• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Декрет РНК УСРР від 7 травня 1919 «Про знесення з майданів та вулиць пам’ятників, збудованих царям та царським посіпакам»

1. Пам’ятники, збудовані царям та царським посіпакам, що не становлять вартості ні з історичного, ні з художнього боку, зносяться з майданів та вулиць і почасти переносяться до музейних склепів, а почасти утилізуються.

2. Всеукраїнському комітетові охорони пам’ятників мистецтва та старовини наказується цей декрет здійснити.

Культурне будівництво в Українській PCP: Збірник документів.— К.: Держполітвидав У PCP, 1959,— T. 1,— С. 47.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ_________________

1. Документ № 1.

Чому радянський уряд України так поспішав з прийняттям постанови про театри та кінематографи?

2. Документ № 2.

Наскільки, на твій погляд, доцільною була ідея знищення встановлених до революції монументів? Як вона реалізувалася на практиці?

§39. НАШ КРАЙ У 1917-1920 РОКАХ

Згадай:
1. Які зміни відбулися в краї на поч. XX ст.?
2. Як події Першої світової війни торкнулися твого краю?

Події Української революції і періоду боротьби за збереження державної незалежності (1917-1920) належать до найважливіших подій в історії України XX ст. В різних регіонах вони мали свою специфіку, висвітленню якої повинен бути присвячений даний урок.

Перш за все, добери матеріали, у яких йдеться про події в краї в 1917 р. Чи позначилася на ситуації у твоєму регіоні ліквідація в Росії самодержавства? Які політичні партії діяли у твоєму краї у 1917 р.? Хто був їхніми лідерами? Наскільки вони були популярними? Чи відомо було у твоєму регіоні про існування в Києві Центральної Ради і прийняття нею Першого, Другого і Третього універсалів?

Як жителі твого регіону зреагували на більшовицький переворот в Петрограді? Які найважливіші події відбулися в краї восени 1917 — на поч. 1918 р.? Як відреагувало населення на IV Універсал Центральної Ради і проголошення незалежності України?

Брест-Литовський мирний договір між УНР і державами німецько-австрійського блоку справив великий вплив на всю Україну. Які події відбулися під впливом цього договору у твоєму краї? Що змінилося в краї під час гетьманату Скоропадського? Як розвивалися події в 1919 р.: під час Директорії УНР, в умовах більшовицького режиму, в період деніківщини? Чим позначений 1920 р.? Чи позначилася на подіях в краї польсько— радянська війна? Боротьба з Врангелем? Якісь інші події?

У вивченні історії рідного краю в 1917-1920 рр. тобі можуть допомогти експозиції краєзнавчого музею. Відвідай його.

§40. УКРАЇНА У БОРОТЬБІ
ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1918-1920 РОКИ)

Повторювально-узагальнюючий урок

Розвиток Української революції у 1918-1920 рр.

Боротьба за збереження державної незалежності України, яка вилилась у жорстоку і кровопролитну війну 1918-1920 рр., була логічним продовженням української національно-демократичної революції. У цій війні вирішувалися ті ж самі питання, які стояли в 1917 р.: чи бути, по-перше, Україні незалежною державою; чи матиме, по-друге, ця держава демократичний політичний і справедливий соціально-економічний устрій? Історія дала негативні відповіді на ці запитання. Державна незалежність була втрачена, надії на справедливе вирішення соціально-економічних питань згасали. Українському народу була нав’язана чужа його природі і прагненням воєнно-комуністична модель соціально-економічного розвитку.

Не було вирішене ще одне стратегічне завдання, яке стояло перед українським народом сотні років, — відновлення територіальної цілісності. Натомість, якщо у 1917 р. Україна входила до складу двох держав — Російської і Австро-Угорської імперій, то у 1920 р. — вже до складу чотирьох — радянської Росії, Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії. Українське питання ускладнилося ще більше.

