Палестинський рух опору та арабо-ізраїльське протистояння в 60-х роках.

Палестинський рух опору ще на початку 50-х років створив перші групи партизанів — "федаїнів" ("тих, хто жертвує собою"), що здійснювали напади на ізраїльську територію з сектора Гази. Пізніше виникла організація ФАТХ (зворотнє прочитання абревіатури "Харакат ат-Тахрір аль-Філастині" — Рух за національне визволення Палестини). У 1958 р. на окупованих арабських землях виникла підпільна організація "Аль-Ард" (Земля).

Рішення створити Організацію Визволення Палестини (ОВП) було прийнято в січні 1964 р. на Першій нараді голів арабських держав у Каїрі. Ідея належала Г. А. Насеру. Створення ОВП кардинально змінило ситуацію навколо палестинської проблеми, оскільки було спростовано ізраїльську тезу про втручання в палестинські справи сусідніх арабських держав. ОВП стала спочатку в арабському, а згодом і в цілому світі повноправним представником інтересів вигнаного з Палестини арабського населення. Кількома місяцями пізніше, 28 травня 1964 р., в арабській частині Єрусалима зібралася Перша сесія Палестинської національної ради. На зібрання прибуло 388 делегатів від палестинських комітетів та земляцтв Сирії, Йорданії, Лівану, Іраку, еміратів Перської затоки та сектора Гази. На нараді було створено ОВП і прийнято Палестинську національну хартію. У хартії зокрема визначалося, що усі палестинці є членами ОВП, а "палестинський народ є основою цієї організації". Щодо Ізраїлю, хартія заперечувала право на існування єврейської держави на Близькому Сході. Голови арабських держав привітали створення ОВП і навіть запросили її першого голову Ахмеда аль-Шукейрі взяти участь у роботі наради голів арабських держав, що відбувалася в серпні 1964 р. в Александрії. Починаючи з вересня 1964 р. одночасно в Сирії, Єгипті та Іраці почалося творення загонів Армії Визволення Палестини. Перша успішна акція сил ОВП відбулася 1 січня 1965 р., започаткувавши довгу смугу взаємних ударів та таємної війни й терору.

Скориставшись, як приводом, діями ОВП, ізраїльська армія вчинила в травні 1965 р. глибокі рейди на західний берег річки Йордан. Атак зазнали арабські поселення Аль-Шунух, Дженін, Калькілія, у листопаді наступного року — Ас-Саша. Суттєво позначився на зростанні ізраїльсько-арабської напруженості судовий процес, що відбувся в Сирії над ізраїльським розвідником Еліа Когеном, котрий, як виявило слідство, під видом багатого арабського комерсанта довгий час жив у Єгипті та Сирії. Незважаючи на прохання численних впливових міжнародних інституцій та державних діячів, 18 травня 1965 р. Е. Когена повісили. Наступного року ізраїльська розвідка провела таємну операцію, внаслідок якої арабським пілотом-християнином було викрадено з Іраку найсучасніший літак-винищувач "МІГ-21". Складними були стосунки між Ізраїлем та Йорданією, головним чином через оголошені євреями на початку 60-х років плани збудувати греблю на річці Йордан і відповідний канал для зрошення пустелі Негев. Йорданія, сільське господарство якої значною мірою залежало від води Йордану, виступила з різким протестом проти ізраїльського проекту.

Нестійка рівновага сил між сторонами Близькосхідного конфлікту, що виникла в середині 60-х років, не могла забезпечити міцного та тривалого миру. У атмосфері ворожості та недовіри, яка панувала в регіоні, всі спроби мирного полагодження кризи закінчувалися невдачею. Як Ізраїль, так і арабські країни планували в майбутньому силою зброї розв'язати нагромаджені суперечності. Наслідком постійного зростання напруженості стала велика арабо-ізраїльська війна 1967 р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Йєменська революція 1962 р.	\|	Арабо-ізраїльська війна 1967 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.