Основні засоби. Визнання основних засобів. Первісна оцінка основних засобів

План

1. Основні засоби. Визнання основних засобів. Первісна оцінка основних засобів.

2. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації.

3. Облік нематеріальних активів, їх класифікація та оцінка.

4. Розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи.

Література

Основна література див. п.п. 2, 6, 7, 9, 11, 12, 19, додаткова література див. п.п. 3, 5, 7 із списку літератури.

Основні засоби — це матеріальні активи, які:

а) утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для оренди іншим або для адміністративних цілей;

б) будуть використовуватися, як очікується, протягом більш ніж одного періоду.

Амортизація — це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації.

Сума, що амортизується – це собівартість активу або інша сума, що замінює його собівартість у фінансових звітах, за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Строк корисної експлуатації - це:

а) або період, протягом якого очікується використання активу підприємством;

б) або кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, які підприємство очікує отримати від цього активу.

Собівартість– це сума сплачених грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для придбання активу на час його придбання або створення.

Ліквідаційна вартість – чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації після вирахування очікуваних витрат на вибуття.

Справедлива вартість – це сума, за якою актив можна обміняти в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Балансова вартість – це сума, за якою актив включається до балансу після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації.

Сума очікуваного відшкодування – це сума, яку підприємство очікує отримати в результаті майбутнього використання активу, включаючи його ліквідаційну вартість при вибутті.

Об’єкт основних засобів слід визнавати як актив, коли:

а) існує ймовірність того, що в майбутньому підприємство отримає економічні вигоди, пов’язані з цим активом;

б) вартість активу для підприємства може бути достовірно оцінена.

Основні засоби часто становлять найбільшу частину всіх активів підприємства, а значить є суттєвими для відображення його фінансового стану. Більше того, визначення, чи є видаток активом або витратою, може мати суттєвий вплив на відображення результатів діяльності підприємства у фінансових звітах.

При визначенні того, чи відповідає об’єкт першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигід на основі наявних доказів, які існують на час первісного визнання. Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство буде мати майбутні економічні вигоди, вимагає підтвердження, що підприємство отримає винагороду у зв’язку з використанням активу та погоджується на пов’язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та винагорода вже перейшли до підприємства. Перед тим, як це станеться, операція з придбання активу може бути скасована без значного штрафу і через це актив не визнається.

Другий критерій визнання, як правило, задовольнити легко, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість. У випадку, коли актив створюється самим підприємством, достовірну оцінку собівартості можна отримати від операцій із зовнішніми сторонами, спрямованими на придбання матеріалів, робочої сили та інших ресурсів, які використовуються у процесі створення активу.

При визначенні, з чого складається окремий об’єкт основних засобів, потрібно винести судження про застосування критеріїв при визначенні конкретних обставин або конкретних типів підприємств. Може бути доцільним об’єднання окремих незначущих об’єктів, таких як ливарні форми, інструменти та фарби, і застосовувати критерій до сукупної вартості. Більшість запасних частин та допоміжного обладнання здебільшого відображаються як запаси та визнаються витратами під час їх споживання. Проте головні запасні частини та резервне обладнання розглядається як основні засоби у випадку, коли підприємство збирається використовувати їх протягом більше ніж одного періоду. Також, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв'язку з об’єктом основних засобів та не очікується їх регулярне використання, вони відображаються як основні засоби і амортизуються протягом періоду, що не перевищує строк корисної експлуатації відповідного активу.

Об’єкт основних засобів, який відповідає визнанню його як активу, повинен спочатку вимірюватися за своєю собівартістю.

Компоненти собівартості.Собівартість об’єкта основних засобів складається з ціни придбання, включаючи імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов’язані з приведенням активу у робочий стан для його використання; будь-які торговельні знижки вираховуються при визначенні ціни придбання. Прикладами таких витрат є:

а) вартість підготовки будівельного майданчика;

б) первісні витрати на доставку та розвантаження;

в) витрати на установку;

г) гонорар спеціалістам, таким як архітектори та інженери.

Коли сплата за об’єкт основних засобів відкладається на строк, довший від звичайного строку кредиту, його вартістю буде грошовий еквівалент ціни; різниця між цією сумою та загальними виплатами визнається як витрата на сплату відсотків за період кредиту, якщо він не капіталізується згідно з дозволеним альтернативним підходом у МСБО 23 “Витрати на позики”.

Адміністративні та інші загальні накладні витрати не є компонентом собівартості основних засобів, якщо вони не можуть бути беспосередньо пов’язані з придбанням активу або приведенням його у робочий стан. Також підготовчі та подібні до них витрати, що бувають перед початком виробництва, не становлять частини собівартості активу, якщо вони не є необхідними для приведення активу у робочий стан. Початкові операційні збитки, понесені перед досягненням активом планової продуктивності, визнаються як витрати.

Вартість активу, який утримує орендар згідно з фінансовою орендою, визначається із застосуванням принципів, викладених у МСБО 17 “Облік оренди”.

Балансова вартість основних засобів може бути зменшена відповідними державними субсидіями згідно з МСБО 20 “Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Користувачі фінансової інформації та їх інформаційні потреби	\|	Амортизація основних засобів, основні методи амортизації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.