Закономірно виникають запитання: які причини поразки українців; чи не пропали даремно усі їхні зусилля у ці буремні роки?

Прибічники і противники незалежності України

Для виявлення причин поразки України у боротьбі за збереження державної незалежності окреслимо головні політичні сили, які брали участь у війні, нагадаємо про їхні інтереси й наміри. Ці сили поділялися на дві великі групи: одна з них воювала за незалежну українську державу, друга боролася за включення України до складу інших держав. Перша група репрезентувала різні верстви українського суспільства. Друга була позаукраїнського походження, хоча і прагнула спертися на певні соціальні й національні групи, політичні партії та об’єднання всередині України.

На позиції державної незалежності після певної еволюції стала й обстоювала її до останніх днів свого існування Українська Центральна Рада; до 14 листопада 1918 р. самостійницької позиції дотримувався гетьман II. Скоропадський і його прибічники. Як самостійницька політична сила виникла і діяла Директорія УНР. За незалежність України виступала національно-комуністична меншість у КП(б)У.

Відкидали ідею незалежності України і боролися за включення її до складу Росії білогвардійці. Вони мали певну підтримку в Україні, хоча за походженням це — позаукраїнська сила. Російські білогвардійці спиралися також на підтримку Антанти, яка не визнавала незалежності України. З антиукраїнських позицій виступали правлячі кола Польщі, що прагнули розширення кордонів своєї держави за рахунок України.

Державну незалежність України відмовлялися визнати й більшовики. Вони також діяли як позаукраїнська партія, хоча і мали в Україні своїх прихильників.

З особливих соціально-політичних позицій виступали анархісти, які відкидали необхідність існування центральної влади взагалі.

Ідея незалежності України знаходила підтримку в різних соціальних верствах суспільства: найбільше серед національної інтелігенції та селянства, найменше — серед робітників, підприємців, поміщиків. Серед прихильників незалежності переважали українці. Однак в армії, державному апараті, політичних партіях, що стояли на платформі незалежності, були росіяни, євреї, поляки, представники інших національних груп України. Ідея самостійної України надихала їх на опір переважаючим силам противника. Цей опір тривав до кінця 1920 р., поки останній солдат армії УНР не залишив межі України.

Зміни у поглядах противників незалежності

Уперта боротьба за збереження незалежності України справила сильний вплив не лише на реальних і потенційних її прихильників, але й на послідовних противників. Якщо Денікін цілковито відкидав будь-які пропозиції щодо визнання суверенітету України, то його наступник Врангель уже погоджувався на переговори про майбутній її статус. Керівники РКП(б) і РСФРР також поступово відійшли від унітарних поглядів на побудову соціалістичної радянської республіки і 1920 р. декларували свою прихильність до ідеї незалежної Української Соціалістичної Радянської Республіки. Правлячі кола Польщі відмовилися від намірів відтворення Речі Посполитої у кордонах 1772 р. і погодилися на визнання УНР. Відбувалася також еволюція у поглядах керівників держав Антанти щодо майбутнього України — від принципового невизнання незалежності вони переходили до гнучкішої позиції, схиляючись до можливості за певних умов і в певних межах визнати її суверенітет.

Зміни у ставленні до ідеї незалежності України її противників мали вимушений характер. З часом їхня позиція могла змінитися, що врешті-решт і сталося. Але це були дуже сильні вороги, і вагатися їх могла примусити лише потужна морально-політична і воєнна протидія. Саме такою протидією ворогам незалежної України і були в 1918—1921 рр. українські самостійницькі сили.

