перебувають на терито­рії України, та органами державної влади, органами місцевого са­моврядування, їх посадовими і службовими особами.

У сферу компетенції Уповноваженого входять і відносини, що виникають між громадянином при реалізації його прав і сво­бод та об'єднаннями громадян, установами, підприємствами, ор­ганізаціями (незалежно від форми власності), їх посадовими і службовими особами.

Значними є повноваження українського омбудсмана. Зокре­ма, він має право:

• невідкладного прийому Президентом України, Головою
Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами

Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 251

Конституційного Суду України, Верховного Суду України та ви­щих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцево­го самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності), їх посадовими та службовими особами;

• бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Ка­бінету Міністрів України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;

• звертатись до Конституційного Суду України з поданням:

— про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента та Кабі­нету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;

— про офіційне тлумачення Конституції та законів України;

• ознайомитись з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на під­приємствах, в установах, організаціях (незалежно від форми власності), органах прокуратури, включаючи справи, які перебу­вають у судах. Доступ до інформації, пов'язаної зі службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;

• вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) сприяння прове­денню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних пояснень;

• відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими по­карань та установи примусового лікування і перевиховання, пси­хіатричні лікарні; опитувати осіб, які там перебувають, та отри­мувати інформацію щодо умов їх тримання;

• звертатись до суду із заявою про захист прав і свобод лю­дини і громадянина тих осіб, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому Процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

Розділ IV. Правозахисні органи України

• направляти у відповідні органи акти реагування Уповнова­женого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і грома­дянина для вжиття цими органами необхідних заходів;

• перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, у то­му числі тими, що проводять оперативно-розшукову діяльність тощо.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації (неза­лежно від форм власності), посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і на­давати йому необхідну допомогу, зокрема:

—забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, зазначених у нормативних актах про охорону державної та службової таємниць; ........

—надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактич­ної і правової підстави своїх дій та рішень.

Відмова органів державної впади, органів місцевого самовряду­вання, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання у діяльність Уповноважено­го з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Наділяючи омбудсмана такими повноваженнями, законода­вець закріплює за ним і певні обов'язки. Зокрема, Уповноваже­ний Верховної Ради України з прав людини зобов'язаний додер­жуватися Конституції і законів України, інших правових актів, прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та пов­ною мірою використовувати надані йому права.

Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини регулюється статтями 55, 85, 101 і 150 Конституції Украї­ни, Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради Ук­раїни з прав людини", а також Законом України "Про державну службу". Закріплення статусу Уповноваженого з прав людини на конституційному рівні свідчить про визнання пріоритету прав людини і громадянина в нашій країні, про визнання державою нагальної потреби у незалежному, деполітизованому органі для захисту громадянина від управлінського свавілля, бюрократич­них збочень державного апарату, несправедливого ставлення з боку посадових осіб. Конституційне закріплення статусу Упов-

Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини253

доваженого Верховної Ради України з прав людини надає цьому інститутові більшої вагомості, підвищує його роль у правоохо' ронній діяльності.

Термін повноважень Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з.прав людини — п'яти років. Він починається з дня складен­ня Уповноваженим присяги на сесії Верховної Ради. Оскільки законом не заборонено, то та сама особа може призначатися на посаду Уповноваженого кілька разів.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини при^-значається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів: Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вно­сять Голова Верховної Радй'або народні депутати (чисельністю не менше однієї четвертої від конституційного складу Верховної Ради). Відповідний комітет Верховної Ради подає Верховній Ра­ді України свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаченим зако­ном, та підтверджує відсутність причин, які б перешкодили їй обійняти цю посаду.

Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосу­вала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, про що приймається постанова.

Законодавство чітко регламентує порядок припинення по­вноважень та звільнення з посади омбудсмана, що є. важливою гарантією його діяльності. Так, згідно із законодавством України повноваження Уповноваженого припиняються у разі:

. • його відмови від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень;

• набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо нього;

• набрання законної сили рішення суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; ■ ,

• складення присяги новообраним Уповноваженим; .

• смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого. ,..

