• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕСТИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1. Виходячи з чого визначається набір і площа приміщень стоматологіч­них відділень:

а) кількості прикріплених хворих до закладу;

б) кількості хворих, що фактично відвідують заклад;

в) кількості лікарських посад;

г) категорії лікарні;

д) не має значення.

2. Яка мінімальна площа приміщення передбачена на одне стоматологі­чне крісло:

а) 10 м²;

б) 12 м²;

в) 14 м²;

г) 16 м²;

д) 18 м².

3. Яка площа приміщення передбачена на кожне додаткове стоматологі­чне крісло:

а)2м²

б) 5 її²;

в) 7 м²;

г)7м^2;

д)11м²

4. Висота стоматологічних кабінетів повинна бути не менше:

а) 2.5 м;

б) 3 м;

в) 3.5 м;

г) 2.7 м;

д) 4 м.

5. Глибина стоматологічних кабінетів не повинна перевищувати:

а) 3 м;

б) 4 м;

в) 5 м;

г) 6 м;

д)7м.

6. Вкажіть норму СК (світлового коефіцієнта) в стоматологічних кабіне­тах:

а) 1:4-1:5;

б)1:2-1:3;

в) 1:5 -1:6;

г) 1:3-1:5;

д) 1:6-1:8.

7. Вкажіть норму кута падіння світлових променів у стоматологічних ка­бінетах:

а) не менше 25°;

б) не менше 24°;

в) не менше 23°;

г) не менше 26°;

д) не менше 27°.

8. Вкажіть норму кута отвору в стоматологічних кабінетах:

а) не менше 2°;

б) не менше 3°;

в) не менше 4°;

г) не менше 5°;

д) не менше 6°.

9. Вкажіть норму КПО (коефіцієнта природного освітлення) в стомато­логічних кабінетах:

а) не менше 3 %;

б) не менше 2 %;

в) не менше 1,5 %;

г) не менше 1 %;

д) не менше 0,5 %.

10. Який рівень освітленості мають забезпечувати люмінесцентні лампи на робочих місцях лікарів-стоматологів:

а) 300 лк;

б) 200 лк;

в) 400 лк;

г) 500 лк;

д) 100 лк.

11. Який рівень освітленості мають забезпечувати лампи розжарювання на робочих місцях лікарів-стоматологів:

а) 300 лк;

б) 200 лк;

в) 400 лк; 1500 лк; д) 100 лк.

12. Яка рекомендована кратність обміну повітря в стоматологічних кабінетах:

а) 2 рази протягом однієї години за припливом і 3 рази за витяжкою;

б) І раз протягом однієї години за припливом і 2 рази за витяжкою;

в) 1 раз протягом однієї години за припливом і 3 рази за витяжкою;

г) 2 рази протягом однієї години за припливом і 4 рази за витяжкою;

д) 2 рази протягом однієї години за припливом і 2 рази за витяжкою.

13.Який температурний режим передбачається в стоматологічних кабі_Не тах у холодний та перехідний періоди року:

а) 18-25 °С;

б)18-23 °С;

в) 18-20 °С;

г) 17-19 °С;

д) 17-21°С.

14. Яким повинен бути температурний режим в стоматологічних кабіне­тах в теплий сезон:

а) 18-23 °С;

б)21-25 °С;

в) 18-20 °С;

г) 17-19 °С;

д) 17-21 °С.

15.Який допустимий перепад температур по вертикалі у стоматологічні кабінетах:

а) не більше 1 °С;

б) не більше 2 °С;

в) не більше 2-2,5 °С;

г) не більше 3-3,5 °С;

д) не більше 4 °С.

16. Яким повинен бути по горизонталі перепад температур у стоматологі­чних кабінетах:

а) до 1 °С;

б) до 2 °С;

в) до З °С;

г) до 2-3 °С;

д) до 3-4 °С.

17. Добові коливання температури повітря в стоматологічних кабінетах поліклініки не повинні перевищувати:

а) 1 °С;

б) 2 °С;

в) З °С;

г) 4 °С;

д) 5 °С.

ЛІТЕРАТУРА

Волкова А. С., Анашкин В. В., Камчатный Г. И. Организация работы частного стоматоло­гического кабинета. (Вопросы, проблемы и пути их решения). - X.: Курсор, 2002 - 208 с.

Николаев А. И., Цепов Л. М. Санитарно-гигиенический режим в терапевтических стомато­логических кабинетах (отделениях). - М.: МЕДпресс - информ, 2002. - 80 с.