Причини поразки у боротьбі за державну незалежність

Незважаючи на широкий розмах, боротьба за державну незалежність України закінчилася поразкою. Об’єднане ідеєю самостійності українське суспільство було розколоте у питаннях про політичний устрій Української держави, про соціально-економічний лад. Серед українських самостійників були республіканці, монархісти, прихильники радянського устрою. Одні з них стояли на буржуазно-ліберальних чи поміщицько-буржуазних позиціях, інші — на соціалістичних чи навіть лівосоціалістичних, комуністичних. Така соціально-політична диференціація — звичайне явище для народів, які перебували на подібному ступені розвитку. Але в ім’я загальнонаціональних інтересів, в ім’я державної незалежності різні політичні сили прагнуть шляхом компромісів знайти «середню», прийнятну для більшості лінію. В Україні 1917— 1920 рр. цього не сталося. Навпаки, між національними силами різної політичної орієнтації точилася жорстока боротьба. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман ГІ. Скоропадський, гетьманський режим упав під тиском іншого самостійницького режиму — Директорії УНР. Що ж до націонал-комуністів, то вони визнавали лише одну форму незалежної української держави — радянську — і боролися як проти гетьманщини, так і проти Директорії УНР.

Водночас частина селянства та інтелігенції України відмовилася від підтримки будь-якої форми національної української державності, центральної влади взагалі, замикаючись на місцевих інтересах. Отаманщина перетворилась на справжню «ракову пухлину» української державності, руйнуючи її зсередини.

Таким чином, боротьба за збереження незалежної української держави знесилювалася жорстокою міжусобицею, кривавою громадянською війною між самими українцями, що у кінцевому підсумку й призвело до поразки. У цьому виявилася недостатня зрілість самостійницьких сил. Це був урок наступним поколінням борців за незалежність України.

Історичне значення визвольної боротьби 1917-1920 рр.

Але зусилля українців у боротьбі за власну державність, за відновлення територіальної цілісності своєї країни не були даремні. Рівень національної свідомості українського народу в 1917-1920 рр. значно виріс. Українці зробили ще один крок на шляху свого перетворення на сучасну націю: декілька років поспіль вони мали власну державу. Ця обставина не могла минути безслідно. Досвід державотворення 1917-1920 рр. міцно вкарбувався в їхню історичну пам’ять. Незважаючи на величезні втрати і страждання, які випали на долю цього народу, його прагнення до самозбереження як окремої національної спільноти не зникло. З цього прагнення цілком природно народжувалося переконання, що нормальний розвиток неможливий без власного державного організму. Це було головною запорукою майбутнього відродження Української держави.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. Чи можна вважати Брест-Литовський мирний договір між Українською Народною Республікою і державами німецько-австрійського блоку успіхом української дипломатії? Відповідь обґрунтуй.

2. Дай узагальнюючу характеристику Української держави П. Скоропадського. У чому, на твій погляд, виявилася нестійкість гетьманату?

3. Випиши в хронологічній послідовності події, які відбувалися в Україні протягом грудня 1918 — липня 1919 р.

4. Назви відомих тобі діячів Директорії. Склади коротку характеристику одного з них.

5. Які принципи було покладено в основу державного управління більшовиків в Україні?

6. Охарактеризуй політику більшовицького керівництва щодо селянства в роки громадянської війни.

7. Дай узагальнюючу характеристику діяльності політичних партій України в роки національно-визвольних змагань.

8. Чому, на твій погляд, в 1917-1920 рр. в політичному житті українського суспільства домінували українські соціалістичні партії?

9. У чому суть поглядів українських націонал-комуністів? Які українські партії мали націонал-комуністичне спрямування?

10. Яку роль в державотворчому процесі в Україні відіграв Народний Секретаріат і його наступник — Раднарком УСРР?

11. Висвітли причини й наслідки для України радянсько-польської війни.

12. Охарактеризуй причини поразки самостійницьких сил України у воєнних діях 1918-1921 рр.

13. Підготуй доповідь про воєнні дії 1918-1921 рр. на території рідного краю.

