Фактори навколишнього середовища

Фактори навколишнього середовища, які оказують вплив на рослини, у цілому можна поділити на п’ять типів:

1) кліматичні фактори. Вони включають температуру, інтенсивність світла, довжину світового дня, вологість та сезонні впливи.

2) ґрунтові фактори. Усі рослини, за виключенням водневих, епіфітів та паразитів, отримують мінеральне живлення з ґрунту. Грунт є також джерелом симбіотичних мікроорганізмів, які потрібні: бобові та інші азотфіксуючі рослини. У результаті контакту з ґрунтом рослині необхідно пристосовуватися до токсичних тяжких металів або до надмірної солоності ґрунтів. Разом з цим біохімічний стрес у рослин можливий і при недостатньої кількості мінеральних солей у ґрунті.

3) забруднюючі речовини. Вони присутні у верхніх шарах атмосфери (індустріальні гази, пари бензину) або в навколишній середі (органічні пестициди) та потенційно токсичні для багатьох рослин.

4) тварини. У годівлі тварин має місце деякі елементи симбіозу з рослинами. Незважаючи уваги на це, рослинноядні спочатку проявляють обережне відношення до незнайомих представників рослинного царства, оскільки їх життя повністю залежить від рослин. Для рослин відомо дуже багато способів захисної адаптації. Елементи адаптації проявляються також у взаємовідносинах рослин з комахами, які їх опилюють.

5) конкуренція з іншими рослинами. Конкуренція має місто як серед вищих рослин, так і між різними формами, наприклад між вищими рослинами та мікроорганізмами.

У процесі вивчення предмету Основи екологічної хімії ми розглянемо усі ці фактори.

3. Живі організми, як об’єкт дослідження екологічної хімії.

Визначення біогенної міграції хімічних елементів, викликана силами природи, дав В. І. Вернадський. Біогенна міграція є часткою загальної міграції хімічних елементів у біосфері, усі переміщення яких підлягають законам рухливих рівноваг та мають циклічний характер. Будь-який хімічний елемент, сполуки якого розчинні, здійснює природний циклічний шлях (колообіг) між біосферою та навколишнім середовищем.

Просторове переміщення речовин у межах геосфер, або інакше кажучи, їх міграція, поділяється на п’ять основних типів:

1. механічне перенесення (відбувається без зміни хімічного складу речовин).

2. водне (міграція здійснюється внаслідок розчинення речовин та їх наступного переміщення у формі іонів або колоїдів). Це один із найбільш важливих видів переміщення речовин у біосфері.

3. повітряне (перенесення речовин у формі газів, пилу або аерозолів із потоками повітря).

4. біогенне (перенесення здійснюється з активною участю живих організмів).

5. техногенне, що проявляється як результат господарської діяльності людини.

Велика різноманітність організмів, які складають біосферу,— це, за визначенням В. І. Вернадського, „жива речовина” Землі.

Головною геохімічною особливістю живої речовини є те, що вона пропускає через себе атоми хімічних елементів земної кори, гідросфери та атмосфери, здійснюючи їхнє закономірна сортування та диференціацію. Закінчивши свій життєвий цикл організми повертають природі все, що здобули від неї протягом життя. Колообіг речовин на Землі складається з колообігів окремих хімічних елементів. Саме колообіги забезпечують тривалість і сталість існування життя, тому що без них навіть у масштабах усієї Землі запаси необхідних елементі були б швидко вичерпані. Крім того, колообіги забезпечую багатократність процесів та явищ, їх високу сумарну ефективність у разі обмеженого обсягу вихідної речовини, яка бере участь у цих процесах.

Незважаючи на незначну потужність ґрунтового шару (всього 1-2 м), організми, які його населяють, є найактивнішою часткою біосфери, забезпечують міграцію та колообіг хімічних елементів. Уся різноманітність живих організмів виступає як єдиний, потужний геохімічний чинник, який забезпечує кілька дуже важливих функцій планетарного масштабу: газову, концентраційну, окисно-відновну, біохімічну.

Газова функція здійснюється зеленими рослинами у процесі фотосинтезу, поповнюючи атмосферу киснем. Здійснюється також колообіг Нітрогену, пов'язаний із діяльністю мікроорганізмів. Між живою речовиною та газовими компонентами біосфери відбувається постійний обмін, який визначає важливі геохімічні особливості нашої планети.

Концентраційна функція виявляється в можливості живих організмів акумулювати різні хімічні елементи, у тім числі мікроелементи, із зовнішнього середовища (ґрунту, води, атмосфери). Деякі види є специфічними концентраторами хімічних елементів у кількостях, які в десятки та, навіть, в тисячі разів перевищують їх вміст у середовищі. Наприклад, морські водорості концентрують Іод, злаки — Силіцій, молюски, ракоподібні — Купрум. Наслідком концентраційної функції живих організмів є геохімічні аномалії багатьох ділянок земної поверхні, локальні накопичення деяких хімічних елементів, які змінюють геохімічний стан екосистеми.

Окисно-відновна функція виявляється в хімічних перетвореннях речовини у процесі життєдіяльності організмів. У ґрунті, водному та повітряному середовищах утворюються солі, оксиди, нові сполуки як результат окисно-відновних реакцій. Із діяльністю мікроорганізмів пов'язане формування залізних та марганцевих руд, вапняків та ін.

Біохімічна функція здійснюється у процесі обміну речовин у живих організмах (харчування, дихання, виділення) та деструкції мертвих органічних решток до простих вихідних речовин. Усе це приводить до колообігу хімічних елементів, їх біогенної міграції. Знання кількісних та якісних характеристик міграції та колообігу елементів, їх ритму, інтенсивності, послідовності дає змогу прогнозувати поведінку речовин і елементів у біосфері. І як наслідок цього – швидкість та масштаби формування біологічної продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет та завдання хімічної екології.	\|	Поняття механізму забезпечення і захисту прав і свобод людини. Політичні та юридичні механізми контролю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.