Николаев А. И., Цепов Л. М. Практическая терапевтическая стоматология. - СПб: Санкт - Петербургский ин-т стоматологии, 2001. - 390 с.

Санитарно-гиг иенический и противоэпидемический режим в учреждениях стоматологиче­ского профиля / В. В. Анашкин, Н. А. Анашкина, С. Д. Волков и др. - К.: Транспорт Укра­ины, 1999.- 158 с.

Сани гарные правила устройства, оборудования, эксплуатации амбулаторно- 1 юликлинических учреждений стоматологического профиля, охраны труда и личной гигиены персонала. №2956 а-83.

Сборник нормативных актов по организации стоматологической помощи. - М.: Грант, 1999.1527 с.

Розділ 4.ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПАЦІЄНТІВ ТА ПЕРСОНАЛУ ПІД ЧАС РЕНТГЕНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖУ У СТОМАТОЛОГІЇ

Рентгенологічні дослідженняЯК метод діагностики широко використовуються у стоматологічній практиці. У сучасних умовах зростає діагностичне значення у стоматології панорамної рентгенографії та пантомографії зубів і щелеп

Враховуючи негативний вплив іонізуючого випромінювання на пацієнті» та персонал, слід раціонально організувати систему протирадіаційного захисту яка базується на таких принципах:

- виправданості, який полягає у тому, що опромінення персоналу медич­ного, віднесеного до категорій А та Б при рентгенологічних процедурах що проводяться, повинне приносити більшу користь суспільству в порі­внянні з можливою шкодою. Для пацієнтів опромінення повинне бути обґрунтованим і призначене тільки лікарем для отримання діагностич­ного ефекту, який неможливо одержати іншими методами діагностики, а опромінення повинне бути настільки низьким, наскільки це можливо для досягнення цього ефекту;

- не перевищення: для персоналу цей принцип реалізовується шляхом до­тримання лімітів доз, нижче за рівні порога детермінованих радіаційних ефектів, для пацієнтіввстановлюються рекомендовані граничні рівні медичного опромінення;

- оптимізації, який забезпечується шляхом підтримки доз опромінення на таких низьких рівнях, які можливо досягти за умови забезпечення необхідного обсягу та якості діагностичної інформації, з урахуванням еко­номічної та соціальної доцільності.

Система радіаційного захисту базується на таких законодавчих та нормативних документах, як:

- Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення»;

- Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випроміню­вання»;

- Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97);

- ДСП 6.177-2005-09-02 «Основні санітарні правила забезпечення радіа­ційної безпеки в Україні» (наказ МОЗ від 02.02.2005 № 54, зареєстрова­ний у Мін'юсті 20.05.2005 за № 552/10832);

- Санитарные правила устройства, оборудования, эксплуатации амбула- торно-поликлинических учреждений стоматологического профиля, охраны труда и личной гигиены персонала, № 2956а-83;

- ДСанПін 6.6.3-150-2007 «Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуа­тації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур» (наказ МОЗ України від 04.06.2007 № 294, зареєстрований в Мін'юсті 07.11.2007 за № 1256/14523).

Безпека праці в рентгенівському кабінеті забезпечується:

- використанням апаратури та устаткування, що відповідають вимогам радіаційної безпеки;

- обґрунтованим набором приміщень, їх розташуванням й оснащенням;

- вибором, розміщенням, експлуатацією устаткування й оснащення від­повідно до технічних вимог;

- використанням оптимальних фізико-технічних параметрів роботи рент­генівських апаратів;

- застосуванням стаціонарних, пересувних та індивідуальних засобів ра­діаційного захисту;

- навчанням персоналу категорії А, який виконує рентгенологічні проце­дури, безпечних методів і прийомів проведення досліджень, а також ме­тодів і способів забезпечення радіаційної безпеки;

- дотриманням правил експлуатації комунікацій та устаткування згідно з інструкціями експлуатації виробника;

- проведенням профілактичного технічного обслуговування рентгенівсь­кого устаткування;

- контролем за опроміненням персоналу категорій А, Б та пацієнтів;

- інформуванням населення (пацієнтів) про дозові навантаження, можли ; наслідки опромінення, заходи, які вживаються для забезпечення раді ційної безпеки.

