Загальна характеристика розвитку країн Європи та Північної Америки у другий період нової історії
Новий час – це історико-культурна система, що склалася та існувала з початку XVII до 80-х рр. XIX ст. у Західній Європі й Північній Америці. Ця система – неповторне поєднання цивілізаційних, економічних, соціальних, політичних, культурних явищ, історичних форм життя людини. У XVII−XIX ст. новоєвропейська цивілізація досягає розквіту, реалізує закладені у ній можливості. З кінця ХІХ ст. розпочинається період переосмислення та критики ідей і цінностей Нового часу.
ХІХ ст. майже повністю вкладається у другий період нової історії. Хронологічні межі цього періоду – 1789−1880 рр. Це доба ствердження капіталістичної формації в усій Європі. Вирішальну роль у цьому процесі відіграла Велика Французька революція 1789−1799 рр. і правління Наполеона Бонапарта (до влади Наполеон прийшов у 1799 р. – у цьому році він був обраний першим консулом. З 1804 до 1815р. Наполеон – імператор Франції). У державі Наполеона економічна, політична і правова системи буржуазного суспільства набули своїх класичних форм. Ці форми у ході наполеонівських війн нав’язувалися іншим державам, або переймалися ними добровільно. Відбувається промисловий переворот, виникає механізоване виробництво, різко прискорюється економічний розвиток Європи й Північної Америки. У середині ХІХ ст. загострюються класові й національні суперечності, що призводить до революцій 1848−1849 рр., цілої низки внутрішньоєвропейських війн, громадянської війни у США (1861−1865). У 80-і роки ХІХ ст. в Європі встановлюється політична стабільність, яка зберігалася до першої світової війни (1914−1918).
У ХІХ ст. продовжується бурхливий розвиток науки. У літературі й мистецтві виникають такі стилістичні напрями, як романтизм, імпресіонізм та постімпресіонізм. Міцно стверджується в літературі й образотворчому мистецтві творчий метод реалізму.