Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



У реалізації фінансової політики

Завдання фінансової політики реалізується через фінансовий механізм. Фінансовий механізм — це сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування і прогнозування, управління фі­нансами, фінансовий контроль, фінансове забезпечен­ня, фінансове регулювання, фінансові норми, нормати­ви, ліміти, резерви, стимули і санкції, фінансове законо­давство.

За допомогою фінансового механізму здійснюється розподіл і перерозподіл створеного в державі ВВП відпо­відно до основних положень фінансової політики.

На стадії фінансового планування визначаються мож­ливості держави щодо фінансового забезпечення розвит­ку її економіки і соціальної сфери.

Фінансовий механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими показни­ками є загальний обсяг фінансових ресурсів, що ство­рені в державі; обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні показники — це величина витрат бюд­жету на одного мешканця; розмір податків, що сплачу­ються одним працюючим тощо.

фінансова політика і фінансовий механізм

Важливі елементи фінансового механізму — фінан­сові норми, нормативи, ліміти, резерви та стимули. Hopмотиви характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Лі­міти — це певні обмеження на витрати в інтересах дер­жави, підприємця або громадянина. Резерви повинні нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що мо­жуть виникнути в майбутньому. Фінансові стимули пе­редбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. До стимулів належать заохо­чувальні фонди, які утворюються з прибутку; бюджет­не фінансування ефективних напрямів розвитку народ­ного господарства (у т. ч. дотації підприємствам, ді­яльність яких має важливе значення для економіки); фінансування за рахунок державних коштів державних програм, структурної перебудови економіки, підготов­ки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослід­них робіт, природоохоронних заходів.

Фінансовий контроль повинен забезпечувати відпо­відне формування та використання грошових фондів на макро- та мікрорівні.

Складовими фінансового механізму є фінансовий ме­ханізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий меха­нізм, механізм функціонування державних фінансів (бюджетний механізм, механізм функціонування поза­бюджетних фондів).

3. Фінансове планування

 

Однією зі складових фінансового механізму є фінан­сове планування. Фінансове планування — це діяль­ність зі складання планів формування, розподілу і вико­ристання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх корпоративних об'єднань, галузе­вих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни загалом.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресур­си, що утворюються в процесі розподілу і перерозподі­лу ВВП, а результатом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Основними завданнями фінансового планування є:

— визначення джерел і обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, та їх розподіл між виробничою та невиробничою сфе­рами;

— зосередження в руках держави централізованого фонду грошових ресурсів, необхідного для успіш­ного виконання державних функцій;

— забезпечення необхідних пропорцій у розподілі та використанні грошових ресурсів;

— стимулювання найбільш ефективного використан­ня матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зниження собівартості продукції й виявлення внутріш­ньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

1) основний фінансовий план держави — Державний бюджет і бюджети усіх рівнів;

2) кредитний і касовий плани Національного банку і комерційних банків;

3) баланси і звіти підприємств;

4) кошториси установ, які фінансуються з бюджету.

Формування фінансових планів і прогнозів базуєть­ся на двох основних принципах:

1) принципі наукової обґрунтованості;

2) предметно-цільовому підході.

Наукова обґрунтованість планування передбачає економічну обґрунтованість фінансових показників, відображення реальних процесів економічного і соціаль­ного розвитку, збалансованість фінансових ресурсів.

Предметно цільовий підхід передбачає конкретне ці­льове призначення фінансування.

Фінансове планування здійснюється з використан­ням трьох основних методів:

1) методу коефіцієнтів;

2) нормативного методу;

3) балансового методу.

Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відпо­відних коефіцієнтів щодо результатів певного проміжку часу. За цим методом здійснюється індексація.

Суттєвим недоліком цього методу є те, що він не сти­мулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.

Нормативний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів. При цьому врахову­ються особливості галузей виробничої й невиробничої сфер, а також відповідні зміни у попередньому періоді.

Цей метод дає можливість об'єктивно оцінити потре­би галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умо­ви зацікавленості в ощадливому й ефективному вико­ристанні фінансових ресурсів. Але його ефективність залежить від певних факторів, а саме:

— узгодженості методик визначення норм і норма­тивів на всіх рівнях у різні роки;

— своєчасного коригування норм і нормативів.

Балансовий метод дає змогу збалансовувати джере­ла ресурсів зі запланованими витратами, встановлюва­ти взаємозв'язок виробничих і фінансових показників, створювати фінансові резерви.

Найбільш оптимальним при здійсненні фінансового планування є поєднання нормативного і балансового ме­тодів.

 


Читайте також:

  1. III ПОЛІТИКИ.
  2. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
  3. Абсолютні показники фінансової стійкості
  4. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
  5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  6. Агресивний тип дивідендної політики включає метод стабільного приросту дивідендів і метод постійного коефіцієнта виплат.
  7. Активний характер соціальної політики.
  8. Алгоритм реалізації моделей
  9. Алгоритм реалізації моделі
  10. Алгоритм реалізації моделі
  11. Алгоритм реалізації моделі
  12. Алгоритм реалізації моделі




Переглядів: 693

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Управління фінансами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.