МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||
Неглікозидні (нестероїдні) кардіотонічні засоби.Р. Склала викладач Буря О.І. З теми: «Кардіотонічні лікарські препарати. ЛЕКЦІЯ № 12 Протиаритмічні лікарські препарати.» Дисципліна «Фармакологія» Спеціальність 5.12020101 Фармація» Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії фармацевтичних дисциплін Протокол №_____від_______ 2012р. Голова комісії________ Н.А.Шрам
План. 1. Кардіотонічні засоби. 2. Серцеві глікозиди. 3. Неглікозидні (нестероїдні) кардіотонічні засоби. 4.Протиаритмічні засоби. 1. Кардіотонічні засоби. Кардіотонічними називають лікарські засоби, що підвищують скоротливу здатність міокарда і сприяють нормалізації функ-цій серця. Кардіотонічні засоби поділяють на непрямі(судинорозширювальні) та прямі.Непрямі кардіотонічні ЛЗ розширюють артеріальні, венозні судини, зменшуючи приплив крові до серця, перед-та після навантаження на міокард. До цієї групи належать судинорозширювальні засоби. Серед прямих кардіо-тонічних ЛЗ виділяють глікозидні (стероїдні) — серцеві глікозиди і негліко-зидні (нестероїдні). 2. Серцеві глікозиди (глікозидні, стероїдні кардіотонічні засоби) — це складні безазотні речовини рослинного походження, які мають вибіркову пряму кардіотонічну дію. Стероїдні кардіотонічні речовини виділено також із шкіри амфібій. У клінічній практиці застосовують також напівсинтетичні серцеві глікозиди (метилазид, ацетилдигоксин та ін.). У народній медицині рослини, які вміщують серцеві глікозиди, відомі з давніх часів. Наперстянку як лікарську рослину в Росії почали вирощувати з 1790 р.. В Україні її культивують у Полтавській Області, Карпатах. Рослина строфант була відома в Африці з давніх часів, її використовували як отруту для стріл. Конвалія і горицвіт були відомі ще скіфським племенам, широко використовувались для лікування за часів Київської Русі. Серцеві глікозиди містяться в багатьох рослинах. Головними з них вважають наперстянку пурпурну, шерстисту (Digitalis purpurea), строфант (Strophanthus kombe), конвалію (Convallaria majalis), горицвіт весняний (Adonis vernalis). У медичній практиці застосовують чисті серцеві глікозиди, галенові (порошки, настої, екстракти) та неогаленові (корглікон) препарати. 1) швидкої, відносно нетривалої дії й низької здатності до кумуляції (строфантин, корглікон); 2) середньої швидкості настання і тривалості ефекту, помірної здатності до кумуляції (дигоксин, целанід, адонізид, мети лазид); 3) з повільним розвитком ефекту, тривалою дією та виразною здатністю до кумуляції (дигітоксин, ацетилдигітоксин). Механізм дії: блокада магній залежною калій-натрієвої АТФ-ази. При цьому порушується транспорт калію в клітину, в результаті розвивається гіпокаліємія в клітці, що призводить до зниження мебран потенціалу, і відбувається підвищення збудливості. Так як калій швидко покидає кров, потрібно пам'ятати про ускладнення - гіпокаліємії, тому призначають препарати калію, магнію. Без ліквідації гіпомагніємії не зняти гіпокаліємії. Призначають аспаркам, панангін. Покращує транспорт калію всередину клітини також аскорбінова кислота, глутамінова кислота (1% 50-100 мл). Фармакодинаміка. Серцеві глікозиди впливають переважно на серцево-судинну, сечову і нервову системи. Дія на ССС проявляється центральними і системними гемодинамічними, а також метаболічними ефектами. Серцеві глікозиди мають унікальну властивість: завдяки первинному кардіотонічному ефекту підвищувати коефіцієнт корисної дії серцевого м'яза, зменшувати або ліквідувати явища недостатності міокарда. Недостатність міокарда — це зниження його скоротливої здатності, зміна кровообігу та обміну речовин, зменшення систолічного (ударного) і хвилинного (серцевого викиду) об'єму крові, сповільнення і кровообігу, набряки, порушення процесів (дихання в мітохондріях, метаболізму вуглеводів, ліпідів, білків, електролітів). Швидке, насичення починають з орієнтовних доз насичення. Доза насичення строфантину -1 мл 0.05% розчину. Для корглюкона - (3 мл 0.06%). Небезпека передозування