14. Склади таблицю «Розвиток культури України в роки громадянської війни»:

ЗАПАМ’ЯТАЙ ЦІ ДАТИ_________________

27 січня (9 лютого за н.ст.) 1918 р.— Берестейський мирний договір між УНР і державами німецько-австрійського блоку

18 лютого 1918 р.— початок наступу німецьких військ на Східному фронті

3 березня 1918 р. — підписання Брест-Литовського мирного договору між РСФРР і Німеччиною

7 березня 1918 р. — повернення Української Центральної Ради до Києва

28-29 квітня 1918 р. — переворот П. Скоропадського і утвердження гетьманату

Травень 1918 р. — розкол Української партії соціалістів-революціонерів, відокремлення лівого крила — боротьбистів

5-12 липня 1918 р, — І з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У)

Серпень 1918 р. — утворення Українського національного союзу (УНС)

1 листопада 1918 р. — українське національне повстання у Львові

9 листопада 1918 p. —створення Державного секретаріату Західноукраїнської Народної Республіки

13 листопада 1918 p. — анулювання Росією Брест-Литовського миру

13-14 листопада 1918 р. — утворення Директорії

24 листопада 1918 p. — урочисте відкриття Української академії наук

14 грудня 1918 р. — перехід влади до Директорії

15 грудня 1918 р. — невдала спроба укладення союзу між Н. Махном і С. Петлюрою

5 лютого 1919 р. — вступ радянських військ у Київ

Початок березня 1919 p. — III Всеукраїнський з’їзд Рад. Прийняття Конституції УСРР

6 квітня 1919 р. — евакуація військ Антанти з Одеси

Травень 1919 р. — заколот М. Григор’єва

1 червня 1919 р. — засідання ВЦВК разом з представниками України, Латвії, Литви і Білорусії в Москві й схвалення декрету про об’єднання радянських республік

Червень 1919р. — Чортківська офензива

Липень 1919 р. — окупація польськими військами Східної Галичини Липень-серпень 1919 p. — наступ об’єднаних українських армій на Правобережжі

Серпень 1919 р. — об’єднання УСДРП (незалежних-лівих) з УПСР (комуністи-боротьбисти) в Українську комуністичну партію (боротьбистів)

Осінь 1919 р.— поразка військ Директорії і УГА

4 грудня 1919р. — прийняття VIII Всеросійською партконференцією більшовиків запропонованої В. Леніним резолюції «Про радянську владу на Україні»

11 грудня 1919 р. — утворення Всеукрревкому

Грудень 1919 p.— квітень 1920 p. — «Перший Зимовий похід» військ УНР

Січень 1920 р. — оформлення Української комуністичної партії

5 лютого 1920 р. — прийняття Закону Всеукрревкому про землю

Березень 1920 p. — IV конференція КП(б)У

21 квітня 1920 р. — Варшавський договір

6 травня 1920 р. — вступ польської армії і військ УНР у Київ

8 липня 1920 p. — утворення Галицького революційного комітету (Галревкому)

11 липня 1920 р. — ультиматум Керзона

2 серпня 1920 р. — рішення ЦК РКП(б) про утворення Південного фронту для боротьби з П. Врангелем

Серпень 1920 р. — переговори делегації УНРз П. Врангелем у Ялті

Вересень 1920 р. — угода уряду УСРР з махновцями про спільні дії в боротьбі з Врангелем

12 жовтня 1920 р. — укладення перемир’я між Польщею та РСФРР

7-9 листопада 1920 р.— штурм Перекопа

25 листопада 1920 p. — розрив радянським командуванням угоди з махновцями

10 грудня 1920 р. — розформування Південного фронту

18 березня 1921 р. — Ризький мир із Польщею

Листопад 1921 p. — «Другий Зимовий похід»; завершення збройної боротьби регулярних військ УНР за незалежність України

ТЕМА УКРАЇНСЬКА СРР
В УМОВАХ НОВОЇ
ЕКОНОМІЧНОЇ
ПОЛІТИКИ
(1921-1928 РОКИ)

§41.УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ 1920 —
НА ПОЧАТКУ 1921 РОКУ

Згадай:
1. У чому суть політики «воєнного комунізму»? Як вона реалізувалася в Україні в 1919 і 1920 рр.?
2. Які українські землі відійшли за Ризьким миром до УСРР?

