Поняття індивідуального попиту на робочу силу.

Існує два поняття попиту на працю. Вузьке поняття виражається лише вільними робочими місцями. Саме таке воно найчастіше присутнє в різних заходах щодо регулювання зайнятості. У широкому понятті попит на працю — вся кількість робочих місць, як вільних, так і зайнятих. Воно випливає з поняття «сукупний попит». Це поняття необхідне під час прогнозування розвитку процесів на ринку праці головним чином на макроекономічному рівні. Попит на працю може бути індивідуальним і сукупним.

Індивідуальний попит на працю — це платоспроможний попит конкретної організації на робочу силу певної якості. Наприклад, попит на водіїв вантажних автомобілів, вальцівників прокатних станів, програмістів, на бухгалтерів і т.п. Такий попит на робочу силу визначає професійно-кваліфікаційний підхід до сегментації ринку праці.

Особливість індивідуального попиту на робочу силу полягає в тому, що його можна арифметично зіставити з відповідною пропозицією. Скажімо, автобазі потрібно додатково 30 водіїв на вантажні автомобілі, а в даному районі свою працю пропонують 50 водіїв. Тут попит покривається пропозицією. Або навпаки, таких водіїв менше 30 і в цьому разі попит на індивідуальну робочу силу не задовольняється.

Сукупний попит на робочу силу — це загальна кількість робітників, службовців і спеціалістів різних професій і спеціальностей, які в даний період потрібні на вільні робочі місця і вакансії. У такому випадку просте арифметичне зіставлення кількості вільних робочих місць і вакансій із загальною кількістю незайнятих буде помилковим тому, що на окремі вакансії можуть бути зайві претенденти, а на інші, навпаки, їх може не вистачити в даному районі, місті, області. Тобто розбіжності в структурі та якості пропонованої робочої сили і структурі вільних робочих місць та вакансій у практичній діяльності неминучі. Потрібно не загалом, а лише по кожній професії знати трудоресурсну ситуацію. Саме тому і необхідно приймати запобіжні заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, щоб зробити ринок праці гнучким і запобігти розширенню безробіття з цієї причини.

Знаючи, які існують фактори і як вони впливають на попит робочої сили, держава може використовувати різні механізми їх регулювання. Розглянемо дані фактори. Передусім — це заробітна плата, про яку вже йшлося. Як ми знаємо, наймачеві робоча сила потрібна не сама по собі, а для виробництва певних товарів і послуг. А тому попит на працю визначається попитом на товари і послуги. Це — другий фактор впливу на попит робочої сили. Але оскільки праця — не єдиний ресурс виробництва, то попит на неї залежить також від стану ринку капіталу і технології виробництва, які також є факторами впливу на попит на працю.

Таким чином, попит на робочу силу на конкретному ринку праці залежить від економічної кон’юнктури, співвідношення затрат на оплату праці й капіталу та розвитку технології.

Тепер розглянемо, як саме ці фактори впливають на попит праці.

1. Почнемо з ціни на робочу силу. Припустимо, що підприємство з якихось причин підвищило заробітну плату працівникам з величини We до W1 (рис. 1.). Усі інші фактори впливу на попит праці — ціна капіталу, технологія, попит на товари даного підприємства — залишилися без змін. У цьому випадку зросте собівартість продукції, яка стане дорожче і тому неконкурентноспроможною. Підприємець змушений буде скоротити чисельність зайнятих з величини Lе до L1. Тобто перевага віддається меншому масштабу виробництва внаслідок скорочення чисельності працюючих або меншій зайнятості. У даному разі спрацював ефект масштабу.

Однак, якщо замінити умови по інших факторах, то можливий другий варіант, а саме: підприємець скорочує витрати на виробництво шляхом застосування більш продуктивного устаткування і нової технології. Капіталомісткість підвищується, але капітал і технологію необхідно за якісь кошти придбати. І такі кошти знаходяться за рахунок зменшення їх на заробітну плату через скорочення чисельності працюючих. Ціна на продукцію, а звідси і прибутковість підприємства збереглися, але за рахунок того, що капітал замістив робочу силу. Таким чином здійснився ефект заміщення, або заміни.

2. Припустимо, що зріс попит на товари фірми, а інші чинники (ціна капіталу, ціна праці й технологія) залишилися незмінними. Рівень виробництва товару має збільшитися, якщо фірма максимізує прибуток. У даному випадку ефект масштабу спрацює на підвищення попиту на працю, тобто зайнятості (рис. 2) за тієї ж ставки заробітної плати. Крива попиту D переміститься паралельно вправо до D1 , а кількість зайнятих при тій же заробітній платі We зросте з Le до L1. Отже, зі збільшенням попиту на товари і послуги при інших незмінних факторах зростає зайнятість. Шляхи до цього такі: вводяться в дію законсервоване устаткування, додаткові зміни роботи тощо.

3. Припустимо, що змінюються умови придбання капіталу. Його ціна зменшилася, скажімо, на 50 %. У даному випадку можлива дія або ефекту масштабу, або ефекту заміни.

а) Якщо ціна капіталу знижується, то зменшуються витрати на виробництво. Це, в свою чергу, дає можливість підвищувати рівень виробництва за рахунок додаткової чисельності зайнятих. Як бачимо, спрацьовує ефект масштабу, котрий при зниженні ціни на капітал веде до зростання попиту на працю і підвищення рівня зайнятості. Крива попиту D паралельно переміститься вправо до D1, а зайнятість збільшиться з Le до L1 (рис. 3,а).

б) Другим наслідком зниження ціни капіталу може бути ефект заміни, згідно з яким фірма, реагуючи на значно подешевівший капітал, віддасть перевагу більш капіталомісткому виробництву, замінивши капіталом працюючих. Відповідно крива попиту D переміститься паралельно вліво до D1, а зайнятість скоротиться з Le до L1 при тій же самій ставці заробітної плати (рис. 3, б).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Індивідуальний та сукупний попит на робочу силу	\|	Коротко- і довгостроковий попит на робочу силу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.