• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Свійські тварини

До 10.

Зимові види хутряних напівфабрикатів

Хутряні напівфабрикати

Соболь. У минулому соболь був розповсюджений у лісовій зоні пів­денної частини Азії і Східної Європи. Зараз же він поширений у пів­денній частині Східної Європи, в Монголії, Кореї та Японії.

Розміри шкірок сильно варіюються. Взимку волосяний покрив дуже густий, шовковистий, ость блискуча, колір дуже мінливий у залежності від географічного регіону проживання - від чорно-бурого до свІтло-каш-танового, горлова пляма жовто-оранжевого кольору.

Поділяють на 8 кряжів та 2 сорти.

Куниця. Розрізняють м'яку (лісову) та гірську (кам'яну) куницю.

Куницю м'яку поділяють на Кубанський і Північний кряжі. Харак­теризується пишним, м'яким волосяним покровом світло-пісочного кольору, пляма на горлі у вигляді клина жовтого кольору.

Шкурка гірської куниці характеризується більш грубуватим волося­ним покровом, темно-пісочного кольору, пляма на горлі білого кольо­ру у вигляді підківки.

Харза. Далеко-Східна куниця характеризується грубуватим волося­ним покривом; колір - від жовто-золотистого до чорно-бурого; пляма на горлі - білого кольору.

Поділяють шкурки куниць і харзи на три сорти. Лисиця. Шкурки лисиць поділяють на такі види :

- звичайна (червона);

- сріблясто-чорна;

- платинова;

- чорно-бура;

- хрестовка.

У звірогосподарствах розводять лисицю червону, сріблясто-чориу, платинову, снігову.

Шкурки лисиці мають великі розміри, м'який, дуже пишний, гус­тий волосяний покрив, забарвлений залежно від кряжу.

Лисиця червона. Волосяний покрив яскраво-червоного кольору; до Півдня і Заходу забарвлення волосяного покриву стас світлішим І зни­жується якість. Поділяється на 26 кряжів.

Лисиця хрестовка. Відрізняється темним забарвленням; огузок, час­тина хребта, що прилягає до нього - темно-бура або темно-сіра; на ло­патках видно "хрест" чорного або чорно-бурого кольору.

Сріблясто-чорна лисиця - чорного кольору з "вуаллю" білого ко­льору. За ступенем наявності білої "вуалі", за групами сріблястості (у %) поділяють:

- від 75 до 100;

- від 50 до 75;

- від 25 до 50;

- від 10 до 25;

Платинова лисиця - сіро-стального забарвлення, мас темні плями на горлі і чорний "ремінь" на хребті.

Сніжна лисиця має волосяний покрив білого кольору, чорні плями на лопатках і морді, а на хребті - чорний "ремінь".

Песець. За забарвленням волосяного покриву шкурки поділяють на білих і блакитних.

Білий песець має шкурку білого кольору з "вуаллю" графітно-чор­ного кольору; в залежності від району проживання поділяють на чоти­ри кряжі. За забарвленням поділяють на дві групи (екстра та перша), на чотири сорти.

Блакитний песець за кольором варіює від світло-бежевого до тем­но-бежевого з блакитним відтінком пуху, ость чорного кольору утво­рює "вуаль". За забарвленням блакитний песець поділяють на три гру­пи (екстра, перша та друга), на два сорти.

Норка. Розрізняють норку Європейську і Американську.

Норку Європейську розводять на волі. Хутро темнувато-буре або каштаново-буре; поділяють на три кряжі. У звірогосподарствах розво­дять кліткову норку різного кольору: білого, блакитного, сапфірового, пастельного (світло-коричиевого), чорного, платинового та ін.

Норка Американська в 1,5 рази більша за Європейську, мас більш високий, густіший і темніший волосяний покрив.

Білка. Шкурка невеличкого розміру з густим м'яким і невисоким волосяним покривом. У залежності від регіону проживання забарвлен­ня волосяного покриву змінюється від світло-попелястого до темно-сі­рого, іноді з домішками рудого та бурого відтінку по хребту (горболис-тість). Шкурки поділяють на 11 кряжів. У залежності від кольору поді­ляють па напівтемні, світлі, особливо світлі; за стандартом їх ділять на три сорти.

Заєць. На території України поширені два види'зайців -заєць-бІляк і засць-русак.

Засць-пілнк взимку має сніжно-білий колір, кінчики вух при цьому заншаються чорними. Влітку має рудувато-буруватий колір.

Засць-русак, навідміну від зайця-біляка, має довгий хвіст; вуха бу­рувато-рудуватого кольору; взимку побіління залежить від району по­ширення, чисто білим ніколи не буває.

