Страховий ринок

Страховий ринок — особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічна послуга — страховий захист, а також пропозиція і попит на нього.

Функціонування страхового ринку базується на таких принципах:

— демонополізація страхової справи;

— конкуренція страхових організацій з надання страхових послуг;

— залучення страхувальників і мобілізація грошових коштів у страхові фонди;

— свобода вибору для страхувальників умов надання страхових послуг, форм і об'єктів страхового захисту;

—і надійності й гарантії страхового захисту.

Суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові компанії), які надають страхові послуги, страхувальники (фізичні й юридичні особи та держава). Посередниками в проведенні страхування виступають страхові агенти та страхові брокери (брокерські фірми).

Страхові агенти — це, як правило, фізичні особи, які укладають угоди страхування від імені страховика.

Страхові брокери виступають, зазвичай, від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії. Вони можуть надавати консультаційні послуги і страховикам. За свою роботу страховий брокер отримує винагороду у формі комісійних виплат.

На страховому ринку функціонують страхові компанії різних організаційно-правових форм: державні страхові компанії, акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування.

Обов'язковим складовим елементом страхового ринку є спеціалізовані консалтингові фірми (компанії) страхових експертів.

Держава як учасник ринку страхових послуг створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства. У законах і прийнятих нормативних актах сформульовані вимоги до страховиків, порядок їх створення та реєстрації, вимоги до договорів і правила страхування, обов'язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації.

Страховий нагляд здійснюється також за рівнем страхових тарифів, формуванням запасних і резервних фондів страховиків, проведенням інвестиційної політики, організацією обліку і звітності, своєчасною і повною сплатою податків у бюджет, за рівнем фахової підготовки страхових працівників.

Функціонування страхового ринку пов'язане з такими поняттями, як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників певного виду страхування. Страховий портфель — це сукупність укладених певною компанією угод з усіх видів страхування. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку.

Страховий ринок залежно від масштабів попиту і пропозиції на страхові послуги можна розподілити на:

— місцевий (регіональний);

— національний (внутрішній);

— світовий (зовнішній, глобальний).

Місцевий страховий ринок — це, як правило, обмежений певною територією та вузькоспеціалізований ринок страхових послуг. Його функціонування забезпечує потреби конкретного регіону в страховому захисті.

Національний страховий ринок покликаний задовольняти економічні потреби та реалізувати економічні інтереси страховиків і страхувальників у межах національної економіки.

Світовий страховий ринок сприяє задоволенню потреби у страховому захисті страхувальників усього світу. За галузевими критеріями структуру страхового ринку поділяють на такі ринки: особисте, майнове страхування та страхування відповідальності.

Для підвищення фінансової надійності страховиків запроваджені певні вимоги щодо розміру статутного капіталу страхових компаній. Зокрема, мінімальний розмір статутного капіталу страховика повинен становити 1 млн евро, а для тих, хто здійснює страхування життя — 1,5 млн евро.

Література

Основна: 19, 28, 29, 35, 42, 46.

Додаткова: 23, 27, ЗО, 33, 40, 43, 52, 53, 54.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація страхування	\|	Тематичний перелік запитань для

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.