• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні засоби. Визнання основних засобів. Первісна оцінка основних засобів

План

1. Основні засоби. Визнання основних засобів. Первісна оцінка основних засобів.

2. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації.

3. Облік нематеріальних активів, їх класифікація та оцінка.

4. Розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи.

Література

Основна література див. п.п. 2, 6, 7, 9, 11, 12, 19, додаткова література див. п.п. 3, 5, 7 із списку літератури.

Основні засоби — це матеріальні активи, які:

а) утримуються підприємством для використання у вироб­ництві або постачанні товарів та наданні послуг, для оренди іншим або для адміністративних цілей;

б) будуть використовуватися, як очікується, протягом більш ніж одного періоду.

Амортизація — це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлу­атації.

Сума, що амортизується – це собівартість активу або інша сума, що замінює його собівартість у фінансових звітах, за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Строк корисної експлуатації - це:

а) або період, протягом якого очікується використання ак­тиву підприємством;

б) або кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, які підприємство очікує отримати від цього ак­тиву.

Собівартість– це сума сплачених грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для придбання активу на час його при­дбання або створення.

Ліквідаційна вартість – чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні строку його ко­рисної експлуатації після вирахування очікуваних витрат на вибуття.

Справедлива вартість – це сума, за якою актив можна обміняти в операції між обізнаними, зацікавленими та не­залежними сторонами.

Балансова вартість – це сума, за якою актив включається до балансу після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації.

Сума очікуваного відшкодування – це сума, яку підприєм­ство очікує отримати в результаті майбутнього викори­стання активу, включаючи його ліквідаційну вартість при вибутті.

Об’єкт основних засобів слід визнавати як актив, коли:

а) існує ймовірність того, що в майбутньому підприєм­ство отримає економічні вигоди, пов’язані з цим акти­вом;

б) вартість активу для підприємства може бути досто­вірно оцінена.

Основні засоби часто становлять найбільшу частину всіх акти­вів підприємства, а значить є суттєвими для відображення його фінансового стану. Більше того, визначення, чи є видаток ак­тивом або витратою, може мати суттєвий вплив на відобра­ження результатів діяльності підприємства у фінансових звітах.

При визначенні того, чи відповідає об’єкт першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигід на основі на­явних доказів, які існують на час первісного визнання. Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство буде мати майбутні економічні вигоди, вимагає підтвердження, що під­приємство отримає винагороду у зв’язку з використанням ак­тиву та погоджується на пов’язаний з цим ризик. Така впевне­ність може існувати лише тоді, коли ризик та винагорода вже перейшли до підприємства. Перед тим, як це станеться, операція з придбання активу може бути скасована без значного штрафу і через це актив не визнається.

Другий критерій визнання, як правило, задовольнити легко, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість. У випадку, коли актив створює­ться самим підприємством, достовірну оцінку собівартості можна отримати від операцій із зовнішніми сторонами, спря­мованими на придбання матеріалів, робочої сили та інших ресурсів, які використовуються у процесі створення активу.

При визначенні, з чого складається окремий об’єкт основних засобів, потрібно винести судження про застосування критеріїв при визначенні конкретних обставин або конкретних типів підприємств. Може бути доцільним об’єднання окремих незна­чущих об’єктів, таких як ливарні форми, інструменти та фар­би, і застосовувати критерій до сукупної вартості. Більшість запасних частин та допоміжного обладнання здебільшого ві­дображаються як запаси та визнаються витратами під час їх споживання. Проте головні запасні частини та резервне облад­нання розглядається як основні засоби у випадку, коли підприєм­ство збирається використовувати їх протягом більше ніж одного періоду. Також, якщо запасні частини та допоміжне облад­нання можуть використовуватися тільки у зв'язку з об’єктом основних засобів та не очікується їх регулярне використання, вони відображаються як основні засоби і амортизуються протя­гом періоду, що не перевищує строк корисної експлуатації відповідного активу.

Об’єкт основних засобів, який відповідає визнанню його як активу, повинен спочатку вимірюватися за своєю собівар­тістю.

Компоненти собівартості.Собівартість об’єкта основних засобів складається з ціни при­дбання, включаючи імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов’язані з приведенням активу у робочий стан для його використання; будь-які торговельні знижки вираховуються при визначенні ціни придбання. Прикладами таких витрат є:

а) вартість підготовки будівельного майданчика;

б) первісні витрати на доставку та розвантаження;

в) витрати на установку;

г) гонорар спеціалістам, таким як архітектори та інженери.

Коли сплата за об’єкт основних засобів відкладається на строк, довший від звичайного строку кредиту, його вартістю буде грошовий еквівалент ціни; різниця між цією сумою та за­гальними виплатами визнається як витрата на сплату відсотків за період кредиту, якщо він не капіталізується згідно з дозво­леним альтернативним підходом у МСБО 23 “Витрати на позики”.

Адміністративні та інші загальні накладні витрати не є ком­понентом собівартості основних засобів, якщо вони не можуть бути беспосередньо пов’язані з придбанням активу або при­веденням його у робочий стан. Також підготовчі та подібні до них витрати, що бувають перед початком виробництва, не становлять частини собівартості активу, якщо вони не є необ­хідними для приведення активу у робочий стан. Початкові опе­раційні збитки, понесені перед досягненням активом планової продуктивності, визнаються як витрати.

Вартість активу, який утримує орендар згідно з фінансовою орендою, визначається із застосуванням принципів, викладених у МСБО 17 “Облік оренди”.

Балансова вартість основних засобів може бути зменшена відпо­відними державними субсидіями згідно з МСБО 20 “Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допо­могу”.

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Адреноблокуючі засоби.
6. Амортизація основних засобів
7. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
8. Амортизація основних засобів.
9. Амортизація основних фондів
10. Амортизація основних фондів
11. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
12. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.

Переглядів: 1211