Весняні види хутрових напівфабрикатів

Байбак (степовий). З весняних видів цс - найбільш цінний вид. За­барвлення шкурки - піщано-жовте з чорною або бурою рябизною. Че­рево іржаво-жовтого кольору. Хутро низьке, щільне, м'яке. Фарбовані шкурки імітуються під різні види цінного хутра (навіть під соболя).

Ховрах. Найбільш розповсюджений ховрах звичайний і ховрах-пі-іцанка.

Ховрох-піщанка відрізняється великим розміром, шкурка більш цін­на в порівнянні з іншими видами ховрахів. Волосяний покров корот­кий, рідкий, жовтувато-сіруватого кольору. На хребті інколи бувають малюнки зі світлих плям.

Кріт. Шкурка невеликих розмірів. Колір хутра найчастіше сіро-чор­ний, але зустрічаються кроти сіро-бурі, бурі, молочно-білі.

За розміром різні. Великий поширений в Західному Сибірі, серед­ніх розмірів - в Європейському регіоні, дрібний - на Кавказі.

Зимові види свійських тварин

Кролик. У хутряній промисловості України є основною сировиною. У залежності від якості волосяного покриву шкурки поділяють на хут­рові і пухові (переробляють на фетр).

Шкурки кролика - середнього розміру. Волосяний покрив пишний, густий. Шкірки кролика хутрового одержують із наступних основних порід:

- білий велетень - великого розміру з волосяним покривом білого кольору;

- сірий велетень - сірого кольору;

- віденський блакитний - світло і темно-блакитного кольору;

- шиншила - з зонарним забарвленням і з чорними кінчиками ості;

- сріблястий (шампань) - світло-сріблястого кольору. Випускають хутро в натуральному, фарбованому та стриженому

вигляді. Недолік - низька зносостійкість.

Хутряна кішка. Шкірка з коротким густим волосяним покривом. За кольором шкурки поділяють на чорні, сірі, димчасті, тигрові, жовті та ін.

Собаки хутряні Натуральні шкурки поділяють на однотонні і стро­каті; за розміром - на групи.

Овчина. Розрізняють овчину хутряну і шубну.

Хутряна овчина. Має густий, м'який волосяний покрив. Поділяють за стандартом на тонкорунну, напівтонкорунну та напівгрубу. За об­робкою волосяного покриву буває натуральна, фарбована і стрижена. За якістю волосяного покриву шкурки поділяють на два сорти.

Шубна овчина виробляється з грубововняних порід овець: романівської, російської, монгольської і степової. Основна особливість грубо­вовняних порід овець - неоднорідність волосяного покрову.

Весняні види свійських тварин

Козеня. Шкурка домашніх козенят віком до І місяця, а також випо­ротків і викиднів. Напівфабрикат з низьким муаристим малюнком, або з гладким волосяним покривом; колір волосся: сіро-блакитний, чорний, брунатний, строкатий.

Опойок хутряний. За віковими категоріями поділяють на опо-йок-склизок з висотою волоса до 0,5 см і опойок шкурки телят з воло­сяним покривом 0,5-2,5 см. Колір волосяного покриву опойка може бути однотонним або строкатим.

Лоша, Шкурки лошат віком до 1 місяця. Мають блискучий, кольо­ровий, муаристий гладкий волосяний покрив.

Каракульський напівфабрикат. Отримують від грубововняних овець каракульської породи. Якість шкурок залежить від ступеня роз­витку волосяного покриву, висоти, густоти, блиску і типу завитка.

Типи завитків, їх форма, розміри визначають цінність шкурки. Основні типи завитків: вальки, боби, гривки, кільця, штопор, равлик, горох.

Вальки складаються з волоса, складеного в спіраль, що утворює майже коло.

Боби - вкорочені вальки.

Гривки - волос розходиться під гострим кутом від середньої лінії завитка.

Кільця - завитки в формі кільця.

Горох - завитки утворюють ніби вузлики у верхній частині.

За кольором шкурки поділяють на чорні, сірі та кольорові.

З віком цінність шкурок знижується.

Каракульча. Це шкурка ягняти утробного розвитку від 4 до 4,5 мі­сяців. Волосяний покрив блискучий, з виразним муаристим малюнком.

Каракуль. Шкурки новонароджених ягнят у віці 1-3 дні. Волосяний покров із завитками різних типів.

Трясок каракульський. Шкурки ягнят у віці 1-4 місяці.

Овчина каракульська. Шкурка напівдорослих і дорослих овець. Волосяний покрив довгий, грубий. Каракуль чорний ділять на 29 сор­тів, що позначаються літерами (наприклад, П, ПП тощо). Усі сорти об'єднуються в залежності від форми завитків у групи: кавказьку жакетну, ребристо-плескату.

Каракуль сірий. Значно поступається чорному за пружністю завит­ків, чіткістю малюнку.

