Музичне мистецтво середини і другої половини ХІХ ст.

Пожвавилося музично-громадське життя: організовувалися музичні товариства, розвивалася концертна діяльність, створено безплатні музичні школи, відкрито консерваторії в Петербурзі (1862 р.) і в Москві (1866 р.), розвивається професіональна музична освіта, створюються кадри музикантів-професіоналів. Провідну роль в організації музичних товариств і консерваторій відіграли брати Рубінштейни: Антон Григорович − у Петербурзі і Микола Григорович − у Москві.

У галузі музичної критики необхідно відзначити діяльність О.М.Сєрова. Це був видатний музичний критик, який, на відміну від деяких тодішніх критиків, прагнув підійти до оцінки музичних явищ не з точки зору музичного смаку, а на основі наукового аналізу музичних творів. Він вимагав змістовності й ідейності в музичному мистецтві.

Серед композиторів виникають різні творчі напрями. Найвизначнішим з них була нова російська музична школа або, як її назвав критик В.В.Стасов, „Могуча кучка”. Главою і натхненником „Могучої кучки” був М.О.Балакірєв, учасниками − Мусоргський, Бородін, Римський-Корсаков і Кюї. Як ідейний керівник і пропагандист нерозривно зв’язаний з ними був Стасов.

Для кучкистів характерні прагнення до реалізму, правдивості музичних образів і характерів, різноманітність виражальних засобів. За глибиною реалізму і драматизму високої оцінки заслуговують опери „Борис Годунов” і „Хованщина” Мусоргського, „Псковитянка” і „Царева наречена” Римського-Корсакова, „Князь Ігор” Бородіна та ін. Представники нової російської музичної школи яскраво відображали у своїх творах глибоку давнину, перекази, старовинні обряди, сільський побут, казкові теми та ін. Прикладами таких творів можуть бути опери „Снігуронька” і „Садко” Римського-Корсакова, „Сорочинський ярмарок” Мусоргського та ін.

У творчості кучкистів переважають вокальні твори − опери і романси. Інструментальні твори їх пов’язані з певним конкретним задумом або сюжетом. Такі, наприклад, симфонічна сюїта „Шехерезада” і симфонічна поема „Садко” Римського-Корсакова, симфонічна картина „Ніч на Лисій горі” і фортепіанна сюїта „Картинки звиставки” Мусоргського, симфонічна картина „У Середній Азії” Бородіна та ін.

Поряд з композиторами „Могучої кучки“ жив і творив П.І.Чайковський − глибоко національний композитор, творчість якого нерозривно пов'язана з російською дійсністю, з російською музикою. Як Римський-Корсаков, так і Чайковський своєю творчістю і безпосередньою педагогічною діяльністю справили величезний вплив на розвиток російської музики, створивши в ній немовби два напрями, дві школи − петербурзьку і московську.

Петербурзька музична школа перебувала під впливом Римського-Корсакова. Найбільшими представниками цієї школи були Лядов і Глазунов. В їх творчості переважають інструментальні твори. Для творчості Лядова і Глазунова характерні програмність, близькість до народної музики і висока майстерність. Особливо визначними в цьому відношенні є 5-а і 6-а симфонії, квартети і концерти Глазунова, обробки російських народних пісень і фортепіанні п’єси Лядова.

Для московської музичної школи, очолюваної П.І.Чайковським, характерні глибокий ліризм і реалізм, інтерес до людини, її переживань і почуттів. У творчості композиторів цього напряму велике місце займає вокальна музика. Найбільшими її представниками були Танєєв, Аренський, Рахманінов, Скрябін, Стравінський.

Протягом другої половини XIX ст. російська музика завойовує провідне місце у світовому мистецтві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Образотворче мистецтво	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.069 сек.