Верховна Рада України може прийняти рішення про звіль­нення з посади Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, у таких випадках:

• порушення ним присяги;

^! «порушення вимог щодо несумісності діяльності;

• припинення громадянства України;

Розділ IV. Правозахисні органи України

• неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втра­ту працездатності.

Висновок про наявність підстави для звільнення з посади Уповноваженого має дати тимчасова спеціальна комісія Верхов­ної Ради України.

За наявності зазначених підстав Верховна Рада розглядає пи­тання і приймає відповідну постанову про звільнення з посади Уповноваженого за поданням Голови Верховної Ради України або не менш як однієї четвертої депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Припинення повноважень та звільнення з посади Уповнова­женого оформляються відповідною постановою Верховної Ради України.

Важливою гарантією діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є також те, що він користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Без згоди Верховної Ради України він не може бути притягнутий до кримі­нальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому оглядові. Кримінальну справу проти Уповноваженого може порушити ли­ше Генеральний прокурор України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваженого, його представників та працівників секретаріату винні особи притягуються до відпові­дальності згідно з чинним законодавством.

Уповноважений зобов'язаний зберігати конфіденційність інформації. Це зобов'язання діє і після припинення його пов­новажень. У разі розголошення таких відомостей Уповноваже­ний несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Уповноважений не має права розголошувати отримані відо­мості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди.

Законодавець не наділив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини правом законодавчої ініціативи.

У своїй діяльності Уповноважений використовує відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він отримує:

Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини255

• із звернень громадян України, іноземців, осіб без громадян­ства чи їх представників;

• із звернень народних депутатів України;

• за власною ініціативою.

Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють у їх­ніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення гро­мадян".

§ 3. Акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Актами реагування Уповноваженого на порушення положень
Конституції та законів України, міжнародних договорів України
стосовно прав і свобод людини і громадянина є: конституційне
подання Уповноваженого; подання до органів державної влади,
місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств,
установ, організацій (незалежно від форми власності) та їх поса­
дових і службових осіб. .

Конституційне подання Уповноваженого — це акт, поданий до Конституційного Суду України для вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Рес­публіки Крим; офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Подання до органів державної влади, місцевого самовряду­вання, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) та їх посадових і службових осіб здійснюється для вжиття у місячний строк відповідних захо­дів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про Уповноваженого Вер­ховної Ради України з прав людини" протягом першого кварталу кожного року Уповноважений подає Верховній Раді України що­річну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод лю­дини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємства­ми, установами, організаціями (незалежно від форми власності)

256 ________________________ Розділ IV, Правозахисні органи України

та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.

У цьому документі Уповноважений повинен проаналізувати найпоширеніші порушення прав і свобод людини і громадянина, відзначити недоліки у діяльності органів державної влади, Поса­дових осіб, навести дані про неправильне тлумачення чи застосу­вання законів, зробити висновки та подати рекомендації, спрямо­вані на поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини і громадянина, на вдосконалення законодавства у частині прав лю­дини і практики його застосування.

Щорічна доповідь має містити посилання на випадки пору­шень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповнова­жений уживав необхідних заходів, на результати перевірок, що відбувалися протягом року.

У разі потреби Уповноважений може представити Верховній Раді спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина.

За щорічною та спеціальною (спеціальними) доповідями Уповноваженого Верховна Рада приймає постанову¹.

Щорічні та спеціальні доповіді разом з прийнятою постано­вою Верховної Ради України публікуються в офіційних видан­нях Верховної Ради.

Для здійснення своїх повноважень Уповноважений з прав людини формує секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура сек­ретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповно­важеного Верховної Ради України з прав людини. Призначає на посаду та звільняє працівників секретаріату Уповноважений.

При Уповноваженому для надання консультативної підтрим­ки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропози­цій щодо поліпшення захисту прав і свобод людини і громадяни­на може створюватися консультативна рада (вона може діяти і на громадських засадах) з осіб, які мають досвід роботи у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина.

Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 257

Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою Украї­ни. Це будуть представники Уповноваженого на місцях¹.

Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику інституту Уповноваже­ного Верховної Ради з прав людини.

2. У чому полягають повноваження омбудсмапа?

