Теоретичні та термінологічні особливості фінансових розрахунків

Всі дисципліни економічного спрямування мають у своєму арсеналі сукупність методів, що надають інструментарій для проведення аналітичних або синтетичних кількісних розрахунків. Більша частина класично-економічних наук і всі, без виключення, дисципліни фінансового спрямування беруть за основу у своїх кількісних розрахунках грошові показники. Гроші, як об’єктивне явище суспільно-економічних відносин, додають своїх особливих рис загально-математичному апарату розрахунків. Тому економічні, насамперед, фінансові розрахунки мають свої особливості і ці особливості перетворюють розрахунки, де об’єктом є гроші та їх рух у часі, в специфічні розрахунки, ─ частково відмінні від математичних, ─ в фінансові розрахунки.

В зв’язку з тим, що об’єктивно кількісною основою розрахунків виступають гроші, теоретичні підходи до розуміння основ розрахунків у фінансовій сфері почнемо з ознайомленням з таким явищем як гроші. На сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Визначення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Отже, для вирішення задач кількісного характеризування процесів фінансово-економічного спрямування необхідно «своє» визначення.

З досить об’ємного переліку існуючих визначень сутності грошей для досліджень особливостей фінансових розрахунків найбільш придатне наступне визначення.

Гроші ─ це специфічний товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.

В наведеному визначенні звертаємо увагу на першу частину визначення, а саме: «Гроші ─ це … товар, …».Саме цей аспектхарактеристики грошей, що гроші ─ це товар, ─ вказує на одну із форм використання грошей.

Якщо товар ─ продукт праці, який виробляють для обміну, тобто товар ─ це річ або послуга , яка купується чи продається, то і гроші використовують як товар, тобто ─ гроші і продають і купують.

Сучасне суспільство в межах сфери обігу грошей має такий вид діяльності який вирішує задачу перерозподілу грошей на основі нееквівалентного повернення взятої в тимчасове користування суми грошей, і в рамках цього перерозподілу у суспільстві функціонує обмін грошима у формах купівлі та продажу грошей. Саме банки є спеціалізованими суб’єктами економічних відносин що купують та продають гроші.

Специфічність (від лат. specificus ─ особливий) грошового товару в тому, що гроші мають виключну, притаманну тільки їм властивість, а саме: обмінюватись на будь-який інший товар.Ні один товар не має такої істотної ознаки. А якщо в майбутньому з’явиться річ, або будь що інше, на що охоче будуть обмінювати всі (саме всі!) інші товари, то це і будуть гроші.

__________________________Довідкова інформація__

Те, що зараз ми називаємо банківською справою, зародилося на півночі Італії у ХV сторіччі, коли лихварі надавали позики грошима чи коштовностями, сидячи на «своєму робочому місці», ─ на лавках, які італійською мають назву «banka». Багато хто з перших банкірів були ювелірами і мали справу з коштовностями в тому числі і з золотом, і поступово їх «платіжні зобов’язання» (векселя) набули визнання в якості самостійної міри обміну. Звідси походить назва «банкнота» (від англ. «bank-notes» ─ банківські мітки, або більш вживаний вільний переклад ─ банківські білети). Якщо такого банкіра ловили на шахрайстві, його оголошували неспроможним, майно конфісковували та вигонили з банківських рядів, а його лавку розламували. Італійською мовою (або латинською) стан покараного несумлінного банкіра має назву «банкрут», від італійської «bankrupt», що означає ─ зламана лавка.

Маленька історична довідочка в попередньому абзаці про походження слова «банк» надана не випадково. У банківській справі, а також загалом у фінансах, багато італійських (латинських) слів-термінів, вони стали загально-вживані у фінансовій сфері багатьох країн світу, в тому числі і в Україні.

Отже, гроші ─ це товар, а банки є організаціями що купують та продають гроші. Звідси банки ─ це юридичні особи, установи, метою діяльності яких є одержання прибутку і тому вони є комерційними банками. Комерційні банки(надалі ─ КБ) ─ це фінансові установи, що здійснюють універсальні банківські операції та надають різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам усіх галузей суспільної та економічної діяльності.

Продаж грошей комерційними банками і, взагалі, будь-якими банками, має італійську назву ─ кредитування, яка походить від латинського слова «credo», що означає «вірю», «довіряю». Така «довірча» сутність операції з продажу грошей виникає тому, що банк повинен так «довіряти» клієнту, якому продає гроші, щоб бути впевне-ним, що клієнт через оговорений строк не тільки поверне взяту суму грошей, але й ще додасть оговорену на початку операції кредитування суму «зверху». Ця сума грошей «зверху» є платою за тимчасове користування взятими у КБ грошовими коштами і у фінансах має назву ─ процент.