У залежності від кількості чорного і білого волосся поділяють на: сірі, темно-сірі та чорно-сірі. Сірий каракуль за якістю поділяють на три сорти.

Каракуль кольоровий. За кольором волосяного покриву чистопо­родний каракуль кольоровий поділяють на: сур, однотонний, однотон­ний інших забарвлень, строкатий.

Сур - волосяний покрив різних відтінків брунатного, димчастого і буруватого кольорів з поступовим посвітлінням кінчиків волоса.

Однотонний — волосяний покрив брунатного, рожевого і білого ко­льору.

Однотонний інших забарвлень - шкурки мають відтінок сірого, брунатного кольорів, а також волос чорного кольору з сивиною ("па­мороззю").

Строкатий каракуль має малюнок волосяного покриву із плямами іншого кольору в порівнянні з основним по всій площі шкурки, крім голови, лап і хвоста.

Ділять кольоровий каракуль на три сорти.

Смушок. Шкурка ягнят віком до 4 днів від овець смушкових грубо­шерстих порід (чушка, решетилівська, сокольська та і».). Порівняно п каракулем завитки смушок менш щільні і пружні. За кольором смушок може бути сірим, темно-сірим, брунатним, чорним.

Оленячі шкурки. Отримують від телят північного оленя. Залежно від віку шкурки поділяють на такі напівфабрикати:

- пижик - шкурки телят у віці до І місяця з шовковистим м'яким, блискучим волосяним покривом від 1 до 2,5 см;

- пастель - шкурка напівдорослих і дорослих оленів з густим рослим волосяним покривом. За кольором поділяють на брунатні, темно-брунатні, світлі, строкаті.

Шкури морського звіря

Морський котик. Добувають самців у віці 2-4 роки. Волосяний по­кров шовковистий, густий, рівний за всією площею; пух з грубою остю. Пуховий волос брунатного забарвлення. Напівфабрикат випускається у натуральному, фарбованому та щипаному вигляді.

Морський тюлень. У хутровому виробництві використовують шкурки окремих його вікових категорій.

Більок - шкурки тюленя у віці 10-15 днів з блискучим утробним густим волосяним покровом білого або жовтого кольору.

Нерпа- шкурка дорослих. Волосяний покров низький, блискучий з грубою остю; колір від сіро-зеленого до світло-жовтого І димчастого.

Шкурки тюленя поділяють на чотири кряжі: гренландський, каспій­ський, байкальський та тихоокеанський.

Кушнірське виробництво

Кушнірське виробництво включає в себе:

- складські операції: розподіл шкурок за розміром, перевірка від­повідності вимогам стандартів;

- виробниче сортування: підбір однотипних груп шкірок одного виду, кряжу, сорту, кольору волосяного покриву, типу завитків, тов­щини шкіряної тканини;

- розпластування — розрізання шкурок знятих трубкою. Більшість розрізають посередині черева; по хребту і боках розпластують шкурки видри і ондатри;

- розправлення - надання шкуркам певної форми;

- набирання - набір необхідної кількості шкурок для виготовлення виробу;

- складання - встановлення місця розташування кожної шкурки у виробі.

Дефекти видаляють наступним чином:

- невеликі дефекти розміром до 1,5 см прорізають рибкою;

- великі за розміром дефекти видаляють клином - роблять клино­подібний розріз і підтягують краї.

Прості методи розкрою використовуються для обкроювання виро­бів із шкурок за шаблонами певних розмірів і форм.

Складні методи розкрою:

- розпускання - збільшення довжини за рахунок ширини;

- осадження - збільшення ширини за рахунок скорочення її дов­жини;

- спайка- з'єднання двох і більше шкурок за довжиною;

- розшивання - збільшення шкурок за довжиною або шириною шляхом вшивання смужок іншого матеріалу (тканини, шкіри), смужка якого не перевищує 1см.

Пошивочне виробництво

1. Готують тканину до розкрою, розкладають і розкроюють настил. Окремо готують утепляючу прокладку.

2. Комплектують хутряний виріб з хутряного скрою, прокладкової тканини, підкладки, утепляючого матеріалу, фурнітури.

3. З'єднують хутряний скрій і допоміжні матеріали. На деякі із дрібних і середніх напівфабрикатів наклеюють прокладкову тканину. Після вшивання утеплюючих матеріалів верх з'єднують з підкладкою.

4. Обробка хутрових виробів. Сюди входить чистка хутра і підклад­ки, прасування, розчісування

Читайте також:

1. Отруйні тварини
2. Отруйні тварини і їх вплив на організм людини
3. Отруйні тварини.
4. Пойкілотермні тварини
5. Розвиток свідомості: від тварини до людини.
6. Тварини
7. Тварини-індикатори ґрунтів

Переглядів: 1200