висока при: У токсичних дозах серцеві глікозиди можуть порушувати процеси ме-таболізму. Порушується розслаблення міокарда в діастолі, зменшується сис-толічний об'єм крові, збільшується перед- і після навантаження на серце. Інтоксикації глікозидами сприяє також загальний дефіцит калію як наслідок підвищеного діурезу або призначення кортикотропіну, інших глюкокортикоїдів, глюкози з інсуліном, резерпіну, еуфіліну, катехоламінів, а також недостатності нирок, печінки, емболії судин легень, гіперкальціємії. Підсилюють токсичну дію глікозидів: калійнесберігаючі сечогінні, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди (затримують кальцій). Введення глюкози вище 10%, введення адреноміметиків, введення в поєднанні з ксантинами. З'являється гіпоксія, порушення харчування міокарда. Препарати, які підсилюють дію глікозидів:- підсилюють метаболізм - карнітину хлорид, оротат калію, метіонін, рибоксин (обережно! - похідне ксантинів). Дуже небезпечно вводити глікозиди з анаболіками, так як вони виводять калій і затримують кальцій, тому - легко виникає інтоксикація. Якщо показані і еуфілін і глікозиди, то треба варіювати дози, залежно від провідного симптому (при легеневій недостатності більше вводять еуфіліну, при серцевій недостатності - більше глікозиду).
Класифікація. За походженням серцеві глікозиди поділяють на препарати: ----груп наперстянки (дигітоксин, дигоксин, целанід, метилазид та ін.); ---строфанту (строфантин); горицвіту (адонізид, настій трави горицвіту). У свіжих рослинах містяться первинні (генуїнні) глікозиди. Вони нестійкі, швидко гідролізуються з утворенням вторинних глікозидів, які мають фармакологічну активність. Вторинні глікозиди складаються з двох частин: цукристої (глікон) і нецукристої (аглікон або генін). Глікон визначає переважно фармакокінетичні властивості СГ: розчинність, проникність крізь мембрану клітини, швидкість транспорту з травного каналу, міцність комплексоутворення з білками плазми крові й тканин, кумулятивні властивості, стійкість до дії кислот і лугів, конформаційні перетворення глікозиду до активної форми, глікон визначає також кардіотонічну активність глікозидів. Аглікон визначає механізм дії і головні фармакодинамічні властивості. Залежісґь від кількості полярних (кетонових і стиртових) груп молекули аглікону можуть бути полярними (4-5 груп) - строфантин, корглікон; відносно полярними (2-3)- дигоксин, целанід, настій трави горицвіту; неполярними- ліпофільними (1 група) - дигітоксин. Абсолютнимпротипоказаннямдля застосування СГ вважають їх передозування, відносним — брадикадію, передсердно-шлуночкову блокаду, гемодинамічно виражений аортальний стеноз, нестабільну стенокардію, гострий інфаркт міокарда без ознак застійної декомпенсації, синдроми Моргани-Адамса — Стокса та Вольфа — Паркінсона — Уайта, гіпокаліємію, хронічну недостатність нирок, гострий інфекційний міокардит, тиротоксикоз. Зниження ефективності серцевих глікозидів може бути також у випадках недостатності серцевих клапанів дифузного міокардиту, первинного порушення метаболізму міокарда при гіповітамінозах, дегенеративних змінах у міокарді, у випадках гострого міокардиту , при системному червоному вовчаку, гіпертиреозі, гіпертермії. Пильності потребує введення серцевих глікозидів з препаратами кальцію та засобами, що підвищують рівень йонізованого кальцію, а також у випадках гіпокаліємії. Тривале застосування, повільне виведення серцевих глікозидів з організму, здатність до кумуляції (особливо препаратів наперстянки), підвищена чутливість до серцевих глікозидів можуть призводити до ускладнень та інтоксикації. Побічна дія:Брадикадія, аритмія, неповна передсердно-шлуночкова блокада, при гострому отруєнні — іноді підвищення АТ.