Розвиток науки й техніки

Надзвичайно важливим фактором постійного розширення бізнесу стає техніка. У добу Нового часу постало завдання створити кероване людьми механізоване виробництво. Надзвичайні можливості для механізації відкрив створений Дж. Уаттом універсальний паровий двигун (1784), що був здатний зрушити машини будь-якого типу. Справжньою революцією була поява галузі „машинобудування”. У 1794 р. англійський механік Г. Модслі винайшов рухомий суппорт (утримувач різця) для токарного верстату. Згодом суппорт був застосований і у верстатах інших типів; він виконував також операції, які раніше здійснювала людська рука. Завдяки суппорту токарні, фрезувальні, шліфувальні, свердлильні та інші верстати перетворилися на робітничі машини.

Радикальні зміни у ритм життя внесло створення парового транспорту: наземного (паровоз Дж. Стефенсона – 1814), річкового (пароплав Р. Фултона – 1807), морського (1819), а також винахід у середині ХІХ ст. електромагнітного телеграфу (у 1844 р. С. Морзе передав телеграфне повідомлення електричним способом) і швидко друкуючих поліграфічних машин. Сучасники називали ХІХ ст. „століттям пару та заліза”: парові установки застосовувалися в усіх галузях промисловості і сільського господарства, завершився перехід від мануфактури – великого підприємства, заснованого на ручній праці, до машинної індустрії.

У 1839 р. виникає фотографія – французький художник і винахідник Л.-Ж.-М. Дагер розробив перший практично придатний метод фотографування – дагеротипію і доповів про це Паризькій академії.

У 1869р. американський винахідник і промисловець Д.Вестінгауз одержав патент на пневматичне залізничне гальмо – гальмо Вестінгауза. Німецький винахідник К.Ф.Дрез сконструював транспортну машину на залізничному ходу, яка приводиться у рух вручну або двигуном внутрішнього згорання – дрезину. У 1863 р. в Лондоні побудована перша підземна залізниця (3,6 км) – метро. З 1868 р. метро діє в Нью-Йорку. Найстаріші метрополітени на європейському континенті – Будапештський (1896р.), Віденський (1898 р.) і Паризький (1900 р.).

У 1869 р. відбулося відкриття Суецького каналу. Його довжина становила 164 км, ширина по дну – 22 м, первісна глибина – 7,5 м. Згодом канал був поглиблений і розширений.

Різке зростання попиту на метал призвело до винаходу англійцем Г.Бессемером конвертного способу переробки чавуну на сталь, так званого бесемерівського процесу (патент 1856 р.). У 1864 р. французький металург П.Мартен для виробництва сталі шляхом окислювальної плавки залізомістких матеріалів (чавуну, стального лому) збудував піч, яку згодом, як і спосіб плавки, назвали його іменем.

З кінця 70-х рр. ХІХ ст. почав поширюватися телефонний зв’язок, розпочалася ера електричної лампочки. Американський винахідник і підприємець Т.Едісон у своїх майстернях, які стали згодом основою знаменитої „Дженерал електрік”, розробляє всю техніку електроосвітлення. У 1882 р. він побудував у Нью-Йорку першу в світі теплову електростанцію загального користування, а в 1896 р. дала струм найбільша гідроелектростанція – Ніагарська. У 80-х роках на вулицях Берліна з’являються перші трамваї. У 1897 р. німецький інженер Р.Дізель реалізував свою ідею двигуна внутрішнього згорання, названого його іменем.

У 1897 р. італійський радіотехнік і підприємець Г.Марконі одержав патент на винахід радіоприймача.

Наприкінці XIX ст. відбувся справжній переворот у науковому мисленні. Були подолані стереотипи наукової свідомості, що склалися під впливом класичної механіки. Наприкінці 1895 р. німецький фізик В.К. Рентген повідомив про існування нового роду променів із дивовижними якостями. Залишаючись невидимими, вони пронизують різні предмети. Раніше за Рентгена „х-промені” відкрив в Австро-Угорщині видатний український учений І.Пулюй. Він став піонером у їх вивченні і виготовив скляну лампу для світлоскопії.

У кінці ХІХ ст. почалося становлення як самостійної галузі науки атомної фізики. У 1896 р. французький фізик А.Бекерель уперше виявив радіоактивність солей урану. Радіоактивність різних елементів, радіоактивне випромінювання вивчали видатні французькі фізики П.Кюрі та його дружина М.Склодовська-Кюрі. Саме вони запровадили в науковий обіг поняття „радіоактивність”. М.Склодовська-Кюрі керувала Радієвим інститутом у Парижі. Разом з чоловіком дослідниця у 1898 р. відкрила нові елементи: полоній і радій.

Специфічною формою інтеграції науки й техніки стало відкриття кінематографа, який винайшли і в 1895 р. запатентували брати Люм’єр в Парижі. Глядачі були ознайомлені зі сценами, знятими з натури: „Вихід робітників із заводу Люм’єра”, „Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота”, „Политий поливальник”. Усього фірма Люм’єр випустила близько 1,5 тис. одно- та двохвилинних фільмів. У жанровому відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та історичні сюжети.

ХІХ ст. відзначилося і прогресом будівельної техніки. Цей прогрес був пов’язаний з перебудовою міст у відповідності до потреб промисловості, транспорту, зростанням населення. Багато міст було переплановано: вузькі заплутані проїзди, що збереглися з доби Середньовіччя, замінювалися на геометрично чітку сітку вулиць і проспектів. Починають застосовувати портландський цемент, потім поширення набули суцільнометалеві конструкції. У середині XIX ст. з’явився новий тип споруди з металу та скла – „Кристалпалас” у Лондоні (1851 р.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРОМИСЛОВА РЕВОЛЮЦІЯ XIX СТ. ТА ЇЇ НАСЛІДКИ	\|	Картина світу у другий період Нової історії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.