• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи педагогічного контролю

► Принцип зв 'язку контролю з освітою;

►Принцип об 'єктивності;

► Принцип справедливості;

► Принцип науковості і ефективності;

►Принцип систематичності і всебічності.

Який зміст вкладається в кожен з названих принципів?

Принципзв'язку контролю з освітою, підготовкою і вихованням реалізується шляхом оперативного виявлення і усунення недоліків у навчальному і виховному процесі. Втілення цього принципу дозволяє підвищити відповідальність викладачів і суб'єктів навчання.

Принцип об'єктивності педагогічного контролю найбільш часто порушується у традиційних педагогічних системах, які наочно віддзеркалюють помилки і вади суспільства, що побудоване на егалітарному (зрівнювальному) принципі. Такому суспільству тестування не потрібне і навіть шкідливе, оскільки воно підриває підвалини особистої відданості. Високоякісного фахівця можна одержати тільки за умови розвитку особистості суб'єкта навчання.За такого підходу соціальний статус і привілеї мають відповідати рейтингу фахівця, що він отримує на основі тестування.

Принципи справедливостіі гласності є близькими за змістом принципу об'єктивності. Вони реалізуються шляхом відкритості всіх етапів і результатів педагогічного контролю, прозорістю і одноманітністю застосування методик тестування до всіх без винятку суб'єктів навчального процесу, а також можливістю перевірки їх результатів.

Принципи науковості і ефективності реалізуються шляхом побудови системи контролю на основі науково розробленої теорії тестування, що забезпечує оптимальне співвідношення між досягнутим ефектом і сукупними витратами часу та коштів.

ВНЗ все більшу увагу приділяють запровадженню комплексних систем оцінювання знань. Такі системи спрямовані на диференціацію рівня знань студентів і повинні реагувати навіть на невеликі зміни глибини засвоєння матеріалу кожним студентом, забезпечувати методично однаковий підхід до оцінки якості навчання студентів і як результат — забезпечувати об'єктивність діагностики знань.

Критерії оцінювання навчальних досягнень

студентів у кредитно-модульній системі організації

навчального процесу та ЄКТС (ЕСТS)

При урахуванні результатів поточної роботи

студентів є підсумковій оцінці можна керуватись

наступними групами:

> ■ Методи, що передбачають проведення проміжного екзамену протягом семестру. При цьому можливе наступнебезпосереднє врахування результату проміжного екзамену (за середньою арифметичною), на який виноситься частина програмного матеріалу, його засвоєння більше не перевіряється (університети Франції);

> врахування скорегованого результату проміжного екзамену (візового), частка якого складає 40 % підсумкової оцінки (університети Туреччини). Ці та інші варіанти проміжного екзамену використовуються у випадку відсутності практичних занять або семінарів.

-■ Методи, що передбачають пряме врахування у підсумковій оцінці виконання студентом певного індивідуального завдання. Частка цих результатів попередньо обумовлюється (наприклад, 25 %). У якості такого індивідуального завдання може виступати:

> курсова робота (проект);

> науково-дослідна робота;

> навчально-дослідна робота;

> навчально-практичне дослідження із презентацією результатів тощо.

-■ Методи, які базуються на полікритеріальній оцінці поточної роботи студентів. При цьому об'єктами поточного контролю, відповідної оцінки та врахування в підсумковому результаті можуть бути:

> рівень знань, продемонстрований на практичних, лабораторних та семінарських заняттях;

> активність під час обговорення питань, що винесені на заняття;

> результати виконання та захисту лабораторних робіт;

> експрес-контроль під час аудиторних занять;

> самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань;

> виконання аналітично-розрахункових завдань;

> результати тестування;

> письмові завдання при проведенні контрольних робіт;

> виробничі ситуації, кейси тощо.

Види контролю знань:

Попередній контроль;

Поточний контроль;

Рубіжний контроль;

Підсумковий контроль.