Диспептичні явища: нудота, блювання, діарея, відчуття переповненого шлунка, втрата апетиту. Ураження органа зору: погіршення гостроти зору, порушення колірного сприймання. Хворі бачать навколишні предмети в жовто-зеленому або блакитно-сірому кольорах, у зменшеному чи збільшеному вигляді. Нервово-психічні симптоми (серед осіб похилого віку): слабкість, тривожність, головний біль, збудження (галюцинації), запаморочення, інсомнія (безсоння), млявість. Порушення функції нирок: зменшення діурезу, підвищення маси тіла хворих, зниження клубочкової фільтрації. Алергічні реакції (рідко), гінекомастія, міастенія. При в/м і п/ш введенні — значна подразнювальна дія. Невідкладна допомога у випадках інтоксикації серцевими глікозидами: припинити введення, призначити засоби, що зменшують токсичність, термінової вивести з організму — (промити шлунок), призначити атропіну сульфат, ввести вугілля активоване, при інтоксикації дигоксином — інші сорбенти, дигітоксин, холестирамін. Виведенню сприяють сольові проносні засоби, гемодіаліз . Призначають препарати калію (калію хлорид, калію оротат, панангін, аспаркам, поляризуючі суміші). Найефективнішим антидотним засобом є унітіол (по 1мл 5 % р-ну на 10 кг маси тіла хворого 2 — 3 рази в/м в перші 2 дні лікування, а потім 1 раз на добу). Застосовують також препарати натрію (натрію цитрат, натрію етилендіамін тетрацетат); вітамінні препарати (нікотинамід, рибофлавін, тіаміну хлорид, токоферолу ацетат, піридоксину г/хл); засоби, що підвищують обмін речовин (рибоксин, фосфаден, цитохром С, кислота глутамінова, бурштинова, метилурацил); протиаритмічні засоби (лідокаїн, дифенін, анаприлін, аміодарон, верапаміл, у разі брадикардії — атропіну с/т). ---Похідні арилалкіламінів— добутамін і дофамін. Добутамін безпосередньо стимулює адренорецептори міокарда, виявляючи виразну інотропну дію, збільшуючи кровообіг, діурез. Не впливає на адренорецептори судин, не викликає аритмії, дещо зменшує периферичний тиск. Застосовують тільки у випадках гострої декомпенсації функції серця. Препарат ефективний для лікування хворих із стійкими до глікозидів формами серцево-судинної недостатності, особливо з низьким ХОС (серцевим викидом), ефективний виключно при в/в крапельному введенні, може розвиватися толерантність. Побічна дія: тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску, головний біль, біль у ділянці серця. Дофамін ефективний при тяжких формах серцево-судинної недостатності, стійкої до традиційних методів лікування, при шокових станах, тяжкій формі артеріальної гіпотензії, для підвищення діурезу. При повільному в/в введенні збільшує скоротливу здатність міокарда, ХОК, зменшує тиск наповнення лівого шлуночка. Протипоказання: феохромоцитома, тиротоксикоз з тяжкими формами аритмії, аденома передміхурової залози. ---Похідні піридину і біперидину (амринон, мілринон) мають позитивну інотропну дію, впливають на β-адренорецептори міокарда. Амринон значно підвищує силу і швидкість скорочення серцевого м'яза, поліпшує вінцевий кровообіг, знижує споживання кисню міокардом, АТ. Клінічне застосування амринону з середини 80-х років XX ст. було обмежене, оскільки він крім кардіотонічної дії викликає у хворих аритмію, підвищення температури тіла, порушення функції нирок, тромбоцитопенію, подразнення слизової оболонки шлунка й кишок. Замість амринону було запропоновано мілринон, який має у 20 разів вищу кардіотонічну активність і значно менше негативних ефектів (не викликає тромбоцитопенію). ---Похідні імідазопіридину (сульфазол,аденозин, сульмазол) за будовою близькі до метилксантину (теофіліну), їх кардіотонічна дія зумовлена блокадою α-рецепторів. Аденозин пригнічує інотропну функцію серця. Сульмазол, що конкурує з аденозином за рецептори, поліпшує скоротливу активність міокарда,сприяє активації кальцієвого насоса ендоплазматичної сітки, кардіоміоцитів і поліпшенню скоротливої функції серця. 