Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-ВИХОВНОЇ, ПРОСВІТНИЦЬКОЇ РОБОТИ ТА ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ПІДРОЗДІЛІ
Частина 1. Діяльність офіцера-вихователя щодо організації культурно-виховної, просвітницької роботи та військово-патріотичного виховання
Військово-політичне керівництво держави акцентує увагу сьогодні на переході до якісних показників у військовому будівництві, що дозволить створити професійно підготовлені, якісно озброєні, всебічно забезпечені, мобільні, багатофункціональні, необтяжливі для Української держави Збройні Сили з характерними ознаками європейської моделі. Якість цих перетворень у значній мірі обумовлюється людським фактором: моральним духом, професійною та психічною підготовленістю особового складу.
Світовий досвід свідчить, що “моральний дух – дуже важлива рушійна сила яка придає ефективність озброєнню й виправдовує витрати”. Тому не випадково, розробники програми реформування та розвитку ЗС України акцентують увагу на тому, що “…при виконанні її завдань, не треба забувати, що в центрі завжди знаходяться людина, офіцер, військовослужбовець, особистість, його моральні якості та цінності”.
Якщо це так, то подальший розвиток нашої армії повинен мати одним зі своїх головних завдань морально-естетичні перетворення.
Відповідно до цього актуальності набуває проблема наукового розуміння духовності, виявлення шляхів та засобів її формування у військових організмах.
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми повинна стати досконала система організації та проведення інформаційно-пропагандистського забезпечення, гуманітарної підготовки, як його невід’ємної складової.
Разом з цим сучасний стан розвитку Української держави, процеси демократизації, утвердження духовності й гуманістичних цінностей, національної самосвідомості, патріотизму вимагають піднесення ролі культури і духовності народу.
Питання культури, духовного розвитку мають величезне значення в Збройних Силах України. Це обумовлено необхідністю, по-перше, збагачення духовного світу військовослужбовців на основі залучення їх до духовних цінностей українського народу та його війська, кращих зразків української й мирової культури; по-друге, формуванням духовних інтересів, патріотичних переконань і настанов щодо діяльності воїна як захисника Батьківщини.