3. Який порядок обрання та припинення повноважень Уповно­важеного?

4. Якими є вимоги щодо особи омбудсмана? І_Гі. ,.

5. Назвіть акти Уповноваженого та охарактеризуйте їх.

Перша доповідь Уповноваженого "Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні" відбулася у жовтні 2000 року.

Карпачева Н. Народний правозащитник всегда в оппозиции к власти: Интервью//Голос Украинм. — 1998. — 26 сентября.

9 2-174

.

Глава 2. Юстиція України

Глава 2 Юстиція України

§ 1. Правозахисна діяльність юстиції

Органи юстиції традиційно належать до правозастосовних органів нашої держави.

Враховуючи те, що діяльність юстиції межує з виконанням правоохоронних дій (охорона прав; відновлення порушеного пра­ва або виконання покарань; захист конституційного порядку і на­ціональної безпеки; підтримання правопорядку; забезпечення стану законності), органи юстиції, безумовно, посідають впли­вове становище в системі забезпечення прав і свобод людини.

Якщо розглядати правоохоронну діяльність органів юстиції, то вони виконують два типи дій: правозабезпечення та правовід-новлення.

Основними напрямами діяльності органів юстиції є: а) діяль­ність із забезпечення правосуддя; б) діяльність з юридичної до­помоги; в) діяльність з виконання рішень (вироків), постанов су­дових органів.

Органи юстиції очолює Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади в Україні, що забезпечує реалізацію державної правової політики, державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграційних відносин.

Мін'юст накопичує значний досвід у розробці відповідних державних програм, а в більшості з них він є центральним вико­навцем з питань правової політики, створення сучасного інфор­маційно-правового простору.

До органів юстиції звертається дедалі більше громадян.

Останні зміни у діяльності Мін'юсту стосуються утворення Департаменту у справах національностей та міграції. Він покли­каний впливати на соціальний і національно-культурний розви­ток усіх етнічних спільнот, що проживають в Україні.

Правову основу діяльності органів юстиції становлять Кон­ституція, закони України "Про державну виконавчу службу", "Про нотаріат", Положення про Міністерство юстиції України,

затверджене Указом Президента України від ЗО грудня 1997 ро­ку № 1396/97, Положення про Головне управління юстиції Мі­ністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об­ласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції, за­тверджене наказом Міністерства юстиції України від 5 лютого 1999 року № 9/5, та інші нормативно-правові акти.

Основні напрями (функції) діяльності органів юстиції за­кріплюються саме в зазначених нормативно-правових актах.

Так, до забезпечення правосуддя безпосередньо віднесено:

• організаційне, матеріально-технічне забезпечення судів за­гальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та госпо­дарських судів), затвердження кошторисів на утримання судів та їх фінансування';

• роботу з кадрами, соціальний захист працівників суду, до­бір та підготовка кандидатів у судді, підготовка матеріалів для призначення або обрання суддів, голів судів, їх заступників, переведення на посади в інші суди та звільнення з посад (крім Верховного Суду України та господарських судів), формування суддівського кадрового резерву, здійснення нормування та мето­дичного забезпечення управлінської діяльності голів судів, орга­нізація професійного навчання, стажування і підвищення квалі­фікації суддів, голів і заступників голів судів, а також інших пра­цівників судів;

• експертне забезпечення правосуддя, формування державно­го замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової екс­пертизи, спрямування і контроль діяльності підвідомчих науко­во-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової екс­пертизи, ведення реєстру атестованих судових експертів;

• внесення Президентові України пропозицій з питань мере­жі місцевих судів та кількості в них суддів.

До завдань органів юстиції щодо здійснення діяльності з юридичної допомоги можна віднести:

• розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

• розробку проектів законів (наприклад, за 1998 рік підготов­лено 51 законопроект) та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і

Згідно із Законом "Про судоустрій України", що набирає чинності 1 чер­вня 2002 p., створюється Державна судова адміністрація, яка перебиратиме на себе, зокрема й питання з фінансування судів.

9*

Розділ IV, Правозахисні органи України

державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочин­ства, цивільного і кримінального законодавства; у подальші роки кількість розроблених та опрацьованих законопроектів значно збільшилась; .

