• Міфологія з її інтелектуально-емоційно-вольовим ставленням до світу та принципом «усе у всьому» («все є все») закладає підвалини поняття надприродного, що передбачає віру в його субстанційність, уособленість та вищість.
• Анімістичні уявлення пройшли еволюційний шлях від віри в духів природного порядку й чуттєво-надчуттєву душу до вірувань у богів, підпорядкованих їм духів та душу, які мають духовно-субстанційну форму.
• Чуттєво-надчуттєве у вимірі фетишів уявлялося як внутрішня властивість природного, як тілесне, що наділене таємничими силами, атому здатне впливати на життя людей і природні явища.
• Тотемізм — це не лише форма ідеального відображення світу, що коріниться безпосередньо в родовій практиці, а й своєрідна система життєдіяльності людей, певний соціальний інститут первісного суспільства.
• Шаманізм передбачає безпосереднє спілкування людини в особі шамана з духами, божествами чи богами.
• Уявлення про надприродне зароджується в межах світорозуміння, в якому реалістичний і вірувальний «потоки» духовності були вза-ємозумовлені і включені в недиференційовану розумово-практичну діяльність.
• Первісна релігія була неоднорідною: у процесі її розвитку вній з'явилися фетиші, уявлення про духів предків, душу, життя і смерть, віра у всепроникну мана, тотеми. Тому цю релігію не можна визначити тільки як, наприклад, «поклоніння духам», «культ предків» чи «культ природи». До неї належать анімізм, тотемізм, фетишизм, магія. Проте первісна релігія не зводиться до них, як і не є простою їх сукупністю.