Рентгенівські апарати вітчизняного виробництва, придбані за імпортом у тому числі отримані за гуманітарною допомогою, що застосовуються у медич. ній практиці, повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію, видане МОЗ України відповідно до Порядку державної реєстрації медичної техніки та виро­бів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497 та висновок державної санітарно- епідеміологічної експертизи відповідно до Порядку проведення державної сані­тарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом МОЗ України від 09.10.2000 № 247 (у редакції наказу МОЗ України від 14.03.2006 № 120), зареє­строваного у Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за № 4/5195.

Рентгенологічне відділення (кабінет) не дозволяється розміщувати в жит­лових будинках та дитячих установах, за винятком діагностичних дентальних рентгенкабінетів (апаратів), розміщення яких у житлових будинках регламенту­ється підпунктом 9.3.6 ОСПУ-2005.

Допускається, за узгодженням із територіальними закладами державної са- ипарно-епідеміологічної служби МОЗ України розміщення в житлових будин­ках на першому поверсі, у підвальних приміщеннях діагностичних дентальних рентгенівських апаратів, що застосовуються у стоматологічній практиці, які мають такі технічні характеристики:

- величина (номінальної) напруги на рентгенівську трубку — не більїп 90,0 кВ;

- анодний струм у рентгенівській трубці — 7,0-И0,0 мА.

Крім цього, допускається розміщення рентгенівських кабінетів у полік-^¹ ках, вбудованих у житлові будинки, та в прибудові до житлового будинку» до суміжні по вертикалі та горизонталі приміщення не є житловими.

Розміщення та стаціонарний захист приміщень для рентгеностоматологіч- ни\ досліджень визначається типом рентгенівської апаратури та величиною ро­бочого навантаження апарата.

Дентальні рентгенівські апарати зі звичайною плівкою без підсилювально­го екрана, пантомографи та панорамні апарати дозволяється розміщувати тіль­ки в рентгенологічному відділенні (кабінеті) лікувально-профілактичної уста­нови загального чи стоматологічного профілю.

Дозволяється розміщення дентального рентгенапарата в стоматологічному кабінеті на одне крісло. За наявності кількох крісел в одному стоматологічному кабінеті для розміщення дентального рентгенівського апарата необхідна окрема процедурна. При проведенні рентгенівських досліджень присутність у проце­дурній інших пацієнтів забороняється.

Якщо в процедурній встановлено кілька апаратів для рентгеностоматологі- чних досліджень, то система управління повинна передбачати можливість екс­плуатації водночас тільки одного апарата.

При розміщенні в процедурній більше одного дентального рентгенівського апарата площу приміщення необхідно збільшувати залежно від типу апарата, але не менше ніж на 4,0 м² на кожен додатковий апарат.

Рентгенологічне відділення стоматологічної поліклініки повинно мати на­бір приміщень, який представлено у таблиці 10.

Таблиця 10. Склад та площі приміщень рентгенологічного відділення стоматологічної поліклініки

Примітка:* - при кількості апаратів більше 2 слід збільшувати площу на 2м² на кожний анарат.

Слід пам'ятати, що розміщення рентгенівського апарата здійснюється та­ким чином, щоб первинний пучок випромінювання був направлений у бік капі­тальної стіни, за якою розміщуються приміщення, що мало відвідуються. Не слід направляти прямий пучок випромінювання у напрямку оглядового вікна, де знаходиться кімната керування захисною ширмою.

Розміщення рентгенівського апарата необхідно здійснювати таким чином, щоб первинний струмінь випромінювання був спрямований у бік капітальної стіни, за якою розміщується приміщення, у якому не передбачено постійне пе­ребування персоналу та пацієнтів. Не слід направляти прямий струмінь випро­мінювання в напрямку оглядового вікна кімнати управління. При розташуванні кабінету на першому поверсі на відстані до житлових і службових споруд мен­ше ЗО м вікна процедурної необхідно екранувати захисними віконницями за­ввишки 2 м від рівня підлоги.

Основним шкідливим чинником праці персоналу рентгенологічних відді­лень (кабінетів) є опромінення. З метою обмеження доз опромінення персоналу та населення, вони поділяються на три категорії:

- категорія А — персонал, який постійно працює з джерелами іонізуючо­го випромінювання і зазнає його впливу;

- категорія Б — персонал, який безпосередньо не працює з джерелами іонізуючого випромінювання, але у зв'язку з особливостями розміщення робочих місць може отримати додаткове опромінення;

- категорія В — усе населення.

Для характеристики біологічної дії іонізуючого випромінювання викорис­товують еквівалентну дозу (Н). Одиницею еквівалентної дози є Зіверт (Зв) — це доза будь-якого виду іонізуючого випромінювання, що дає такий же біологіч­ний ефект, як один Грей стандартного рентгенівського випромінювання (з ене­ргією 200 КеВ). У практиці користуються похідними Зіверта — мілізіверт (мЗв) та мікрозіверт (мкЗв).