4. Аритмії серця - різні відхилення в освіті чи проведенні імпульсів збудження в серці, частіше за все виявляються порушеннями ритму або темпу його скорочень. Аритмія не є самостійним захворюванням, це симптом порушення ритму серця при різних патологічних станах, а також одне з ускладнень після операцій на серці й великих судинах. Виникнення аритмії зумовлене головним чином змінами збудливості, автоматизму та провідності серця. Нормальний, або синусовий, ритм серця формується імпульсами збудження, що виникають з певною частотою в спеціальних клітинах у правому передсерді і поширюються по провідній системі на передсердя і шлуночки серця. Основні аритмії серця -екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія, брадикардія, миготлива аритмія (пов'язана із захворюванням серця, часто спостерігається при деяких ревматичних пороках серця: повна неритмичністьа серцевих скорочень). У осіб похилого віку аритмії серця виникають на фоні кардіосклерозу, нерідко при ішемічній дистрофії міокарда. У патогінезе аритмії серця велика роль належить зрушень у співвідношенні змісту іонів калію, натрію, кальцію і магнію усередині клітин міокарда і в позаклітинному середовищі. Протиаритмічні засоби нормалізують ритм серця або запобігають його порушенню. Виникнення імпульсу пов'язане зі змінами концентрації йонів, які проникають крізь мембрани клітин. При ішемії в ураженій ділянці може затримуватися проходження електричного імпульсну через стимульну (провідну) систему, й імпульс починає рухатися у зворотному напрямку. Коли цей імпульс збуджує клітину, що забезпечує початок імпульсів, то утворюється ділянка з повторним періодом збудження , яка може викликати аритмію. Порушення ритму скорочень серця можуть бути пов'язані не тільки зі змінами функціонального стану міокарда і стимульної (провідникової) системи, а й із тонусом адренергічної інервації серця. Для розвитку аритмії важливе значення має тривалість ефективного рефрактерного періоду (мінімальний інтервал часу між двома стимулами, які викликають збудження, тобто потенціал дії). Розлад проведення електричного імпульсу через стимульну (провідну) систему виникає при порушеннях іннервації, гіпоксії, ушкодженні міокарда, порушенні електролітного балансу та інших метаболічних порушеннях, змінах рН. Класифікація. ЛЗ для фармакологічної корекції аритмії серця поділяють на: І. Засоби для корекції брадиаритмії. 1. М-холіноблокатори, або група атропіну (атропіну сульфат, настоянка і сухий екстракт красавки, краплі Зеленіна). 2. Адреноміметичні засоби (адреналіну г/хл, норадреналіну гідротартрат, ізадрин, орципреналіну сульфат). 3. Глюкагон. II. Засоби для корекції тахіаритмії. 1. Мембраностабілізатори: а) хінідин, новокаїнамід, дизопірамідаймалін (гілуритмал), етмозин; б) лідокаїн, тримекаїн, мексилетин, дифенін; в) етацизин, пропафенон, флекаїнід та ін. 2. Адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол, талінолол). 3. Засоби, які блокують калієві канали: аміодарон, соталол, орнід. 4. Блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, галопаміл). До протиаритмічних засобів відносять також препарати: серцеві глікозиди (дигоксин, дигітоксин, целанід, лантозид),препарати калію (калію хлорид, панангін — аспаркам); метаболітні препарати (аденозин, рибоксин, фосфаден, АТФ-лонг, неотон, поляризуюча суміш); препарати лікарських рослин (рідкий екстракт глоду колючого, настойка кропиви собачої та ін.). Контрольні запитання: 1. Чим відрізняються кардіотонічні та кардіостимулюючи лікарські засоби? 2. Походження серцевих глікозидів? 3. Механізм дії серцевих глікозидів? 4. У вигляді яких ефектів проявляється виборча дія серцевих глікозидів на міокард? 5. Небезпека передозування серцевих глікозидів? 6. Класифікаціясерцевих глікозидів по швидкості дії:швидкої, середньої швидкості настання і тривалості ефекту та тривалою дією? 7. Класифікаціясерцевих глікозидів по походженню? 8. Протипоказання та невідкладна допомога у випадках інтоксикації серцевими глікозидами? 9. Назвати неглікозидні (нестероїдні) кардіотонічні засоби. 10. Визначення аритмій? 11.Протиаритмічні засоби для фармакологічної корекції аритмії серця? Список літератури: 1. Харкевич Д.А. Фармакология. – М.: «Медицина»., 2005. 2.Харкевич Д.А. Фармакология с общей рецептурой. - М.: «Медицина»., 2005. 3.Дроговоз С.М. Фармакологія на долонях. — Х., 2000. 4.Дроговоз С.М. Фармакологія. — Х., 2009. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||
|