•-здійснення правової експертизи (висновків) щодо відповід­
ності Конституції та законам України основних положень зако­
нодавства Європейського Союзу, вимог нормопроектної техніки
проектів законів, інших актів законодавства, що подаються на
розгляд до органів державної влади. Наприклад, лише за один
1998 рік за дорученням Президента України Міністерством юс­
тиції проведено 2722 правові експертизи проектів нормативно-
правових актів, опрацьовано 1814 проектів міжнародних дого­
ворів¹; . ,,..,-.-:.

• розробку пропозицій щодо усунення суперечностей між ак­тами законодавства та заповнення прогалин у ньому;

• здійснення відповідно до законодавства державної реєстра­ції нормативних актів органів виконавчої влади, органів госпо­дарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або. мають міжвідомчий характер, ведення реєстру цих актів, надання інформації з бази даних реєстру; ........

• систематизацію законодавства України;

• легалізацію всеукраїнських, міжнародних та місцевих об'єд­нань громадян, реєстрацію політичних партій, міжнародних гро­мадських організацій, відділень, філій, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав в Україні та їхньої символіки, контроль за до­держанням ними положень їх статутів;

• сприяння розвиткові юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснення у випадках, передбачених законодавством, державної реєстрації юридичних осіб та реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави майна, організація у системі органів юс­тиції надання громадянам і юридичним особам додаткових плат­них послуг правового характеру;

• організацію роботи установ нотаріату, перевірку їх діяль­ності, здійснення контролю законності вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами;

Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав і свобод людини // Право України. — 1999. — № 5. — С. 3.

Глава 2. Юстиція України________________________________________ ^"'

• підготовку нотаріально оформлених документів для їх кон­
сульської легалізації, надання допомоги консульським установам
з питань вчинення нотаріальних дій;

- • реєстрацію адвокатських об'єднань;

• здійснення заходів щодо вдосконалення роботи органів
реєстрації актів громадянського стану, контроль їх діяльності, за­
безпечення виконання законодавства з питань реєстрації фізич­
них осіб;

• надання допомоги консульським установам та дипломатич­
ним представництвам України за кордоном щодо реєстрації актів
громадянського стану;

• здійснення нормативно-методичного забезпечення діяль­ності бюро технічної інвентаризації щодо проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно;

• здійснення методичного керівництва правовою роботою в органах виконавчої влади, перевірку стану цієї роботи, надання рекомендацій щодо її поліпшення та приведення їх нормативних актів відповідно до законодавства;

• координацію діяльності органів виконавчої влади, під­
приємств, установ та організацій щодо правової освіти населен­
ня, розробку і розповсюдження освітніх програм у сфері захисту
прав людини;

• здійснення правової експертизи на відповідність Конститу­ції України, законам України проектів міжнародних договорів України;

• забезпечення підготовки відповідних документів та пред­ставництво інтересів держави в Європейському Суді з прав лю­дини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, направлення спостерігачів у місії з контролю за додер­жанням прав і свобод людини і громадянина;

• виступ як представника інтересів Президента України і Ка­бінету Міністрів України під час розгляду справ судами України і судами іноземних держав або міжнародними судовими органа­ми та установами;

• організацію розгляду звернень громадян з питань, які нале­жать до компетенції органів юстиції, виявлення та усунення при­чин, що породжують скарги громадян.

Одним із основних напрямів діяльності органів юстиції є діяльність, спрямована на виконання рішень (вироків), постанов судових органів. При цьому органи юстиції організують заходи щодо своєчасного, повного і кеупередженого примусового вико­нання рішень судових органів. Виконання покладених завдань у

Розділ IV, Правозахисні органи України

Глава 2. Юстиція України

цьому плані виявляються у здійсненні добору кадрів, методично­му керівництві діяльністю державних виконавців, підвищенні їх професійного рівня, фінансовому і матеріально-технічному за­безпеченні органів державної виконавчої служби, розгляді скарг на дії державних виконавців. Органи юстиції організовують ви­конання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організовують професійну підготовку й атестацію державних ви­конавців; заохочують їх за успіхи в роботі та накладають стяг­нення за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до покладених на органи юстиції завдань і повно­важень вони мають право:

1) залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівни­ками) для розгляду питань, що належать до їхньої компетенції;

2) утворювати у разі потреби комісії та експертні групи, залу­чати на договірній основі фахівців для підготовки проектів актів за­конодавства, здійснення їх експертизи та надання консультацій;

3) одержувати у встановленому законодавством порядку без­платно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від органів статистики — статистичні дані для ви­конання своїх завдань;

4) перевіряти у центральних та місцевих органах виконавчої влади, установах та організаціях додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, стан організа­ції нормотворчої діяльності, вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та притягнення до відповідаль­ності винних посадових осіб;

5) скасовувати рішення про державну реєстрацію норматив­но-правових актів міністерств, інших центральних і місцевих ор­ганів виконавчої влади, установ та організацій;

6) залучати до перевірок з питань організаційного забезпе­чення діяльності та діловодства судів (крім Верховного Суду Ук­раїни та господарських судів) голів і заступників голів інших су­дів або суддів, які перебувають у резерві на ці посади;

7) разом з відповідними центральними органами виконавчої влади контролювати цільове використання державних коштів, виділених на реалізацію прийнятих програм, проектів, заходів, а також міжнародних програм, у межах своєї компетенції;

8) користуватися іншими правами, передбаченими чинними положеннями про органи юстиції України.

§ 2. Система органів юстиції та організація їх роботи

Як уже зазначалося вище, керівництво органами юстиції здійснює Міністерство юстиції України, що є правоохоронним органом держави, діяльність якого спрямована на забезпечення законності та правопорядку в Україні. Правоохоронні функції Міністерства юстиції реалізуються ним як безпосередньо, так і органами, що входять до його системи.

Система органів юстиції протягом свого існування змінюва­лася залежно від завдань, які на неї покладалися. Історія станов­лення та розвитку органів юстиції в Україні налічує понад 80 ро­ків — від створення міністерства судових справ і Народного сек­ретарства юстиції до сучасного центрального органу виконавчої влади — Міністерства юстиції з його складною розвинутою сис­темою підрозділів, державних служб, інститутів та підприємств*

Проголошення незалежності України, здійснення політичної, правової та економічної реформ зумовили необхідність карди­нальних змін пріоритетів у діяльності Мін'юсту, значного розши­рення його повноважень, покладення на нього нових функцій, що в свою чергу привело до істотних структурних перетворень та змін у центральному апараті. У 1992 році на Мін'юст покладено обов'язки з організаційного та кадрового забезпечення діяльності військових судів, а також судів, які здійснюють правосуддя на особливо режимних об'єктах. У 1993 році розпочато реєстрацію благодійних фондів та державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий ха­рактер, з 1994 року — експертне забезпечення правосуддя¹.

Поступово Міністерство юстиції України починає виконува­ти принципово нові завдання, зокрема здійснення державної пра­вової політики. Відповідно до покладених на Мін'юст завдань у структурі міністерства утворюються нові департаменти — право­вої політики, державної виконавчої служби, громадянства і реєстрації фізичних осіб, реорганізовано управління цивільного та комерційного законодавства, значно розширено законопроект-не управління. Сьогодні Міністерство юстиції України має понад ЗО структурних підрозділів центрального апарату, в яких працює

В системі юстиції існують два науково-дослідні інститути з проведення судових експертиз (у містах Києві та Харкові), а у кожній області — бюро з судових експертиз (товарознавчих, автотехнічних, криміналістичних тощо).

264 __________________________ Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 2. Юстиція України

370 осіб. Усього в системі Мін'юсту працює близько 14,5 тис. працівників, у тому числі: в територіальних (місцевих) управлін­нях юстиції — близько 7,5 тис, нотаріальних конторах — трохи більше 2 тис, у державній виконавчій службі — понад 4,5 тис. Організаційно Мін'юст побудовано на принципі розмежування повноважень структурних підрозділів центрального апарату, ви­конання завдань за функціональним, а не за галузевим принци­пом, що наближує Мін'юст за його роллю і функціями до анало­гічних міністерств європейських країн¹.