■ Попередній контроль (діагностика вихідного рівня знань 'студентів) застосовується як передумова для успішного ціанування і керівництва навчальним процесом. Він дає змогу визначити наявний рівень знань для використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу.

Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на 1-му курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих на вступних екзаменах з певного предмета. Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового екзамену з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань із забезпечуючих предметів для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.

■ Поточний контроль знань є органічною частиною всього педагогічного прогресу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчачьного матеріалу. Управління навчальним процесом можливе тільки на підставі даних поточного контролю.

Завдання поточного контролю зводяться до того, щоб:

1) виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;

2) визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення;

3) виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі;

4) виявити рівень опанування навичок самостійної робота і намітити шляхи і засоби їх розвитку;

5) стимулювати інтерес студентів до предмета і їх актив­ність у пізнанні.

Головне завдання поточного контролю — допомогти студентам організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети.

■ Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання — сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання.

Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння оптимальних знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв'язки з іншими розділами курсу.

Рубіжний контроль може проводитись усно й письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі.

■ Підсумковий контроль являє собою екзамен студентів з метою оцінки їх знань і навичок у відповідності до моделі спеціаліста. До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні екзамени, а також: заліки перед екзаменом. Основна мета екзаменів — встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю, глибиною і вміннями застосовувати їх у практичній діяльності.

Основними формами контролю знань студентів у КМСОНП є контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, у позанавчальний час, на консультаціях, заліках і екзаменах.

І. Контроль на лекції може проводитись як вибіркове усне опитування студентів або із застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або для встановлення
ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції (проводиться за звичай у кінці першої або на початку другої години лекції). Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для
сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекціях не має віднімати багато часу.

II. Контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:

1. Вибіркове усне опитування перед початком занять.

2. Фронтальне стандартизоване опитування за картками, тестами протягом 5—10 хв.

3. Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань.

4. Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв 'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, дані на лабораторному занятті.

5. Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей тощо.

6. Письмова (до 45 хв.) контрольна робота.

7. Колоквіум за самостійними розділами теоретичного курсу (темами або модулями).

III. Контроль у позанавчальний час.

1. Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.

2. Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.

3. Перевірка і оцінка рефератів з частини лекційного курсу, який самостійно вивчається.

4. Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.

5. Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета, кращого зі спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчальио-дослідиих робіт.

Контрольні заходи, що проводяться лектором на потоці і у позанавчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об'єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.

IV. Консультації. Мета більшості консультацій — допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратись не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи.

V. Заліки. З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича
практика) застосовується диференційований залік з виставленням
оцінок за 100-бальною шкалою. З лекційного курсу або окремих
його частин, які не супроводжуються лабораторними або
практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або
колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання.

Заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються після виконання кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершення програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань, використовуючи шкалу ЕСТS/КМСОНП.

Захист курсової роботи — це особлива форма заліку в комісії з двох-трьох викладачів. Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується, як потрібно усунути усі зауваження.

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть бути основою для оформлення заліку без опитування за певну кількість отриманих балів.

Заліки з виробничої практики проставляються на основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік диференційований, а оцінка складається із середніх оцінок з усіх розділів практики, оцінених за шкалою КМСОНП.

IV. Екзамени є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів з теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навичок самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Екзамен дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.

Відомі два основних види екзаменів: без екзаменаційних білетів — вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за екзаменаційними білетами.

Останнім часом у вищій школі став широко застосовуватись стандартизований контроль знань протягом усього періоду вивчення навчальних курсів. У стандартизованому контролі зна­йшла широке застосування тестова методика з альтернативним вибором відповідей. Метод альтернативного вибору відповідей полягає у тому, що ставляться запитання і одночасно пропонуються варіанти відповідей, правильність яких потрібно оцінити.