У свою чергу Грей — це поглинута доза іонізуючого випромінювання, яка дорівнює енергії в 1 джоуль, поглинутої 1 кг маси тіла (1 Гр = 1 Дж/кг).

На робочих місцях вимірюється потужність поглинутої дози, яка прив'язана до часу дії радіації (Гр/год; Зв/рік). Допустимі потужності поглину­тої дози рентгенівського випромінювання (ДПД) за стаціонарним захистом на­ведені в таблиці 11.

Таблиця 11. Розрахункові допустимі потужності поглинутої дози (ДГІД) рентгенівського випромінювання за стаціонарним захистом процедуру рентгенівського кабінету та допустимі ліміти доз (ЛД)

1. Приміщення постійного перебування персо­налу категорій А (процедурна, кімната управління). ДПД : мкЗв/год – 13.0, мР/год – 1.3; ЛД : мЗв/рік – 20.0

2. Суміжні приміщення з процедурною рентге­нівського кабінету у горизонтальному та ве­ртикальному напрямках, що мають місця по­стійного перебування персоналу категорій Б (фотолабораторія). ДПД : мкЗв/год – 1.0, мР/год – 0.1; ЛД : мЗв/рік – 2.0

3. Житлові приміщення, які суміжні з процеду­рною рентгенівського стоматологічного ка­бінету (категорії В). ДПД : мкЗв/год – 0.3 , мР/год – 0.03; ЛД : мЗв/рік – 1.0.

Для оцінки шкоди здоров'ю іонізуючого випромінювання для людини при нерівномірному опроміненні тіла використовують ефективну дозу (Н_Е). Ефектив­на доза — це сума еквівалентних доз, одержаних окремими органами і тканинами при нерівномірному опроміненні організму, помножених на тканинні зважуючи фактори, які дорівнюють: для гонад — 0,20, для червоного кісткового мозку, ле­гень, шлунок та товстої кишки — 0,12, шкіра та її поверхня — 0,1; для інших орга­нів і тканин — 0,05. Одиницею вимірювання ефективних доз також є Зіверт.

3 метою забезпечення безпеки персоналу та пацієнтів при проведенні рентге­нологічних досліджень використовуються стаціонарні, пересувні та індивідуальні засоби захисту. До стаціонарних засобів захисту відносяться будівельні конструк­ції та пристрої, що забезпечують захист від випромінювання та належать безпосе­редньо до частин приміщень рентгенівського кабінету, а також захисні двері, віконниці, жалюзі тощо. До пересувних — ширми та екрани, призначені для захисту від випромінювання всього тіла чи окремих його частин при здійсненні рентгено­логічних досліджень велика захисна ширма персоналу (для захисту усього тіла); мала захисна ширма персоналу (для захисту нижньої частини тіла); мала захисна ширма пацієнта (для захисту нижньої частини тіла пацієнта). Засоби індивідуального захисту — технічні засоби для захисту частин тіла пацієнта та персоналу при проведенні рентгенологічних процедур (шапка захисна (для захисту голови); оку­ляри захисні (для захисту очей); комірець захисний (для захисту щитоподібної за­лози та шиї); фартух захисний стоматологічний (використовується для захисту пе­редньої частини тіла.

Розрахунки стаціонарного захисту повинні бути виконані таким чином, щоб стаціонарні засоби протирадіаційного захисту процедурної рентгенівсько­го кабінету (стіни, стеля, підлога, вікна, двері, оглядове вікно між процедурною і кімнатою управління) забезпечували ослаблення рентгенівського випроміню­вання до рівня, при якому потужність поглинутої у повітрі дози на робочих мі­сцях персоналу, в суміжних приміщеннях та на прилеглій до процедурної тери­торії (при розміщенні рентгенівського кабінету на першому поверсі) не буде перевищений річний ліміт дози (ЛД) (табл. 11).

Персонал, який здійснює роботу на рентгеностоматологічному апараті, повинен знати правила роботи на цьому апараті, бути підготовленим з питань забезпечення радіаційної безпеки персоналу та пацієнтів і мати документ про відповідну підготовку з радіаційної безпеки.

З метою захисту шкіри пацієнта при рентгеностоматологічних процедурах довжина тубуса апарата повинна забезпечувати шкірно-фокусну відстань не менше 10 см для апарата з номінальною напругою до 70 кВ та 20 см при вищих значеннях анодної напруги.