Міністерство юстиції України очолює міністр, якого за по­данням Прем'єр-міністра призначає Президент України.

Міністр несе персональну відповідальність перед Президен­том і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій. Міністр має заступників, які призначаються відповідно до законодавства. Заступники міністра виконують за дорученням міністра окремі його функції та заміщають міністра у разі його відсутності або неможливості здійснювати свої повноваження.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компе­тенції Мін'юсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у міністерстві утворюється колегія у складі мі­ністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, а також інших керівних працівників міністерства. Склад колегії періо­дично змінюється. На сьогоднішній день колегія міністерства складається з 15 чоловік. До складу колегії можуть входити ке­рівники місцевих управлінь юстиції. Членів колегії затверджує та звільняє від обов'язків Кабінет Міністрів України за поданням Міністра юстиції. Рішення колегії оформляються наказами Мі­ністра юстиції.

Структура Мін'юсту побудована залежно від функцій, які він виконує. Однією з важливих функцій Мін'юсту і його терито­ріальних органів є організаційне та матеріально-технічне забез­печення судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду Ук­раїни та господарських судів), організація виконання судових рі­шень. Щоб забезпечити своєчасне, повне і неупереджене вико­нання рішень судів та інших органів відповідно до законів України та на виконання Закону України "Про державну вико­навчу службу", в структурі центрального апарату створено Де­партамент державної виконавчої служби, а у складі місцевих ор-

Станік С. Реформування органів юстиції — нагальна потреба сьогодення // Право України. - 1999. - № 8. - С. 4.

ганів юстиції — відділи державної виконавчої служби. Крім того, відносно новим є також Департамент громадянства та реєстрації фізичних осіб. Створення цього департаменту зумовлено реаль­ним забезпеченням прав людини щодо набуття громадянства, вільного вибору місця проживання. Паспортну та міграційну ро­боту покладено на Міністерство юстиції відповідно до міжнарод­ної практики (висновок Ради Європи № 190; 1995 p.). Міністер­ство юстиції повинно контролювати переміщення іноземців і осіб без громадянства в пунктах пропуску через кордонна також пе­ревіряти законність їх в'їзду, виїзду, додержання правил перебу­вання та реєстрації. На Департамент громадянства та реєстрації фізичних осіб також покладено обов'язок щодо створення єдиної системи документування населення в Україні (згідно з Указом Президента України "Про службу громадянства та реєстрації фі зичних осіб").

У зв'язку з поглибленням демократичних процесів в україн­ському суспільстві та для забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стан­дартів при Мін'юсті створено інститут Уповноваженого у спра­вах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод лю­дини. Водночас цей Уповноважений є заступником Міністра юс­тиції, що в свою чергу надає Уповноваженому більшої ваги і можливостей у виконання завдань, покладених на нього. Вико­нання Уповноваженим своїх функцій забезпечується Національ­ним бюро у справах додержання Конвенції, створеним у складі центрального апарату Міністерства юстиції та регіональними відділеннями Національного бюро при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських управ­ліннях юстиції.

Відповідно до Положення про Уповноваженого у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод люди­ни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 року № 557, Уповноважений є посадовою особою, на яку Кабінетом Міністрів України покладено повноваження щодо забезпечення представництва під час розгляду справ про порушення положень Конвенції про захист прав і основних сво­бод людини 1950 року в Європейській комісії з прав людини та Європейському Суді з прав людини. Основними завданнями Уповноваженого є:

а) представництво України в Комісії та Суді під час розгляду справ про порушення Україною положень Конвенції, а також під

Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 2. Юстиція України

час розгляду справ за позовами України стосовно порушень по­ложень Конвенції іншими державами — учасницями Конвенції;

б) координація роботи заінтересованих органів виконавчої
влади, пов'язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у
Комісії та Суді;

в) підготовка і внесення на розгляд Комісії та Суду письмових
доповідей, участь у слуханнях справ, які розглядаються ними;

г) інформування Комісії про хід виконання Україною рішень
Комісії та Суду;

д) внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропози­
цій про усунення порушень положень Конвенції, недопущення
таких порушень у майбутньому;

є) надання необхідної інформації уповноваженим особам, які прибуватимуть в Україну для проведення перевірок додержання Конвенції.

