• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19травня 2005 р.із підписанням декларації на Бергенській конференції.

Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу

Витяг з Додатку до диплома, що визначає кваліфікацію випускника

Головні функції Додатка до диплома

1) гарантування його власнику визнання роботодавцями набутих ним знань і вмінь;

2) зазначення можливості, яку надає отримана кваліфікація щодо доступу до подальшого академічного чи професійного навчання;

інформування щодо подробиць, які стосуються прав випускника вищого навчального закладу, відносно його професійного статусу.

•^ Такий Додаток до дипломумає на меті:

> пояснити характер навчальної програми і заключного диплома так, щоб істотно спростити його розуміння і порівняння з програмами і дипломами закордонних зразків;

> пояснити набуту власником документа кваліфікацію;

> надати чітку і зрозумілу інформацію потенційним роботодавцям.

Напрями розвитку вищої освіти визначені

> Конституцією України;

> Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту»;

>Національною доктриною розвитку освіти;

> указами Президента України;

> постановами Кабінету Міністрів України.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

■■► Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освітиє:

> особистісна орієнтація вищої освіти;

> формування національних і загальнолюдських цінностей;

> створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

> постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

> запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

> формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

> підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної і суспільної підтримки;

> розвиток освіти як відкритої державно-суспільної системи;

> інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів.

► Сучасне реформування системи освіти України передбачає:

> перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;

> формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби коленої людини і держави в цілому;

> підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання на протязі всього життя;

> піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Основні завдання реформування вищої освіти в Україні базуються на таких засадах:

По-перше> національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундамен­тальних знаннях тау підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;

По-друге> розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники — соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально-психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти, пов'язана насамперед, з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень;

По-третє >розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школі необхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інфор­матизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки із замовниками фахівця.

Для входження України до європейського простору

вищої освіти потрібно впровадити

в системі вищої освіти:

> широкомасштабну довгострокову стратегію системної модернізації всієї системи освіти;

> систему якості освіти, яка відповідає стандартам ЄС, потребам ринкової економіки, внутрішнього розвитку держави та суспільства;

> державний реєстр напрямів підготовки та спеціаль­ностей, відповідно до міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО-96 та 97) і міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88);

> загальноприйняту та порівняльну систему вчених ступенів;

> законодавчо підсичені умови для полегшення працевлашту­вання українських громадян в Європі та міжнародній конкуренто­спроможності системи вищої освіти України;

систему кредитів на зразок Європейської системи трансферу кредитів (ЕСТ8) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;

Ø законодавчо підсилені умови задля забезпечення мобільності через усунення перешкод па шляху ефективного використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

1) забезпечення студентам доступу до навчальних можли­востей, а також до відповідних освітянських послуг;

2) забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

3) сприяння європейському співробітництву щодо забез­печення якості освіти; метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій.

Приєднання України до Болонського процесу дасть можливість:

1. Визнати українські дипломи про вищу освіту всіма країнами-учасницями Болонського процесу, насамперед через введення загальноєвропейського додатка до диплома.

2. Розширити доступність і підвищити конкурентоспро­можність вищої освіти в Європі; створити умови для підвищення мобільності студентів, викладачів та адмінперсоналу.

3. Вдосконалити організацію навчального процесу, контролю та атестації студентів уведенням єдиного для всієї Європи меха­нізму обліку засвоєння студентами змісту освіти (ЕСТ5). Насам­перед, ідеться про розширення можливостей нелінійної (асин­хронної) схеми навчання, що сприятиме реалізації особистісно-орієнтованого підходу до підготовки студентів, вибору ними інди­відуальної траєкторії навчання.

4. Підвищити самостійність і водночас відповідальність вищих навчальних закладів у питаннях вибору змісту навчання і підви­щення якості освіти.

5. Вищим навчальним закладам України контактувати із нав­чальними закладами як усередині країни, так і за її межами з метою обміну досвідом щодо змісту освітніх програм, організації процесу навчання. У зв'язку з цим важливо вивчити досвід 40 європейських країн, які підписали Болонську декларацію.

Проблеми впровадження української вищої освіти до Болонського процесу:

Ø Надлишкова кількість навчальних, напрямів і спеціаль­ностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше;

Ø Недостатнє визнання у суспільстві рівня "бакалавр " як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом, до вузу ми здійснюємо не на бакалаврат, а на спеціальність;

Ø Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом;

Ø Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці;

Ø Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційтш статусом, а з іншого — вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV;

Ø Ми змирилися з нехтуванням, передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі;

Ø Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих;

Ø Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип «освіта через усе життя» поки що в умовах нашої держави не може бути повною мірою реалізований;

Ø Університети України не беруть на себе роль мето­дологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40 % від загальної кількості ВНЗ III та IVрівнів акредитації.

Для вищої школи України у контексті Болонського процесу необхідно:

> привести у відповідність вимогам Болонської декларації Закон України «Про вищу освіту» у частині визначення змісту і статусу освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти; внести зміни до «Закону про вищу освіту» щодо Європейських циклів навчання, затвердити національну рамку кваліфікацій, розробити відповідно до нової рамки кваліфікацій нове покоління стандартів освіти;

> привести до відповідності класифікацію вчених ступенів системи освіти та Переліку кваліфікації, які використовуються на ринку праці, в тому числі і Європейському;

> визначити витрати навчального часу студента певного актуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу в об'ємі модуля, тобто ув’язування навчального модуля з кредитами;

> розробити методику розрахунку педагогічного наван­таження викладачів вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та навчального навантаження студента, а також взаємозв'язок між ними;

> розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо регулювання діяльності викладацького персоналу та студентського контингенту вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

> розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо впровадження тестових технологій об'єктивного педагогічного контролю знань тих, хто навчається.

> розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо сертифікації на відповідність, у процесі якої вста­новлюється рівень компетентності індивіда і його відповідність соціальним ролям, на які він претендує;

> розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо селекції індивідів для виконання конкретних соціальних ролей на основі його професійної придатності, здатності і готовності.

Для вищої школи України у контексті Болонського процесу необхідно розробити та законодавчо урегулювати процедуру контролю якостіта акредитації, а також посилення міжнародної конкурентоспроможності випускників вищої школи України.

ЗАПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського прогресу.

2. Болонський процес як засіб інтеграірї і демократизації вищої освіти країн Європи.

3. Документи Болонського процесу.

4. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.

5. Європейська кредитно-трасферна система накопичення — ЕCТS.

6. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

7. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти.

8. Принципи побудови систем вищої освіти Англії, Італії, Німеччини, Франції та інших країн ЄС.

9. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи пере- зарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України.

10. Система вищої освіти у країнах Європії та Америки.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. IV. План навчального процесу.
5. Iзобаричний процес
6. Iзотермiчний процес
7. Iзохоричний процес
8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
9. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. А/. Поняття про судовий процес.

Переглядів: 1325