Антимонархічна революція 1952 р. в Єгипті.

Палестинський рух опору та арабо-ізраїльське протистояння в 60-х роках.

Йєменська революція 1962 р.

Рух загальноарабської солідарності.

Суецька криза 1956 р.

Антимонархічна революція 1952 р. в Єгипті.

ТЕМА: Близький Схід у 1950-1967 роках

ЛЕКЦІЯ № 16.

Розстановка сил на Близькому Сході суттєво змінилася після антимонархічного перевороту "вільних офіцерів"у Єгипті 23 липня 1952 р., який позбавив влади короля Фарука, званого в Європі "королем-плейбоєм". Змушений відректися від престолу на користь свого сина Ахмеда Фуада, якому не було навіть року, Фарук відплив до Італії. Регентом при новому королеві призначено його дядька Алі Махір-пашу. Король-немовля не зміг завадити "вільним офіцерам" проголосити Єгипет 18 червня 1953 р. республікою. Головою держави став генерал-лейтенант Мухаммед Нагіб, що був найстаршим за званням в організації "вільних офіцерів". Водночас активну боротьбу за владу розпочав полковник Гамаль Абдель Насер, прихильник більш радикальних кроків у боротьбі з Англією та Ізраїлем. Поступово М. Нагіб був усунутий від реального керівництва країною, а після дискусії 1954 р. про місце партій у політичному житті країни (М. Нагіб виступав проти запропоно ваної Г. А. Насером заборони всіх партій) його вислали під домашній арешт у віддалене село.

Уже через два місяці після перевороту "вільні офіцери" звернулися до Англії з вимогою евакуювати британські війська із зони Суецького каналу. Щоб продемонструвати свою рішучість, єгиптяни здійснили кілька нападів на дислоковані в зоні каналу англійські війська. У відповідь Великобританія заморозила єгипетські авуари у своїх банках. Пізніше, коли англо-єгипетські переговори вже наближалися до успішного завершення, бажаючи їх зриву, ізраїльська агентура в Єгипті організувала кілька антианглійських нападів на бібліотеки та кінотеатри. Оскільки єврейських нападників було затримано, Г. А. Насер видав розпорядження інтернувати, а згодом і вислати єврейське населення Єгипту. У самому Ізраїлі скандал з невдалою диверсійною акцією спричинив падіння кабінету Д. Бен-Гуріона.

У ході англо-єгипетських переговорів досягнуто порозуміння про скорочення британських військ у зоні каналу з 80 до 20 тис. осіб. 19 жовтня 1954 року узгоджено розраховг ний на 20 місяців графік виведення англійських військ з Єгипту. Великобританія обумовлювала прав о впродовж 7 років після виведення військ здійснювати нагляд за дотриманням режиму каналу та в разі конфлікту на Близькому Сході, що загрожував би вільному судноплавству, ввести свої війська на законсервовані в зоні каналу військові бази. Окремий пункт передбачав, що останнє положення не поширюється на арабо-ізраїльський конфлікт. Після виведення британських військ у країні відмінено військовий стан, що діяв з 1952 р., оголошено амністію політв'язням, на загальнонародному плебісциті затверджено конституцію й обрано першим президентом країни Г. А. Насера.

Військові лідери Єгипту довгий час не мали визначеної та чіткої політичної програми, проголошуючи ідеологію єгипетського націоналізму. У 1953 р. опубліковано книгу Г А. Насера "Філософія революції", в якій обстоювалися панарабістські та панмусульманські гасла. Ліквідувавши того ж року всі політичні партії, військові створили громадсько-політичний рух Об'єднання свободи на чолі з Г. А. Насером. У внутрішньому житті реформи нового уряду полягали в націоналізації промисловості та ліквідації великого землеволодіння, а також у боротьбі з проявами західної ментальності та культури — "єгиптизації" суспільного життя.

Єгипет звернувся до країн Заходу з проханням поставити йому необхідну для боротьби з Ізраїлем зброю. Англія та Франція обмежилися в 1954 р. до невеликих поставок замовленої свого часу ще королем зброї. Крім того, з метою економічного тиску на Єгипет Англія скоротила обсяг и закупівлі єгипетської бавовни. Обіцяючи поставити єгиптянам сучасну зброю, США виставляли умову приєднання країни до Багдадського пакту. Разом з тим США відтерміновували остаточний термін укладення угоди з уваги на президентські вибори. У цій ситуації Г. А. Насер звернувся за допомогою до СРСР. На військовому параді в Каїрі 27 вересня 1955 р. єгипетська армія продемонструвала найновіші зразки авіаційної, танкової та артилерійської техніки, отримані з СРСР, Чехословаччини та Польщі. Єгипет отримав 128 реактивних літаків, ,700 танків та 500 артсистем. Водночас, демонструючи загальноарабське єднання, у параді взяли участь військові підрозділи з Лівану. Йорданії, Саудівської Аравії та Йємену.

Зміцнення нового єгипетського уряду загострило ситуацію навколо Ізраїлю. От римуючи від уряду Г. А. Насера військову та фінансову підтримку, активізували свої дії арабські партизани — "федаїни". У відповідь на їх напади Ізраїль вдався до військових рейдів на територію Сирії (жовтень і грудень 1955 р.), а також до сектору Гази (лютий і серпень). У св ою чергу, в кінці 1955 р. Сирія. Саудівська Аравія та Єгипет створили військові структури спільного військового код іандування. У квітні наступного року до них приєднався Йємен. Створюючи антиізраїльськ у коаліцію, 25 жовтня 1956р., Єгипет підписав з Йорданією та Сирією угоду про спільне військове к ерівництво, яка передбачала призначення єгипетського головнокомандуючого силами сусідніх з Ізраїлем арабських країн.

Великі плани модернізації сільського господарства країни єгипетське керівництво пов'язувало з будівництвом висотної Асуанської греблі. Реалізація цього проекту мала забезпечити зрошення великої території верхнього Єгипту. Проект було оцінено у 1 млрд. дол. У грудні 195 5 р. США, Великобританія та Міжнародний банк реконструкції та розв итку розглянули прохання Єгипту про позику на будівництво греблі. Єгиптянам запропоновано позику в 270 млн. дол. (США — 56 млн.. Великобританія — 14 млн. і МБРР — 200 млн. дол.) щорічними квотами по 70 млн. дол. Єгипет не був задоволений ні обсягами, ні графіком планованого кредитування. На початку 1956 р. під тиском єврейського лобі США відмовилися від узгодженого проекту, а 19 липня остаточно відмовили Каїрові в позиці. Відмова була мотивована тим, що економіка Єгипту не витримає освоєння таких великих коштів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Близький Схід на рубежі 40-50-х років.	\|	Суецька криза 1956 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.