Серед функцій Мін'юсту, спрямованих на забезпечення за­конності, додержання прав і свобод людини і громадянина, с здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів мі­ністерств та інших органів центральної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий ха­рактер. Таку реєстрацію здійснюють відповідні структурні під­розділи Мін'юсту; крім реєстрації актів центральних органів ви­конавчої влади, реєструються також акти обласних, районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів та інших підрозділів. Як свідчить практика, сьогодні до виконання досить часто надсилаються нормативні акти, які порушують чинне законодавство України. Лише в 1998 році після заходів, вжитих Мін'юстом та його територіаль­ними органами, вдалося запобігти прийняттю близько 2 тис. не­законних правових актів, виявлено понад 700 незареєстрованих актів, які підлягали обов'язковій державній реєстрації¹.

Місцеві органи юстиції мають реалізовувати завдання, по­кладені на Міністерство юстиції, на регіональному рівні, стежити , за точним додержанням законності у державі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про систему органів юстиції" від ЗО квітня 1998 року Х° 592 до орга­нів юстиції, крім Міністерства юстиції, належать його терито­ріальні (місцеві) органи:

Зазначена стаття С. Станік // Право України. — 1999. — № 8. — С. 7.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автоном­ній Республіці Крим;

обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції;

районні, районні у містах управління юстиції;

міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Нині створено 745 районних та міських управлінь юстиції, розроблено нормативно-правову базу забезпечення їх належного функціонування.

Згідно з Положенням про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції, затвердженим на­казом Міністерства юстиції України від 5 лютого 1999 року № 9/5, районні, районні у містах, міські управління юстиції є тери­торіальними органами Мін'юсту і підпорядковуються Мін'юсту та безпосередньо Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, Київ­ському і Севастопольському міським управлінням юстиції.

Структурними підрозділами управлінь юстиції є відділи дер­жавної виконавчої служби та відділи реєстрації актів громадян­ського стану. Керівники зазначених відділів є заступниками на­чальників управлінь юстиції. Керівників управлінь юстиції на місцях призначає на посаду Міністр юстиції за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій. Основ­ними завданнями управлінь юстиції є:

• участь в організації здійснення державної правової політи­ки та сприяння розвиткові системи надання правової допомоги для реалізації прав і свобод громадян, захист законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

• організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяль­ності районних (міських) судів, нотаріату, державної виконавчої служби, підпорядкованих відділів реєстрації актів громадянсько­го стану, служби громадянства та реєстрації фізичних осіб, інших органів та установ юстиції, а також експертне забезпечення пра­восуддя;

• державна реєстрація нормативно-правових актів мініс­
терств, республіканських комітетів Автономної Республіки
Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських держав­
них адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів та
місцевих органів господарського управління і контролю;

• легалізація місцевих об'єднань громадян та реєстрація ін­
ших юридичних осіб у порядку, встановленому чинним законо­
давством;

26.8

Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 2. Юстиція України

'.-:•• у випадках, передбачених законодавством, реєстрація прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна; .• методичне керівництво правовою роботою у місцевих орга­нах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах і організаціях, надання зазначеним органам, а також органам місцевого самоврядування методичної допомоги у приведенні їх нормативних-правових актів відповідно до чинного законо­давства;

• представлення у межах своєї компетенції за дорученням Мін'юсту інтересів Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни і Мін'юсту під час розгляду справ у судах, підготовка ма­теріалів до розгляду цих справ;

• розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду.

До структури органів юстиції входять також органи нотаріа­ту та реєстрації актів громадянського стану.

Повноваження цих органів визначені в Законі України "Про нотаріат", Кодексі про шлюб та сім'ю України та інших норма­тивно-правових актах.