Використання засобів захисту є необхідним, оскільки значно знижує дози опромінення, обов'язкова кількість засобів індивідуального захисту наведено в таблиці 12.

Таблиця 12. Обов'язкові засоби індивідуального радіаційного захисту

Примітка. Залежно від прийнятої медичної технології допускається коректування номенкла­тури. При рентгенологічному дослідженні дітей використовують захисні засоби менших розмірів і розширений їх асортимент.

З метою отримання інформації про дози опромінення персоналу та пацієн­тів здійснюється радіаційний контроль, який включає в себе контроль потужно­сті доз випромінювання на робочих місцях персоналу, у приміщеннях і на тери­торії суміжних з процедурною та індивідуальний дозиметричний контроль осіб категорії А, який проводиться обов'язково у випадках, коли ці особи можутьотримувати дози більше ніж 10 мЗв/рік, а жінкам до 45 років індивідуальний дозиметричний контроль проводиться незалежно від очікуваної річної дози. Ін­дивідуальний дозиметричний контроль (ІДК) осіб категорії А проводитися по­стійно з реєстрацією результатів замірів 1 раз на квартал; результати ІДК паціє­нтів фіксуються у картці обліку, що вклеюється в особисту медичну карту.

Оцінка результатів радіаційного контролю здійснюється за ДПД у мР/год (див. таблицю №11). _Тя>1

Юридичні та фізичні особи, які використовують у своїй діяльності дента­льні рентгенівські установки, повинні отримати Санітарний паспорт на право _Ни роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, що видається територіальним закладом державної санітарно-епідеміологічної служби України. Порядок видачі Санітарного паспорту встановлено ДСанПіном 6.6.3-150-2007.

Крім іонізуючого випромінювання при експлуатації рентгенівської установки можлива дія на пацієнтів та персонал інших шкідливих виробничих факторів таких як:

- озон (ГДК 0,03 мг/м³);

- окисі азоту (И0₂ — ГДК 0,04 мг/м³; N0 — ГДК 0,06 мг/м³);

- стирол (ГДК 5 мг/м³);

- залишки свинцевого пилу на поверхні устаткування, підлоги та стін;

- вміст свинцю в повітрі кабінетів та на поверхні обладнання необхідно контролювати 1 раз на рік. Концентрація свинцю в повітрі кабінетів не повинна перевищувати 0,0003 мг/м ;

- небезпечний рівень напруги в електричних ланцюгах, замикання яких може проходити через тіло людини;

- підвищений рівень шуму, який утворюється устаткуванням і який не повинен перевищувати при непрацюючому апараті 50 дБ А, а при пра­цюючому — 60 дБ А;

- повітряна та контактна передача інфекції;

- підвищена температура елементів технічног оснащення.

При експлуатації фотолабораторії необхідно брати до уваги дію таких фак­торів як:

- низький рівень освітлення;

- контакт з агресивними хімічними речовинами (окисники типу метолу, гідрохінону та ін.).

Для забезпечення чистоти повітря у рентген-кабінеті необхідно передба­чити ефективну вентиляцію з перевагою витяжки: кратність вентиляції по ви­тяжці — 3, по припливу — 2.

Приплив повинен здійснюватись у верхню зону, витяжка: з верхньої зо­ни — 40 %, з нижньої — 60 %. Доцільно, щоб вентиляція рентген-кабінетів бу­ла автономною. У діючих кабінетах допускається наявність неавтономної зага­льно-обмінної припливно-витяжної вентиляції. За узгодженням з територіаль­ними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України у стоматкабінетах, що використовують рентгенапарати дозволяється використовувати систему кондиціонування.

Після закінчення роботи у рентген-кабінеті проводиться вологе прибирай ня. Один раз на місяць проводиться вологе прибирання з використанням 2% розчину оцтової кислоти.

Вимоги до мікроклімату приміщень рентгенологічного відділення (кабінету) нічим не відрізняються від вимог до мікроклімату кабінетів терапевтичної стоматології.

Вимоги до освітлення робочих місць у приміщеннях рентгенологічного відділення наведені у таблиці 13.

Таблиця 13. Рівні освітлення робочих місць

Примітка. За відсутності в процедурній природного освітлення в ній встановлюються бактерицидні лампи з розрахунку на 10 м².

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
7. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
8. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
9. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
10. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
11. Актуальні методи соціальної роботи
12. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи

Переглядів: 1015