Розглянемо детальніше операцію кредитування з двох позицій: з позиції клієнта КБ, який бере кредит, та з позиції КБ, який надає кредит.

Для клієнта КБ операція купівлі грошей (клієнт бере кредит) має такий грошово-часовий вигляд: наприклад, клієнт бере в борг, або в кредит, (купує у КБ) суму 1 000 000 грн строком на 1 рік, а повертає через 1 рік більше грошей, ніж брав, наприклад, 1 300 000 грн. В цій поверненій сумі загальною кількістю в 1 млн 300 тис. грн, ─ 1 млн грн ─ це взята клієнтом в кредит сума, яка латинською має назву «positio» (у перекладі ─ початкова форма, початковий стан), українською ─ «позика», польською ─ «позичка», російською ─ «ссуда» або «займ», а 300 тис. грн ─ це плата клієнта за користування одним мільйоном впродовж року, або річна ціна купівлі одного мільйона гривень. Сума 300 тис. грн має назву ─ процент.

Для КБ операція продажу грошей (КБ надає кредит) має таку грошову характеристику: банк надає в борг, або кредитує, (продає клієнту) суму 1 000 000 грн строком на один рік, а одержує через рік більше грошей, ніж давав на початку операції, наприклад, одержує 1 300 000 грн. В цій поверненій сумі загальною кількістю в 1 млн 300 тис. грн, ─ 1 млн грн ─ це надана банком в кредит сума, тобто сума яка є власністю банка (сума позики), а 300 тис. грн ─ це сума яку стягує банк з клієнта за користування ним впродовж року одним мільйоном гривень, тобто ─ процент.

Виникає доречне питання. Звідки банки беруть гроші, які потім пропонують для продажу? Свої власні грошові кошти КБ зазвичай має, ─ це статутний фонд банку, але його розміру катастрофічно недостатньо для тривалої та стабільної роботи банка.

Статутний фонд банку, ─ це, як правило, грошові кошти або майно, які внесли в банк його засновники (або акціонери) які, таким чином, стали власниками банку. Статутний фонд банку формується, зазвичай, за вимогою законів, має мінімальний розмір і не обмежується максимальним розміром, та використовується банком у будь-яких його операціях.

__________________________Довідкова інформація__

Майже кожна заможна людина скаже, що вона своїм успіхом зобов’язана грошам, які вона брала в борг (а точніше ─ купувала) для досягнення своєї ділової мети. Деякі фірми фінансують себе зі своїх власних доходів. Але це не фінансова діяльність. А зовсім інше. Це ─ комерція. Правило бізнесмена-фінансиста: щоб в майбутньому МАТИ СВОЇ ВЕЛИКІ ГРОШІ, треба спочатку , а краще завжди, ВИКОРИСТОВУВАТИ ЧУЖІВЕЛИКІ ГРОШІ. Якщо можна одержати в тимчасове користування гроші і за це не платити процент, це найкращій варіант. Але, якщо ні, тоді треба гроші позичати під процент, тобто ─ за плату.

Комерційні банки купують гроші у тих, хто забажає їх продати банку. Купівля банками грошей має свою специфіку. Коли банк купує гроші, це не означає, що куплені гроші стають власністю банку. Купівля банком грошей означає, що банк бере гроші в борг на визначений час і повертає взяту суму в кінці строку. Для «народження» бажання у потенційних продавців передати свої гроші у тимчасове користування банку, банк пропонує такі умови. Всім юридичним та фізичним особам, які мають тимчасово вільні грошові кошти, пропонується передати банку певні суми грошей, які вони забажають, на визначений строк. Після закінчення строку банк повертає взяті в борг гроші, але в сумі більше ніж брав.

__________________________Довідкова інформація__

Може виникнути питання. Чому суб’єкти грошового ринку, які мають тимчасово вільні гроші, продають їх через посередників, а саме через банки, а не прямо тим хто має потребу в грошах?

В будь-якій державі право торгівлі грошима надається не всім суб’єктам підприємницької діяльності, а лише окремим. В основному, функцію купівлі-продажу грошей більшість держав земної кулі законом закріпили за банками. Іншім суб’єктам ринку проводити торгівельні операції з грошима категорично заборонено. При проведенні таких операцій, попри, заборону до порушників застосовуються як фінансова так і кримінальна відповідальність.