Відділи реєстрації актів громадянською стану районних, ра­йонних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання запи­сів актів громадянського стану та у встановленому порядку збе­рігають актові книги. Основними завданнями цих відділів є:

—засвідчення від імені держави юридичних фактів одруження;

—забезпечення повної, своєчасної і правильної реєстрації ак­тів про укладення шлюбу відповідно до чинного законодавства;

—видача громадянам свідоцтв про одруження;

—внесення до актових записів про одруження змін, допов­нень та виправлень відповідно до чинного законодавства;

—збереження архівного фонду;

—забезпечення у межах визначеної компетенції захисту осо­бистих майнових прав громадян;

—реалізація державної політики щодо розвитку та зміцнення сім'ї;

—пропаганда здорового способу життя;

— культурно-освітня робота серед молоді та молодого по­
дружжя;

—встановлення міжнародних контактів та співробітництво з аналогічними службами за кордоном; -

—забезпечення громадян і організацій додатковими послуга­ми правового, технічного характеру, іншими державними послу­гами для реалізації їх прав, свобод і законних інтересів.

Відділ очолює начальник, що його призначає відповідне управління юстиції, а в деяких випадках безпосередньо Мін'юст (наприклад, стосовно начальника Центрального відділу реєстра­ції шлюбів міста Києва).

Крім зазначених органів; у систему юстиції України входять
також державні підприємства "Укрепец'юст" та "Інформаційний
центр", установи та організації, що належать до сфери управлін­
ня Мін'юсту (наприклад, науково-дослідні інститути, центр пра­
вової реформи і законопроектних робіт, координаційна рада з
проблем судової експертизи, центральна експертно-кваліфікацій­
на комісія). . .

Зазначені територіальні (місцеві) органи юстиції, підприєм­ства, установи та організації, що входять у систему органів юсти­ції, як і Міністерство юстиції України, виконують правоохоронні функції. Зокрема, функціонування державного підприємства "Укрепец'юст" спрямовано на виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. 1 липня 1999 року почав діяти Закон України "Про виконавче провадження", яким регла­ментовано умови та порядок виконання судових рішень. Саме на державну виконавчу службу покладається примусове виконання судових рішень в Україні. Згідно зі ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, за ви­нятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється дер­жавним виконавцем шляхом його продажу через торговельні ор­ганізації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюд­них торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у дво­місячний строк з дня накладення арешту.

Для сприяння державним виконавцям у зберіганні та реалі­
зації вилученого ними Кабінет Міністрів України 14 липня
1999 року прийняв Постанову № 1270 "Про створення спеціалі­
зованого державного підприємства "Укрепец'юст". ■: .

Основними завданнями діяльності цього підприємства є за­безпечення належного зберігання вилученого державними вико­навцями майна, організація і проведення аукціонів з продажу та­кого Майна, реалізація такого майна на комісійних та інших до­говірних засадах.

Розділ IV. Правозахисні органи України

Підприємство також має право здійснювати операції з неру­хомим майном у частині, передбаченій статтями 61 і 66 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто "Укрспец'юст" та його філії організовують та проводять прилюдні торги (аукціо­ни) з реалізації нерухомого майна.

Певні правозахисні функції щодо надання юридичної допо­моги виконує державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції, головні функції якого визначені постано­вою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1272. Відповідно до цієї постанови державне підприємство "Інформа­ційний центр" — адміністратор реєстрів, створення та забезпе­чення функціонування яких належить до компетенції Мін'юсту. Підприємство "Інформаційний центр" є адміністратором Єдино­го реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єди­ного реєстру доручень, засвідчених у нотаріальному порядку, Єдиного реєстру нотаріусів, Єдиного реєстру спеціальних блан­ків нотаріальних документів, Єдиного державного реєстру об'єд­нань громадян та благодійних організацій.

Питання для самоконтролю

1. Які правоохоронні функції виконують органи юстиції?

2. Якими нормативію-правовими актами встановлюється

юридичний статус і повноваження органів юстиції у пра­воохоронній сфері?

3. Назвіть органи, підприємства, організації, що входять до системи юстиції України.

4. Дайте загальну характеристику кожного органу системи юстиції.

■

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
3. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
4. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
5. VI. Накази Генерального прокурора України
6. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
7. А/. Верховна Рада України.
8. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
9. Аграрні закони України
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адвокатура України.

Переглядів: 800