è Відомі й інші варіанти тестового контролю знань студентів:

1. Короткочасне подання варіантів відповідей. Студентові пропонують запитання. Він має вивчити його і подумки підготувати відповідь. Після того як він готовий до відповіді, йому на обмежений час показують варіанти відповідей, з яких він має вибрати один. У даному разі студент не стільки вибирає, скільки порівнює свою готову відповідь із запропонованими. Такий принцип деякою мірою зменшує можливість вгадування і несвідомого вибору випадкової відповіді. При цьому доцільно обмежити час експонування варіантів відповідей, які пропонуються на вибір.

2. Послідовне надання варіантів відповідей. Студенту пропонується запитання, яке він вивчає і подумки готує на нього відповідь. Потім на його проханням йому показують перший варіант відповіді. Якщо цей варіант співпадає з його рішенням, то він фіксує свою відповідь під номером і, якщо він вважає його невірним, то через деякий час йому надається другий варіант

відповіді.

3. Вибір відповідей: пропонуються самі відповіді, а потім їх обґрунтування. .

4. Парне питання: правильний результат отримується тільки при двох правильних відповідях.

5. Співвідносна або складно-вибіркова система: подаються декілька відповідей, які потрібно пов 'язати одне з одним.

6. Матрична система: питання і відповіді подаються у вигляді матриці.

7. Конструктивно-вибірковий метод: відповідь формується шляхом синтезу із запропонованих на вибір його частин.

8. Мотивовані варіанти відповідей: кожен варіант відповіді доповнюється обґрунтуванням.

Результати стандартизованого контролю використовуються для висновків відносно роботи навчальної групи і кожного студента окремо.

Найбільш розповсюдженого формою оцінки відповідей на тести є триканальна: правильна відповідь плюс один бал, «не знаю» — 0, неправильний — мінус один бал, хоча можуть бути й інші форми.

* Рейтинг — оцінка діяльності будь-якої особи або групи осіб у балах (очках) і їх ранжування за набраною сумою. Інтерес до рейтингової системи в Україні у наш час обумовлений великим досвідом ВНЗ Заходу і перш за все США.

■ В американських університетах і коледжах можна виділити декілька типів (моделей) застосовуваних систем рейтингової оцінки навчальної роботи:

> усі результати на етапах поточного, рубіжного і підсумкового контролю знань оцінюються у балах і підсумовуються від етапу до етапу, формуючи рейтинг студента;

> для визначення рейтингу використовується система щотижневих заліків. Результати заліків підсумовуються у навчальний рейтинг студента;

> для оцінки успішності студентів застосовується система залікових годин. Індекс успішності (рейтинг) студента визначається множенням оцінок за кожен пройдений навчальний курс на кількість залікових годин.

У багатьох вузах України проводяться експерименти з впровадження рейтингової системи у навчальний процес. Відповідно до таких принципів їх побудови і функціонування.

1. Оцінка навчальної роботи студентів здійснюється у балах рейтингу (в окремих випадках застосовується звичайна система оцінок з наступним перерахунком у рейтинг).

2. Обов 'язковий облік поточної роботи студентів у поточній оцінці з предмета (у ряді випадків підсумкова оцінка визначається лише за поточним контролем). Інтегрування навчальної роботи студента, врахування сумарного рейтингу за семестр, навчальний рік, період навчання.

3. Ранжування студентів за сумарним рейтингом. Характерним є той факт, що при обчисленні навчального рейтингу студента у тій чи іншій формі враховується значення (ваговий коефіцієнт) конкретних дисциплін у переліку навчального тану з даної спеціальності.

Найбільш розповсюдженими об'єктами рейтингового контролю є:

поточна робота студента;

екзамени; заліки;

окремі роботи на практичних і лабораторних заняттях;

курсові роботи;

колоквіуми, контрольні роботи (вхідні, рубіжні);

участь в олімпіадах, конференціях, науково-дослідній роботі;

відповіді на запитання, тести, конспекти, статті, реферати і т.д.;

індивідуальні завдання та самостійна робота;

своєчасність здачі завдання або строки його виконання;

участь у громадському житті, регулярність відвідування занять;

вивчення додаткових дисциплін.