Розглянемо операцію купівлі банком грошей з двох точок зору: з точки зору клієнта КБ, який передає банку певну суму грошей у тимчасове користування, та з точки зору КБ, який бере ці гроші на визначений строк.

Для клієнта КБ операція «продажу», а точніше передачі грошей у тимчасове користування (клієнт вкладає гроші в банк, а можна сказати ─ кредитує банк) має такий фінансовий вигляд: наприклад, клієнт надає в борг банку суму 1 000 000 грн строком на 1 рік, а одержує від банка через один рік більше грошей, ніж брав, наприклад, суму ─ 1 200 000 грн. В цій поверненій клієнту сумі загальною кількістю в 1 млн 200 тис. грн, ─ 1 млн грн ─ це надана до банку клієнтом сума, яка латинською має назву «deposit» або «depositio» (у перекладі ─ вклад, внесок, здане на зберігання), іншими мовами можуть бути будь-які інші найменування, а 200 тис. грн ─ це плата банка клієнтові за користування одним мільйоном впродовж року, або ціна одного мільйона гривень, що також має назву ─ процент.

На практиці, в банківській діяльності, операції вкладу грошей в банк мають назву депозитних операцій.

Для КБ операція «купівлі» грошей (КБ приймає від клієнта вклад) має таку грошову характеристику: банк бере у клієнта в борг, тобто на депозит, суму 1 000 000 грн строком на дин рік, а повертає через рік більше грошей, ніж одержав на початку операції: наприклад, повертає клієнтові 1 200 000 грн. В цій поверненій сумі в 1 млн 200 тис. грн, ─ 1 млн грн ─ це одержана банком сума депозиту, тобто сума яка є власністю клієнта (сума вкладу), а 200 тис. грн ─ це сума яку надає банк клієнту за користування впродовж року його грошима (його одним мільйоном гривень), тобто ─ процент.

Практично, в діяльності банка, депозитні та кредитні операції проходять або одночасно, або не співпадають у часі, але можливість надавати кредити існує тільки тоді, коли існують кошти для позик (фінансовою мовою ─ позичковий капітал), тобто грошові кошти депозитних вкладів передують кредитним операціям та є основою кредитних операцій.

Тому, надалі розглянемо діяльність КБ на прикладі з депозитною та кредитною операціями в їх взаємозв’язку.

_Приклад 1.1___________________________________

Банк одержав на депозит 1 млн грн на строк 1 рік та домовився повернути вкладнику через рік його 1 млн грн і 200 тис грн процентів. В той же день, коли було отримано депозит, банк суму цього депозиту надав в позику (в кредит) на умовах, що боржник поверне суму взятого кредиту через рік, а також через рік боржник передасть банку плату за користування кредитом в сумі 300 тис грн. Розглянемо результат вищенаведених операцій для банку.

Операції ─ депозитну та кредитну, які проведено на початковій стадії, умовно дамо їм назву ─ «сьогодні», показано схематично на рис. 1.1.

КБ

Рисунок1.1 - Початкові депозитно-кредитні операції

Операції, які згідно попередніх депозитних та кредитних домовленостей проведено через рік, умовно дамо їм назву ─ «в майбутньому», показано схематично на рис. 1.2.

КБ

1 млн тис. грн

1 млн тис. грн

Рисунок 1.2 - Завершальні депозитно-кредитні операції

Через рік (за умовами прикладу 1.1) до банку повернуто позику в розмірі 1 млн грн і сплачено процент за позику в сумі 300 тис грн. Разом, за кредитною операцією, банк отримує 1300 тис. грн. Цього ж дня банк повертає вклад (депозитний вклад) клієнту в сумі 1200 тис. грн. В результаті банк отримує доход (прибуток) в розмірі 100 тис. грн. (1300 тис. грн ─ 1200 тис. грн ).

На завершення цього коротенького експрес-розгляду діяльності КБ зазначимо, що операції комерційних банків поділяються на:

а) пасивні, пов’язані із залученням грошових коштів (вкладів) в банк (депозитні);

б) активні ─ по розміщенню залучених коштів, в тому числі по наданню позик (кредитні);

в) комісійно-посередницькі (власне посередницькі, довірчі, лізингові, факторингові, трансфертні та ін.)

Загалом, ринку купівлі-продажу грошей властиві всі елементи звичайного ринку ─ попит, пропозиція, ціна. Проте, специфіка товару грошового ринку, ─ а таким товаром є гроші, ─ визначає особливий характер кожного з цих елементів: попит має форму попиту на позики, пропозиція має форму пропозиції позик, а ціна ─ форму процента на позичені кошти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Процент, його суть та види

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.