Йєменська революція 1962 р.

В історії Йємену новий період розпочався 19 вересня 1962 р., коли помер імам країни Ахмед. Спадковим правителем став принц Мухаммад аль-Бадра. Скориставшись зміною імама група пронасерівськи налаштованих офіцерів, очолена Абдаллахом ас-Салямом, учинила 26 вересня державний переворот. Створений заколотниками уряд негайно був визнаний Єгиптом, а на початок листопада 1962 р. проголошену в країні Йєменську Арабську Республіку (ЙАР) вже визнало 26 країн.

Колишній імам аль-Бадр емігрував до Саудівської Аравії, де, користуючись підтримкою місцевої династії та англійців, почав формувати антиреспубліканські сили. Побоюючись посилення пронасерівських симпатій у своїх країнах, аль-Бадра згодом підтримали Йорданія та Ірак. Ас-Салям звернувся за допомогою до Г. А. Насера, й уже в жовтні 1962 р. до Йємену надіслано 5000 єгипетських солдат. Республіканський уряд ас-Саляма оголосив широку програму суспільних реформ. Було конфісковано земельні володіння та майно імама, членів його родини та відомих монархістів, скасовано рабство, шаріатські суди замінено світськими, почалася реформа освіти. Більшість населення країни, що загалом перебувала на родо-племіному рівні розвитку, вороже сприйняла реформи нового уряду. Республіканський режим контролював лише міста та кілька шафіїтських районів. На території Саудівської Аравії в Джидді було створено еміграційний уряд колишнього імама. У відповідь ЙАР оголосила, що перебуває в стані війни з Саудівською Аравією, а авіація Єгипту здійснила нальоти на табори монархістів, у тому числі на Саудівській території. На кінець 1962 р. на території Йємену знаходилося понад 13000 єгипетських солдат з важким озброєнням.

На початку січня 1963 р. Саудівська Аравія оголосила мобілізацію й звернулася за допомогою до США. Сполучені Штати надали Ер-Ріяду великі партії сучасної зброї та прислали інструкторів. Не бажаючи втрачати ініціативу, в лютому-березні 1963 р. єгипетські війська здійснили масовану операцію проти сил монархістів на сході та північному сході країни. Ці бої ввійшли до історії під назвою наступу в Рамадан. Монархісти використали цей наступ у пропагандистських цілях, поширивши серед відсталого населення прикордонних племен чутки про те, що нова республіканська влада за підтримки єгиптян взагалі збирається заборонити сповідування ісламу. Разом з тим за мовчазною згодою Англії монархістам удалося завербувати значну кількість європейських найманців, які суттєво зміцнили антиреспубліканські сили.

Після невдалої операції літа 1964 р., коли єгипетські війська не змогли заблокувати кордон із Саудівською Аравією, президент Г. А. Насер змушений був піти на поступки. На початку 1965 р. в Йємені було зосереджено близько 50000 тисяч єгипетських солдат, а в боях з монархістами та європейськими найманцями загинуло майже 15000 осіб. Президент Г. А. Насер зустрівся з королем Саудівської Аравії Фейсалом у Джидді та підписав 24 серпня 1965 р. угоду з мирного врегулювання в Йємені. Переговори відбулися за відсутності обох Йєменських сторін конфлікту. Передбачалося поступове виведення єгипетських військ узамін за припинення Саудівської допомоги монархістам. Долю майбутнього устрою країни повинен був вирішити плебісцит. Ас-Салям та монархісти спочатку погодилися з таким планом, але вже на початку 1966 р. бої в країні відновилися.

Незважаючи на те, що єгипетський експедиційний корпус на той час складав вже 70000 солдат, республіканський уряд реально контролював територію лише в межах невеликого трикутника між містами Сана — Таіз — Ходейда.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рух загальноарабської солідарності.	\|	Палестинський рух опору та арабо-ізраїльське протистояння в 60-х роках.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.