У наших ВНЗ за умов нестачі літератури, обмеженості доступу до спеціальних джерел основна частина роботи з переробки матеріалу курсів, підтримки їх на належному науковому рівні покладається на викладачів-лекторів. Звідси набагато більша роль лекції, яка має відбиватись і в оцінках рейтингової системи.

З метою стимулювання студентів, що регулярно відвідують лекції, у деяких вузах передбачені додаткові бали, в інших випадках за пропуски лекцій застосовують «штрафні бали».

Рейтинг студента з успішності складається з рейтингу з окремих дисциплін, тобто з міні-рейтингів, які дають відповідну суму балів. Ця форма контролю знань забезпечує отримання певної суми балів на одному занятті, а в окремих випадках допомагає швидко ліквідувати відставання у навчанні. Суть його — в оцінці кожної відповіді, кожної навчальної ініціативи студента. По закінченні семестру підраховується сума балів конкретної групи і визначається середній бал. Складається ранжований список студентів у ранжований ряд від максимуму до мінімуму балів. Студенти, які мають суму балів вище середньої по групі, одержують залік автоматично, а близько до середнього — здають міні-залік, тобто відповідають на одне запитання або розкривають поняття, термін тощо і атестуються так би мовити автоматично.

Орієнтовна оцінка видів навчальної діяльності студентів

в рейтинговій системі

Виділяється також група студентів з мінімальною кількістю балів, які не допускаються до заліку — вони повинні здавати його у додаткову сесію. Решта студентів здають залік — в усній або письмовій формі, а також шляхом відповідей на тести (близько 100), які охоплюють увесь матеріал курсу.

Міні-рейтинг стимулює активність навчання, значно підвищує відвідування занять, забезпечує об'єктивність оцінки знань студентів, поліпшує їх ранжування з успішності, необхідне для обґрунтованого відбору студентів на другий етап навчання, для рекомендації їх на ярмарок фахівців, на роботу у фірмі, для продовження навчання у магістратурі.

Контроль за виконанням індивідуального навчального плану студента та надання кваліфікованих консультацій щодо формування індивідуального навчального плану студента, його реалізації протягом всього періоду навчання покладається на куратора.

Куратором може бути науково-педагогічний працівник випускової кафедри, як правило, професор або доцент, грунтовно ознайомлений з вимогами відповідних галузевих стандартів вищої освіти.

> На куратора покладається виконання таких основних завдань:

> ознайомлення студента з нормативио-методичними матеріалами (ітіформаційтім пакетом тощо), які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою;

> надання рекомендацій студентам щодо формування їх індивідуального навчального плану з урахуванням засвоєних змістових модулів (навчальних дисциплін) за час перебування в інших навчальних закладах України або за кордоном;

погодження індивідуального навчального плану студента та подання його на затвердження деканові факультету (директорові інституту);

контроль за реалізацією індивідуального навчального плану
студента на підставі відомостей про зараховані студенту
залікові кредити з подальшим поданням пропозгщій щодо
продовження навчання студента або щодо його відрахування.

-^ Куратор має право:

> відвідувати всі види занять згідно з індивідуальним навчальним планом студента;

> подавати пропозиції деканові факультету (директорові інституту) щодо переведення на наступний курс, відрахування та заохочення студента;

У подавати пропозиції щодо поліпшення навчального прогресу та діяльності кураторів.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. IV. Питання самоконтролю.
3. Автоматизація контролю та діагностування вузлів РЕА
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
6. Антикорупційні принципи
7. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
8. Аудиторська оцінка системи внутрішнього контролю
9. Аудиторські докази щодо тверджень керівництва у фінансових звітах отримуються безпосередньо в процесі проведення тестів контролю та процедур по суті.
10. Б/. Принципи виборчого права.
11. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
12. Базові принципи психології спорту.

Переглядів: 2703