Міжнародне становище

З кінця 1920 р. для створеної більшовиками радянської держави настав час мирного розвитку. Міжнародна обстановка залишалася нестабільною, але, на думку В. Леніна, дозволяла «зберегти можливість існування пролетарської влади і Радянської республіки навіть у разі затягування соціалістичної революції в усьому світі». У ці роки в рамках дипломатичних акцій Росії, під контролем її зовнішньополітичного відомства — Наркомату іноземних справ — до контактів із зарубіжними країнами допускалася і УСРР, головним чином, щоб нейтралізувати за кордоном діяльність місій емігрантського уряду УНР. На початку 1922 р. Україна підписала договір про дружбу і братерство з Туреччиною, а також уклала власні торговельні угоди з Австрією, Німеччиною (де так само, як у Польщі, мала окремі дипломатичні представництва), Чехо-Словаччиною.

Господарська розруха

Надзвичайно складним було внутрішнє становище УСРР. Багаторічна війна спричинила величезну розруху в народному господарстві. У 1920 р. Україна одержала лише 10 % довоєнної промислової продукції. 3 11 тис. підприємств, розташованих на території УСРР, у 1922 р. працювали 2552, з 57 доменних печей — лише одна. Було повністю знищено близько 4 тис. км залізничних колій. Вціліло лише 40 % паровозів. Загальна сума збитків, завданих Україні громадянською війною, оцінювалася в 12 млрд крб.

Кризу переживало й сільське господарство — основна галузь господарства, в якій була зайнята більшість населення України. Посівні площі з 20,9 млн дес. у 1913 р. зменшилися до 15,4 млн дес. у 1920 р. Погіршення обробітку ґрунту, порушення норм сівби, втрата елітного насіння спричинили зниження врожайності сільськогосподарських культур. Цю ситуацію ускладнив і неврожай 1920 р. Він охопив деякі південні повіти і значно погіршив становище селянства.

Однак найбільшим руйнівним чинником, що згубно впливав на сільськогосподарське виробництво, була продовольча політика більшовиків, котра повністю позбавляла селянство економічних стимулів. Найглибшим і найприроднішим бажанням селян, які звільнилися від гноблення поміщиків, було прагнення працювати і вільно розпоряджатися продуктами своєї праці. «Воєнний комунізм» ігнорував це устремління і тим самим руйнував економічні основи сільського господарства, деформував психологію селянства, позбавляв його заповзятливості, ініціативи.

Катастрофічний розвал економіки, фізична й моральна втома населення, непевність зовнішньополітичної ситуації потребували швидких і ефективних заходів для відродження виробничих сил, відмови від економічної політики, яка себе не виправдала.

Політика «воєнного комунізму» у 1921 р.

Деякий час після закінчення громадянської війни більшість членів РКП(б) стояла на позиціях «воєнного комунізму». Ці панівні в більшовицькій партії настрої позначилися на планах щодо найближчого майбутнього. Наприкінці грудня 1920 р. відбувся VII Всеросійський з’їзд рад, що ввійшов в історію передусім завдяки прийнятому на ньому плану електрифікації Росії (плану ГОЕЛРО). Найпотужніші станції планувалося побудувати в Україні, серед них — Дніпровську ГЕС. На думку В. Леніна, план ГОЕЛРО мав забезпечити створення економічного фундаменту комунізму.

Продовжувався курс на одержавлення народного господарства. На початку березня 1921 р. V Всеукраїнський з’їзд рад ухвалив: «Здійснити до кінця націоналізацію та концентрацію приватновласницьких підприємств».

Серед більшовиків панувало переконання, що комунізм — справа недалекого майбутнього. Шляхи досягнення комунізму його прихильникам здавалися цілком зрозумілими: продовольча розкладка, максимальне обмеження приватного підприємництва, ліквідація товарно-грошових відносин, зрівняльний розподіл, мілітаризація праці, терор проти всіх противників нового ладу.

