Документ –основний вид ділового мовлення. Він фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.
Документ –це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони – писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.
Види документів визначають за такими ознаками:
1. найменуванням – заява, лист, довідка, інструкція, акт і т. д.;
6. формою – стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні) ;
7. за строками виконання – звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові;
8. ступенем гласності – секретні й несекретні;
9. стадіями створення – оригінальні, копії й виписки, дублікат;
10. строками зберігання – постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;
11. технікою відтворення – рукописні й відтворені механічним способом;
12. носієм інформації – оформлення на папері, диску, фотоплівці, перфострічці;
13. за структурними ознаками – стандартні й нестандартні.
Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром. Формуляр-зразок – це модель побудови однотипних документів. Він передбачає 31 реквізит (державний герб, емблема організації, зображення державних нагород, код установи і т. ін.)
Бланк –це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію.
Найпоширенішими є бланки актів, довідок, наказів, протоколів та ін.
Застосування бланків підвищує культуру ділового спілкування, надає інформації офіційного характеру.