Політична криза початку 1921 р.

Але життя вимагало відмови від утопії, реалізація якої наштовхувалася на опір більшості населення, особливо селянства. У країні вибухнула гостра політична криза, в основі якої було неприйняття широкими масами політики «воєнного комунізму», зокрема продовольчої розкладки. Цим незадоволенням скористалися антибільшовицькі партії, котрі створювали підпільні організації і повстанські формування. Наприкінці 1920 — на початку 1921 р. на території УСРР у складі повстанських формувань діяло близько 40 тис. чол. Вони спиралися на підтримку практично всіх верств сільського населення, у тому числі й середняцько-бідняцьких. У лютому 1921 р. ЦК КП(б)У зафіксував на території України 118 значних повстань, спрямованих проти політики «воєнного комунізму».

Проти українських повстанців було кинуто великі сили Червоної армії. Уникаючи боїв із ними, селянські отамани діяли традиційними партизанськими методами, руйнуючи комунікації, знищуючи представників радянського апарату, дрібні червоноармійські загони. В березні 1921 р. Махно, під командуванням якого було до 15 тис. бійців, переважно кіннотників і кулеметників на тачанках, розділив свою армію на три групи й один загін, ускладнивши тим самим завдання червоних, котрі змушені були розпорошувати свої сили, діючи у ворожому оточенні.

Щоб населення не підтримувало повстанців, більшовицьке командування обрушило на членів сімей махновців, їхніх односельців нову хвилю репресій, не зупиняючись перед розстрілами без суду і слідства, взяттям заручників. Але така жорстокість лише роздувала полум’я народного опору.

Незадоволення більшовицькою диктатурою наростало і в робітничому середовищі. На підприємствах Харкова, Києва, Одеси, інших міст спалахнули страйки, де поряд з економічними висувалися політичні гасла, серед котрих було особливо поширене: «Ради без більшовиків». Великий страйк голодних робітників відбувся в Катеринославі. Почавшись у залізничних майстернях, він швидко перекинувся на інші підприємства міста і почав набувати небезпечного для властей розмаху.

Таким чином, наприкінці 1920 — на початку 1921 р. більшовицька партія знову зіткнулася в Україні з масовим опором її політиці комуністичного будівництва.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. Охарактеризуй міжнародне становище УСРР у 20-х роках. Чому керівництво СРСР допускало міжнародну діяльність УСРР?

2. У якому стані перебувало господарство України після закінчення громадянської війни? Як це впливало на його подальший розвиток?

3. Розкрий завдання плану ГОЕЛРО. Яке місце посідала Українавйого реалізації?

4. Розкрий причини та прояви політичної кризи на початку 20-х років.

ДОКУМЕНТИ:_________________

Читайте також:

1. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19травня 2005 р.із підписанням декларації на Бергенській конференції.
2. Вхід до музею та участь у заходах 18 травня безкоштовно!
3. Декрет КМУ «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93 зі змінами і доповненнями 3. Порядок сплати держмита
4. Декрет РНК України «О поступлении в высшую школу»
5. З промови П. Мілюкова на VII з’їзді Партії народної свободи (кадетської) 10-11 травня 1917 p.
6. ЗМІНИ, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. N 767
7. Опціон має такі параметри: опціонна премія – 10000 дол, сума опціону – 1 млн фунтів ст, ціна виконання – 1,7200 дол за фунт, термін дії – з 1 до 31 травня.
8. Призначення: для освітлення автомагістралей, вулиць, доріг, площ, пішохідних переходів, місць паркування автомобілів, а також територій промислових об'єктів і житлових масивів.
9. Травня 2013р., м. Київ, Пріорка.
10. Травня весь світ святкує Міжнародний день музеїв!
11. Травня відвідай експозицію Музею Івана Гончара – безкоштовно!

Переглядів: 2091